Шпаргалка бухгалтера. Облікова політика — 2010

Складові облікової політики

Можливі варіанти принципів та методів обліку, передбачені П(С)БО

1

2

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Межа суттєвості

Стандартом не регламентована, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Методичні рекомендації щодо її застосування доведено листом МФУ від 29.07.2003 р. № 04230-04108. Рекомендується визначати поріг суттєвості залежно від виду господарських операцій та об’єктів обліку.
При застосуванні П(С)БО 31 Мінфін у своєму листі від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601 рекомендує вважати суттєвим часом для створення кваліфікаційного активу строк, що перевищує три місяці.
Приклад. Для оцінки окремих видів доходів і витрат застосовувати межу суттєвості, що дорівнює 2 % чистого прибутку (збитку). А при переоцінці чи зменшенні корисності основних засобів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості в розмірі 10 % такого відхилення. При цьому вважаємо, що підприємство може встановити і свій критерій порога суттєвості (відмінний від запропонованого в Методрекомендаціях). Наприклад, установити просте застосування межі суттєвості при складанні фінансової звітності — 100 грн. (з урахуванням правил округлення)

П(С)БО 2 «Баланс»

Тривалість операційного циклу

Стандартом не регламентована, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів та послуг. За цим показником визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу та оплати продукції підприємства. Розрахувати тривалість операційного циклу можна базуючись на даних попередніх періодів як суму тривалості обороту запасів і тривалості обороту дебіторської заборгованості. Зауважимо, що здебільшого підприємству необхідно прагнути зменшення значення цього показника.

П(С)БО 7 «Основні засоби»

Термін корисного використання об’єкта основних засобів

Самостійно встановлюється підприємством

Примітка. У наказі про облікову політику можна застерегти, хто відповідає за встановлення термінів корисного використання основних
засобів

Методи амортизації основних засобів

— прямолінійний;
— зменшення залишкової вартості;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— кумулятивний;
— виробничий;
— податковий (передбачає нарахування амортизації за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР)

Примітка 1. Можна застосовувати різні методи амортизації для кожного об’єкта окремо. Їх установлюють у момент уведення основних засобів в експлуатацію. Можна встановити один метод для однорідної групи в цілому (наприклад, щодо земельних ділянок — прямолінійний, щодо будівель і споруд — кумулятивний, щодо транспортних засобів — виробничий метод тощо).
Зверніть увагу: Мінфін у своєму листі від 02.11.2009 р. № 31-34000-20-23-5535/5708 (ком. у «БТ», 2009, № 48, с. 10) зауважив, що зміну методів амортизації слід розглядати як зміну облікових оцінок. Водночас процедура вибору методу амортизації є складовою облікової політики, оскільки вона цілком вписується у визначення облікової політики.
Примітка 2. У наказі, крім вибраного методу, бажано навести також принципи, на підставі яких підприємство прийняло рішення про вибір конкретного методу амортизації, тобто думки, що даватимуть відповідь на запитання: чому було вибрано той чи інший метод амортизації? Загальний варіант такого формулювання може бути таким: «з урахуванням норм п. 28 П(С)БО 7, а також п. 62 МСБО 16 вибір <...> методів амортизації пояснюється тим, що вони найкраще відображають очікувану форму застосування майбутніх економічних вигод, втілених в активі».
Примітка 3. Про порядок визначення сум амортизації за податковим методом Мінфін розповів у листі від 02.04.2009 р. № 31-34000-10-16/9446:
— у бухобліку сума такої амортизації відображається щомісяця в розмірі 1/3 квартальної суми;
— щодо основних засобів, стосовно яких амортизація за податковим законодавством не нараховується, у бухобліку її відображають у сумах, визначених згідно з П(С)БО 7.
Водночас унаслідок різних принципів при нарахуванні амортизації, передбачених П(С)БО 7 для бухобліку і Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР — для податкового обліку, такий підхід не вирішить проблему розриву між податковою та бухгалтерською амортизацією. Причинами розриву, як і раніше, залишається груповий облік основних фондів груп 2, 3 і 4 у податковому обліку та їх пооб’єктний — у бухобліку; різні строки початку нарахування амортизації (у бухобліку — з місяця, наступного за місяцем уведення в експлуатацію, а в податковому — із кварталу, на початок якого відбулося збільшення балансової вартості) та ін.

Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів

— прямолінійний;
— виробничий;
— метод «50 % / 50 %»: у першому місяці використання об’єкта нараховується амортизація у розмірі 50 % амортизовуваної вартості та решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу);
— метод «100 %» (100 % вартості амортизується в першому місяці використання об’єкта)

Примітка. Останні два методи застосовуються лише стосовно малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) та бібліотечних фондів (субрахунок 111) разом з прямолінійним та виробничим методами амортизації.

Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів

Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).
При первісному визнанні та зарахуванні об’єкта основних засобів на баланс його ліквідаційну вартість може бути прирівняно до нуля, якщо, звичайно, підприємство не має наміру використовувати метод нарахування амортизації шляхом зменшення залишкової вартості. Однак для об’єктів основних засобів з нульовою залишковою вартістю, що продовжують використовуватися та зазнали переоцінки (визначено переоцінену залишкову вартість таких об’єктів), п. 17 П(С)БО 7 зобов’язав визначати ліквідаційну вартість.

Вартісний критерій розмежування необоротних активів для віднесення до малоцінних необоротних матеріальних активів

Стандартом не регламентовано, але може бути встановлено підприємством самостійно

Примітка. Зверніть увагу, що вартісний критерій установлюють лише для малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) і не застосовують до бібліотечних фондів (субрахунок 111), предметів прокату тощо.
Приклад. Установити, що до малоцінних необоротних матеріальних активів належать необоротні матеріальні активи вартістю не більше 1000 грн. (рекомендуємо встановити саме такий критерій, оскільки він застосовується в податковому обліку при класифікації основних засобів). Також зауважимо, що сума 1000 грн. визначається без урахування ПДВ (лист ДПАУ від 15.11.2004 р. № 21546/7/11-1117).

Періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до складу нерозподіленого прибутку

— щомісяця;
— щокварталу;
— раз на рік;
— при вибутті об’єкта

Примітка. Згідно з п. 21 П(С)БО 7 перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, може включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображений у складі додаткового капіталу.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»

Термін корисного використання нематеріальних активів

Самостійно встановлюється підприємством

Примітка. З 01.01.2009 р. термін корисного використання нематеріальних активів не обмежено 20 роками (п. 25 П(С)БО 8).

Методи амортизації нематеріальних активів

— прямолінійний;
— зменшення залишкової вартості;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— кумулятивний;
— виробничий

Примітка. Метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Порядок визначення ліквідаційної вартості нематеріальних активів

Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Згідно з п. 28 П(С)БО 8 при розрахунку амортизовуваної вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків, коли:
— існує безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці терміну його корисного використання;
— ліквідаційну вартість може бути визначено на підставі інформації існуючого активного ринку та очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну корисного використання цього об’єкта.

Періодичність (період) зарахування сум дооцінки нематеріальних активів до складу нерозподіленого прибутку

— щомісяця;
— щокварталу;
— раз на рік;
— при вибутті об’єкта

Примітка. П. 24 П(С)БО 8 установлено, що перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта нематеріальних активів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Тому при вибутті цього об’єкта до складу нерозподіленого прибутку включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображений у складі додаткового капіталу.

П(С)БО 9 «Запаси»

Одиниця обліку запасів

— найменування;
— однорідна група (вид)

Методи оцінки вибуття запасів

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
— середньозваженої собівартості;
— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФO);
— нормативних витрат;
— ціни продажу (використовується в роздрібній торгівлі)

Примітка. Звертаємо увагу, що вже не можна застосовувати метод ЛІФO (наказ МФУ від 22.11.2004 р. № 731). Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується той самий метод оцінки вибуття.
Приклад. При відпуску запасів у виробництво застосовується метод середньозваженої собівартості, при продажу товарів — метод ФІФO.

Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат

— ідентифіковано (спосіб прямого обліку);
— загалом (на окремому субрахунку)

Примітка. Спосіб прямого обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) полягає в тому, що ТЗВ включаються до первісної вартості запасів при оприбуткуванні їх на склад підприємства. При другому варіанті ТЗВ збираються (у момент зарахування запасів на баланс підприємства) на окремому субрахунку, а потім списуються з цього субрахунку при вибутті запасів із застосуванням середнього відсотка. Докладніше див. «Шпаргалку бухгалтера» «Транспортно-заготівельні витрати» // «БТ», 2007, № 40, с. 23.

Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат

— шляхом прямого розрахунку;
— за середнім відсотком

Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів

— за звітний місяць;
— на дату операції

Примітка. Перший варіант (за звітний місяць) визначення середньозваженої собівартості кожної одиниці запасів полягає в діленні сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів (п. 18 П(С)БО 9).
За другим варіантом середньозважену собівартість кожної одиниці запасів визначають при її вибутті шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції (п. 19 П(С)БО 9).

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»

Методи визначення величини резерву сумнівних боргів і за необхідності спосіб визначення коефіцієнта сумнівності

— застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
— застосування коефіцієнта сумнівності

Примітка. При використанні методу абсолютної суми в наказі про облікову політику слід передбачити критерії (ознаки), за якими дебіторська заборгованість визнається сумнівною. На дату балансу (останнє число кварталу) необхідно провести аналіз дебіторської заборгованості на предмет її відповідності встановленим критеріям. І якщо будь-яка заборгованість цим критеріям відповідає — включити її до резерву сумнівних боргів. Докладніше див. у статті «Резерв сумнівних боргів: нюанси відображення в обліку» // «БТ», 2009, № 19, с. 13.

Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу застосування коефіцієнта сумнівності)

— визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
— класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;
— визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 — 5 років

Примітка. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає. Приклади (приклади 1 — 3) визначення величини резерву сумнівних боргів із застосуванням коефіцієнта сумнівності наведено в додатку до П(С)БО 10.

Класифікація дебіторської заборгованості за строками її непогашення

Стандартом не регламентована, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Згідно з п. 9 П(С)БО 10 класифікація дебіторської заборгованості здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Відповідний період непогашення встановлюється підприємством самостійно. Зазвичай підприємства орієнтуються на класифікацію, запропоновану в розділі ІХ форми № 5.

П(С)БО 11 «Зобов’язання»

Створення забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат і платежів

— на виплату відпусток працівникам;
— на додаткове пенсійне забезпечення;
— на виконання гарантійних зобов’язань;
— на реструктуризацію, виконання зобов’язань при припиненні діяльності;
— на виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів;
— на рекультивацію (відновлення) порушених земель (п. 8 П(С)БО 7) тощо

Примітка. Підприємству необхідно прийняти рішення, які забезпечення (резерви) воно створюватиме, і вказати, як визначатиметься їх сума.
Зміни, унесені до п. 13 П(С)БО 11 згідно з наказом МФУ від 25.09.2009 р. № 1125, з 01.11.2009 р. передбачають створення забезпечення на виконання зобов’язань при припиненні діяльності (докладніше див. розділ «Останні нововведення» на с. 22)

П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Порядок (механізм) установлення ступеня суттєвого впливу

Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Під суттєвим впливом розуміються повноваження брати участь у прийнятті рішень щодо фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.
Від суттєвого впливу, зокрема, залежить, чи застосовуватиме контрольний учасник спільного підприємства метод участі в капіталі для бухгалтерського обліку фінансових інвестицій

Методи відображення фінансових інвестицій залежно від їх виду

— за справедливою вартістю;
— за собівартістю інвестиції з урахуванням зменшення корисності;
— участі в капіталі

П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»

Методи визнання та оцінки фінансових активів, зобов’язань, інструментів власного капіталу

— за фактичною собівартістю;
— за справедливою вартістю;
— за амортизованою собівартістю

Дата визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів

— на дату укладення контракту;
— на дату виконання контракту

База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу

— кількість акцій;
— сума операції;
— інша

Примітка. Згідно з п. 27 П(С)БО 13 витрати, пов’язані з кількома операціями з інструментами власного капіталу, розподіляються між цими операціями із застосуванням обґрунтованої бази розподілу (кількість акцій, сума операції тощо), що вибрана підприємством та застосовується ним послідовно.

П(С)БО 15 «Дохід»

Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг

— вивчення виконаних робіт;
— визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано;
— визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат

П(С)БО 16 «Витрати»

Метод обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг

Самостійно обираються підприємством

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Самостійно визначається підприємством

Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат

Самостійно встановлюється підприємством

Бази розподілу загальновиробничих змінних і розподілюваних постійних загальновиробничих витрат

— години роботи;
— заробітна плата;
— обсяг діяльності;
— прямі витрати тощо

П(С)БО 17 «Податок на прибуток»

Періодичність ведення обліку відстрочених активів та зобов’язань

— щокварталу, на дату проміжної фінансової звітності;
— раз на рік, на дату річної фінансової звітності

Примітка. Як зазначено в п. 15 П(С)БО 17, якщо у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання можуть наводитися в балансі в сумі цих активів та зобов’язань, визначеній на 31 грудня попереднього року, то у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати вказується лише сума поточного податку на прибуток. А на дату річного балансу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань за звітний рік.

П(С)БО 18 «Будівельні контракти»

Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом

— вимір та оцінка виконаної роботи;
— співвідношення обсягу завершеної частини робіт і їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі;
— співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом

База розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності

Самостійно обираються підприємством:
— прямі витрати;
— обсяги доходів;
— прямі витрати на оплату праці;
— відпрацьований будівельними машинами та механізмами час тощо

П(С)БО 22 «Вплив інфляції»

Порядок коригування доходів і витрат, що визнавалися протягом звітного року (або проміжних періодів) майже рівномірно

— коефіцієнт коригування;
— середній індекс інфляції

Примітка. Згідно з п. 12 П(С)БО 22 усі показники Звіту про фінансові результати (форма № 2), крім собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) і товарів, коригуються із застосуванням коефіцієнта коригування, що визначається як відношення індексу інфляції на дату балансу та індексу інфляції на дату визнання доходів і витрат, включених до відповідних статей.
Якщо доходи і витрати протягом звітного року (або проміжних періодів) визнавалися майже рівномірно, підприємство може застосовувати середній індекс інфляції протягом цього періоду до загальної суми статті доходів та витрат замість індексу інфляції на дату визнання окремих доходів і витрат.
Середній індекс інфляції не застосовується до витрат і доходів, пов’язаних з немонетарними статтями, визнаними активами чи зобов’язаннями в попередніх звітних періодах (амортизація основних засобів та нематеріальних активів, доходи і витрати майбутніх періодів тощо).

П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін»

Перелік пов’язаних сторін

— материнське (холдингове) та його дочірні підприємства;
— спільне підприємство і контрольні учасники спільної діяльності;
— підприємство-інвестор та його асоційовані підприємства;
— підприємства і фізичні особи, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також близькі родичі кожної такої фізичної особи;
— підприємства та його керівники, інші особи, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близькі члени сім’ї таких осіб

Методи оцінки активів чи зобов’язань в операціях пов’язаних сторін

— порівнювана неконтрольована ціна;
— ціна перепродажу;
— «витрати плюс»;
— балансова вартість

П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»

Незавершене виробництво

Суб’єкти малого підприємництва можуть усю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків класу 8 «Витрати за елементами» списувати до дебету рахунка 79 «Фінансові результати». У таких випадках вартість залишку незавершеного виробництва і готової продукції визначається одним із двох способів (вибір якого й необхідно закріпити в наказі про облікову політику):
— інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) встановлюється залишок незавершеного виробництва, що оцінюється за прямими матеріальними витратами і прямими витратами на оплату праці;
— на підставі первинних документів, якими оформляється рух готової продукції. Залишок готової продукції оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку виходячи з прибутку для цього конкретного виду готової продукції)

П(С)БО 26 «Виплати працівникам»

Програми виплати інструментами власного капіталу

За кожною такою програмою підприємству слід розкривати облікову політику щодо таких виплат

П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»

Перелік та порядок створення забезпечень

Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюються підприємством

Примітка. Згідно з п. 3 розділу III П(С)БО 27 для погашення зобов’язань підприємства, що виникають у зв’язку з визнанням компонента підприємства, який відповідає ознакам припиненої діяльності, утримуваним для продажу, і зумовлені вимогами законодавства, договорів або при взятті на себе добровільно зобов’язань перед фізичними та юридичними особами у зв’язку з таким припиненням діяльності (вихідна допомога та інші виплати при звільненні, штрафи, пеня за порушення умов договорів тощо), створюються забезпечення відповідно
до П(С)БО 11. При цьому відповідно до наказу МФУ від 25.09.2009 р. № 1125 в п. 13 П(С)БО 11 передбачено з 01.11.2009 р. створення нового забезпечення — на виконання зобов’язань при припиненні діяльності (докладніше див. розділ «Останні нововведення» на с. 22).

П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами»

Сегменти

Обліковою політикою підприємства визначаються види сегментів, пріоритетний вид сегменту, основи ціноутворення за внутрішньогосподарськими розрахунками

Примітка. Докладніше див. у статті «Звітність за сегментами: що робити з формою № 6» // «БТ», 2006, № 6, с. 33.
Норми цього стандарту мають стосуватися підприємств незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків та бюджетних установ), що зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність; які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг); а також підприємства, щодо продукції (товарів, робіт, послуг) яких до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін.

П(С)БО 30 «Біологічні активи»

Об’єкт бухгалтерського обліку біологічних активів

— окремий вид;
— група

Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо

— прямолінійний;
— зменшення залишкової вартості;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— кумулятивний;
— виробничий;
— передбачений податковим законодавством

Перелік та склад статей калькуляції витрат, пов’язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів

Стандартом не регламентовані, самостійно визначаються підприємством

База розподілу загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат рослинництва і тваринництва

Стандартом не регламентована, самостійно встановлюється підприємством

П(С)БО 31 «Фінансові витрати»

Підхід до обліку фінансових витрат

— базовий (включення фінансових витрат до витрат періоду);
— альтернативний (можливість капіталізації — уключення до складу собівартості кваліфікаційного активу)

Примітка. Якщо в наказі про облікову політику нічого не йтиметься із цього приводу, то вважається, що підприємство при відображенні фінансових витрат використовує базовий підхід. Але для уникнення конфліктних ситуацій з представниками податкових органів рекомендуємо свій вибір прописати в наказі про облікову політику.

Період часу, який для цілей класифікації активу як кваліфікаційного є суттєвим

Стандартом не регламентується, самостійно визначається підприємством

Примітка. У цьому питанні можна орієнтуватися на рекомендації Мінфіну (лист від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601), який пропонує вважати суттєвим часом час, що перевищує три місяці.

Перелік кваліфікаційних активів

Стандартом не регламентується, самостійно визначається підприємством

Примітка. Активи, які підприємство розглядає як кваліфікаційні та щодо яких застосовуватиметься альтернативний підхід до обліку фінансових витрат, також бажано перелічити в наказі про облікову політику.

П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»

Критерії розмежування інвестиційної нерухомості та операційної нерухомості

Стандартом не регламентовані, самостійно встановлюється підприємством

Класифікація інвестиційної нерухомості за групами

Стандартом не регламентована, самостійно визначається підприємством

Методи оцінки інвестиційної нерухомості на дату балансу

— справедлива вартість;
— первісна вартість, зменшена на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Примітка. Підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до П(С)БО 28. Вибраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об’єктів інвестиційної нерухомості. Докладніше див. статтю «Інвестиційна нерухомість: найнеобхідніше» // «БТ», 2008, № 6, с. 22.

Строк корисного використання інвестиційної нерухомості, оціненої за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Стандартом не регламентується, самостійно встановлюється підприємством

Методи амортизації інвестиційної нерухомості, оціненої за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Стандартом не регламентовані, самостійно встановлюються підприємством

Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку

остання ринкова ціна операції з такими активами;
— поточна ринкова ціна;
— додаткові показники, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість

Примітка. Визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку здійснюється за:
1) останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих змін у технологічному, ринковому, економічному чи правовому середовищі, в якому діє підприємство);
2) поточними ринковими цінами на нерухомість, яка може перебувати в різних стані, місцевості, орендних та інших контрактних умовах, відкоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей тощо інвестиційної нерухомості, для якої визначається справедлива вартість;
3) додатковими показниками, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість.