I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) встановлює методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.
2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб’єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі — суб’єкти державного сектору).
3. Терміни, що використовуються у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:
виплати за невідпрацьований час — виплати за невідпрацьований час, право на які має працівник;
виплати при звільненні — виплати працівнику, які підлягають сплаті відповідно до законодавства при досягненні ним пенсійного віку або до досягнення ним пенсійного віку;
поточні виплати працівнику — виплати працівнику (окрім виплат при звільненні), які підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців по закінченні місяця, у якому працівник виконував відповідну роботу.
4. Виплати працівникам включають поточні виплати, виплати при звільненні та інші виплати.
II. Поточні та інші виплати працівникам
1. Поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.
Інші виплати працівникам, зокрема матеріальна допомога, визнаються зобов’язанням у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання таких виплат.
2. Нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, та нарахована сума за єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визнаються поточними зобов’язаннями та витратами звітного періоду, у якому виникли такі зобов’язання, якщо інші національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі не вимагають включення таких витрат до собівартості активу.
3. Виплати за невідпрацьований час визнаються зобов’язанням у тому періоді, у якому настає подія щодо виплати таких зобов’язань.
III. Виплати при звільненні
1. Зобов’язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо суб’єкт державного сектору має невідмовне зобов’язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою.
2. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, у якому виникають зобов’язання за такими виплатами.
IV. Розкриття інформації про виплати працівникам у примітках до фінансової звітності
1. У примітках до фінансової звітності слід розкривати інформацію про суми заборгованості за заробітною платою.
2. У випадку звільнення працівників відповідно до законодавства у примітках до фінансової звітності слід наводити інформацію про суми виплат при звільненні.
Директор Департаменту податкової, митної політики
та методології бухгалтерського обліку
М. Чмерук
