I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання її розкриття у фінансовій звітності.
2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб’єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі — суб’єкти державного сектору).
3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на визнання і оцінку зобов’язань, непередбачуваних зобов’язань та непередбачуваних активів, які визначаються в інших національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, а також на зобов’язання бюджетів усіх рівнів із соціальних виплат і відшкодування пільг.
4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:
непередбачений актив — актив, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими суб’єкт державного сектору не має повного контролю;
непередбачене зобов’язання — це:
1) зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими суб’єкт державного сектору не має повного контролю; або
2) теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди та потенціал корисності, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити;
сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання.
II. Визнання та оцінка зобов’язання
1. Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
2. З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на:
довгострокові;
поточні;
непередбачені зобов’язання;
доходи майбутніх періодів.
3. Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний строк погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.
4. Довгострокове зобов’язання за кредитним договором (якщо договір передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якого порушені, вважається довгостроковим, якщо:
позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;
не очікується виникнення подальших порушень кредитного договору протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
5. Зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення з урахуванням особливостей, визначених бюджетним законодавством.
6. Зобов’язання, яке не відповідає критеріям визнання, є непередбачуваним зобов’язанням і суб’єктом державного сектору не визнається, а відображається на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення.
7. Непередбачені активи суб’єктом державного сектору не визнаються та відображаються на позабалансових рахунках. Після набуття контролю актив перестає класифікуватись як непередбачуваний та зараховується до активів з визнанням на цю суму доходу.
III. Розкриття інформації про зобов’язання у примітках до фінансової звітності
1. Склад та сума зобов’язань, строки і причини їх утворення зазначаються на початок та кінець звітного періоду.
2. Склад і сума непередбачених активів та зобов’язань зазначаються на початок та кінець звітного періоду.
