Свердловина на балансі установи: скільки коштує таке задоволення

В обраному У обране
Друк
Матвєєва Вікторія
Бюджетна бухгалтерія Вересень, 2014/№ 34
Наявність свердловини на земельній ділянці стало вже досить поширеним явищем серед бюджетних установ. Звичайно, маючи такий об’єкт, установа-водокористувач гарантує собі автономність при використанні води. Але для того щоб видобувати підземну воду, установа повинна отримати дозвільні документи, а також періодично сплачувати до бюджету встановлені ресурсні платежі. У цій статті розглянемо, що це за платежі, як їх правильно розраховувати та сплачувати.

Отримуємо дозволи на свердловину

Міська рада планує облаштувати свердловину на земельній ділянці. Які документи повинна отримати така установа для видобування підземної води зі свердловини?

 

Питання, що стосуються видобування підземних вод, регулюють певні нормативні документи, зокрема, Водний кодекс, Кодекс про надра, Закон про воду, ПКУ тощо. Саме цими документами передбачено, що суб’єкти господарювання (у тому числі й бюджетні установи) для видобування та використання підземної води повинні отримати певні дозвільні документи.

По-перше, це дозвіл на спеціальне водокористування (далі — спецводокористування).

Так, забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти належать до спеціального водокористування, яке здійснюється на підставі дозволу (ст. 48 та 49 Водного кодексу). Такий документ надає суб’єкту господарювання право користуватися видобутими підземними водами.

Зазначимо, що у цьому році відбулися достатньо радикальні зміни щодо порядку отримання такого дозволу.

Нині у ст. 49 Водного кодексу чітко визначено, що дозвіл на спецводокористування надається безоплатно. При цьому строк його видачі складає не більше 30 календарних днів із дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Для того щоб отримати зазначений дозвіл, первинним водокористувачам достатньо подати відповідну заяву до дозвільного органу (як правило, через єдиний дозвільний центр) з обґрунтуванням потреби у воді. На сьогодні такими дозвільними органами є:

обласні держадміністрації — у разі використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення (до них належать підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання);

обласні ради (за погодженням з облдержадміністраціями) — у разі використання води водних об’єктів місцевого значення (це, зокрема, підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання).

Дозволи на спецводокористування (на короткостроковий період (до 3 років) або довгостроковий період (від 3 до 25 років)) видають відповідно до Порядку № 321. При цьому у виданому дозволі, зокрема, зазначають: строк його дії, ліміти забору та використання води, ліміти скидання забруднюючих речовин, а також умови спеціального водокористування.

Другий необхідний документ — це спеціальний дозвіл на користування надрами.

Оскільки підземні води вважаються не тільки частиною водного фонду України, а й належать до корисних копалин, тому суб’єкт господарювання повинен також отримати спеціальний дозвіл на користування надрами. Процедура видачі такого дозволу визначена у Порядку № 615.

Разом з тим землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу. Такий виняток передбачено у ст. 23 Кодексу про надра.

Таким чином, при добовому видобуванні води до 300 м3 на добу (сукупно, незалежно від кількості експлуатованих свердловин) установи можуть користуватися надрами без спеціального дозволу.

Звісно, для того щоб водокористувачі мали можливість підтвердити, який обсяг підземної води видобувають на свердловині за добу, вона має бути облаштована засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод. Такі засоби повинні прой­ти державну метрологічну атестацію або повірку.

Зазначимо, що процедура облаштування свердловин засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод визначена у Порядку державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод, затвердженому постановою КМУ від 08.10.2012 р. № 963.

При цьому до 30.06.2014 р. Державна служба геології та надр повинна була забезпечити ведення державного реєстру артезіанських свердловин. До такого реєстру повинні включатися відомості про артезіанські свердловини (у тому числі недіючі, незалежно від місця розташування). Тож на підставі даних державного реєстру артезіанських свердловин зазначена служба матиме можливість формувати державний водний кадастр.

Варто зауважити, що цими дозволами не обмежується перелік документів, які повинна мати бюджетна установа для видобування підземних вод. Зокрема, установі необхідно мати:

— державний акт на право постійного користування або на право власності на землю;

— технічний проект на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування;

— нормативний розрахунок водопостачання;

— ситуаційний та генеральний плани та інші документи.

З огляду на те, що нині не існує уніфікованого (затвердженого) переліку таких документів, радимо установі, перед тим як облаштувати свердловину на земельній ділянці, зібрати інформацію про пов­ний пакет документів. З цього питання варто насамперед звернутися до організації, яка займається бурінням свердловин у вашій місцевості.

 

Установа видобуває воду зі свердловини: які ресурсні платежі сплачувати

Користування надрами та спецводокористування є платним. Тому, добуваючи воду, бюджетні установи є платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин та збору за спецводокористування. Порядок сплати таких ресурсних платежів визначено ПКУ. Далі розглянемо найбільш поширені ситуації, з якими стикаються бюджетні установи при сплаті цих платежів.

 

На балансі бюджетної установи знаходиться артезіанська свердловина, вода з якої використовується для власних потреб установи.

Чи повинна ця установа платити за користування надрами?

 

Платниками плати за користування надрами є землевласники та землекористувачі, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (п.п. 263.1.5 ПКУ).

Жодних особливих умов щодо обкладення бюджетних установ чи організацій платою за користування надрами ПКУ не передбачає. Тобто бюджетні установи сплачують вищезгаданий податок на загальних підставах.

Об’єктом оподаткування плати за користування надрами є обсяг видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, установленим галузевим законодавством (п.п. 263.2.1 ПКУ).

Водночас відповідно до п.п. 263.2.3 ПКУ до об’єкта оподаткування не належать:

прісні підземні води до 20 м (п.п. «а» п.п. 263.2.3 ПКУ);

— обсяги мінеральних вод, що видобуті державними дитячими спеціалізованими санаторно-курортними закладами, у частині об’ємів, які використовуються для лікування на їх території (п.п. «е» п.п. 263.2.3 ПКУ).

Тому при видобуванні підземної прісної питної води зі свердловини завглибшки не більше 20 м сплачувати плату за користування надрами бюджетній установі не потрібно. Також плату за користування надрами не сплачують державні дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади (за умови, що така вода використовується для лікування на їх території).

Увага! Продуктивність водозабору підземних вод (до 300 м3, що звільняє суб’єктів господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами) на справляння плати за користування надрами не впливає. З цього питання також радимо ознайомитися з консультаціями фахівців ДФСУ на с. 11 цього номера.

 

Бюджетна установа (психіатричний інтернат) має на балансі артезіанську свердловину з прісною водою, що використовується для власних потреб установи.

На балансі інтернату є підсобне господарство, у якому вирощують сільськогосподарську продукцію. Частина вирощеної продукції передається до інтернату та використовується для забезпечення харчуванням пацієнтів (на власні потреби), а решта реалізується населенню.

Чи є в такому разі установа платником збору за спеціальне використання води?

 

Згідно з п. 323.1 ПКУ платниками спецводозбору є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних чи інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Також у п. 323.2 ПКУ визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на такій території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку.

Як бачимо, до кола платників спецводозбору бюджетні установи не входять. Однак таким установам слід враховувати п. 326.13 ПКУ, в якому визначено: у разі якщо водокористувачі, які пов­ністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

Нагадаємо, що під господарською діяльністю бюджетних установ розуміється будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Як відомо, для бюджетних установ кошти від господарської діяльності є власними надходженнями та зараховуються до складу спеціального фонду їх кошторисів відповідно до вимог ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. Зокрема, до власних надходжень бюджетних установ належать надходження від додаткової (господарської) діяльності та від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У цій ситуації установа використовує воду, яку добуває з артезіанської свердловини, для задоволення власних потреб, а також для вирощування сільськогосподарської продукції, що реалізує населенню. Оскільки в цьому випадку установа використовує воду не лише для власних потреб, а й для діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, то така установа має сплачувати спецводозбір.

 

Селищна рада має на балансі свердловину. Чи є вона платником збору за спеціальне використання води у разі, якщо воду видобувають для надання її мешканцям села?

 

Відповідно до п. 323.1 ПКУ платниками спецводозбору є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Також у п. 323.2 ПКУ визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку.

При цьому під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Отже, збір не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку (п.п. 324.4.1 п. 324.4 ст. 324 ПКУ).

Таким чином, селищна рада, яка має на балансі свердловину, з якої здійснює видобування води (у тому числі на власній земельній ділянці), не є платником збору за спеціальне використання води за обсяги води, передані мешканцям села в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок.

 

Як розрахувати спецводозбір

Згідно з п. 324.1 ПКУ об’єктом обкладення спецводозбором є фактичний обсяг води, що використовується водокористувачами, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Обсяг фактично використаної води обчислюють всі водокористувачі самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції або наданих послуг, витрата електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх установлення існує*, спецводо­збір сплачується у двократному розмірі.

* Однак досі податківці не уточнили, як визначається можливість/неможливість установлення вимірювальних приладів.

Для розрахунку суми спецводозбору установи-водокористувачі повинні мати таку інформацію:

— з якого джерела надходить вода (надземного чи підземного), а також знати найменування підземного джерела або область (район) розташування підземного джерела;

— яке значення має джерело води: загальнодержавне чи місцеве;

— установлений ліміт водоспоживання;

— ставки спецводозбору та коефіцієнти, що до нього застосовуються;

— обсяг видобутої води за звітний період.

Про особливості розрахунку та сплати спецводозбору бюджетними установами більш докладно можна прочитати в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 16, № 26, № 28).

Також з роз’ясненнями фахівців ДПСУ та Міндоходів про порядок обкладання спецводозбором бюджетних установ можна ознайомитися в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2013, № 5, с. 16 — 17; № 16, с. 22; № 28, с. 13.

 

Як заповнити звітність з плати за надра

Для бюджетних установ формою звітності з плати за надра є Податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (далі — Податковий розрахунок). Цю форму звітності затверджено наказом № 1000. Також установам, що видобувають підземні води, необхідно подавати Розрахунок податкового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках). Цей розрахунок також затверджено наказом № 1000 та наведено у додатку 2 до Податкового розрахунку.

Бюджетні установи подають Податковий розрахунок до податкового органу за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини (тобто за місцезнаходженням свердловини). 
Для розрахунку плати за надра та заповнення Податкового розрахунку установі необхідно знати такі показники:

— обсяг видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин;

— вартість видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин;

— ставку плати за надра та коефіцієнти, що до неї застосовуються.

Тож далі розкажемо, як бюджетним установам розрахувати такі показники та показати їх в Податковому розрахунку.

Для зручності наведемо в таблиці основні правила заповнення Податкового розрахунку та додатка 2 до нього.

Також у цьому номері газети на с. 17 ви можете ознайомитися з роз’ясненнями фахівців ДФСУ щодо порядку заповнення Податкового розрахунку та додатка 2.

 

№ з/п

Найменування рядка

Номер рядка

Як заповнювати

1

2

3

4

Податковий розрахунок

1

коефіцієнт рентабельності гірничодобувного підприємства (десятковим дробом)

4.4

При заповненні цього показника зверніть увагу на лист Міндоходів від 07.07.2014 р. № 16034/7/99-99-15-04-01-17 (див. с. 7 цього номера). Так, у цьому листі звертається увага на те, що розширено коло платників, які провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування
(п.п. 263.1.5 ПКУ).

Суб’єкти господарювання, що здійснюють видобування корисних копалин, у тому числі й підземних вод, умовно можуть бути поділеними на чотири категорії платників.

Зокрема, до четвертої категорії належать ті самі новачки серед платників плати за надра, котрі здійснюють видобування підземних вод на підставі дозволу на спецводокористування.

На думку податківців, оскільки дозвіл на користування ділянкою надр вони отримувати не зобов’язані, їх можна прирівняти до третьої категорії, тобто до тих, у кого з поважної причини відсутня геолого-економічна оцінка запасів ділянки надр. Отже, для бюджетних установ, які мають на балансі свердловину, розрахунковий коефіцієнт рентабельності
також дорівнює 15 %

2

податкове зобов’язання за звітний період, усього

6

Зазначають податкове зобов’язання за звітний період, яке обчислюють як суму рядків 8 додатків 2 (без урахування величин рядка(ів) 8 додатка(ів) 2, що позначені платником як «уточнюючий»).

Обчислення показника рядка 6 відбувається за формулою: р. 6.2 + р. 6.3.

Вартісні показники розрахунку зазначаються у гривнях з копійками. Пояснення про те, як установи розраховують
такий показник, наведено нижче в таблиці

3

додатки (розрахунки), що подаються з податковим розрахунком:

10

У рядку 10 вказують фактичну кількість додатків 1 та/або додатків 2, що додаються до податкового розрахунку, та зазначають номери розрахунків цих додатків в окремих рядках

Додаток 2 до Податкового розрахунку

4

коригуючий коефіцієнт

4

У цьому рядку платники зазначають один з коригуючих коефіцієнтів, визначених у п. 263.10 ПКУ.

Оскільки для підземних вод такий коригуючий коефіцієнт ПКУ не визначено, у цьому рядку установи проставляють прочерк

5

об’єкт оподаткування

5

Зазначають обсяг видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у облікових одиницях (маси або об’єму) з точністю до третього десяткового знака (з урахуванням одиниці обліку, що визначена для відповідної ставки плати). Тобто у цьому рядку установа визначає обсяг води, видобутої зі свердловини за звітний період, м3.

При цьому обсяг (кількість) видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у тому числі підземних вод, платники визначають у порядку, встановленому п. 263.8 ПКУ

6

 

вартість одиниці видобутої корисної копалини

 

6

 

Правила визначення вартості одиниці відповідного виду корисної копалини (тобто бази оподаткування) визначено в п.п. 263.6.1 ПКУ.

Таку вартість обчислюють за найбільшою з таких величин:

1) за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

2) за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

Отже, установи — платники плати за надра, які видобувають воду для власних господарських потреб, для визначення бази оподаткування мають використовувати розрахункову вартість.

Правила обчислення розрахункової вартості видобутої води описано у п.п. 263.6.5 ПКУ. Згідно з нормами цього підпункту розрахункова вартість видобутої сировини складається із витрат, понесених на її видобування за податковий період.

Інакше кажучи, у рядку 6.2 установа розшифровує витрати, понесені при видобуванні води. При цьому рядки 6.1 та 6.3.1 заповнюють з прочерком, оскільки вартість одиниці видобутої корисної копалини за фактичною ціною реалізації та граничною ставкою установи не визначають.

Для розрахунку вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (Цр) слід скористатися формулою, наведеною у п.п. 263.6.9. ПКУ:

де Вмп — витрати, обчислені згідно з пп. 263.6.5 — 263.6.8 ПКУ, у гривнях;

Крмпе — коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства (десятковий дріб);

Vмп — обсяг (кількість) товарної продукції гірничого підприємства — видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобута за податковий (звітний) період

7

ставка плати

7

Оскільки ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлені у відсотках (відносних значеннях), то у цьому рядку ставку плати зазначають десятковим дробом. Зокрема, ставка плати за видобування підземних вод згідно з п.п. 263.9.1 ПКУ встановлена 5 %, тож у цьому рядку зазначають — 0,05

8

податкове зобов’язання за звітний період

8

Для розрахунку податкових зобов’язань з плати за надра слід скористатися формулою, наведеною у п. 263.7 ПКУ:

Пзн = Vф х Вкк х Свнз х Кпп,

де Vф — обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);

Вкк — вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

Свнз — величина ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, у відсотках. При видобуванні підземних вод вона становить 5 %;

Кпп — коригуючий коефіцієнт, встановлений у п. 263.10 ПКУ. При видобуванні підземних вод такий коефіцієнт не визначено.

З огляду на це розрахунок податкових зобов’язань установи здійснюють таким чином: (р. 4 х р. 5 х р. 6 х р. 7)

 

При заповненні Податкового розрахунку та додатка 2 установи проставляють відповідні дані у всіх рядках (з урахуванням приміток до них). У разі якщо будь-яке значення відсутнє, такий рядок не запов­нюють (прокреслюють). Також зверніть увагу: всі вартісні показники Податкового розрахунку та додатка 2 зазначаються у гривнях з копійками.

Розглянемо на прикладі, як розраховувати плату за надра і заповнити Податковий розрахунок та додаток 2 до нього.

 

Приклад. Бюджетна установа має на балансі свердловину, воду з якої використовує для приготування їжі, санітарно-гігієнічних потреб, а також для надання банно-пральних послуг.

Джерелом води є підземні води Сіверського Дінця (вони мають загальнодержавне значення).

За даними лічильника, у III кварталі використано 500 м3. Витрати на видобування води у III кварталі склали 23500 грн.

Ставка плати за надра — 5 %.

Розрахуємо плату за надра:

(23500 грн. + 23500 грн. х 0,15): 500 м= 54,05 грн. — вартість одиниці видобутої підземної води;

500 м3 х 54,05 грн. х 0,05 = 1351,25 грн. — сума податкових зобов’язань.

На підставі цих розрахунків Податковий розрахунок та додаток 2 заповнюють таким чином:

 

 

Як відображати видатки на сплату ресурсних платежів

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, видатки на сплату податків і зборів, обов’язкових платежів до бюджету відповідно до законодавства, у тому числі видатки на сплату плати за надра та спецводозбору, установи здійснюють за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

У бухгалтерському обліку нарахування плати за надра та спецводозбору установи відображають записом: Дт 801, 802, 811 — Кт 641. При сплаті платежів роблять запис: Дт 641— Кт 321, 323.

 

Нормативні документи

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Водний кодекс — Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.

Кодекс про надра — Кодекс України про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.

Закон про воду — Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. № 2918-III.

Порядок № 321 — Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 321.

Порядок № 615 — Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою КМУ від 30.05.2011 р. № 615.

Наказ № 1000 — наказ Мінфіну «Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами» від 17.09.2012 р. № 1000.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити