ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.
Власне, як і минулий, чинний Порядок визначає процедуру інформування НАЗК про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, передбачені частиною четвертою статті 52 Закону.
Нормою зазначеної статті передбачено, що
«у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.»
Інформування про суттєві зміни у майновому стані здійснюється суб’єктами декларування:
— які є службовими особами,
— які посідають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до Закону, а також
— суб’єктами декларування, які обіймають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків (далі — суб’єкт декларування).
Інші суб’єкти декларування повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подають.
Службові особи
Мін’юст ще у листі від 18.10.2013 № 610-0-2-13/7.2 роз’яснив порядок тлумачення понять «службова особа» та «посадова особа». Водночас у Мін’юсті зазначають, що під час з’ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини.
Так, Кримінальний кодекс України (далі — КК) оперує поняттям «службова особа» (згідно зі ст. 18 КК, службовими особами визнаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування, а також постійно або тимчасово займають в органах держвлади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом).
Водночас, згідно з приміткою до ст. 364 КК, службовими особами в ст. 364, 365, 368, 3682, 369 КК є, зокрема, особи, які займають постійно чи тимчасово на державних або комунальних підприємствах посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.
Також службовими особами визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема, для держоргану або держпідприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, судді та посадові особи міжнародних судів.
Для розуміння, що вважається адміністративно-господарськими й організаційно-розпорядчими обов’язками, слід звернутися до постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5.
Працівники підприємств, установ, організацій, що виконують професійні (адвокат, лікар, учитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що водночас із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки.
Відповідальне та особливо відповідальне становище
Приміткою до ст. 513 визначений перелік осіб, які відповідно до норм Закону займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До них, зокрема, відносяться:
— особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б»,
— особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої — третьої категорій,
— судді, судді Конституційного Суду України,
— прокурори, слідчі і дізнавачі,
— керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів,
— керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя,
— керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення,
— військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків
Це посади визначені Рішенням НАЗК від 17.06.2016 № 2:
1. Посади Керівника Офісу Президента України, його першого заступника та заступника.
2. Посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України.
3. Посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.
4. Посади керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами.
5. Посади державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів.
6. Посади в органах місцевого самоврядування:
— перших заступників, заступників міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення) голів, заступників сільських, селищних голів;
— заступників голів районних, районних в містах рад;
— секретарів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), сільських, селищних рад;
— керуючих справами виконавчих комітетів міських (міст — обласних центрів та міста Сімферополя, міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;
— голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі).
Суб’єкт декларування
НАЗК у своїх роз’ясненнях № 1 від 03.02.2021 зазначає, що в цілях визначення суб’єктів декларування, згідно із Законом, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами (суб’єктами декларування) лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі.
Наприклад, наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час відсутності керівника структурного підрозділу, не є достатньою для того, щоб вважати його посадовою/службовою особою, яка є суб’єктом декларування. Цей висновок не змінюється навіть у випадку призначення працівника тимчасовим виконувачем обов’язків на посаді у зв’язку з відсутністю його колеги, який займає зазначену посаду і за яким зберігаються робоче місце та посада (відпустка по догляду за дитиною, відрядження, перебування на лікарняному тощо). Адже виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника чи керівника — це заміна (яка визначається як суміщення посад) працівника, відсутнього через відпустку, тимчасову непрацездатність, відрядження та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігаються місце роботи й посада.
Водночас зовсім інші правові наслідки має призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді (вакантною є посада, зазначена у штатному розписі відповідного органу, організації, установи або підприємства, на яку не укладено договір). У такому випадку вважається, що працівник призначений виконувачем обов’язків. При цьому, враховуючи те, що визначення певного строку в трудовому договорі (контракті) під час призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин, така особа вважається суб’єктом декларування в розумінні ст. 3, 45 Закону.
Загалом особа, на яку поширювалась дія Закону, перестає бути суб’єктом декларування, коли у неї втрачається обов’язок подати «останню» декларацію. Це — щорічна декларація — декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.
Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані не подається у разі припинення перебування суб’єкта декларування на посаді, яка передбачає зайняття відповідального та особливо відповідального становища або пов’язана з високим рівнем корупційних ризиків.
Інформування НАЗК про суттєві зміни у майновому стані суб’єкт декларування здійснює особисто шляхом заповнення відповідної електронної форми повідомлення про суттєві зміни у майновому стані після автентифікації у персональному електронному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Реєстр).
Повідомлення подається незалежно від того, перебуває суб’єкт декларування в Україні чи за її межами.
Зверніть увагу! Суб’єкт декларування до початку заповнення повідомлення повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком.
Важливим є факт того, що суб’єкту декларування надається можливість перевірити повноту та правильність зазначеної ним інформації після заповнення відповідних розділів повідомлення. Перед підписанням повідомлення він підтверджує повноту та правильність внесених до повідомлення даних шляхом проставлення відповідної відмітки.
УВАГА!
Подання повідомлення до Реєстру підтверджується шляхом надсилання інформації про подання повідомлення суб’єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб’єкта декларування.
Тож, у разі отримання зазначеними особами доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня року, у якому виник обов’язок щодо подання повідомлення, суб’єкт декларування у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це НАЗК.
Інформація про отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку членом сім’ї суб’єкта декларування не подається.
Якщо вартість майна перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, але була сплачена частинами, розмір кожної з яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, повідомлення подається після переходу права власності на таке майно.
Про дохід, що був нарахований, але не сплачений (не отриманий), не повідомляється.
У разі придбання майна, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, подається одне повідомлення, в якому зазначаються відомості у відповідних розділах щодо придбаного майна та здійсненого видатку.
У разі отримання доходу в негрошовій формі (спадщина, подарунок тощо), вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, подається одне повідомлення, в якому зазначаються відомості у відповідних розділах щодо отриманого доходу в негрошовій формі та отриманого майна.
Інформацію в повідомленні про джерело суб’єкт декларування зазначає відповідно до правочину, за яким набуто право власності на майно, отримано дохід чи подарунок (роботодавець, продавець, дарувальник, спадкодавець, рішення суду тощо).
Якщо вартість майна, набутого у власність суб’єктом декларування, йому невідома, повідомлення не подається.
Доходи, видатки та вартість придбаного майна суб’єкта декларування відображаються у грошовій одиниці України.
Доходи/видатки/майно, одержані/здійснені/придбані в іноземній валюті, підлягають відображенню в грошовій одиниці України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на дату одержання доходів / здійснення видатків / придбання майна.
І — наостанок!
Не забуваймо, що інформація, внесена до повідомлення, має бути також відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку такий суб’єкт декларування подає у випадках, передбачених Законом. До речі, зверніть увагу, що сама форма декларації також змінилась, про що ми і розповімо вам у наступній статті.
