«Доглядова» відпустка: чи можна звільнити за переведенням?

Так, можна. Але слід виконати певні умови.

Переведення працівників до іншої установи найчастіше оформлюється звільненням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП. А коли йдеться про звільнення матусі у відпустці «до трьох років», одразу ж виникають сумніви: а чи можна це робити?

Відповідь слід шукати у ч. 3 ст. 184 КЗпП. За приписом цієї норми заборонено звільняти за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівниць, що належать до таких категорій:

• вагітні жінки;

• жінки, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП);

• одинокі матері, що мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю.

Виняток становить випадок повної ліквідації установи, організації. Але й тоді звільнення дозволено лише з обов’язковим працевлаштуванням.

Зауважимо: ключову роль відіграє не те, що працівниця знаходиться у відпустці для догляду за дитиною. Тут важливим фактором є сама наявність у жінки дитини певного віку. Припустимо, що матуся дворічної дитини перервала відпустку «для догляду» і вийшла на роботу. У цьому разі на звільнення такої працівниці за ініціативою роботодавця накладено вето, адже її дитині ще не виповнилось три роки. Зворотний бік медалі: ч. 3 ст. 184 КЗпП не захищає від звільнення батька дитини чи іншого родича, який перебуває у відпустці «для догляду» замість матусі.

Але повернемось до звільнення за переведенням. Із норми ч. 3 ст. 184 КЗпП робимо висновок: жінок зазначених категорій заборонено звільняти лише за ініціативою роботодавця. Тобто з підстав, передбачених ст. 40 і 41, ст. 28 КЗпП, крім випадків повної ліквідації установи, організації з обов’язковим працевлаштуванням.

Водночас звільненням згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП є припинення трудового договору у зв’язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду. Отже, таке звільнення не вважається звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

При цьому не має значення, за чиєю ініціативою проводиться переведення — за ініціативою працівника, власника або уповноваженого ним органу чи за розпорядженням вищого за підпорядкуванням органу.

Таким чином, звільнення працівниці за переведенням за п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП є можливим та правомірним за погодженням трьох сторін: самої працівниці, майбутнього та колишнього роботодавців.