Спочатку слід розібратись хто взагалі має опікуватись питаннями вивозу сміття.
Так, згідно з п.п. 6 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних або міських рад.
А ось, наприклад, розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів, забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів відповідно до ст. 20 Закону України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.
Зазначимо, що діяльність місцевих державних адміністрацій регламентована Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.99 р. № 586-XIV (далі — Закон № 586).
Так, згідно з п. 5 ст. 20 цього Закону місцева державна адміністрація розробляє та затверджує схеми санітарного очищення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та організовує окреме збирання побутових відходів, інших видів відходів як вторинної сировини.
При цьому відповідно до ст. 35 Закону № 586 місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють із сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування.
Це стосується, зокрема, і вирішення питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування.
Отже, враховуючи все вищезазначене, справедливим і законним є те, що на території селища питанням збору сміття стурбована саме селищна рада. При цьому відповідна місцева адміністрація має сприяти селищній раді у вирішенні питань збору сміття.
Також непоодиноким явищем є практика прийняття місцевих програм щодо охорони навколишнього середовища, в рамках яких передбачаються заходи щодо вивозу сміття та купівлі необхідної техніки для цього, у тому числі і сміттєвоза. Тоді кошти на зазначені заходи можуть бути виділені в рамках таких програм.
Крім того, зазначимо, що якщо відповідної регіональної програми немає, то селищна рада має право прийняти програму в рамках території, інтереси якої вона представляє.
Тепер щодо ваших варіантів придбання сміттєвоза.
Обидва варіанти, наведені вами у запитанні, можуть бути втілені у життя. Але більш прийнятним, на нашу думку, є варіант, коли селищна рада придбаває сміттєвоз самостійно та передає його в користування КП «Благоустрій». Саме в такому випадку сміттєвоз буде однозначно знаходитись у власності селищної ради.
Що стосується застосування КТКВКБ та КЕКВ під час придбання сміттевоза, зазначимо наступне.
Нормативних роз’яснень щодо застосування КТКВКБ на сьогодні немає, але виходячи з назв таких кодів можна визначити, на які саме цілі та на які саме установи та організації передбачаються витрати.
Так, вважаємо, що придбання сміттєвоза можна провести за КТКВКБ 240604 «Інша діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища», за яким передбачаються видатки на проведення заходів, пов’язаних з охоронною навколишнього природного середовища.
А от застосування КТКВКБ 010116 «Органи місцевого самоврядування» буде неправильним, адже цей код передбачає видатки на утримання органів місцевого самоврядування, а видатки на придбання техніки, яка необхідна для благоустрою та охорони природного середовища селища та реєстрації такої техніки ніяк не стосуються утримання органів місцевого самоврядування.
Щодо КЕКВ, то видатки на придбання транспортних засобів відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, проводяться за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування».
У зв’язку з тим, що сміттєвоз буде обліковуватися на балансі селищної ради, а фактично використовуватися КП «Благоустрій», необхідно визначитись із правовідносинами щодо його використання, які виникають між селищною радою та комунальним підприємством.
Так, надати техніку у користування КП «Благоустрій» можна двома способами:
1) безоплатним — шляхом укладання договору позички;
2) платним — шляхом укладання договору оренди.
Розглянемо обидва варіанти.
Відносини по безоплатному користуванню майном між селищною радою та КП «Благоустрій» повинні бути оформленні договором позички.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
При цьому користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею ( ст. 831 ЦКУ).
Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.
Користувач зобов’язаний:
1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;
2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;
3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Крім того, зазначимо, що згідно з п. 3 ст. 827 ЦКУ до договору позички застосовуються положення гл. 58 цього Кодексу. У свою чергу, ст. 771 гл. 58 ЦКУ визначено, що договором може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм. У даному випадку це стосується комунального підприємства, яке бере річ у користування.
Тепер розглянемо другий варіант.
Якщо сміттєвоз передається КП «Благоустрій» у користування за плату, то слід оформити договір оренди.
Вимоги щодо оформлення орендних відносин визначені гл. 58 ЦКУ.
Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Методику розрахунку і використання плати за оренду державного майна затверджено постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786.
Що ж стосується комунального майна, то виходячи з п. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII (далі — Закон № 2269) для об’єктів, що перебувають у комунальній власності, методика розрахунку і порядку використання орендної плати визначається органами місцевого самоврядування.
Також зазначимо, що відповідно до п. 1 ст. 10 цього Закону істотними умовами договору оренди є:
— об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
— термін, на який укладається договір оренди;
— орендна плата з урахуванням її індексації;
— порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
— відновлення орендованого майна та умови його повернення;
— виконання зобов’язань;
— забезпечення виконання зобов’язань — неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
— порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди;
— відповідальність сторін;
— страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
— обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ст. 181 Закону № 2269 поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:
— відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту;
— вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Також зазначимо, що згідно із ст. 771 ЦКУ передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.
