Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначає Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. № 5073-VI (далі — Закон № 5073). Згідно з цим Законом благодійна діяльність — це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності є однією із сфер благодійності в Україні (ст. 3 Закону № 5073).
У цьому випадку отримувачем благодійної допомоги є територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі — терцентр).
У своїй діяльності терцентри керуються Типовим положенням про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженим постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1417 (ср. ).
З метою раціональної організації процесу надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих ситуаціях та потребують сторонньої допомоги, у складі терцентрів створюють структурні підрозділи. Так, згідно з п. 9 зазначеного Типового положення у територіальному центрі можуть утворюватися такі структурні підрозділи:
1) відділення (не менш як два різного спрямування):
— соціальної допомоги вдома;
— соціально-побутової адаптації;
— соціально-медичних послуг;
— стаціонарне для постійного або тимчасового проживання;
— організації надання адресної натуральної та грошової допомоги;
2) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на здійснення соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
З усіх цих відділень одягом та взуттям забезпечують підопічних лише стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання і відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги.
При цьому згідно з п. 39 Переліку соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1417, громадяни у стаціонарному відділенні перебувають на повному державному утриманні і забезпечуються одягом і взуттям відповідно до встановлених норм. Тоді як відділення адресної допомоги відповідно до п. 54 цього Переліку безоплатно забезпечують підопічних одягом та взуттям виходячи з можливостей.
У зв’язку з цим для задоволення потреб малозабезпечених громадян відділення адресної допомоги мають право організовувати пункти прийому продуктів харчування, одягу, взуття тощо.
Таким чином, видатки на забезпечення громадян одягом та взуттям у стаціонарних відділеннях обов’язково планують в кошторисах терцентрів. У відділеннях же адресної допомоги задовольняють ці потреби здебільшого за рахунок благодійних внесків.
При застосуванні кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ) слід керуватись Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333 (далі — Інструкція № 333). Вибір КЕКВ залежить від економічної сутності платежу. Виходячи з цієї Інструкції видатки на одяг та взуття проводяться за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».
Також нагадаємо, що одяг та взуття слід відображати в бухгалтерському обліку відповідно до п. 2.1 Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, у складі необоротних активів на субрахунку 114 «Білизна, постільні речі, одяг та взуття».
Видача одягу та взуття громадянам, яких обслуговує терцентр, проводять за роздатковими відомостями під підпис кожного з отримувачів. Такі роздаткові відомості є підставою для списання з балансу терцентру фактично розданого одягу та взуття.
На жаль, прямої відповіді на друге запитання нашого читача: за яким КЕКВ проводити видатки на продуктові набори для підопічних терцентру, Інструкція № 333 не містить. Але виходячи із сутності цих видатків, вважаємо, що їх доцільно проводити за КЕКВ 2230 «Продукти харчування».
