ДОЗВІЛ НА РОЗМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТА ТОРГІВЛІ:
чи можна працювати без нього?
На сьогодні склалася ситуація, коли згідно з податковим законодавством існує збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, але відсутні правові підстави для видачі такого дозволу. Територіальні (місцеві) дозвільні органи, незважаючи на це, продовжують видавати такі дозволи. ДПАУ — «за» обов’язок суб’єкта господарювання отримувати дозволи, Держкомпідприємництва — «проти».
Хто має рацію в ситуації, що склалася? І що робити суб’єкту господарювання: отримувати дозвіл чи працювати без нього? Відповіді на ці запитання ви знайдете в сьогоднішній статті.
Наталія ГОЛОСКУБОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
КУпАП —
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.Закон про систему оподаткування —
Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.Закон про дозвільну систему
— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.Закон про благоустрій —
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV.Закон про патентування —
Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.Декрет про місцеві податки і збори —
Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93.Правила № 369
— Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом МЗЕЗторг України від 08.07.96 р. № 369.
Трохи історії
Головним документом, що регулює відносини між органами виконавчої влади і суб’єктом господарювання при оформленні документів дозвільного характеру, є
Закон про дозвільну систему.Частиною першою ст. 4
цього Закону (ця норма набрала чинності з 5 жовтня 2006 року) передбачено, що суб’єкти господарювання зобов’язані отримувати документи дозвільного характеру, якщо це передбачено законом. Також на рівні закону має бути передбачено:— необхідність отримання такого документа, як дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі
;— платність чи безплатність видачі такого дозволу;
— строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру;
— вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру;
— можливість придбання суб’єктом господарювання права на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.
Законом про благоустрій
визначено дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру. Зокрема, згідно з п. 10 ст. 10 Закону про благоустрій до повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері благоустрою населених пунктів входить надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд, соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення. Чітко кажучи, до повноважень місцевих рад належить надання дозволу на об’єкти торговельного призначення, але тільки з точки зору сприятливих умов для функціонування населеного пункту, а не для забезпечення в цих об’єктах певного виду госпдіяльності. Але, як показує практика, це не зупиняє місцеві органи самоврядування, і вони видають дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі, вважаючи, що дозвіл, зазначений у Законі про благоустрій, є документом дозвільного характеру в контексті Закону про дозвільні системи. Підтвердженням може бути рішення Запорізької міськради «Про порядок видачі дозволів на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в м. Запоріжжя» від 24.06.2009 р. № 41, яким затверджено Положення про місцевий збір щодо видачі дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг. Та і ДПАУ в своїх листах легко підміняє поняття «дозвіл на розміщення будівель і споруд торговельного призначення» поняттям «дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі» (листи від 22.04.2008 р. № 8374/7/15-0717, № 4888/5/15-0716, від 07.04.2008 р. № 4098/5/15-716, від 06.07.2007 р. № 13508/7/15-0717 тощо).Є ще
Закон про систему оподаткування і Декрет про місцеві податки і збори, в яких згадуються дозволи на розміщення об’єктів торгівлі. Зокрема, ст. 15 Закону про систему оподаткування містить перелік місцевих зборів (обов’язкових платежів), до яких належить і збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Розмір збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі визначено Декретом про місцеві податки і збори. У ст. 17 цього Декрету зазначено, що юридичні особи та громадяни, які реалізовують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари, залежно від площі торговельного місця, його територіального розміщення і виду продукції сплачують збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати:—
340 грн. (20 нмдг) для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях;—
17 грн. (1 нмдг) на день — за одноразову торгівлю.Для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об’єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі справляється одноразово. Звернемо увагу, що платників єдиного податку звільнено від сплати збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі (
ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98).У результаті отримуємо три закони, в яких згадується про дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі
. Але є проблема: між нормами цих законів не простежується зв’язок (вони існують у відриві один від одного).Судіть самі. У
Законі про благоустрій зазначено дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру. Але цього недостатньо. Адже ст. 4 Закону про дозвільну систему вимагає, щоб необхідність отримання документів дозвільного характеру було передбачено законом. Але й досі жодним законодавчим актом України не передбачена необхідність отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі, не кажучи вже про строк його видачі, підстави для відмови у видачі тощо. Інакше кажучи, на законодавчому рівні визначено орган, який зобов’язаний буде видавати дозвіл, якщо необхідність його отримання буде встановлена. Що стосується Закону про систему оподаткування і Декрету про місцеві податки і збори, то ними встановлено тільки необхідність сплатити збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг, але не встановлено обов’язок отримувати такий дозвіл. Однак правові підстави для справляння цього збору також відсутні, оскільки немає об’єкта оподаткування.Для того щоб детальніше розібратися в цій непростій ситуації, пропонуємо вам ознайомитися з листами держорганів із цього приводу і потім прийняти остаточне рішення: працювати без дозволу чи все-таки його отримати.
Думка держорганів
Держкомпідприємництва.
Цей держорган убачає законодавче нестикування. Він підтверджує, що органи місцевого самоврядування дійсно мають право (повноваження) видавати дозволи на об’єкти торгівлі відповідно до Закону про благоустрій. Але з моменту набуття чинності Законом про дозвільну систему (з 05.10.2006 р.) змінився власне порядок отримання дозвільних документів. Закон про благоустрій визначив лише орган, до повноважень якого входить видача дозвільного документа. І все. Про необхідність отримання такого документа, як дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі, у Законі про благоустрій нічого не йдеться. Утім, цього немає і в інших законах. На підставі цього Держкомпідприємнитцва доходить висновку: з 05.10.2006 р. правових підстав для видачі органами місцевого самоврядування дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг немає (листи від 09.09.2009 р. № 10831, від 14.08.2009 р. № 9727, від 30.04.2009 р. № 5022*, від 28.08.2008 р. № 7426, від 10.10.2007 р. № 7703, від 14.08.2007 р. № 6048, від 19.04.2007 р. № 2891, від 28.12.2006 р. № 9476, від 10.11.2006 р. № 8104 тощо).* Див. у калейдоскопі документів «Ні» дозволам на розміщення об’єкта торгівлі! — думка Держкомпідприємництва» // «БТ», 2009, № 32, с. 13.
При цьому Держкомпідприємництва не лише критикує ситуацію, що склалася, а і пропонує законодавцям унести відповідні зміни до
Закону про систему оподаткування і Декрету про місцеві податки і збори, що суперечать Закону про дозвільну систему. ДПАУ з такою пропозицією начебто згодна, але при цьому висловлюється «за» необхідність отримання такого дозволу (лист ДПАУ від 06.07.2007 р. № 13508/7/15-0717).ДПАУ
. Необхідність отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі ДПАУ пояснює положеннями Декрету про місцеві податки і збори, якими до місцевих податків віднесено збір за видачу такого дозволу. Декрет про місцеві податки і збори ніхто не скасовував, отже, за умови впровадження такого збору місцевою радою він є обов’язковим для сплати. При цьому ДПАУ посилається на норми Закону про благоустрій. Зокрема, вона вказує, що згідно з п. 10 ст. 10 цього Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів входить надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення. Та й п. 5 ст. 16 забороняє самочинне розміщення об’єктів зовнішньої реклами, торговельних палаток, павільйонів, кіосків тощо. Узявши це до уваги, ДПАУ робить висновок: суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати дозвіл на торгівлю.Як бачимо, ДПАУ вважає
п. 10 ст. 10 Закону про благоустрій самодостатньою умовою для отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі. Вона прирівняла обов’язок органів місцевих (територіальних) рад видавати документи дозвільного характеру до необхідності отримання такого документа, як дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі. Але це не те саме. Зобов’язати місцеві органи самоврядування видавати документи дозвільного характеру — ще не свідчить про необхідність суб’єкта господарювання їх отримувати. Якщо необхідність отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі на законодавчому рівні не встановлено, то обов’язок видавати такий дозвіл зводиться нанівець. А збір за дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі, зазначений у Декреті про місцеві податки і збори, має не первинний, а вторинний характер: якщо немає об’єкта оподаткування (дозволу), то немає і збору.Судові органи
. Деякі суб’єкти господарювання, знаючи про законодавче нестикування, працюють без дозволу. Робота без дозволу може призвести до адмінштрафу за ст. 164 КУпАП (докладніше про цей штраф див. у розділі «Можливі перешкоди у роботі без дозволу»).Ось приклади позитивних судових рішень:
— ухвала Київського апеляційного адміністративного суду у справі від 28.01.2009 р. № 22-а-31079/08;
— ухвала Каховського міжрайонного суду Херсонської області від 17.02.2009 р. у справі № 3-295/09;
— ухвала Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2006 р. у справі № 3-11084/06/04.
У них служителі Феміди доходять висновку: жодним іншим нормативно-правовим актом, ніж законом, який регулює відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, не може встановлюватися обов’язок суб’єкта господарювання отримувати дозвіл для здійснення певного виду госпдіяльності. На сьогодні отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі не передбачено законом. Отже, немає і правових підстав вимагати від суб’єкта господарювання його отримання.
Можливі перешкоди у роботі без дозволу
Отримуємо (продовжуємо) торговий патент і реєструємо РРО
. Для здійснення торговельної діяльності суб’єкт господарювання має придбати торговий патент і зареєструвати (за необхідності) РРО. Якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, то відповідно до Закону про патентування суб’єкт господарювання має подати до податкового органу заявку. Заявка на патент містить інформацію про:— довідку органу, що погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу;
— документ, що засвідчує право власності чи оренди, або дозвіл на розташування пункту торгівлі, обмінного пункту тощо.
Реєстрація РРО також здійснюється в податковому органі за місцезнаходженням суб’єкта господарювання на підставі письмової заяви в довільній формі. Одночасно із заявою подаються документи і копії, у тому числі дозвіл місцевого органу виконавчої владі на розміщення господарської одиниці (договір оренди, інший документ на право власності або користування господарською одиницею).
На практиці при видачі суб’єктам господарювання торгового патенту (продовження строку його дії) та при реєстрації РРО податкові органи вимагають дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг. І це незважаючи на неоднозначність правового регулювання процедури видачі дозволу на розміщення об’єкта торгівлі.
Тому, як ви розумієте, працюючи без дозволу, можна зіткнутися з проблемою відмови у видачі (продовженні) патенту або реєстрації РРО. Що робити в цьому випадку? Рекомендуємо заручитися
листами ДПАУ від 22.01.2008 р. № 650/5/15-0416, від 07.09.2009 р. № 10759/5/15-0416, від 21.07.2009 р. № 8658/5/15-0416. У них було зазначено, що для отримання торгового патенту підприємець може замість дозволу про розміщення об’єкта торгівлі надати довідку з ЄДРПОУ.А для реєстрації РРО —
договір оренди чи інший документ про право власності або право користування господарською одиницею. Також не зашкодить із цього приводу вивчити ухвалу ВАдСУ від 18.09.2007 р. у справі № АС-42/746-06 і листи Держкомпідприємництва від 28.12.2006 р. № 9476, від 28.08.2008 р. № 7426, від 14.08.2009 р. № 9727.Відповідальність
. Статтею 164 КУпАП за здійснення господарської діяльності без отримання дозволу, іншого документа дозвільного характеру передбачено адмінштраф у розмірі від 340 до 680 грн. із конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва та сировини або без неї (при повторному вчиненні такого порушення протягом року — штраф у розмірі від 510 до 1020 грн.). Рішення про застосування покарання за ст. 164 КУпАП приймають місцеві суди, а право складати протоколи на її підставі надане багатьом органам (податківцям, пожежникам, органам внутрішніх справ, СБУ, фінансовим органам).На застосуванні такого адмінштрафу за роботу без дозволу на розміщення об’єкта торгівлі і наполягає ДПАУ (
листи від 18.09.2009 р. № 11275/5/15-0716, від 10.07.2009 р. № 14451/7/15-0617, від 22.04.2008 р. № 8374/7/15-0717, № 4888/5/15-0716, від 07.04.2008 р. № 4098/5/15-716, від 06.07.2007 р. № 13508/7/15-0717). Держкомпідприємництва заперечує проти застосування такого адмінштрафу (листи від 14.08.2009 р. № 9727, від 30.04.2009 р. № 5022, від 14.08.2007 р. № 6048, від 19.04.2007 р. № 2891), оскільки законом не передбачена необхідність отримання такого дозволу.
Висновки
Отримувати чи ні дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі, має вирішити сам суб’єкт господарювання. Якщо буде прийнято рішення «за» роботу без дозволу, то не виключено, що свою правоту доведеться відстоювати в суді. Загальна схема доведення своєї правоти може мати такий вигляд:
1) дійсно у 2005 році було прийнято
Закон про благоустрій. У ньому зазначено орган, уповноважений видавати документи дозвільного характеру;2)
Закон про систему оподаткування та Декрет про місцеві податки і збори досі вказують на необхідність сплати збору за видачу дозволу;3) однак із набуттям чинності
частиною першою ст. 4 Закону про дозвільну систему (з 05.10.2006 р.) суб’єкти господарювання зобов’язані отримувати документи дозвільного характеру, якщо це передбачено законом. На рівні закону, зокрема, має бути передбачено необхідність отримання такого дозвільного документа. На сьогодні необхідність отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі не передбачена жодним законодавчим актом України (у тому числі і в зазначених вище законах). Це означає, що правових підстав на оформлення та видачу дозволів на розміщення об’єкта торгівлі немає.На цьому закінчуємо статтю. Сподіваємося, що яке б рішення ви не прийняли (працювати з дозволом чи без нього), ваш бізнес процвітатиме, а перевіряючі заходитимуть до вас тільки для того, щоб придбати товар.
