МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ПИТАНЬ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА СУМІСНИЦТВА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Лист від 12.10.2012 р. № 1055/13/84-12
Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо надання роз’яснення з питань підвищення кваліфікації та сумісництва медичних працівників і повідомляє.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.
Працівники мають право працювати за сумісництвом.
При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір, який юридично не пов’язаний з трудовим договором за основним місцем роботи.
Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на боці власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, установа, організація), так і той же власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу.
Працівникові, який працює за сумісництвом, оплата праці визначається за фактично відпрацьований час виходячи з передбачених умовами оплати праці складових (посадовий оклад, надбавки та доплати до нього тощо).
Середня заробітна плата зберігається за медичними та фармацевтичними працівниками за кожним місцем роботи незалежно від того, за «внутрішнім» чи «зовнішнім» сумісництвом вони працюють і з якого місця роботи (основного чи за сумісництвом) направляються для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки. Тобто це є державною гарантією медичним та фармацевтичним працівникам, які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки.
У випадку, якщо медичний працівник за основним місцем роботи направляється на курси підвищення кваліфікації, а за сумісництвом продовжує працювати (графік роботи та розклад занять дозволяють), то середня заробітна плата зберігається тільки за основним місцем роботи, а на роботі за сумісництвом він отримує заробітну плату за фактично відпрацьований час.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ЗБЕРЕЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРПЛАТИ ЗА МЕДИЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ,
НАПРАВЛЕНИМИ НА КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Згідно з п.п. «в» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII медичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах.
Умови перебування працівників на курсах підвищення кваліфікації повинні відповідати мінімальним державним гарантіям, установленим для таких працівників. Останні визначені, насамперед, у ст. 122 КЗпП, згідно з якою при направленні працівників на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) та проводяться виплати, передбачені законодавством.
Крім того, при направленні працівників на навчання та підвищення кваліфікації необхідно керуватися постановою КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695 (далі — постанова № 695). Зокрема, згідно з п. 1 цієї постанови для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки та навчання інших професій з відривом від виробництва, установлено такі мінімальні державні гарантії:
— збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи на період навчання;
— оплата вартості проїзду до місця навчання і назад;
— виплата добових за кожний день перебування в дорозі в розмірі, установленому законодавства для службових відряджень;
— відшкодування витрат, пов’язаних з найманням житлового приміщення в порядку, установленому законодавством для службових відряджень.
Ураховуючи такі вимоги постанови № 695, до 24.05.2011 р. за медичними і фармацевтичними працівниками, направленими на курси підвищення кваліфікації, зберігалася середня заробітна плата тільки за основним місцем роботи. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу перебування на курсах підвищення кваліфікації, зарплата на роботі за сумісництвом не враховувалася. У зв’язку з цим, якщо медичний працівник за основним місцем роботи направлявся на курси підвищення кваліфікації, а за сумісництвом він:
— мав можливість працювати (графік роботи та розклад занять на курсах дозволяли), то він продовжував працювати, оскільки обмежень із цього приводу не було встановлено, та отримував зарплату за фактично відпрацьований час;
— не мав можливості працювати, то його відсутність на роботі за сумісництвом необхідно було відповідним чином оформляти. Як правило, на цей період за сумісництвом надавалася відпустка (чергова, без збереження заробітної плати, додаткова відпустка, якщо працівник мав на неї право). Такий стан справ, по суті, був порушенням права медичних працівників на гарантії, установлені ст. 122 КЗпП. На це звертало увагу МОЗ у листі від 30.12.2009 р. № 11-03-03/1010 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 13). У цьому листі МОЗ одночасно повідомляло про направлення пропозиції до Мінпраці для вирішення зазначеної проблеми та внесення змін до постанови № 695.
Як відомо, відповідні зміни до постанови № 695 так і не було внесено. Водночас 24.05.2011 р. набрала чинності постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів і організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524).
Абзацом 2 п. 2 цієї постанови встановлено: за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.
Як підкреслило Мінсоцполітики в листі, що коментується, середня заробітна плата зберігається за медичними і фармацевтичними працівниками за кожним місцем роботи незалежно від того, за «внутрішнім» чи «зовнішнім» сумісництвом вони працюють та з якого місця роботи (основного чи за сумісництвом) направляються для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки. Тобто збереження середньої зарплати за кожним місцем роботи є державною гарантією медичним і фармацевтичним працівникам, які направляються до установ післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки.
З урахуванням положень ст. 121 КЗпП, фактично це означає, що в період підвищення кваліфікації медичний працівник звільняється від виконання роботи як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, незалежно від того, за яким місцем роботи його направили на курси (навіть якщо він має можливість працювати після курсів). Тому питання залучення його до роботи не може розглядатися. Такої ж думки дотримуються і представники Держфінінспекції (див. статтю «Робочий час медичних працівників та його облік», с. 16 цього номера).
При цьому в постанові № 524 не зроблено жодних винятків щодо можливості медичного працівника, направленого на курси підвищення кваліфікації, продовжувати працювати за сумісництвом з отриманням зарплати за фактично відпрацьований час. Не випливає це й з будь-якого іншого нормативного документа.
У зв’язку з цим висновок, який зроблено в листі, що коментується, на наш погляд, суперечить абз. 2 п. 2 постанови № 524, і в разі залучення медичного працівника, направленого на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, до роботи за сумісництвом з оплатою за фактично відпрацьований час претензій з боку перевіряючих не уникнути.
Нагадаємо також, що листи не є нормативно-правовими актами, які створюють обов’язкові правові наслідки. Вони є службовою кореспонденцією і мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер та не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. У разі встановлення таких норм листами вони підлягають відкликанню з місць застосування та скасуванню.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик
