Зазвичай установи обліковують прилади (засоби) вимірювальної техніки, як окремі об’єкти обліку. Розглянемо, які аргументи існують на користь такого підходу.
Лічильник — закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, призначений для виконання самостійних функцій. Адже такий вимірювальний прилад призначений для вимірювання, запам’ятовування і відображення за відповідних умов вимірювання об’єму води (газу, тепла), що проходить через вимірювальний перетворювач. Тому він відповідає одній з вимог визнання активом, зазначеним у п. 1 розд. ІІ НП(С)БО 121*.
* Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 № 1202.
Також лічильник відповідає критеріям визнання його активом, передбаченим п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 121. Оскільки, без сумніву, установа отримає певні економічні вигоди, пов’язані з його використанням. Водночас можливість визначення достовірної вартості такого вимірювального приладу не викликає жодного сумніву.