Основи гендерної рівності
Конституція України гарантує жінкам рівні з чоловіками права і свободи та рівні можливості щодо їх реалізації.
Також ст. 21 КЗпП забезпечує рівність трудових прав незалежно від статі: в оплаті ідентичної праці, при наймі на роботу тощо.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону № 2866 жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Ця стаття, зокрема, зобов’язує роботодавця:
• створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
• забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
• здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці.
При цьому для працюючих жінок законодавство передбачає низку пільг та гарантій. Переважно це пов’язано із материнством. Тож давайте розглянемо такі гарантії на кожному етапі «робочого» шляху окремо: від працевлаштування до звільнення.
Приймаємо на роботу
Приймаючи на роботу жінку, слід пам’ятати кілька правил, а точніше — заборон. Для зручності ми навели їх у схематичному вигляді.
Заборони при прийнятті на роботу жінок
Також із аналізу законодавчих норм випливає, що не можна встановлювати строк випробування жінкам, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — якщо жінка перебуває у відпустці для догляду за дитиною).
Пояснимо. Цих працівниць не можна звільняти з ініціативи роботодавця (ч. 3 ст. 184 КЗпП — див. розділ «Звільнення» цієї статті). У свою чергу, звільнення у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі протягом строку випробування є звільненням з ініціативи роботодавця (п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Тож встановлення випробування для них — пуста трата часу.
Далі поговоримо про заборони, пільги та гарантії, які передбачені чинним законодавством для працюючих жінок.
«Нежіноча справа»
Згідно зі ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону про охорону праці забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування). Які саме роботи належать до заборонених — знаходимо у Переліку № 256.
Проте цей Перелік скасовано з 22.12.2017 р. наказом МОЗ від 13.10.2017 р. № 1254. Чинною залишається тільки його гл. 3 розд. I. Вона втрачає силу із дати, коли Україною буде завершено процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду № 45. Скасування Переліку № 256 спрямоване на боротьбу із дискримінацією жінок у трудових відносинах.
Крім того, законодавство не дозволяє залучати жінок до підіймання і переміщення важких речей. Так у вищезазначених ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону про охорону праці прописана заборона на залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них норми. Такі норми затверджені наказом МОЗ від 10.12.93 р. № 241. Зокрема, жінці дозволено підіймати і переміщувати вантажі постійно протягом робочої зміни вагою не більше 7 кг.
Ще одна «нежіноча» справа — робота у нічний час. Так, відповідно до ст. 175 КЗпП залучення жінок до робіт у нічний час не допускається. Однак із цього правила є два винятки:
1) жінки, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї;
2) галузі народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволено як тимчасовий захід.
Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних строків застосування праці жінок у нічний час має затвердити Кабмін.
Однак такого документа досі нема. У зв’язку з цим роботодавці досить часто залучають жінок до роботи у нічний час, маючи на це згоду останніх. Єдина однозначна заборона у цьому питанні стосується роботи у нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 55 та ст. 176 КЗпП).
Також існує багато інших обмежень та пільг для працюючих жінок, які вже є або готуються стати мамами. Далі поговоримо про них детальніше.
«Трудові» пільги
КЗпП передбачені гарантії та пільги для вагітних жінок та матерів. Щоб краще їх запам’ятати та завжди мати під рукою у зручній формі, ми зібрали їх у табл. 1.
Пільги та гарантії для вагітних та матерів
Таблиця 1
| Вид пільги | Зміст пільги/гарантії | Законодавча норма |
| Заборона на роботу у нічний час та залучення до надурочних робіт | Не допускається залучати до робіт у нічний час, до надурочних робіт і роботи у вихідні дні, а також направляти у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років | |
| Не можна залучати до надурочних робіт, а також направляти у відрядження жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю без згоди таких жінок | ||
| Тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором | Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. При цьому заборонено тимчасово переводити на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до 6 років без їх згоди | |
| Неповний робочий час | На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю (у тому числі таку, що перебуває під її опікою) або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний установити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку | |
| Для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, роботодавець може за рахунок власних коштів установлювати скорочену тривалість робочого часу | ||
| Переведення на легшу роботу | Вагітним жінкам згідно з медичним висновком необхідно знизити норми виробітку, норми обслуговування або ж таких жінок необхідно перевести на легшу роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих чинників. При цьому зарплату жінки зберігають на рівні не нижче середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи її слід звільнити від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок установи, організації | |
| Жінок, які мають дітей віком до 3 років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3 років | ||
| Переведення на легшу роботу | Якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на новому місці роботи (легшій роботі) вище, ніж був до переведення, то слід виплачувати фактичний заробіток. Якщо ж новий заробіток нижче попереднього, то їм виплачують доплату до рівня середнього заробітку за попереднім місцем роботи | |
| Перерви для годування дитини | Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, надають додаткові перерви для годування дитини. Їх необхідно надавати не рідше ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюють не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи, організації і з урахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком | |
| Путівки та матдопомога | У разі необхідності роботодавець повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу |
«Відпускні» гарантії
«Відпускні» пільги та гарантії для жінок передбачені одночасно КЗпП та Законом про відпустки. Ми зібрали та відсортували їх за видами відпусток у табл. 2.
«Відпускні» пільги та гарантії для жінок
Таблиця 2
| Вид відпустки | Зміст пільги/гарантії | Законодавча норма |
| У зв’язку із вагітністю та пологами | На підставі медичного висновку жінкам надають оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: • 70 календарних днів до пологів; • 56 календарних днів після пологів, а в разі народження двох або більше дітей і в разі ускладнених пологів — 70 календарних днів від дня пологів. Тривалість цієї відпустки обчислюється сумарно і складає 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей і в разі ускладнених пологів). Її надають жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів | |
| У зв’язку із вагітністю та пологами | Якщо жінці надається відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, то за її заявою до такої відпустки слід приєднати щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості роботи жінки у цій установі (організації) в поточному робочому році | |
| Жінка перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї має право використати щорічні відпустки за бажанням у зручний для неї час | ||
| У зв’язку з усиновленням | Жінці, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше 3 років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Право на відпустку є лише за умови, якщо заява про її надання надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини | |
| Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) | ||
| Для догляду за дитиною до 3 років | Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Роботодавець за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості | |
| Відпустка «до 3 років» не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу | ||
| За бажанням жінки у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома | ||
| Жінці, яка всиновила дитину (чи одночасно двох і більше дітей), надається відпустка для догляду за такою дитиною до досягнення нею 3 (6) років | ||
| Щорічні | Жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, одинока мати, яка виховує дитину без батька, мають право використати щорічну відпустку за бажанням у зручний для них час | |
| Додаткові | Щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів працівниці, якщо вона має: • двох або більше дітей віком до 15 років, • дитину з інвалідністю; • всиновлену дитину; а також, якщо вона є: • матір’ю особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи; • одинокою матір’ю. За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів | |
| За власний рахунок | Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівниці надається в обов’язковому порядку матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю. Тривалість такої відпустки складає до 14 календарних днів щорічно | |
| За бажанням працівниці їй обов’язково надається неоплачувана відпустка як матері: • якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6 років, • якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — не більш як до досягнення дитиною 16 років; • якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною 16 років (повний перелік тяжких захворювань, що дає право жінці на відпустку «за свій рахунок» на дитину, якій не встановлено інвалідність, затверджено постановою № 1162); • якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18 років | ||
| Працівниці за її бажанням обов’язково надається неоплачувана відпустка для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території |
Звільнення жінок: чи є обмеження?
Поговоримо про обмеження, які діють у разі звільнення жінки із займаної посади. Для цього слід зазирнути у ч. 3 ст. 184 КЗпП.
Отже, заборонено звільняти за ініціативою роботодавця:
• вагітних жінок;
• жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду);
• одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (крім випадків повної ліквідації установи (організації), коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням).
ВЖЛИВО!
Звільняти таких жінок за власним бажанням або за домовленістю сторін законодавство не забороняє.
Якщо жінку із числа перелічених вище звільняють у зв’язку із закінченням строкового трудового договору, роботодавець зобов’язаний працевлаштувати її.
На період працевлаштування за жінками зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Контроль та відповідальність
Згідно з п. 4 Положенням № 386 Держпраці України здійснює державний нагляд та контроль за додержанням умов праці жінок установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання. Такий контроль здійснюється шляхом проведення перевірок додержання законодавства про працю на суб’єктах господарювання.
У разі виявлення порушення законодавства про працю державні інспектори праці складають протоколи про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 41 КУпАП. Штрафні санкції для посадових осіб установ, організацій становлять від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн).
У разі грубого порушення законодавства про працю, зокрема звільнення з ініціативи роботодавця вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (6 років), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда органи Держпраці направляють матеріали перевірки до правоохоронних органів для вирішення питання щодо притягнення роботодавця до кримінальної відповідальності за ознаками ст. 172 ККУ. Такі дії роботодавця караються штрафом від 3000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51000 до 85000 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців.
Нормативні документи та скорочення
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.
Закон про охорону праці — Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Закон № 2866 — Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 р. № 2866-IV.
Положення № 386 — Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011.
