Літні майданчики: правила роботи

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Червень, 2009/№ 24
В обраному У обране
Друк
Стаття

ЛІТНІ МАЙДАНЧИКИ:

правила роботи

 

Настала літня пора. Багато ресторанів і кафе у зв’язку з цим намагаються привабити клієнтів відпочинком на свіжому повітрі. Для цих цілей вони створюють літні майданчики. Звичайно, у процесі організації роботи такого майданчика можуть виникнути різні питання. А тому в цій публікації поговоримо про те, як організувати роботу таких об’єктів.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ККУ —

Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

Закон про патентування

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції від 01.06.2000 р. № 1776-III.

Закон про пожежну безпеку —

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 р. № 3745-XII.

Закон про дозвільну систему —

Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р № 2806-IV.

Закон № 2807 —

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV.

Закон № 481

— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Указ № 746

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Порядок № 108

— Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 108.

Порядок № 833

— Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджений постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Положення про патентування

— Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів затверджене постановою КМУ від 13.07.98 р. № 1077.

Правила № 219

— Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219.

Правила пожежної безпеки

— Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС від 19.10.2004 р. № 126.

Перелік № 1336

— Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.

Декрет про місцеві податки —

Декрет КМУ «Про місцеві податки та збори» від 20.05.93 р. № 56-93.

 

Організація роботи

Розпочнемо з того, що визначення терміна «літній майданчик» на сьогодні у законодавстві України не існує. Раніше воно містилося в

п. 7 Порядку № 108, де було вказано, що літнім майданчиком вважаються стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 чоловік і більше, які обладнані холодильним, торговельно-технологічним устаткуванням та які мають електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію. Але цей нормативно-правовий акт втратив чинність згідно з постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Тепер згадку про такий об’єкт можна відшукати лише в

Державному стандарті України ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація», затвердженому наказом Держспоживстандарту від 31.03.2004 р. № 59, на який посилається Порядок № 833. Так, у таблиці 2 «Номенклатура додаткових послуг, які надають заклади ресторанного господарства» цього стандарту вказано, що заклади ресторанного господарства можуть організувати відкриті майданчика для харчування.

Загальні моменти, що стосуються організації літнього майданчика наведемо в табл. 1 на с. 29.

 

Таблиця 1.

Літні майданчики: основні організаційні питання

Запитання

Відповідь

1

2

1. На які види діляться літні майданчики залежно від місця розташування?

Літні майданчики відкриті на території, прилеглій до вже відкритих закладів ресторанного господарства. Тобто вони є частиною (продовженням) закладу ресторанного господарства;
— літні майданчики організовані як автономні об’єкти, які розташовані на окремій території і мають статус самостійного пункту продажу

2. Які заклади ресторанного господарства мають право відкривати літні майданчики?

Ресторани, бари, кафе, закусочні та буфети (згідно з ДСТУ 4281:2004). А от кафетерії та їдальні такого права не мають

3. Які дозвільні документи необхідні для організації літнього майданчика на території, прилеглій до уже існуючого закладу ресторанного господарства?

Окремих дозвільних документів на відкриття такого об’єкта, як правило, отримувати не потрібно, оскільки вони отримані на уже існуючий заклад ресторанного господарства. Але для перестрахування поцікавтеся в органів місцевої влади, чи немає в них певних особливостей відкриття таких об’єктів

4. Які дозвільні документи необхідні для організації автономного літнього майданчика?

Для функціонування такого об’єкта потрібно отримати пакет дозвільних документів, як і на основний заклад ресторанного господарства. До цього пакета входять:
— документи, пов’язані з оформленням права на землю, тобто документи, що засвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, на якій розміщуватиметься літній майданчик;
— дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі;
— дозвіл органів санепідемстанції;
— дозвіл органів Держпожежнагляду на початок роботи та оренду приміщень;
— погодження з місцевими органами виконавчої влади, службами електрифікації та водопостачання;
— погодження будівництва із місцевими органами зі містобудування та архітектури, а також зі Службою автомобільних доріг України, якщо об’єкт розміщуватиметься уздовж проїжджої частини;
— дозвіл на розміщення МАФ (малих архітектурних форм), отримують на вимогу місцевих органів влади*

5. Вимоги до працівників літніх майданчиків

Відповідно до п. 16 Порядку № 833, п. 1.9 Правил № 219 працівники, які займаються виробництвом, зберіганням, а також продажем харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати професійну спеціальну освіту (підготовку). Крім того, вони повинні пройти медичне обстеження в установленому законодавством порядку, результати якого відображаються в їх особових медичних книжках. Працівники, які не пройшли медогляд, не можуть допускатися до виконання своїх обов’язків**

6. Чи потрібно мати на автономному літньому майданчик «Куточок покупця»

Так, потрібно згідно з п. 10 Порядку № 833 та п.3.12 Правил № 219. Крім того, «Куточок покупця» повинен знаходитися на видному та доступному місці, і на ньому повинна розміщуватися інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси та номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, санітарні правила, копії ліцензій і патентів та інша інформація

7. Чи потрібно використовувати цінники?

Так, потрібно. Тому що відповідно до Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затвердженої наказом МЗЕЗторгу України від 04.01.97 р. № 2, продавці повинні інформувати споживачів про роздрібні ціни на товари за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін у підприємствах роздрібної торгівлі, а також ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари у закладах ресторанного господарства***

8. Хто встановлює режим роботи літнього майданчика?

Режим роботи літнього майданчика встановлюється суб’єктом господарювання самостійно, але його потрібно погоджувати з органами місцевого самоврядування (п.п. 4 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР), оскільки місцеві органи влади можуть установлювати додаткові вимоги до роботи літніх майданчиків у нічний час для забезпечення дотримання допустимого рівня шумів згідно із санітарними вимогами

9. Які вимоги встановлені до:
— приміщення літнього майданчика?

Приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства повинні відповідати санітарним нормам, вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва і продажу відповідних товарів та охорони праці

— обладнання літнього майданчика?

Літні майданчики мають бути забезпечені обладнанням (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо) та реєстраторами розрахункових операцій (РРО) відповідно до законодавства та нормативних документів. Так, наприклад, засоби вимірювальної техніки, що використовуються на таких об’єктах, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку (п. 12 Порядку № 833 та п. 1.8 Правил № 219).

— асортименту продукції?

Заклади ресторанного господарства (літні майданчики) повинні забезпечувати наявність асортименту продукції, що затверджується відповідно до типу закладу або класу (ресторан, бар) його власником (керівником), а також виготовляти продукцію з дотриманням вимог, передбачених нормативними документами, розробляти і виготовляти фірмові страви, технологічна документація на які затверджується в установленому порядку

10. Де необхідно розміщувати вивіску і що вона повинна містити?

Відповідно до п. 1.7 Правил № 219 вивіска повинна міститися на фасаді приміщення закладу ресторанного господарства (в нашому випадку — літного майданчика), і на ній потрібно зазначати тип (клас) закладу ресторанного господарства, назви, найменування суб’єкта господарської діяльності та режим роботи

* Для отримання дозволів на МАФ ознайомтеся з місцевими правилами, які розроблені та затверджені місцевими органами влади.

** Зазначимо, що особова медична книжка пред’являється для контролю на вимогу представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби, а зберігається вона у адміністрації підприємства і видається лише на час проходження медогляду.

*** Зазначимо, що за невикористання цінників на товар, що продається, використання цінників та прейскурантів, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, згідно зі ст. 23 Закону про РРО застосовується фінансова санкція у розмірі 1 нмдг (17 грн.) за кожний невиставлений цінник.

 

Дозволи

1. Право на земельну ділянку.

Використовувати земельні ділянки, які перебувають у власності або в оренді, потрібно з дотриманням її цільового призначення (яке зазначено в Державному акті на право власності на земельну ділянку або в договорі оренди).

Ураховуючи, що зазвичай для створення літнього майданчика використовуються орендовані земельні ділянки, при укладанні договору оренди земельної ділянки потрібно особливу увагу приділити визначенню в ньому цільового призначення. Зазначимо, що у разі використання орендарем земельної ділянки не за призначенням, орендодавець має повне право розірвати договір оренди.

Крім того, за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням може бути накладено адмінштраф на підставі

ст. 53 КУпАП, на громадян у розмірі від 5 до 25 нмдг (від 85 до 425 грн.), на посадових осіб підприємств — від 15 до 30 нмдг (від 255 до 510 грн.).

Використання землі

без отримання відповідних дозволів (тобто, без Акта на право власності на землю чи договору оренди) відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 09.06.2003 р. № 963-IV розцінюються як самовільне зайняття земельної ділянки. А за таке порушення згідно з ст. 531
КУпАП
може бути накладено штрафу на громадян від 10 до 15 нмдг (від 170 грн. до 255 грн.) і на посадових осіб підприємств — від 20 до 100 нмдг ( від 340 до 1700 грн.). Якщо ж таке порушення призвело до завдання значної шкоди* її законному володільцю або власнику, посадова особа суб’єкта господарювання згідно з ст. 1971 ККУ карається штрафом від 200 до 300 нмдг (від 3400 грн. до 5100 грн.) або арештом на строк до 6 місяців.

* Під значною шкодою у ст. 197

1 ККУ розуміється збиток, який у 100 або більше разів перевищує розмір податкової соціальної пільги, на 2009 рік розмір значної шкоди дорівнює 30250 грн.

2. Дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі.

Обов’язок отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі встановлено рішенням місцевих рад. Отримання такого дозволу і сплата збору за його видачу на сьогодні має багато суперечностей. Це пов’язано з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону про дозвільну систему виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється необхідність одержання таких документів.

Але органи місцевого самоврядування, не дотримуючись цієї норми і посилаючись на

ст. 1 Декрету про місцеві податки та п. 10 ст. 10 Закону № 2807, вимагають у суб’єктів господарювання отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сплати збору за цей дозвіл. Їхню думку підтримує і ДПАУ (листи від 06.07.2007 р. № 13508/7/15-0717, від 22.04.2008 р. № 4888/5/15-0716, № 8374/7/15-0717).

З цією позицією не погоджується Держкомпідприємництва (

листи від 28.12.2006 р. № 9476**, від 19.04.2007 р. № 2891, від 14.08.2007 р. № 6048, від 17.08.2007 р. № 6019, від 04.03.2008 р. № 1815 та від 22.05.2008 р. № 4356*). Він вказує на те, що на сьогодні склалася така ситуація, коли згідно з податковим законодавством існує збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі (Декрет про місцеві податки), але відсутні правові основи видачі дозволів, а тому підстав для стягнення збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі немає.

** Див. ком. «Збір за розміщення об’єкта торгівлі сьогодні справлятися не може — роз’яснення Держпідприємництва» // «БТ», 2007, № 30, с. 7.

* Див. ком. «Отримання дозвільних документів та здійснення перевірок без направлень — у роз’ясненнях Держпідприємництва» // «БТ», 2008, № 40, с. 7.

Та все ж сперечатися з органами самоврядування і податківцями, як відомо, складна справа, тому більшість підприємств виконують їх вимоги. Сміливі платники можуть спробувати посперечатися з контролюючими органами, але напевно це прийдеться здійснювати через суд, а тому гарантувати позитивний результат складно.

Нагадаємо, що дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі отримують лише на автономний літній майданчик, а розмір такого збору згідно зі

ст. 17 Декрету про місцеві податки становить для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, 20 нмдг — 340 грн., і такий збір стягується
одноразово.

Слід також зазначити і те, що платники єдиного податку не є платниками цього збору (

ст. 6 Указу № 746), але дозвіл їм все одно отримати потрібно, хоча і безкоштовно (роз’яснення в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 6, с. 46)

3. Дозвіл органів санепідемстанції

. Для відкриття літнього майданчика заклади ресторанного господарства згідно з п. 1.6 Правил № 219 повинні узгодити такі дії з установами державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). Крім цього, узгодження з СЕС можуть відбуватися і на вимогу органів місцевого самоврядування при отриманні дозволу на МАФ, або на проведення благоустрою**.

** Детальніше див. ст. «Благоустрій території — не примха, а обов’язок» // «БТ», 2009, № 18, с. 35.

Зазначимо, що отримувати дозвіл на автономний літній майданчик обов’язково потрібно, оскільки він тільки починає свою роботу, а от що стосується літнього майданчика, який є продовженням закладу ресторанного господарства, то прямо в законодавстві норми на його отримання не передбачено, але вказано, що при зміні умов реалізації продукції ці зміни потрібно узгоджувати із органами СЕС. А тому перед відкриттям не автономного літнього майданчика дізнайтеся у органів СЕС про отримання на його відкриття дозвільних документів.

За порушення санітарно-гігієнічних правил та норм передбачена відповідальність відповідно до

ст. 45, 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII. Так, наприклад, за порушення санітарного законодавства на посадових осіб підприємства, які такі порушення допустили може бути накладено штраф у розмірі від 1 до 25 нмдг (від 17 до 425 грн.), на громадян — від 1 до 20 нмдг (від 17 до 340 грн.).

4.

Дозвіл органів Держпожежнагляду. У випадку, коли літній майданчик є частиною закладу ресторанного господарства, дозвіл отримувати у органів Держпожежнагляду не потрібно (це випливає із ст. 10 Закону про пожежну безпеку). При цьому адміністрації такого закладу потрібно лише забезпечити своєчасне перероблення планів евакуації та інструкцій (п. 3.2 Правила пожежної безпеки).

А от при створенні автономного літнього майданчика слід пам’ятати, що дозвіл на нього потрібно отримувати, але лише у випадку, коли цей об’єкт відноситься до об’єкта з масовим перебуванням людей (до таких об’єктів згідно зі

ст. 10 Закону про пожежну безпеку відносяться об’єкти з постійним або тимчасовим перебуванням людей з кількістю 50 осіб та більше). Зазначимо, що такий дозвіл видається безкоштовно..

У випадку коли літній майданчик має менше 50 посадочних місць, дозвіл на нього можна не отримувати, але при цьому

необхідно започаткувати діяльність літнього майданчика у органах Держпожежнагляду за декларативним принципом. При цьому компетентні органи зауважили, що обов’язковою умовою для започаткування діяльності за таким принципом є здійснення страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди (лист-роз’яснення Держпідприємництва та МНС від 21.02.2006 р. № 1343/01-2183/211).

Для отримання дозволу за декларативним принципом за

10 днів до початку роботи літнього майданчика необхідно направити органу Держпожежнагляду декларацію відповідності об’єкта (об’єктів) вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (форма якої наведена в додатку 3 до Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150), яка реєструється органом Держпожежнагляду у спеціальному журналі за місцем розташування об’єкта.

Крім того, зазначимо, що

за надання органам Держпожежнагляду недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки посадові особи можуть притягатись до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 40 до 100 нмдг (від 680 до 1700 грн.) згідно з ч. 3 ст. 164 КУпАП.

Якщо суб’єкт господарювання ухиляється від отримання дозволу у випадку коли ці дії є для нього обов’язковими, то йому загрожує згідно з

ч. 1 ст. 164 КУпАП штраф у розмірі від 20 до 40 нмдг (від 340 до 680 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. А за повторне вчинення цього порушення протягом року посадову особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 60 нмдг (від 510 до 1020 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва та сировини або без такої (ч. 2 ст. 164 КУпАП).

 

Патентування

Як відомо, згідно з

п. 1 ст. 3 Закону про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Відповідно до п. 3 ст. 3 цього Закону до пунктів продажу відносять зокрема, фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування, крім того патент придбається на кожен пункт продажу товарів окремо*.

* Див. ст. «Торгові патенти: організаційні моменти» // «БТ», 2008, № 17, с. 19.

Отже, на відокремлений літній майданчик (літнє кафе) потрібно отримувати патент. Але патент не отримують на літній майданчик, який виступає продовженням закладу ресторанного господарства і лише в тому випадку, коли продаж продукції здійснюється тільки закладом ресторанного господарства, тобто літній майданчик і заклад ресторанного господарства вважаються одним пунктом продажу. Якщо ж продаж продукції здійснюється як на літньому майданчику, так і в закладі ресторанного господарства, то потрібно мати два патенти — окремо на літній майданчик і окремо на заклад ресторанного господарства, оскільки торговельна діяльність здійснюється у двох пунктах продажу.

Зазначимо також те, що згідно з

п. 20 Положення про патентування у разі провадження підприємницької діяльності в одному пункті продажу товарів двох або трьох видів торговельної діяльності (роздрібна та оптова торгівля, громадське харчування) придбається один торговий патент за максимальною вартістю, установленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження такого пункту та асортиментного переліку товарів.

Плата за торговий патент установлюється залежно від місцезнаходження пункту продажу та асортименту товарів місцевими органами виконавчої влади. Граничний розмір такої плати зазначено в

п. 4 ст. 3 Закону про патентування і складає:

— на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;

— на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень;

— на території інших населених пунктів — до 80 гривень.

У разі коли літній майданчик розташований в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць.

Звернемо увагу, що не повинні придбавати торгові патенти платники єдиного податку, оскільки згідно з

Указом № 746 вони звільнені від сплати цього збору, платники фіксованого сільськогосподарського податку та фікспатентники, а також суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів, перерахованих у п. 6 ст. 3 Закону про патентування.

 

Ліцензування

На літньому майданчику суб’єкти господарювання, зазвичай, крім продуктів харчування, продають ще й тютюнові вироби та алкогольні напої. Як відомо, роздрібна торгівля такими товарами підлягає ліцензуванню.

Порядок ліцензування торгівлі такими товарами регулюється

Законом № 481. Ліцензія видається на 1 рік. Кількість ліцензій, що потрібно придбати підприємству, яке планує займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами, безпосередньо залежить від кількості РРО та місць торгівлі в такого підприємства.

Під місцем торгівлі в

ст. 1 цього Закону мається на увазі місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговельному приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів — без обмеження площі, для алкогольних напоїв — торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Тобто у випадку, коли алкогольні напої та тютюнові вироби реалізуються на автономному літньому майданчику, то отримувати ліцензію потрібно обов’язково, оскільки такий майданчик вважається торговельним місцем.

Що стосується літнього майданчика, який є продовженням закладу ресторанного господарства, то на нього отримувати окремо ліцензію не потрібно, якщо вона була отримана раніше закладом ресторанного господарства і реалізація алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється в одному приміщенні.

Зазначимо, що розмір плати за ліцензію при торгівлі алкогольними напоями залежить від кількості РРО, а за торгівлю тютюновими виробами — від кількості місць торгівлі.

Слід мати на увазі: платники єдиного податку не мають права торгувати згідно з

Указом № 746 лікеро-горілчаними і тютюновими виробами. Пам’ятайте: до лікеро-горілчаних напоїв не відносяться вина виноградні та плодово-ягідні, вермут, шампанське, коньяк, а тому торгувати ними єдиноподатник має право (за умови отримання ліцензії). Зазначимо також і те, що єдиноподатник торгувати у роздріб має право також пивом, торгівля яким не ліцензується.

 

Розрахунки з клієнтами

Оскільки розрахунки з клієнтами на літніх майданчиках здійснюються в готівковій та безготівковій формах (із застосуванням платіжних карток) згідно зі

ст. 1 Закону про РРО такі розрахунки потрібно здійснювати через РРО.

Згідно з

п. 3.3 Правил № 219 та п. 22 Порядку № 833 розрахунки на літньому майданчику в основному проводяться через офіціанта, який надає покупцеві рахунок для оплати, який виписується на бланку встановленої форми, приймає від клієнта готівкові грошові засоби, надає йому розрахунковий документ (касовий чек, відривну частину розрахункової квитанції).

Але є випадки, коли при здійсненні розрахунків на літньому майданчику можна не використовувати ні РРО, ні книги обліку розрахункових операцій (КОРО). Так, наприклад, згідно з

п. 6 ст. 9 Закону про РРО можуть не використовувати РРО приватні підприємці — єдиноподатники, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення книг обліку доходів і витрат.

Крім того, в окремих випадках

суб’єкти господарювання мають можливість при здійсненні розрахунків не застосовувати РРО, але зобов’язані використовувати КОРО. Ці суб’єкти господарювання наведені в Переліку № 1336, зокрема, до них відносяться:

1) приватні підприємці — єдиноподатники та приватні підприємці — фікспатентники, які

здійснюють роздрібну торгівлю продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів (п. 1 Переліку № 1336);

2) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва (

п. 4 Переліку № 1336);

3) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю, громадське харчування та побутове обслуговування на території закритих військових гарнізонів і містечок, а також військових частин, розташованих у межах сіл (

п. 6 Переліку № 1336);

4) суб’єктами підприємницької діяльності, які провадять діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із

Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.95 р. № 56/95-ВР надано статус гірських (п. 22 Переліку № 1336).

В усіх інших випадках суб’єкти господарювання мають використовувати РРО, який повинен бути належним чином зареєстрований у податковому органі за місцем знаходження (місцем проживання) суб’єкта господарювання.

Слід звернути увагу, що у випадку використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці (створення автономного літнього майданчика в іншому районі), придбаний РРО до початку використання, крім реєстрації за місцем знаходження суб’єкта господарювання, потрібно поставити на

облік в органах податкової служби за місцем експлуатації (знаходження автономного літнього майданчика).

Якщо ж літній майданчик є продовженням закладу ресторанного бізнесу, застосовувати окремий РРО для нього не потрібно, оскільки зазвичай усі розрахунки проводять через РРО, що знаходиться в закладі ресторанного бізнесу.

На цьому все. Залишається тільки побажати, успіхів у роботі вашого літнього майданчику.

 

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд