Робота з приватними підприємцями: що потрібно знати їх контрагентам

Робота з приватними підприємцями: що потрібно знати їх контрагентам

Знайти сьогодні суб’єкта господарювання, який не співпрацює з приватним підприємцем, доволі складно. Унаслідок зміни спрощеної системи оподаткування з початку цього року до колишніх питань щодо роботи з підприємцями додалися нові: які документи від них потрібно вимагати, чи можна працювати з підприємцем, у якого немає витягу з Держреєстру, що робити, коли у Свідоцтві ЄП або витягу з Держреєстру не зазначено виду діяльності, яка фактично здійснюється підприємцем, тощо. Крім того, з цього року підприємства — платники податку на прибуток, які співпрацюють із приватними підприємцями — єдиноподатниками, повинні подавати звіт про доходи і витрати в розрізі кожного такого підприємця. Ці питання розглянемо в сьогоднішній статті.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Виплати підприємцям та ПДФО

Системи оподаткування ФОП. На сьогодні в Україні приватне підприємництво може здійснюватися на підставі однієї з двох систем оподаткування:

— загальної системи зі сплатою ПДФО відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ);

— спрощеної системи шляхом сплати єдиного податку згідно з гл. 1 розд. XIV ПКУ.

Контрагенти при роботі з підприємцями на загальній системі оподаткування не утримують ПДФО у джерела виплати на підставі п. 177.8 ПКУ, згідно з яким під час нарахування (виплати) фізичній особі — підприємцю доходи від операцій, що здійснюються в межах обраних підприємцем видів діяльності, суб’єкт господарювання, котрий нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою — підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності *.

* Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторін договору може бути прирівняно до працівника та роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 і 14.1.222 ПКУ.

Для підприємців-єдиноподатників п. 292.9 ПКУ передбачено, що доходи, отримані в результаті здійснення господарської діяльності та обкладені єдиним податком згідно з гл. 1 розд. XIV ПКУ, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеної в розд. IV ПКУ. Крім того, відповідно до п.п. 165.1.36 ПКУ до місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок на спрощеній системі оподаткування згідно з ПКУ. Це положення ПКУ спрямоване насамперед на уникнення подвійного оподаткування, тобто ті доходи, які в підприємця обкладаються єдиним податком, не включаються до його оподатковуваного доходу для цілей обкладення ПДФО. Для контрагентів, які співпрацюють з підприємцями, положення п.п. 165.1.36 ПКУ також потрібно враховувати, на чому докладніше зупинимося нижче.

Отримання документа про держреєстрацію підприємця на загальній системі. Стосовно документів, що підтверджують держреєстрацію фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, зауважимо таке. У листі ДПСУ від 19.09.2011 р. № 689/6/23-50/0315 зазначається, що документом, про який ідеться в п. 177.8 ПКУ, може бути виписка або витяг з Держреєстру. Але так, на нашу думку, стверджувати не зовсім правильно. Справа в тому, що з 7 травня 2011 року при реєстрації суб’єкта господарської діяльності (як юридичної, так і фізичної особи) свідоцтво про державну реєстрацію не оформлюється*. Після 07.05.2011 р. факт реєстрації суб’єктом господарювання підтверджується видачею виписки з Держреєстру, що не містить відомостей про здійснювані види діяльності. Підприємець може звернутися до держреєстратора за отриманням витягу з Держреєстру, в якому наводяться запитувані підприємцем відомості, у тому числі й про здійснювані ним види діяльності. Форми цих документів та порядок їх видачі затверджено наказом Держкомпідприємництва «Щодо затвердження деяких нормативно-правових актів про надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 20.10.2005 р. № 97.

* Відповідно до змін, унесених Законом № 3205 до Закону України «Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.

Якщо підприємець пройшов державну реєстрацію до 07.05.2011 р. (при реєстрації йому було видано свідоцтво про держреєстрацію), то він не зобов’язаний змінювати свідоцтво про держреєстрацію на виписку або витяг із Держреєстру. Не встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи — підприємця» від 07.04.2011 р. № 3205-VI (далі — Закон № 3205) і будь-якого граничного строку дії свідоцтва про держреєстрацію. Це означає, що видані до 7 травня 2011 року підприємцям свідоцтва про держреєстрацію мають легальний статус. Це підтверджує й Державна реєстраційна служба України в листі від 30.09.2011 р. № 617-0-8-11-7.2.

Отже, на сьогодні підтверджувати факт реєстрації фізичної особи підприємцем можуть три документи: виписка з Держреєстру, витяг із Держреєстру, свідоцтво про держреєстрацію підприємцем. При цьому в п. 177.8 ПКУ міститься вимога, що ПДФО не утримується у джерела виплати при виплаті доходу від операцій у межах вибраних підприємцем видів діяльності. А така інформація із трьох перелічених документів наявна лише у витягу з Держреєстру. Відповідно за наявності в контрагента копії витягу з Держреєстру підприємця, в якому міститься потрібний вид діяльності, це є беззастережною підставою для неутримання ПДФО у джерела виплати. Якщо підприємець-загальносистемник надав лише виписку з Держреєстру або свідоцтво про держреєстрацію, то бажано одержати від нього додатково й документ, який підтверджує, що цей вид діяльності належить до його підприємництва. Таким документом ДПАУ неодноразово визнавала довідку довільної форми, отриману підприємцем у податковому органі, в якій наводяться здійснювані види діяльності та обрана система оподаткування (листи від 03.02.2011 р. № 1085/К/17-0714, від 31.03.2011 р. № 6320/5/12-0216 та від 05.04.2011 р. № 4133/5/17-0716). Таку довідку підприємець має право отримати протягом 5 днів після звернення до податкового органу (при обґрунтованості цей строк може бути продовжено до 20 днів) (ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI).
Водночас не можемо не зауважити, що підприємцю легше та правильніше отримати витяг із Держреєстру для того, щоб у його контрагентів не виникали проблеми (тим більше, що в разі надання підприємцем послуг (робіт) цей документ знадобиться і для несправляння ЄВС).

Якщо контрагент виплачує підприємцю-загальносистемнику дохід від діяльності, не зазначеної в документах про держреєстрацію, то при виплаті такого доходу потрібно утримати ПДФО і перерахувати його до бюджету. Такий висновок напрошується з процитованого вище п. 177.8 ПКУ. Крім того, звернемо увагу на п. 177.6 ПКУ, згідно з яким у разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від проведення підприємницької діяльності, у межах обраних видів такої діяльності такі доходи підлягають оподаткуванню за загальними правилами, установленими ПКУ для платників податків — фізичних осіб. Досить заплутана норма, оскільки не зовсім зрозуміло, які ж доходи тут маються на увазі, щоб підпадати під «інші доходи, ніж від підприємницької діяльності, але в межах обраних підприємцем видів діяльності». Припустимо, що в такий спосіб законодавці виводять із-під підприємницьких правил обкладення ПДФО інші виплати підприємцям, пов’язані з господарською діяльністю, але отримані не від продажу товарів (робіт, послуг). Як приклад можна згадати такі виплати: пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті), доходи від продажу майна тощо. Наприклад, підприємець здійснює діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування. При продажу ним майна (наприклад, торговельного обладнання) виходить, що цей дохід отримано ним не від обраного ним виду діяльності. У зв’язку з цим при виплаті такого доходу підприємцю потрібно утримати ПДФО у джерела виплати.

Отримання Свідоцтва ЄП від підприємця-єдиноподатника. Що стосується співпраці з підприємцями-єдиноподатниками, то, як уже зазначалося, згідно з п.п. 165.1.36 і п. 292.9 ПКУ з-під обкладення ПДФО виведено дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування на підставі ПКУ. У зв’язку з цим від єдиноподатника досить отримати копію Свідоцтва ЄП.

Що стосується документа, який підтверджує його держреєстрацію, то, на наш погляд, він контрагенту не потрібен. По-перше, те, що перед вами підприємець, і так зрозуміло, оскільки в нього є Свідоцтво ЄП. По-друге, у ПКУ із цього приводу окремої норми, як це передбачено для загальносистемника п. 177.8 ПКУ, немає.

Також при роботі з єдиноподатниками потрібно враховувати, що згідно з п. 292.1 ПКУ в дохід платника єдиного податку не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Такі доходи підлягають обкладенню ПДФО на загальних підставах відповідно до правил, установлених розд. IV ПКУ. Це означає, що контрагент, який виплачує підприємцю перелічені види доходів, зобов’язаний виконати всі функції податкового агента, а саме утримати і перерахувати до бюджету ПДФО (за правилами, установленими стосовно таких доходів для звичайних фізичних осіб), відобразити відомості про такі доходи в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ. Причому ознаки доходів щодо таких доходів потрібно наводити відповідні суми виплати, а не загальну підприємницьку ознаку доходу «157». У гр. 4 і 4а щодо таких (непідприємницьких) доходів потрібно вказувати суму утриманого та фактично перерахованого до бюджету ПДФО.

При виплаті приватним підприємцям (як загальносистемникам, так і єдиноподатникам) доходів від продажу товарів (робіт, послуг) у межах їх підприємницької діяльності в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ такі доходи наводяться з ознакою доходу «157» (дохід, виплачений самойзанятій особі). У гр. 4 і 4а при цьому проставляються нулі.

Закінчуючи розглядати це питання, зауважимо, що податківці давно вже не вимагають отримувати від підприємця копії платіжних документів, що підтверджують сплату ними єдиного податку чи авансових платежів з ПДФО. Ці вимоги ніколи не були законними, а з набуттям чинності ПКУ остаточно канули в Лету.

Виплати підприємцям та ЄВС

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄВС) цей внесок необхідно нараховувати «зверху» та утримувати «знизу» в разі виплати доходу фізичним особам за роботи (послуги) в межах цивільно-правових договорів, за винятком цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо роботи, які виконуються (послуги, що надаються), відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Держреєстру.

Отже, при купівлі в підприємців матеріальних цінностей (товарів, іншого майна) або за виплатами, не пов’язаними з працею фізичної особи (наприклад, за орендними платежами), ЄВС не нараховується і не утримується.

При виплаті доходів приватним підприємцям за виконання роботи (надання послуги) підставою для неутримання та ненарахування ЄВС відповідно до Закону про ЄВС є лише один документ — витяг з Держреєстру, де наведено вид діяльності, за який здійснюється виплата доходу підприємцю. У зв’язку з цим суб’єктам господарювання бажано убезпечити себе та вимагати від підприємців (незалежно від обраної системи оподаткування) копію саме цього документа.

Водночас, як показує практика, при перевірках представники Пенсійного фонду не так жорстко підходять до прочитання цієї норми. Якщо контрагент пред’являє копії документів, наданих підприємцем, з яких видно, що виплачуваний йому дохід вписується в межі його підприємницької діяльності (для єдиноподатника, наприклад, — виходячи зі Свідоцтва ЄП*, то це вважається достатньою підставою для ненарахування та неутримання з цих сум ЄВС.

* Свідоцтво платника єдиного податку, форму якого затверджено наказом МФУ від 20.12.2011 р. № 1675.

Виплати підприємцям, що не обкладаються ЄВС, не відображаються у щомісячній звітності з ЄВС за ф. № Д4.

Виплати підприємцям
та податок на прибуток

У 2011 році у розд. III ПКУ (п.п. 139.1.12) містилася заборона на включення до складу витрат платника податку на прибуток вартості товарів (робіт, послуг), інших матеріальних і нематеріальних активів, придбаних у фізичних осіб — єдиноподатників (крім витрат у сфері інформатизації). З 1 січня 2012 року цю норму скасовано, тобто тепер такі витрати, якщо вони пов’язані з господарською діяльністю підприємства, зменшують оподатковуваний прибуток підприємств на загальних підставах. Цей беззаперечний факт підтверджують і податківці в Узагальнюючій податковій консультації щодо формування витрат за операціями з фізичними особами — підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування, затвердженій наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. № 121 (далі — Узагальнююча консультація № 121). Єдине, що потрібно пам’ятати: при купівлях у неплатників податку на прибуток витрати відображаються виходячи зі звичайних цін, якщо договірна ціна відрізняється від звичайної більш ніж на 20 % (п.п. 153.2.3 ПКУ).

Отже, у разі придбання товарів (робіт, послуг) у єдиноподатника після 1 січня 2012 року їх вартість уключається до податкових витрат покупця — платника податку на прибуток (якщо стосовно такого виду витрат у ПКУ немає обмежень чи заборони).

Закономірно виникає запитання щодо перехідних операцій з підприємцями-єдиноподатниками (товари (роботи, послуги) отримано до 01.01.2012 р., а оплачено після цієї дати, або навпаки). При вирішенні питання про включення вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у підприємця-єдиноподатника, до витрат платник податку на прибуток має, на нашу думку, керуватися таким. Значення має не дата отримання (оприбуткування) товарів (робіт, послуг) від такого підприємця і не дата проведення розрахунків з ним. Значення має дата визнання таких витрат у податковому обліку підприємства.

Це означає: якщо товари (роботи, послуги), придбані в єдиноподатника у 2011 році, увійшли до собівартості продукції (робіт, послуг), яку було продано вже у 2012 році, то такі витрати можуть зменшити оподатковуваний прибуток. Виходимо з того, що витрати, які входять до собівартості товарів (робіт, послуг), уключаються до податкових витрат підприємства в тому звітному періоді, в якому отримано доходи від їх реалізації. Таким чином, усі ТМЦ, що значаться в залишках на матеріальних рахунках на 01.01.2012 р., може бути включено до податкових витрат у 2012 році. Крім того, до витрат потраплять також списані у виробництво до 01.01.2012 р. куплені в єдиноподатників раніше матеріали, роботи, послуги, фактичне відвантаження (передача результатів робіт, послуг) яких здійснюється вже після 01.01.2012 р. Після 1 січня 2012 року обмежень на включення витрат від єдиноподатника до витрат немає, тому підприємство має право збільшити собівартість реалізації на ці витрати.

Це стосується і ТМЦ, придбаних для господарських потреб до 1 січня 2012 року. Якщо використання (списання до складу адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат) таких ТМЦ припадає вже на 2012 рік, то вартість таких ТМЦ уключається до податкових витрат підприємства.

Якщо роботи (послуги), отримані від єдиноподатника до 01.01.2012 р., належать до адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат, то права на витрати не буде, оскільки в такому разі ці витрати відображаються в періоді їх здійснення (тобто до 01.01.2012 р.), а тоді діяла заборона на такі витрати згідно з п.п. 139.1.12 ПКУ.

У разі придбання в єдиноподатників необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, інших малоцінних необоротних матеріальних активів) підприємство тепер також ніяк не обмежене щодо віднесення нарахованої на їх вартість суми амортизації у зменшення оподатковуваного прибутку. Щодо таких об’єктів, придбаних після 1 січня 2012 року, право на амортизацію є беззастережним.

Стосовно ж необоротних активів, придбаних в єдиноподатника до 2012 року, вважаємо: починаючи з 1 січня 2012 року суму амортизації таких об’єктів виходячи з їх залишкової вартості на цю дату цілком правомірно відображати в податкових витратах на загальних підставах. Виходимо з того, що витрати на придбання таких активів зменшують оподатковуваний прибуток не відразу, а поступово в міру нарахування амортизації, яка залежно від напрямку використання об’єктів або відразу включається до витрат звітного періоду або формує собівартість продукції (робіт, послуг). На момент виникнення таких витрат заборони на їх відображення в ПКУ вже немає. Зауважимо також, що з 1 квітня 2011 року не було заборони на нарахування амортизації щодо таких об’єктів, існувала заборона тільки на відображення сум такої амортизації в податковому обліку. Сьогодні це обмеження скасоване.

Далі. З 1 січня 2012 року платники податку на прибуток зобов’язані подавати до податкового органу перелік доходів і витрат у розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом (абз. 2 п. 152.3 ПКУ). Для надання таких відомостей до Податкової декларації з податку на прибуток (далі — декларація), затвердженої наказом МФУ «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» від 21.12.2011 р. № 1684, було внесено зміни у вигляді додавання нового додатка до декларації — Додатка ОК.

Додаток ОК складається з двох розділів:

— розділ I. Перелік доходів у розрізі контрагентів — платників єдиного податку;

— розділ II. Перелік витрат у розрізі контрагентів — платників єдиного податку.

Слід зауважити, що порядку заповнення Додатка ОК немає (як, власне, і порядку заповнення самої декларації), хоча його розробку передбачено п. 152.3 ПКУ.

Сподіваємося, що ближче до строку подання декларації за I квартал 2012 року податкові органи роз’яснять, як слід заповнювати Додаток ОК: чи відображати в ньому всі надходження (доходи) і виплати (витрати) єдиноподатникам, чи лише ті, що сформували доходи (витрати) платника податку на прибуток у звітному періоді; у який момент відображати доходи (витрати) — на дату їх виникнення у платника податку на прибуток або при оплаті (для зручнішого контролю цих операцій з боку податкових органів).

На сьогодні порядок заповнення Додатка ОК викликає дуже багато запитань. Нам здається таке: оскільки вимогу про розшифровку доходів (витрат) за операціями з єдиноподатниками (причому це стосується як фізичних, так і юридичних осіб — платників єдиного податку) закладено в ст. 152 «Порядок обчислення податку» розд. III ПКУ, платники податку на прибуток при заповненні Додатка ОК повинні виходити із сум, уключених ними до податкових доходів і витрати у звітному періоді. До того ж в абз. 1 п. 152.3 ПКУ зазначається, що доходи й витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, установленими розд. III ПКУ, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не передбачено цим розділом. Вимога про розшифровку доходів і витрат за операціями з єдиноподатниками міститься в абз. 2 п. 152.3 ПКУ («платники податку <…> подають перелік доходів та витрат платника податку в розрізі контрагентів — платників єдиного податку <…>»), тобто загальні правила виникнення доходів і витрат, установлені розд. III ПКУ, імовірно, мають застосовуватися і для цілей розшифровки.

Не виключаємо, що з метою зручності контролю за операціями з єдиноподатниками Додаток ОК потрібно буде заповнювати за фактом оплати таким контрагентам і в частині доходів, і в частині витрат. Непрямо такий висновок напрошується з абз. 2 п. 152.3 ПКУ, де вимагається включати в розшифровку доходів і витрат «операції, здійснені таким контрагентом». Інакше кажучи, у разі придбання об’єкта основних засобів у єдиноподатника не виключено, що податківці в Додатку ОК волітимуть бачити витрати підприємства в момент виплати доходу єдиноподатнику за такий об’єкт, а не суму амортизації, що фактично потрапила до витрат підприємства, нараховану на такий об’єкт у звітному періоді. Зачекаємо роз’яснень податківців із цього приводу, бо трохи часу ще є.

Нестандартні ситуації в роботі з єдиноподатниками

1. Вид діяльності не зазначено у Свідоцтві ЄП. Почнемо з права покупця — платника податку на прибуток на включення вартості таких товарів (робіт, послуг) до складу витрат. У розд. III ПКУ жодних обмежень щодо таких витрат ми не бачимо: якщо витрати пов’язані з господарською діяльністю підприємства і на них окремими нормами ПКУ не встановлено заборону чи обмеження, то вартість придбаних у підприємця товарів (робіт, послуг) уключається до податкових витрат підприємства. Немає підстави і для визнання на цій підставі правочину недійсним. Фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює підприємницьку діяльність за умови державної реєстрації в порядку, установленому законом (ч. 1 і 2 ст. 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV). Якщо цей правочин не суперечить закону (не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує законні права та інтереси іншої сторони тощо), то визнати його недійсним (а таке рішення може прийняти лише суд) немає підстав. У зв’язку з цим відсутність виду діяльності у Свідоцтві ЄП підприємця не позбавляє покупця права на витрати. За це порушення відповідатиме сам підприємець у межах відповідальності, установленої податковим законодавством, а саме: з початку наступного звітного періоду він втрачає право роботи на єдиному податку та зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування.

Отже, невнесення здійснюваного виду діяльності до Свідоцтва ЄП є проблемою і клопотом самого підприємця та ніяк не позначається на витратах його контрагентів.

Що стосується утримання ПДФО та ЄВС у джерела виплати, то відповідно до п.п. 165.1.36 і п. 292.9 ПКУ до місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно з ПКУ. За здійснення виду діяльності, не зазначеного у Свідоцтві ЄП, підприємець згідно з ПКУ сплачує єдиний податок: представники першої та другої груп із такого доходу сплачують 15 % єдиного податку, а представники третьої групи — 3 або 5 % (п.п. 2 п. 293.4 ПКУ). Крім того, для підприємця настає покарання у вигляді втрати права роботи на єдиному податку (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ). Отже, виплата підприємцю за вид діяльності, не зазначений у Свідоцтві ЄП, не спричинює зобов’язання контрагента утримувати ПДФО у джерела виплати і нараховувати ЄВС, оскільки такий дохід обкладається єдиним податком, а отже, не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи.

2. Здійснення заборонених для єдиного податку видів діяльності, у тому числі видів діяльності, несумісних з єдиним податком для першої та другої груп, або застосування негрошової форми розрахунків. Главою 1 розд. IХ ПКУ встановлено низку заборон за видами діяльності та окремими операціями для отримання права роботи на спрощеній системі оподаткування. Що робити, коли, наприклад, платнику податку на прибуток послуги надає підприємець — єдиноподатник другої групи, адже це право мають лише представники третьої групи? Чи можна орендувати нежитлове приміщення площею 400 кв. м у підприємця-єдиноподатника (підприємцям на єдиному податку дозволено здавати в оренду нежитлову нерухомість загальною площею не більше 300 кв. м)?

У таких випадках так само, як і в розглянутій вище ситуації:

— немає заборони на включення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкових витрат підприємства — платника податку на прибуток. Це підтверджують і податківці в Узагальнюючій консультації № 121, де зазначено: починаючи з 1 січня 2012 року юридичні особи — платники податку на прибуток при визначенні об’єкта оподаткування можуть уключати до складу витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб — підприємців, які сплачують єдиний податок незалежно від групи, до якої віднесено фізичну особу — підприємця, за умови, що такі витрати пов’язані з господарською діяльністю платника;

— немає підстав для утримання ПДФО та ЄВС, оскільки такі доходи (від здійснення видів діяльності, що не дають права на спрощену систему оподаткування; від доходу, отриманого при застосуванні негрошового способу розрахунків) обкладаються єдиним податком (але за більшою ставкою 15 % відповідно до п. 293.4 ПКУ).

За порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування відповідальність несуть самі підприємці. Контрагентів, які з ними працюють і здійснюють операції, що не суперечать вимогам господарського та цивільного права, не може бути покарано в тій чи іншій формі за такі порушення.

На закінчення в таблиці наведемо перелік документів, які має надати підприємець для того, щоб контрагенти не утримували з виплат йому ПДФО та ЄВС.

Документи, що потрібні контрагенту для роботи з підприємцем

На цьому завершимо розгляд нюансів роботи з приватними підприємцями.

Успіхів у роботі!