Облік платників
окремих видів податків — з’явилися Методрекомендації
Наказ Державної податкової адміністрації України від 19.12.2008 р. № 784
«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків»
Уже із самої назви
наказу, що коментується, зрозуміло, що ним затверджено Методичні рекомендації щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків (далі — Методрекомендації).Нагадаємо, що реєстрацію платником окремих податків суб’єкта підприємницької діяльності передбачено
п. 7.11 та розділом 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80 (далі — Порядок № 80).У
п. 9.2 Порядку № 80 зазначено, що платник зараховується податковим органом до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього середовища, об’єктів рухомого чи нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на території інших територіальних громад, ніж платник. Однак переліку таких податків у Порядку № 80 немає.Тому прийняття
Методрекомендацій є прогресивним кроком, оскільки в них визначено податки (збори), щодо яких платник (або його відокремлений підрозділ) може перебувати на обліку в ДПІ за місцем розташування об’єкта оподаткування, і ті, щодо яких суб’єкта підприємницької діяльності не може бути зареєстровано як платника окремих податків.Отже,
у розділі 2 Методрекомендацій зазначено види податків (зборів), для сплати яких юридичні особи, їх відокремлені підрозділи (за умови, що їм делеговано право самостійно сплачувати податки) та фізичні особи — підприємці можуть бути зараховані до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням їх підрозділів.До таких платежів належать:
1) податок з доходів фізичних осіб (далі — ПДФО) — докладніше див.
статтю «Філії: сплата окремих податків та зборів» // «БТ», 2008, № 20, с. 15;2) плата за торговий патент;
3) місцеві податки та збори (якщо таку сплату передбачає положення, прийняте органом місцевого самоврядування);
4) податок з власників транспортних засобів;
5) збір за спеціальне водокористування в частині використання води.
Слід зауважити, що
ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» у редакції від 06.12.2006 р. № 427-V визначає платниками транспортного податку тільки юридичних та фізичних осіб. Виходячи з цього відокремлені підрозділи юридичної особи, навіть якщо їм делеговано право самостійно сплачувати податок з власників транспортних засобів, не повинні реєструватися як платники окремих податків (докладніше див. статтю «Філії: сплата окремих податків та зборів» // «БТ», 2008, № 20, с. 15). Разом з тим у п. 2.4 Методрекомендацій зазначено: якщо юридична особа прийняла рішення про делегування повноважень щодо подання податкових розрахунків і сплати податку такому підрозділу, то про це потрібно повідомити письмово орган ДПС за місцем своєї реєстрації та орган ДПС за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Унаслідок цього на облік за місцем реєстрації транспортного засобу поставлять відокремлений підрозділ.На наш погляд, транспортний податок коректніше віднести до категорії платежів, описаної в
розділі 3 Методрекомендацій. Аргументація, наведена податківцями в п. 2.4 Методрекомендацій, на наш погляд, не є переконливою.У згаданому
розділі 3 Методрекомендацій наведено перелік податків (зборів), для сплати яких юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців може бути зараховано до категорії платників окремих податків за місцем розташування їх підрозділів, тобто платниками таких платежів не є структурні підрозділи юридичних осіб.До таких платежів належать:
1) плата за землю;
2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
3) фіксований сільгоспподаток;
4) збір за проведення гастрольних заходів;
5) плата за користування радіочастотним ресурсом України;
6) рентна плата за газ і газовий конденсат;
7) платежі за користування надрами для видобування корисних копалин;
8) збір за геологорозвідувальні роботи.
У цьому переліку також слід зробити зауваження щодо збору за геологорозвідувальні роботи.
Пунктом 6.4 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Держкомгеології та ДПАУ від 23.06.99 р. № 105/309, передбачено, що за рішенням нафтогазовидобувного підприємства розрахунок збору можуть подавати до органів державної податкової служби безпосередньо його філії, що мають поточні рахунки, за місцем податкової реєстрації таких філій. Отже, такі філії нафтогазовидобувного підприємства можуть вважатися платниками збору за геологорозвідувальні роботи за місцем своєї податкової реєстрації.Методрекомендації
передбачають, що внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб про зарахування суб’єкта господарювання до категорії платників окремих податків здійснюється підрозділами реєстрації та обліку платників податків у разі отримання від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи платника, в якій міститься подана платником податкова декларація (розрахунок) з будь-якого із зазначених вище податків. Оскільки щодо ПДФО подання податкової декларації (розрахунку) не передбачене, то реєстрація здійснюється на підставі службової записки про сплату платником цього податку та необхідності його реєстрації.Отже, для реєстрації платником окремих податків суб’єкт підприємницької діяльності
не зобов’язаний подавати якісь заяви чи додаткові документи.Як зазначено в
п. 5.4 Методрекомендацій, до настання строку подання звітності та сплати податку платник може завчасно повідомити орган ДПС про зарахування його до категорії платників окремих податків, подавши заяву за ф. № 1-ОПП (5-ОПП) з позначкою «Зарахування до категорії платників окремих податків».Крім того,
п. 5.5 Методрекомендацій передбачає можливість реєстрації платника на підставі акта перевірки, проведеної податковим органом, у разі, якщо за її результатами буде донараховано податок (збір), що підлягає сплаті до бюджету іншої територіальної громади, ніж його місцезнаходження, але платник не перебуває там на обліку як платник окремих податків.Тільки для отримання
Повідомлення про включення платника податків до категорії платників окремих податків (ф. № 16-ОПП) п.п. 7.11.3 Порядку № 80 передбачає подання відповідного письмового запиту.І нарешті, третя категорія, наведена в
розділі 4 Методрекомендацій , визначає перелік податків, платники яких не зараховуються до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів та об’єктів. До них належать:1) податок на прибуток (філії, розташовані на території інших територіальних громад, є або самостійними платниками, або сплачують консолідований податок, при цьому такі філії реєструються як повноцінні платники податку на прибуток*);
* Див. статтю «Філії: податок на прибуток і ПДВ»
// «БТ», 2008, № 12, с. 14.2) ПДВ;
3) єдиний податок;
4) акцизний збір;
5) збір за забруднення навколишнього природного середовища (екозбір);
6) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами, нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку через територію України.
Щодо цього переліку, як і стосовно двох попередніх, також слід зробити кілька зауважень.
По-перше. З 01.01.2009 р.
постановою КМУ від 03.12.2008 р. № 1050 (див. «БТ», 2008, № 50, с. 5) унесено зміни до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.99 р. № 303 (далі — Порядок № 303).Тепер
Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (складений наростаючим підсумком з початку року) подається щокварталу податковим органам за місцем розташування стаціонарних джерел забруднення (розміщення відходів), а в разі використання пересувних джерел забруднення — за місцем перебування платника податків на податковому обліку. У такому ж порядку і сплачується збір.Отже,
Порядок № 303 передбачає необхідність подавати звіт до податкового органу за місцем розташування стаціонарних джерел забруднення (розміщення відходів), тому платник податків має перебувати на обліку в такому податковому органі як платник окремих податків.По-друге,
п. 9.2 Порядку № 80 прямо передбачено зарахування платника податків органами ДПС до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням джерел забруднення навколишнього природного середовища, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж сам платник.Отже,
Методрекомендації, що коментуються, у цій частині суперечать Порядку № 303 та Порядку № 80.Зауважимо, що
п. 5.2 Методрекомендацій передбачено: у разі внесення змін до законодавчих та нормативно-правових актів, на які посилаються Методрекомендації, останні застосовуються в частині, що не суперечить законодавчим та нормативно-правовим актам.Тому є всі підстави для того, щоб не застосовувати вимоги Методрекомендацій у частині нереєстрації платником окремих податків платників екозбору за місцем розташування джерел забруднення.
