ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА
у 2009 році
Головне призначення облікової політики підприємства — установлення найвигідніших для підприємства методів бухгалтерського обліку для складання якісної фінансової звітності.
У сьогоднішній «Шпаргалці бухгалтера» ми стисло виклали сутність та порядок формування облікової політики підприємства, її зміни. Наведені у зручній таблиці елементи облікової політики зроблять легким вибір необхідних елементів залежно від специфіки діяльності підприємства. На основі наведеного прикладу наказу про облікову політику ви легко складете наказ для свого підприємства.
Для того щоб фінансова звітність була порівнянною, бухгалтеру необхідно з року в рік виконувати незмінні правила обліку, що забезпечується дотриманням
П(С)БО та облікової політики підприємства.У цьому випуску «Шпаргалки бухгалтера» стисло наведемо порядок формування та зміни облікової політики підприємства.
Поняття облікової політики
Облікова політика
— це сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.Згідно з
принципом послідовності підприємство має постійно (з року в рік) застосовувати єдину обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО, її має бути обґрунтовано та розкрито у фінансовій звітності.Питання формування облікової політики розглядалися на сторінках
«Бухгалтерського тижня» в консультаціях «Щороку видавати наказ про облікову політику підприємства не обов’язково» // 2008, № 3, с. 43; «Облікова політика підприємства — починається новий рік» // 2007, № 3, с. 15; «Облікова політика підприємства: готуємося до 2006 року» // 2005, № 51, с. 15.
Формування облікової політики
Згідно з
п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі — Закон про бухоблік) підприємству надано право самостійно визначати облікову політику підприємства та організовувати ведення бухгалтерського обліку.Форму документа, що регламентує облікову політику підприємства, нормативно не встановлено. Як правило, таким документом є
наказ чи розпорядження. Зразок наказу про облікову політику підприємства наведено на с. 28.Складаючи наказ (розпорядження), слід виходити з того, що в ньому необхідно відображати лише принципи, методи і процедури обліку,
право вибору серед яких запропоновано нормами бухгалтерських стандартів. Якщо ж їх чітко прописано у П(С)БО (тобто право вибору в підприємства немає), то й відображати їх в обліковій політиці немає потреби (лист МФУ від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793). Саме такий підхід до складання приписуючого документа про облікову політику встановлено п. 1 розділу II Положення № 1213* для підприємств державного, комунального секторів економіки. Так, у наказі про облікову політику немає сенсу зазначати, що основні засоби в обліку відображають за первісною вартістю. Цю імперативну норму встановлено п. 7 П(С)БО 7, і в будь-якому випадку підприємство має її дотримуватись. Водночас П(С)БО 7 дає право вибрати метод амортизації основних засобів. Саме цей вибір і потрібно закріпити в наказі про облікову політику.* Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом МФУ від 19.12.2006 р. № 1213.
Кожне підприємство
вибирає елементи облікової політики виходячи з особливостей своєї діяльності . Так, торговельному підприємству, що займається лише торговельною діяльністю, немає сенсу визначати в наказі про облікову політику перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції. Перелік елементів облікової політики, з якими має визначитися підприємство, наведено в таблиці на с. 23.Прийнята підприємством облікова політика може застосовуватися без обмеження строку дії, тож
наказ про облікову політику не потрібно перевидавати щороку. Можна видати безстроковий наказ і, за потреби, вносити до нього зміни і доповнення. Однак ніщо не забороняє видавати наказ про облікову політику щороку — на підтвердження її незмінності. Яким шляхом піти — вирішувати адміністрації підприємства. Мінфін у листі від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 пропонує повністю викласти в новій редакції розпорядчий документ про облікову політику в тому випадку, якщо зміни до облікової політики за обсягом охоплюють більшу частину тексту такого документа чи істотно впливають на його зміст.Зверніть увагу: в обліковій політиці
не слід відображати заходи щодо організації бухгалтерського обліку та елементи податкового обліку, наприклад, застосування чи незастосування рахунків класу 8 «Витрати за елементами», уведення додаткових субрахунків (для бухобліку) чи методи обліку вибуття запасів для податкового обліку. Усе це слід оформити окремими регламентуючими документами — наказом (розпорядженням) про організацію бухгалтерського обліку та наказом (розпорядженням) про організацію податкового обліку.
Зміна облікової політики
Прийнята облікова політика має застосовуватися підприємством постійно (з року в рік), і її
зміна можлива лише у випадках, передбачених національними стандартами бухгалтерського обліку (ст. 4 Закону про бухоблік). При цьому згідно з п. 9 П(С)БО 6 зміна облікової політики можлива в таких випадках:1) змінюються вимоги органу, що затверджує
П(С)БО;2) змінюються статутні вимоги;
3) зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.
У першому випадку підприємству обов’язково потрібно змінити облікову політику незалежно від його бажання, у другому та третьому ініціатором змін виступає само підприємство.
Не вважається зміною облікової політики
її встановлення для подій чи операцій (п. 10 П(С)БО 6):— відмінних за змістом від попередніх подій чи операцій;
— що не відбувалися раніше (виникли вперше в діяльності підприємства).
Зверніть увагу:
змінити облікову політику можна в будь-який момент протягом фінансового року, не очікуючи початку нового року. Ні П(С)БО 6 , ні інші нормативні акти з бухобліку не містять прямих вказівок про порядок набрання чинності змінами облікової політики, що вносяться до неї підприємством на добровільній основі. Отже, дату запровадження нових правил облікової політики встановлює само підприємство. Виняток — випадки обов’язкової зміни облікової політики, коли строк відображення наслідків такої зміни встановлюється Мінфіном.Зміна облікової політики може бути ретроспективною та перспективною. За загальним правилом, згідно з
п. 11 П(С)БО 6 облікову політику застосовують до подій та операцій з моменту їх виникнення. А тому і при зміні облікової політики нові правила слід застосувати до всіх подій чи операцій з моменту їх виникнення. Здійснюється це за допомогою ретроспективного підходу — вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів у звітності відображають шляхом :1.
Коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.2.
Повторного надання порівняльної інформації про попередні звітні періоди.Це забезпечить порівнянність звітних даних поточного та попередніх періодів.
Водночас, якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то нові правила облікової політики поширюються тільки на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики (
п. 11 П(С)БО 6). У такому разі здійснюється перспективне відображення зміни облікової політики, і жодних коригувань показників попередніх звітних періодів (сальдо нерозподіленого прибутку на початок року, надання порівнянної інформації) провадити не потрібно. Усі зміни враховують у складі фінансових результатів поточного і наступних звітних періодів.
Останні нововведення
Новий П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»
. З 01.01.2009 р. набуває чинності П(С)БО 33, норми якого поширюються на підприємства, що займаються розвідкою та оцінкою обсягів та якості запасів корисних копалин, тобто фактично на підприємства видобувних галузей*. П(С)БО 33 не містить норм, які такі підприємства мусять вибирати, однак переглянути свою облікову політику на 2009 рік доведеться тим підприємствам, у яких раніше облік таких витрат згідно з наказом (розпорядженням) про облікову політику було регламентовано інакше, ніж з 2009 року приписує П(С)БО 33.* Докладніше див. ком. «Мінфін затвердив новий стандарт — П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин» // «БТ», 2008, № 42, с. 6.
П(С)БО 31 «Фінансові витрати»
. Незважаючи на те що П(С)БО 31 діє з 2007 року і зміни до нього за цей період не вносилися, скажемо кілька слів про вибір підходу до обліку фінансових витрат. Згідно з п. 4 П(С)БО 31 фінансові витрати, пов’язані зі створенням кваліфікаційного активу, можна обліковувати як витрати звітного періоду або капіталізувати (тобто включити до первісної вартості основних засобів банківські проценти за кредитами, отриманими для створення таких основних засобів).Керуючись нормами
П(С)БО 31, ДПАУ вважає, що податковий облік таких процентів залежатиме від того, як їх обліковують у бухобліку (лист ДПАУ від 10.11.2008 р. № 22025/7/15-0217). Ми з таким підходом не згодні**, оскільки це суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток). Однак для уникнення конфліктних ситуацій доцільніше в обліковій політиці підприємства не передбачати капіталізацію таких витрат, що позбавить вас зайвих проблем при формуванні валових витрат щодо процентів.** Див. ком. «Банківські проценти не завжди включаються до валових витрат — фіскальне роз’яснення ДПАУ» // «БТ», 2008, № 47, с. 5.
П(С)БО 7 «Основні засоби»
. Зміни, унесені до п. 8 П(С)БО 7 згідно з наказом № 353*, з 30.03.2008 р. передбачають створення забезпечення на передбачену законодавством рекультивацію (відновлення) порушених земель (докладніше див. у статті «Бухоблікові новації-2008: коментуємо наказ Мінфіну № 353» // «БТ», 2008, № 14, с. 16). Створювати вказане забезпечення мають лише підприємства видобувних галузей економіки, для яких відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України передбачено виконання заходів щодо рекультивації порушених земель після проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, дослідних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву. Саме ці підприємства мають уточнити свою облікову політику в цьому питанні, якщо це не було зроблено у 2008 році.* Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, затверджені наказом МФУ від 05.03.2008 р. № 353.
Підприємства державного, комунального секторів економіки
. У 2008 році наказом № 353 до Положення № 1213 було внесено зміни, частина яких стосується порядку формування облікової політики такими підприємствами. Тепер таким підприємствам:1) у розпорядчому документі про облікову політику не потрібно описувати порядок організації бухгалтерського обліку;
2) облікова політика підприємства має включати
порядок обліку фінансових витрат;3) обліковою політикою не встановлюються:
— метод створення забезпечень на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки);
— порядок відрахувань прибутку до резервного капіталу;
— порядок і склад виплат, що здійснюються з фонду споживання, створеного за рахунок прибутку;
4) не передбачено складання і додавання до розпорядчого документа про облікову політику
порядків:— визначення ліквідаційної вартості основних засобів;
— установлення термінів корисного використання (експлуатації) основних засобів та нематеріальних активів;
— організації аналітичного обліку надходження та використання коштів цільового фінансування.
Елементи облікової політики
| Складові облікової політики | Можливі варіанти принципів та методів обліку, передбачені П(С)БО |
| 1 | 2 |
| П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» | |
| Поріг суттєвості | Стандартом не регламентується, установлюється підприємством самостійно |
| Примітка. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Методичні рекомендації щодо її застосування доведено листом МФУ від 29.07.2003 р. № 04230-04108. Рекомендується визначати поріг суттєвості залежно від виду господарських операцій та об’єктів обліку. При застосуванні П(С)БО 31 МФУ у своєму листі від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601 рекомендує вважати суттєвим часом для створення кваліфікаційного активу строк, що перевищує три місяці. Приклад. Для оцінки окремих видів доходів і витрат застосовувати межу суттєвості, що дорівнює 2 % чистого прибутку (збитку). А при переоцінці чи зменшенні корисності основних засобів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості в розмірі 10 % такого відхилення. При цьому вважаємо, що підприємство може встановити і свій критерій порога суттєвості (відмінний від запропонованого в Методрекомендаціях). Наприклад, установити найпростіше застосування межі суттєвості при складанні фінансової звітності — 100 грн. (з урахуванням правил округлення) | |
| П(С)БО 2 «Баланс» | |
| Тривалість операційного циклу | Стандартом не регламентується, установлюється підприємством самостійно |
| Примітка. Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції чи товарів та послуг. За цим показником визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу та оплати продукції підприємства. Можна розрахувати тривалість операційного циклу, базуючись на даних попередніх періодів, як суму тривалості обороту запасів і тривалості обороту дебіторської заборгованості. Зауважимо, що здебільшого підприємству необхідно прагнути зменшення значення цього показника | |
| П(С)БО 7 «Основні засоби» | |
| Строк корисного використання об’єкта основних засобів | Самостійно встановлюється підприємством |
| Примітка. У наказі про облікову політику можна застерегти, хто відповідає за встановлення термінів корисного використання основних засобів | |
| Методи амортизації основних засобів | — прямолінійний; — зменшення залишкової вартості; — прискореного зменшення залишкової вартості; — кумулятивний; — виробничий; — податковий (передбачає нарахування амортизації за нормами Закону про податок на прибуток)
|
| Примітка. Можна застосовувати різні методи амортизації для кожного об’єкта окремо. Їх установлюють у момент уведення основних засобів в експлуатацію. Можна встановити один метод для однорідної групи в цілому. Приклад. При об’єктному розподілі: щодо принтерів застосовується прямолінійний метод, щодо ПЕВМ — метод зменшення залишкової вартості тощо. При груповому виборі: щодо земельних ділянок — прямолінійний, щодо будівель і споруд — кумулятивний, щодо транспортних засобів — виробничий метод тощо | |
| Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів | — прямолінійний; — виробничий; — метод «50 % / 50 %» (у першому місяці використання об’єкта нараховується амортизація в розмірі 50 % амортизовуваної вартості, а решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу)); — метод «100 %» (100 % вартості амортизується в першому місяці використання об’єкта) |
| Примітка. Останні два методи застосовуються лише стосовно малоцінних необоротних матеріальних активів (рахунок 112) та бібліотечних фондів (рахунок 111) разом із прямолінійним та виробничим методами амортизації | |
| Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів | Стандартом не регламентується, установлюється підприємством самостійно |
| Примітка. Ліквідаційна вартість — це сума коштів чи вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією). При первісному визнанні та зарахуванні об’єкта основних засобів на баланс його ліквідаційну вартість може бути прирівняно до нуля, якщо, звичайно, підприємство не має наміру використовувати метод нарахування амортизації шляхом зменшення залишкової вартості. Однак для об’єктів основних засобів з нульовою залишковою вартістю, що продовжують використовуватися та зазнали переоцінки (визначено переоцінену залишкову вартість таких об’єктів), п. 17 П(С)БО 7 зобов’язує визначати ліквідаційну вартість | |
| Вартісний критерій розмежування необоротних активів для віднесення до малоцінних необоротних матеріальних активів | Стандартом не регламентується, але може встановлюватися підприємством самостійно |
| Примітка. Зверніть увагу, що вартісний критерій установлюють лише для малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) і не застосовують до бібліотечних фондів (субрахунок 111), предметів прокату тощо. Приклад. Установити, що до малоцінних необоротних матеріальних активів належать необоротні матеріальні активи вартістю не більше 1000 грн. (рекомендуємо встановити саме такий критерій, оскільки він застосовується в податковому обліку при класифікації основних засобів). Також зауважимо, що сума 1000 грн. визначається без урахування ПДВ (лист ДПАУ від 15.11.2004 р. № 21546/7/11-1117) | |
| Періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до складу нерозподіленого прибутку | — щомісяця; — щокварталу; — раз на рік; — при вибутті об’єкта |
| Примітка. Згідно з п. 21 П(С)БО 7 перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, може включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображений у складі додаткового капіталу | |
| П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» | |
| Строк корисного використання нематеріальних активів | Самостійно встановлюється підприємством |
| Примітка. З 01.01.2009 р. строк корисного використання нематеріальних активів не обмежено 20 роками (п. 25 П(С)БО 8) | |
| Методи амортизації нематеріальних активів | — прямолінійний; — зменшення залишкової вартості; — прискореного зменшення залишкової вартості; — кумулятивний; — виробничий |
| Примітка. Метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Зверніть увагу: відповідно до змін, унесених наказом № 353 до П(С)БО 8, тепер право постійного користування земельною ділянкою не амортизується | |
| Порядок визначення ліквідаційної вартості нематеріальних активів | Стандартом не регламентується, установлюється підприємством самостійно |
| Примітка. Згідно з п. 28 П(С)БО 8 при розрахунку амортизовуваної вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків, коли: — існує невідмовне зобов’язання іншої особи стосовно придбання цього об’єкта наприкінці терміну його корисного використання; — ліквідаційну вартість може бути визначено на підставі інформації існуючого активного ринку та очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну корисного використання цього об’єкта | |
| Періодичність (період) зарахування сум дооцінки нематеріальних активів до складу нерозподіленого прибутку | — щомісяця; — щокварталу; — раз на рік; — при вибутті об’єкта |
| Примітка. П. 24 П(С)БО 8 установлено, що перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта нематеріальних активів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, уключатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому при вибутті цього об’єкта до складу нерозподіленого прибутку включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображений у складі додаткового капіталу | |
| П(С)БО 9 «Запаси» | |
| Одиниця обліку запасів | — найменування; — однорідна група (вид) |
| Методи оцінки вибуття запасів | — ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; — середньозваженої собівартості; — собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO); — нормативних витрат; — ціни продажу (використовується в роздрібній торгівлі) |
| Примітка. Звертаємо увагу, що вже не можна застосовувати метод LIFO (наказ Мінфіну від 22.11.2004 р. № 731). Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується той самий метод оцінки вибуття. Приклад. При відпуску запасів у виробництво застосовується метод середньозваженої собівартості, при продажу товарів — метод FIFO | |
| Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат | — ідентифіковано (спосіб прямого підрахунку); — узагалі (на окремому субрахунку) |
| Примітка. Спосіб прямого підрахунку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) полягає в тому, що ТЗВ включаються до первісної вартості запасів при оприбуткуванні їх на склад підприємства. При другому варіанті ТЗВ збираються (у момент зарахування запасів на баланс підприємства) на окремому субрахунку, а потім списуються з цього субрахунку при вибутті запасів із застосуванням середнього відсотка. Докладніше див. «Шпаргалку бухгалтера» «Транспортно-заготівельні витрати» // «БТ», 2007, № 40, с. 23 | |
| Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат | — шляхом прямого розрахунку; — за середнім відсотком |
| Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів | — за звітний місяць; — на дату операції |
| Примітка. Перший варіант (за звітний місяць) визначення середньозваженої собівартості кожної одиниці запасів полягає в розподілі сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному місяці запасів (п. 18 П(С)БО 9). За другим варіантом середньозважену собівартість кожної одиниці запасів визначають при її вибутті шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції (п. 19 П(С)БО 9) | |
| П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» | |
| Методи визначення величини резерву сумнівних боргів і за необхідності спосіб визначення коефіцієнта сумнівності | — застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (за цим методом величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів); — застосування коефіцієнта сумнівності |
| Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу застосування коефіцієнта сумнівності) | — визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; — класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення; — визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 — 5 років |
| Примітка. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає. Приклади (приклади 1 — 3) визначення величини резерву сумнівних боргів із застосуванням коефіцієнта сумнівності наведено в додатку до П(С)БО 10 | |
| Класифікація дебіторської заборгованості за строками її непогашення | Стандартом не регламентується, установлюється підприємством самостійно |
| Примітка. Згідно з п. 9 П(С)БО 10 класифікація дебіторської заборгованості здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Відповідний період непогашення встановлюється підприємством самостійно. Звичайно підприємства орієнтуються на класифікацію, запропоновану в розділі ІХ форми № 5 | |
| П(С)БО 11 «Зобов’язання» | |
| Створення забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат і платежів | — на виплату відпусток працівникам; — на додаткове пенсійне забезпечення; — на виконання гарантійних зобов’язань; — на реструктуризацію; — на виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами; — на рекультивацію (відновлення) порушених земель тощо
|
| Примітка. Підприємству необхідно прийняти рішення, які забезпечення (резерви) воно створюватиме, і застерегти, як визначатиметься їх сума. Зміни, унесені до п. 8 П(С)БО 7 відповідно до наказу № 353, з 30.03.2008 р. передбачають створення забезпечення на передбачену законодавством рекультивацію (відновлення) порушених земель (докладніше див. розділ «Останні нововведення» на с. 22) | |
| П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» | |
| Порядок (механізм) установлення ступеня суттєвого впливу | Стандартом не регламентується, установлюється підприємством самостійно |
| Примітка. Під суттєвим впливом розуміються повноваження брати участь у прийнятті рішень щодо фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Від суттєвого впливу, зокрема, залежить, чи застосовуватиме контрольний учасник спільного підприємства метод участі в капіталі для бухгалтерського обліку фінансових інвестицій (п. 23 П(С)БО 12). При цьому П(С)БО 12 не регламентовано порядок установлення факту суттєвого впливу. У п. 3 встановлено тільки перелік свідоцтв, що можуть бути ознаками суттєвого впливу, а саме: 1) володіння двадцятьма чи більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів чи аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією
| |
| Методи відображення фінансових інвестицій залежно від їх виду | — за справедливою вартістю; — за собівартістю інвестиції з урахуванням зменшення корисності; — участі в капіталі |
| П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» | |
| Методи визнання та оцінки фінансових активів, зобов’язань, інструментів власного капіталу | — за фактичною собівартістю; — за справедливою вартістю; — за амортизованою собівартістю |
| Дата визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів | — на дату укладення контракту; — на дату виконання контракту |
| База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу | — кількість акцій; — сума операції; — інша |
| Примітка. Згідно з п. 27 П(С)БО 13 витрати, пов’язані з декількома операціями з інструментами власного капіталу, розподіляються між цими операціями із застосуванням обґрунтованої бази розподілу (кількість акцій, сума операції тощо), вибраної підприємством, що застосовується ним послідовно | |
| П(С)БО 15 «Дохід» | |
| Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг | — вивчення виконаних робіт; — визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано; — визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат |
| П(С)БО 16 «Витрати» | |
| Метод обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг | Самостійно обираються підприємством |
| Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) | Самостійно визначаються підприємством |
| Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат | Самостійно встановлюються підприємством |
| Бази розподілу загальновиробничих змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат | — години роботи; — заробітна плата; — обсяг діяльності; — прямі витрати тощо |
| П(С)БО 17 «Податок на прибуток» | |
| Періодичність ведення обліку відстрочених активів та зобов’язань | — щокварталу, на дату проміжної фінансової звітності; — раз на рік, на дату річної фінансової звітності |
| Примітка. Як зазначено в п. 15 П(С)БО 17, якщо у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання можуть наводитися в балансі в сумі цих активів та зобов’язань, визначеній на 31 грудня попереднього року, то у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати вказується лише сума поточного податку на прибуток. А на дату річного балансу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань за звітний рік | |
| П(С)БО 18 «Будівельні контракти» | |
| Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом | — вимірювання та оцінка виконаної роботи; — співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі; — співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом |
| База розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності | Самостійно обираються підприємством: — прямі витрати; — обсяги доходів; — прямі витрати на оплату праці; — відпрацьований будівельними машинами і механізмами час тощо |
| П(С)БО 22 «Вплив інфляції» | |
| Порядок коригування доходів і витрат, що визнавалися протягом звітного року (або проміжних періодів) майже рівномірно | — коефіцієнт коригування; — середній індекс інфляції |
| Примітка. Згідно з п. 12 П(С)БО 22 усі показники Звіту про фінансові результати (форма № 2), крім собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) і товарів, коригуються із застосуванням коефіцієнта коригування, що визначається як відношення індексу інфляції на дату балансу та індексу інфляції на дату визнання доходів і витрат, включених до відповідних статей. Якщо доходи і витрати протягом звітного року (або проміжних періодів) визнавалися майже рівномірно, підприємство може застосовувати середній індекс інфляції протягом цього періоду до загальної суми статті доходів і витрат замість індексу інфляції на дату визнання окремих доходів і витрат. Середній індекс інфляції не застосовується до витрат і доходів, пов’язаних з немонетарними статтями, визнаними активами чи зобов’язаннями в попередніх звітних періодах (амортизація основних засобів та нематеріальних активів, доходи і витрати майбутніх періодів тощо) | |
| П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін» | |
| Перелік пов’язаних сторін | — материнське (холдингове) та його дочірні підприємства; — спільне підприємство та контрольні учасники спільної діяльності; — підприємство-інвестор та його асоційовані підприємства; — підприємства та фізичні особи, які здійснюють контроль або здійснюють суттєвий вплив на це підприємство, а також близькі члени кожної такої фізичної особи; — підприємства та його керівники, інші особи, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близькі члени сім’ї таких осіб |
| Методи оцінки активів чи зобов’язань в операціях пов’язаних сторін | — порівнювана неконтрольована ціна; — ціна перепродажу; — «витрати плюс»; — балансова вартість |
| П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» | |
| Незавершене виробництво | Суб’єкти малого підприємництва можуть усю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків класу 8 «Витрати за елементами» списувати до дебету рахунка 79 «Фінансові результати». У таких випадках вартість залишку незавершеного виробництва та готової продукції визначається одним із двох способів (вибір якого і необхідно закріпити в наказі про облікову політику): — інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) встановлюється залишок незавершеного виробництва, що оцінюється за прямими матеріальними витратами і прямими витратами на оплату праці; — на підставі первинних документів, якими оформляється рух готової продукції. Залишок готової продукції оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку виходячи з прибутку для цього конкретного виду готової продукції)
|
| П(С)БО 26 «Виплати працівникам» | |
| Програми виплати інструментами власного капіталу | За кожною такою програмою підприємству слід розкривати облікову політику щодо таких виплат |
| П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» | |
| Перелік та порядок створення забезпечень | Стандартом не регламентуються, самостійно встановлюються підприємством |
| Примітка. Згідно з п. 3 розділу III П(С)БО 27 для погашення зобов’язань підприємства, які виникають у зв’язку з визнанням компонента підприємства, що відповідає ознакам припиненої діяльності, утримуваним для продажу, та зумовлені вимогами законодавства, договорів або при прийнятті на себе добровільно перед фізичними та юридичними особами у зв’язку з таким припиненням діяльності (вихідна допомога та інші виплати при звільненні, штрафи, пеня за порушення умов договорів тощо), створюються забезпечення відповідно до П(С)БО 11 | |
| П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» | |
| Сегменти | Обліковою політикою підприємства визначаються види сегментів, пріоритетний вид сегмента, основи ціноутворення за внутрішньогосподарськими розрахунками |
| Примітка. Докладніше див. у статті «Звітність за сегментами: що робити з формою № 6» // «БТ», 2006, № 6, с. 33. Норми цього стандарту повинні стосуватися підприємств незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків та бюджетних установ), які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність; які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг); а також підприємства, щодо продукції (товарів, робіт, послуг) яких до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін | |
| П(С)БО 30 «Біологічні активи» | |
| Об’єкт бухгалтерського обліку біологічних активів | — окремий вид; — група |
| Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо | — прямолінійний; — зменшення залишкової вартості; — прискореного зменшення залишкової вартості; — кумулятивний; — виробничий; — передбачений податковим законодавством |
| Перелік і склад статей калькуляції витрат, пов’язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів | Стандартом не регламентуються, самостійно визначаються підприємством |
| База розподілу загальновиробничих витрат на кожний об’єкт витрат рослинництва і тваринництва | Стандартом не регламентується, самостійно встановлюється підприємством |
| П(С)БО 31 «Фінансові витрати» | |
| Підхід до обліку фінансових витрат | — базовий (включення фінансових витрат до витрат періоду); — альтернативний (можливість капіталізації — включення до складу собівартості кваліфікаційного активу). |
| Примітка. Якщо в наказі про облікову політику нічого не зазначатиметься із цього приводу, то вважається, що підприємство при відображенні фінансових витрат використовує базовий підхід. Але для уникнення конфліктних ситуацій з представниками податкових органів рекомендуємо свій вибір прописати в наказі про облікову політику (докладніше див. розділ «Останні нововведення» на с. 22) | |
| Період часу, який для цілей класифікації активу як кваліфікаційного є суттєвим | Стандартом не регламентується, самостійно визначається підприємством |
| Примітка. У цьому питанні можна орієнтуватися на рекомендації Мінфіну (лист від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601), який пропонує вважати суттєвим часом час, що становить понад три місяці | |
| Перелік кваліфікаційних активів | Стандартом не регламентується, самостійно визначається підприємством |
| Примітка. Активи, які підприємство розглядає як кваліфікаційні та щодо яких застосовуватиметься альтернативний підхід до обліку фінансових витрат, також бажано перелічити в наказі про облікову політику | |
| П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість» | |
| Критерії розмежування інвестиційної нерухомості та операційної нерухомості | Стандартом не регламентуються, самостійно встановлюються підприємством |
| Класифікація інвестиційної нерухомості по групах | Стандартом не регламентується, самостійно визначається підприємством |
| Методи оцінки інвестиційної нерухомості на дату балансу | — справедливої вартості; — первісної вартості, зменшеної на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення |
| Примітка. Підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до П(С)БО 28. Вибраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об’єктів інвестиційної нерухомості. Докладніше див. статтю «Інвестиційна нерухомість: найнеобхідніше» // «БТ», 2008, № 6, с. 22 | |
| Строк корисного використання інвестиційної нерухомості, оціненої за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення | Стандартом не регламентується, самостійно встановлюється підприємством |
| Методи амортизації інвестиційної нерухомості, оціненої за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення | Стандартом не регламентуються, самостійно встановлюються підприємством |
| Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку | — остання ринкова ціна операції з такими активами; — поточна ринкова ціна; — додаткові показники, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість
|
| Примітка. Визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку здійснюється за: 1) останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих змін у технологічному, ринковому, економічному чи правовому середовищі, в якому діє підприємство); 2) поточними ринковими цінами на нерухомість, яка може перебувати в різних стані, місцевості, орендних та інших контрактних умовах, відкоригованих з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей тощо інвестиційної нерухомості, для якої визначається справедлива вартість; 3) додатковими показниками, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість | |
| Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ» НАКАЗ
Про облікову політику підприємства на 2009 рік На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою складання достовірної фінансової звітності НАКАЗУЮ: 1. Загальні положення 1.1. Застосовувати при відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій та подій норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО), затверджених Міністерством фінансів України. 1.2. За відсутності необхідних норм П(С)БО застосовувати аналогічні норми системи міжнародних стандартів фінансової звітності МСБУ-МСФО (IAS-ІFRS) на підставі того, що національні П(С)БО не можуть суперечити МСБУ-МСФО (IAS-ІFRS). 1.3. При веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності застосовувати професійні думки та положення систем обліку, що дозволяють однозначно тлумачити інформацію фінансової звітності. 1.4. Установити межу суттєвості для: — окремих об’єктів обліку, що належать до активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства, — 5 % підсумку всіх активів, усіх зобов’язань та власного капіталу відповідно; — окремих видів доходів і витрат — 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства; — з метою проведення переоцінки чи зменшення корисності об’єктів основних засобів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості в розмірі 10 % такого відхилення; — визначення подібних активів — різниця між справедливою вартістю об’єктів обміну не повинна перевищувати 10 %; — статей фінансової звітності — 500 гривень. 1.5. Установити тривалість операційного циклу для: — виробництва продукції А — шість місяців; — виробництва продукції В — три місяці; — реалізації продукції їдальні — один місяць. 1.6. Відображати відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання в річній фінансовій звітності. 1.7. Затвердити доданий перелік пов’язаних сторін (додаток 1* до цього наказу).
2. Принципи, оцінки та методи обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат 2.1. Основні засоби та нематеріальні активи 2.1.1. Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (далі — основні засоби) та нематеріальних активів такими, визначення терміну корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі:
2.1.2. Вважати матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) більше одного року та вартістю менше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами. 2.1.3. Застосовувати при нарахуванні амортизації необоротних активів методи амортизації та ліквідаційну вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії та погоджені з фінансовим директором, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для: — об’єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т) — прямолінійний метод; — вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т — виробничий метод; — малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів — у розмірі 100 % їх вартості в першому місяці використання таких об’єктів; —— усіх інших необоротних матеріальних активів — прямолінійний метод; — нематеріальних активів — прямолінійний метод. 2.1.4. Провадити переоцінку тих об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу більше ніж на 10 %. 2.1.5. Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості переоціненого об’єкта основних засобів включати до складу нерозподіленого прибутку при вибутті такого об’єкта. 2.1.6. Переоцінку об’єктів нематеріальних активів не здійснювати через відсутність активного ринку щодо них.
2.2. Запаси 2.2.1. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначити кожне їх найменування. 22.2.2. Облік транспортно-заготівельних витрат вести на окремому субрахунку. 2.2.3. Розподіляти транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком. 2.2.4. Застосовувати такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому вибутті:/p> —— середньозваженої собівартості — при відпуску виробничих запасів у виробництво та реалізації готової продукції; — ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготівника; — за цінами продажу — для товарів, що продаються вроздріб у громадському харчуванні.
2.3. Дебіторська заборгованість 2.3.1. Величину резерву сумнівних боргів обчислювати прямим методом — методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості.
2.4. Зобов’язання 22.4.1. Створювати забезпечення на виплату відпусток працівникам підприємства та для виконання гарантійних зобов’язань. 2.4.2. Резервування коштів на додаткове пенсійне забезпечення, реструктуризацію, виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами, на рекультивацію (відновлення) порушених земель тощо не провадити. 2.4.3. Створювати забезпечення на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки), визначаючи його величину як добуток фактично нарахованої працівникам заробітної плати і коефіцієнта, обчисленого відношенням річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці.
2.5. Доходи 2.5.1. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).
2.6. Витрати 22.6.1. Застосовувати методи обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості: — в основному виробництві — позамовний із застосуванням елементів нормативного; — у цехах допоміжного виробництва — простий метод. 2.6.2. Установити доданий перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (додаток 2* до цього наказу)./p> 2.6.3. Затвердити доданий перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат (додаток 3* до цього наказу). 2.6.4. Прийняти як базу розподілу змінних та постійних розподілених загальновиробничих витрат прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
33. Контроль за виконанням цього наказу покласти на фінансового директора та головного бухгалтера .
* Додатки не наводяться. |
