Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо надбавки за вислугу років окремим працівникам установ соціального захисту населення і в межах компетенції повідомляє.
Надбавка за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення виплачується з 1 вересня 2011 року в Порядку, затвердженому наказом Мінсоцполітики від 15.06.2011 р. № 239 (далі — Порядок).
Зазначений наказ розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» з метою підвищення престижності праці працівників соціальної сфери.
Надбавка установлюється працівникам залежно від стажу роботи в таких розмірах: понад 3 роки — 10 відсотків до посадового окладу; понад 10 років — 20 відсотків; понад 20 років — 30 відсотків.
Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи.
Перелік посад працівників установ соціального захисту, які мають право на встановлення надбавки за вислугу років, визначено пунктом 3 Порядку.
Це: керівники установ соціального захисту населення та їх заступники з основного виду діяльності, керівники структурних підрозділів та їх заступники із соціальної, психологічної, педагогічної, фізичної, медичної, трудової, професійної реабілітації, надання соціальних (соціально-медичних) послуг (допомоги), соціального обслуговування, медичного супроводу, спостереження, забезпечення стаціонарного проживання тощо, крім тих, що мають право на виплату надбавки (доплати) за стаж роботи (вислугу років) на інших підставах, інструктори з трудової адаптації, методисти з професійної реабілітації, організатори культурно-дозвіллєвої діяльності, фахівці із соціальної роботи (із соціальної допомоги вдома, з фізичної реабілітації), соціальні працівники.
Згідно з п. 4 Порядку до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається час роботи у державних та комунальних установах, закладах та організаціях, незалежно від підпорядкування, на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних установ соціального захисту населення.
Також до стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років, включається, зокрема, час:
час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду,— період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку, або, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний),— не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку;
час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустки.
Статтями 25 та 26 цього Закону України передбачені відпустки без збереження заробітної плати. Відпустка без збереження заробітної плати — це період трудової діяльності працівника, коли він фактично не працював і за ним зберігалося місце роботи (посада), але не виплачувалась заробітна плата.
За цей час трудові відносини працівника з роботодавцем або уповноваженою ним особою не розриваються, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
Згідно з наказом Мінсоцполітики від 15.06.2011 р. № 239 документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи.
Отже, період знаходження працівника у відпустці без збереження заробітної плати на підставі статей 25 та 26 Закону «Про відпустки» має бути врахований для обчислення стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років.
Директор Департаменту О. Товстенко
Коментар редакції
Відпустка без збереження заробітної плати: чи враховувати до «надбавочного» стажу працівників терцентру
У листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики відповіли на запитання нашої редакції, яке полягало в такому:
«Заробітна плата працівникам територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) виплачується згідно з Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519. Також відповідно до постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 01.05.2011 р. № 524 з 01.09.2011 р. окремим категоріям працівників установ соціального захисту населення виплачується надбавка за вислугу років від 10 до 30 % посадового окладу згідно з Порядком виплати надбавки за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 15.06.2011 р. № 239 (далі — Порядок № 239).
При детальному аналізі переліку періодів, які включаються до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років працівникам установ соціального захисту населення згідно з п. 4 Порядку № 239, виявляється, що період відпустки без збереження заробітної плати, який надається згідно зі ст. 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), прямо не зазначено в Порядку № 239. При цьому період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку або, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), — не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку, який також надають згідно зі ст. 26 Закону про відпустки, включається до стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років на підставі Порядку № 239.
Тому виникає запитання: чи включається час відпустки без збереження заробітної плати до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років окремим працівникам установ соціального захисту населення?»
Дуже тішить, що фахівці Мінсоцполітики у цьому питанні не стали займатися буквоїдством та надали позитивну відповідь. Так, період перебування працівника терцентру у відпустці без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 та 26 Закону про відпустки має бути врахований для обчислення стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років.
Аргументи при цьому наведені такі.
На період відпустки без збереження заробітної плати дія трудового договору з працівником не переривається, тобто за ним зберігається місце роботи (посада), хоча й зарплата не виплачується. Такий факт збереження трудових відносин підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, яка згідно з Порядком № 239 є основним документом для визначення стажу роботи для надання надбавки за вислугу років. Тому цілком логічно, що період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 та 26 Закону про відпустки має бути врахований для обчислення стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років.
До речі, період неоплаченої відпустки, яка надана на підставі ст. 25 та 26 Закону про відпустки, також включається до «надбавочного» стажу для працівників інших бюджетних сфер, наприклад, для педагогічних та медичних працівників.
Це ще раз доводить логічну та справедливу позицію фахівців Мінсоцполітики щодо визначення «надбавочного» стажу для працівників установ соціального захисту населення.
Володимир БУДЗ, економіст-аналітик
