Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон) і п.п. 1 п. 3 розд. IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449 (далі — Інструкція № 449), обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування та виплату (доходу), на який нараховується ЄСВ.
Частиною 4 ст. 9 Закону і п.п. 4 п. 1 розд. IV Інструкції № 449 визначено, що нарахування ЄСВ за попередні періоди (крім випадків одноразової сплати особою ЄСВ за попередні періоди згідно з договором про добровільну участь у страхуванні) здійснюється виходячи з розміру ЄСВ, що діяв на день нарахування заробітної плати (доходу), на яку нараховується ЄСВ.
Якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування ( п.п. 3 п. 3 розд. IV Інструкції № 449).
У наведених вище нормах нарахування ЄСВ за попередні періоди йдеться про ситуацію, коли в поточному місяці застрахованій особі донараховується дохід, який помилково або з інших причин не був нарахований у попередніх періодах.
Це може бути у випадках, коли в поточному місяці:
— нараховуються лікарняні, які припадають на попередні місяці;
— донараховується заробітна плата у зв’язку з допущеними арифметичними помилками або уточненням відпрацьованого працівником часу в попередніх місяцях, або донараховується індексація у зв’язку з її ненарахуванням чи неправильним нарахуванням у попередніх місяцях, або нараховується премія (винагорода), надбавка, доплата за попередній місяць (квартал, півріччя, рік).
Отже, для цілей правильного визначення бази нарахування ЄСВ у конкретних місяцях «перехідні» відпускні, лікарняні та декретні необхідно відносити до місяців, за які вони нараховані (тобто до місяців, на які припадають календарні дні оплачуваної відпустки, тимчасової непрацездатності та «декретної» відпустки). Відповідно, після віднесення «перехідних» виплат до місяців, за які вони нараховані, при нарахуванні ЄСВ на такі виплати застосовується максимальна величина бази нарахування внеску, що діє в таких місяцях.
Аналогічний принцип застосовується і при відображенні «перехідних» виплат у таблиці 6 Звіту з ЄСВ, яка призначена для формування страхувальником в розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці. Нагадаємо, що згідно з п. 9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (далі — Порядок № 435), у таблиці 6 Звіту з ЄСВ суми, нараховані за дні щорічної та додаткової відпустки, вносяться до графи «Загальна сума нарахованої заробітної плати (доходу) (усього з початку звітного місяця)» (реквізит 17) з відображенням відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки цього місяця, з кодом типу нарахування «10». Суми, що припадають на дні відпустки наступних місяців, включаються до поля наступних місяців і відображаються в окремих рядках з кодом типу нарахувань «10».
«Перехідні» лікарняні та декретні відображаються в окремих рядках з кодами категорій застрахованої особи, визначених у додатку 2 до Порядку № 435, у полі відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на цей місяць.
На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 Звіту з ЄСВ, якщо протягом одного звітного періоду (місяця) застрахованій особі були здійснені нарахування виплат, в яких відрізняються база нарахування ЄСВ і розміри ставок ЄСВ, а також якщо нарахування здійснювалися за поточні та майбутні (відпускні, декретні), а також попередні періоди (лікарняні, декретні та нарахування сум заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, а також за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду — середня заробітна плата за вимушений прогул).
Ураховуючи вищевикладене та нововведення у сплаті ЄСВ з 1 січня 2016 року, можна зробити такі висновки:
— якщо працівнику у грудні 2015 року нараховані та виплачені відпускні за відпустку, що припадає на грудень 2015 року і січень 2016 року, і з усієї суми відпускних сплачений ЄСВ у порядку та за ставками, що діяли у 2015 році, то перерахунок ЄСВ, сплаченого з відпускних, що припадають на січень 2016 року, не здійснюється, а у звіті за січень 2016 року коригування сплаченого ЄСВ не провадиться;
— якщо працівниці в листопаді 2015 року нараховані та виплачені декретні за відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає у тому числі на місяці 2016 року, з усієї суми таких декретних сплачений ЄСВ у порядку та за ставками, що діяли у 2015 році, то перерахунок ЄСВ, сплаченого з декретних, що припадають на місяці 2016 року, не здійснюється, а у Звіті за місяці 2016 року коригування сплаченого ЄСВ не здійснюється;
— якщо працівнику в січні 2016 року нараховуються лікарняні за період тимчасової непрацездатності, що припадає на грудень (листопад) 2015 року та січень 2016 року, то на такі лікарняні ЄСВ нараховується за ставкою, встановленою у 2016 році (22 %). При цьому утримання внеску не здійснюється. «Перехідні» лікарняні розподіляються за місяцями, за які вони нараховані, з метою порівняння сумарного доходу в таких місяцях з максимальною величиною бази нарахування ЄСВ. Обкладення ЄСВ «перехідних» лікарняних здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ у місяцях, за які такі лікарняні нараховуються.
