Шпаргалка бухгалтера. Облікова політика у 2011 році

Елемент

Можливі варіанти принципів та методів обліку, передбачені П(С)БО

1

2

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Межа суттєвості

Стандартом не регламентована, встановлюється підприємством самостійно

Примітка. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Методичні рекомендації щодо її застосування доведено листом МФУ від 29.07.03 р. № 04230-04108. Рекомендується визначати поріг суттєвості залежно від виду господарських операцій та об’єктів обліку.
При застосуванні П(С)БО 31 Мінфін рекомендує вважати суттєвим часом для створення кваліфікаційного активу строк, що перевищує три місяці (п. 1.6 Методрекомендацій № 1300; лист МФУ від 01.06.06 р. № 31-34000-10-5/11601).
Приклад. Для оцінки окремих видів доходів і витрат застосовувати межу суттєвості, що дорівнює 2 % чистого прибутку (збитку). А при переоцінці або зменшенні корисності основних засобів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості в розмірі 10 % такого відхилення. При цьому вважаємо, що підприємство може встановити і свій критерій порогу суттєвості (відмінний від запропонованого в Методрекомендаціях). Наприклад, установити просте застосування межі суттєвості при складанні фінансової звітності — 100 грн. (з урахуванням правил округлення).

П(С)БО 2 «Баланс»

Тривалість операційного циклу

Стандартом не регламентована, встановлюється підприємством самостійно

Примітка. Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів та послуг. За цим показником визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу та оплати продукції підприємства. Розрахувати тривалість операційного циклу можна, базуючись на даних минулих періодів, як суму тривалості обороту запасів і тривалості обороту дебіторської заборгованості. Зауважимо, що здебільшого підприємству необхідно прагнути зменшити значення цього показника.

П(С)БО 7 «Основні засоби»

Строк корисного використання об’єкта основних засобів

Самостійно встановлюється підприємством

Примітка. У наказі про облікову політику можна застерегти, хто відповідає за встановлення строків корисного використання основних засобів. Після набуття чинності Податковим кодексом слід пам’ятати, що для основних засобів установлюються мінімально допустимі строки корисного використання (п. 145.1).

Методи амортизації основних засобів

— прямолінійний;
— зменшення залишкової вартості;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— кумулятивний;
— виробничий;
— передбачений податковим законодавством

Примітка 1. Можна застосовувати різні методи амортизації для кожного об’єкта окремо. Їх установлюють у момент уведення основних засобів в експлуатацію. Можна встановити один метод для однорідної групи в цілому (наприклад, щодо будівель і споруд — кумулятивний, щодо транспортних засобів — виробничий метод тощо). Зверніть увагу: Мінфін у своєму листі від 02.11.09 р. № 31-34000-20-23-5535/5708 (ком. у «БТ», 2009, № 48, с. 10) зауважив, що зміну методів амортизації слід розглядати як зміну облікових оцінок. Водночас процедура вибору методу амортизації є складовою частиною облікової політики, оскільки вона цілком вписується у визначення облікової політики.
Примітка 2. У наказі, крім вибраного методу, бажано також застерегти принципи, на підставі яких підприємство прийняло рішення про вибір конкретного методу амортизації, тобто думки, що даватимуть відповідь на запитання: чому було вибрано той чи інший метод амортизації? Загальний варіант такого формулювання може бути таким:
«з урахуванням норм п. 28 П(С)БО 7, а також п. 62 МСБО 16 вибір <…> методів амортизації пояснюється тим, що вони якнайкраще відображають очікувану форму застосування майбутніх економічних вигод, утілених в активі».
Примітка 3. У Податковому кодексі передбачено саме такі методи амортизації, що і в П(С)БО 7: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий (п.п. 145.1.5). Таким чином, після набуття чинності Податковим кодексом податкові методи амортизації збігатимуться з бухгалтерськими. Ті підприємства, які на сьогодні застосовують податковий метод, передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, після набуття чинності Податковим кодексом повинні відмовитися від нього, оскільки після цієї дати він не буде методом, передбаченим податковим законодавством. При цьому необхідно буде внести зміни до наказу про облікову політику і здійснити в обліку відповідні коригування (за процедурою, передбаченою для зміни облікових оцінок: такі зміни в обліку відображають перспективно, докладніше див. «Облікова політика та оцінка: як відобразити зміни» // «БТ», 2010, № 43, с. 27).

Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів

— прямолінійний;
— виробничий;
— метод «50 % х 50 %»: у першому місяці використання об’єкта нараховується амортизація в розмірі 50 % амортизовуваної вартості та решти 50 % — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу);
— метод «100 %» (100 % вартості амортизується в першому місяці використання об’єкта)

Примітка. Останні два методи застосовуються лише стосовно малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) і бібліотечних фондів (субрахунок 111) разом із прямолінійним та виробничим методами амортизації. Саме ці методи передбачено і в Податковому кодексі (п.п. 145.1.6).

Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів

Стандартом не регламентований, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).
При первісному визнанні та зарахуванні об’єкта основних засобів на баланс його ліквідаційну вартість може бути прирівняно до нуля, якщо, звичайно, підприємство не має наміру використовувати метод нарахування амортизації шляхом зменшення залишкової вартості. Проте для об’єктів основних засобів з нульовою залишковою вартістю, що продовжують використовуватися і зазнали переоцінки (визначено переоцінену залишкову вартість таких об’єктів), п. 17 П(С)БО 7 зобов’язав визначати ліквідаційну вартість.

Вартісний критерій розмежування необоротних активів для віднесення до малоцінних необоротних матеріальних активів

Стандартом не регламентований, але може бути встановлюватися підприємством самостійно

Примітка. Зверніть увагу, що вартісний критерій установлюють лише для малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) і не застосовують до бібліотечних фондів (субрахунок 111), предметів прокату тощо. Податковим кодексом також передбачено вартісній критерій (норматив) для такого розподілу. Так, на 2011 рік передбачено величину цього критерію (нормативу) в розмірі 1000 грн. (п. 14 підрозділу 4 розділу 20 Перехідних положень). Після цієї дати до основних засобів буде віднесено необоротні матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. (п.п. 14.1.138 Податкового кодексу).
Приклад. Установити, що до малоцінних необоротних матеріальних активів належать необоротні матеріальні активи вартістю у 2011 році не більше 1000 грн.

Періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до складу нерозподіленого прибутку

— щомісяця;
— щокварталу;
— раз на рік;
— при вибутті об’єкта

Примітка. Згідно з п. 21 П(С)БО 7 перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, може включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображений у складі додаткового капіталу.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»

Строк корисного використання нематеріальних активів

Самостійно встановлюється підприємством

Примітка. З 01.01.09 р. строк корисного використання нематеріальних активів не обмежено 20 роками (п. 25 П(С)БО 8). Згідно з п.п. 145.1.2 Податкового кодексу амортизацію нематеріальних активів нараховують протягом строку корисного використання, що встановлюється наказом по підприємству, але не менше строку, передбаченого п.п. 145.1.1.

Методи амортизації нематеріальних активів

— прямолінійний;
— зменшення залишкової вартості;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— кумулятивний;
— виробничий

Примітка. Метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. У Податковому кодексі методи амортизації нематеріальних активів такі самі, що й для основних засобів, тобто збігаються з бухгалтерськими методами.

Порядок визначення ліквідаційної вартості нематеріальних активів

Стандартом не регламентований, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Згідно з п. 28 П(С)БО 8 при розрахунку амортизовуваної вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків, коли:
— існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;
— ліквідаційну вартість може бути визначено на підставі інформації існуючого активного ринку та очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Періодичність (період) зарахування сум дооцінки нематеріальних активів до складу нерозподіленого прибутку

— щомісяця;
— щокварталу;
— раз на рік;
— при вибутті об’єкта

Примітка. Пунктом 24 П(С)БО 8 установлено, що перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта нематеріальних активів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, уключатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому при вибутті цього об’єкта до складу нерозподіленого прибутку включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, відображений у складі додаткового капіталу.

П(С)БО 9 «Запаси»

Одиниця обліку запасів

— найменування;
— однорідна група (вид)

Методи оцінки вибуття запасів

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
— середньозваженої собівартості;
— собівартості перших за часом надходження запасів (ФIФO);
— нормативних витрат;
— ціни продажу (використовується в роздрібній торгівлі)

Примітка. Звертаємо увагу, що вже не можна застосовувати метод ЛІФО (наказ МФУ від 22.11.04 р. № 731). Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується той самий метод оцінки вибуття.
Приклад. При відпустку запасів у виробництво застосовується метод середньозваженої собівартості, при продажу товарів — метод ФІФО.

Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат

— ідентифікований (спосіб прямого обліку);
— загалом (на окремому субрахунку)

Примітка. Спосіб прямого обліку транспортно-заготівельних витрат полягає в тому, що ці витрати уключаються до первісної вартості запасів під час оприбуткування їх на склад підприємства. При другому варіанті вони збираються (у момент зарахування запасів на баланс підприємства) на окремому субрахунку, а потім списуються з цього субрахунку при вибутті запасів із застосуванням середнього відсотка (див. Шпаргалку бухгалтера «Транспортно-заготівельні витрати» // «БТ», 2007, № 40, с. 23).

Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат

— шляхом прямого підрахунку;
— за середнім відсотком

Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів

— за звітний місяць;
— на дату операції

Примітка. Перший варіант (за звітний місяць) визначення середньозваженої собівартості кожної одиниці запасів полягає в діленні сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному місяці запасів (п. 18 П(С)БО 9).
За другим варіантом середньозважену собівартість кожної одиниці запасів визначають при її вибутті шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції (п. 19 П(С)БО 9).

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»

Методи визначення величини резерву сумнівних боргів і, за необхідності, спосіб визначення коефіцієнта сумнівності

— застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
— застосування коефіцієнта сумнівності

Примітка. При використанні методу абсолютної суми в наказі про облікову політику слід передбачити критерії (ознаки), за якими дебіторська заборгованість визнається сумнівною. На дату балансу (останнє число кварталу) необхідно провести аналіз дебіторської заборгованості на предмет її відповідності до встановлених критеріїв. І якщо якась заборгованість цим критеріям відповідає, її потрібно включити до резерву сумнівних боргів. Докладніше див. у статті «Резерв сумнівних боргів: нюанси відображення в обліку» // «БТ», 2009, № 19, с. 13.

Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу застосування коефіцієнта сумнівності)

— визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
— класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;
— визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 — 5 років

Примітка. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає. Приклади (приклади 1 — 3) визначення величини резерву сумнівних боргів із застосуванням коефіцієнта сумнівності наведено в додатку до П(С)БО 10.

Класифікація дебіторської заборгованості за строками її непогашення

Стандартом не регламентована, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Згідно з п. 9 П(С)БО 10 класифікація дебіторської заборгованості здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Відповідний період непогашення встановлюється підприємством самостійно. Зазвичай підприємства орієнтуються на класифікацію, запропоновану в розділі ІХ форми № 5.

П(С)БО 11 «Зобов’язання»

Створення забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат і платежів

— на виплату відпусток працівникам;
— на додаткове пенсійне забезпечення;
— на виконання гарантійних зобов’язань;
— на реструктуризацію, виконання зобов’язань у разі припинення діяльності;
— на виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами;
— на рекультивацію (відновлення) порушених земель (п. 8 П(С)БО 7) тощо

Примітка. Підприємству необхідно прийняти рішення, які забезпечення (резерви) воно створюватиме, і вказати, як визначатиметься їх сума.

П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Порядок (механізм) установлення ступеня суттєвого впливу

Стандартом не регламентований, установлюється підприємством самостійно

Примітка. Під суттєвим впливом розуміються повноваження брати участь у прийнятті рішень щодо фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.
Від суттєвого впливу, зокрема, залежить, чи застосовуватиме контрольний учасник спільного підприємства метод участі в капіталі для бухгалтерського обліку фінансових інвестицій (п. 23 П(С)БО 12). При цьому П(С)БО 12 не регламентує порядок установлення факту суттєвого впливу. У п. 3 встановлено тільки перелік фактів, що можуть служити ознаками суттєвого впливу, а саме:
1) володіння двадцятьма чи більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;
2) представництво в раді директорів чи аналогічному керівному органі підприємства;
3) участь у прийнятті рішень;
4) взаємообмін управлінським персоналом;
5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Методи відображення фінансових інвестицій залежно від їх виду

— за справедливою вартістю;
— за собівартістю інвестиції з урахуванням зменшення корисності;
— участі в капіталі

П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»

Методи визнання та оцінки фінансових активів, зобов’язань, інструментів власного капіталу

— за фактичною собівартістю;
— за справедливою вартістю;
— за амортизованою собівартістю

Дата визнання придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів

— на дату укладення контракту;
— на дату виконання контракту

База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу

— кількість акцій;
— сума операції;
— інша

Примітка. Згідно з п. 27 П(С)БО 13 витрати, пов’язані з декількома операціями з інструментами власного капіталу, розподіляються між цими операціями із застосуванням обґрунтованої бази розподілу (кількість акцій, сума операції тощо), що вибрана підприємством та застосовується ним послідовно.

П(С)БО 15 «Дохід»

Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг

— вивчення виконаних робіт;
— визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано;
— визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат

П(С)БО 16 «Витрати»

Метод обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг

Самостійно обираються підприємством

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Самостійно визначаються підприємством

Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат

Самостійно встановлюються підприємством

Бази розподілу загальновиробничих змінних та розподілюваних постійних загальновиробничих витрат

— години роботи;
— заробітна плата;
— обсяг діяльності;
— прямі витрати тощо

П(С)БО 17 «Податок на прибуток»

Періодичність ведення обліку відстрочених активів та зобов’язань

— щокварталу, на дату проміжної фінансової звітності;
— раз на рік, на дату річної фінансової звітності

Примітка. Як зазначено в п. 15 П(С)БО 17, якщо у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання можуть наводитися в балансі в сумі цих активів та зобов’язань, визначеній на 31 грудня попереднього року, то у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати вказується лише сума поточного податку на прибуток. А на дату річного балансу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань за звітний рік.

П(С)БО 18 «Будівельні контракти»

Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом

— вимірювання та оцінка виконаної роботи;
— співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі;
— співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом

База розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності

Самостійно обираються підприємством:
— прямі витрати;
— обсяги доходів;
— прямі витрати на оплату праці;
— відпрацьований будівельними машинами та механізмами час тощо

П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів»

Порядок перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів за валютним курсом

— за правилами п. 10.1 та абзацу першого п. 10.2 П(С)БО 21;
— за середньозваженим валютним курсом за відповідний місяць

П(С)БО 22 «Вплив інфляції»

Порядок коригування доходів і витрат, що визнавалися протягом звітного року (або проміжних періодів) майже рівномірно

— коефіцієнт коригування;
— середній індекс інфляції

Примітка. Згідно з п. 12 П(С)БО 22 усі показники Звіту про фінансові результати (форма № 2), крім собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) і товарів, коригуються із застосуванням коефіцієнта коригування, що визначається як відношення індексу інфляції на дату балансу та індексу інфляції на дату визнання доходів і витрат, уключених до відповідних статей. Якщо доходи і витрати протягом звітного року (або проміжних періодів) визнавалися майже рівномірно, підприємство може застосовувати середній індекс інфляції протягом цього періоду до загальної суми статті доходів та витрат замість індексу інфляції на дату визнання окремих доходів і витрат.
Середній індекс інфляції не застосовується до витрат і доходів, пов’язаних з немонетарними статтями, визнаними активами чи зобов’язаннями в попередніх звітних періодах (амортизація основних засобів та нематеріальних активів, доходи і витрати майбутніх періодів тощо).

П(С)БО 23 «Розкриття інформації про пов’язаних сторін»

Перелік пов’язаних сторін

— материнське (холдингове) та його дочірні підприємства;
— спільне підприємство і контрольні учасники спільної діяльності;
— підприємство-інвестор та його асоційовані підприємства;
— підприємства та фізичні особи, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також близькі члени родини такої фізичної особи;
— підприємства та його керівники, інші особи, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близькі члени сім’ї таких осіб

Методи оцінки активів чи зобов’язань в операціях пов’язаних сторін

— порівнянна неконтрольована ціна;
— ціна перепродажу;
— «витрати плюс»;
— балансова вартість

П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»

Незавершене виробництво

Суб’єкти малого підприємництва можуть усю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків класу 8 «Витрати за елементами» списувати до дебету рахунка 79 «Фінансові результати». У таких випадках вартість залишку незавершеного виробництва та готової продукції визначається одним із двох способів (вибір якого й необхідно закріпити в наказі про облікову політику):
— інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) установлюється залишок незавершеного виробництва, що оцінюється за прямими матеріальними витратами і прямими витратами на оплату праці;
— на підставі первинних документів, якими оформляється рух готової продукції. Залишок готової продукції оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку виходячи з прибутку для цього конкретного виду готової продукції)

П(С)БО 26 «Виплати працівникам»

Програми виплати інструментами власного капіталу

За кожною такою програмою підприємству слід розкривати облікову політику щодо таких виплат

П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»

Перелік та порядок створення забезпечень

Стандартом не регламентовані, самостійно встановлюються підприємством

Примітка. Згідно з п. 3 розділу III П(С)БО 27 для погашення зобов’язань підприємств, що виникають у зв’язку з визнанням компонента підприємства таким, що відповідає ознакам припиненої діяльності, утримуваного для продажу, і зумовлені вимогами законодавства, договорів або при перебиранні на себе добровільно зобов’язань перед фізичними та юридичними особами у зв’язку з таким припиненням діяльності (вихідна допомога та інші виплати при звільненні, штрафи, пеня за порушення умов договорів тощо), створюються забезпечення відповідно до П(С)БО 11. При цьому згідно з п. 13 П(С)БО 11 передбачено створення забезпечення на виконання зобов’язань у разі припинення діяльності.

П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами»

Сегменти

Обліковою політикою підприємства визначаються види сегментів, пріоритетний вид сегмента, основи ціноутворення за внутрішньогосподарськими розрахунками

Примітка. Докладніше див. у статті «Звітність за сегментами: що робити з формою № 6» // «БТ», 2006, № 6, с. 33. Норми цього стандарту мають стосуватися підприємств незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків та бюджетних установ), які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність; які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг); а також підприємства, щодо продукції (товарів, робіт, послуг) яких до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін.

П(С)БО 30 «Біологічні активи»

Об’єкт бухгалтерського обліку біологічних активів

— окремий вид;
— група

Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо

— прямолінійний;
— зменшення залишкової вартості;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— кумулятивний;
— виробничий;
— передбачений податковим законодавством

Перелік і склад статей калькуляції витрат, пов’язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів

Стандартом не регламентовані, самостійно визначаються підприємством

База розподілу загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат рослинництва і тваринництва

Стандартом не регламентована, самостійно встановлюється підприємством

П(С)БО 31 «Фінансові витрати»

Період часу, що для цілей класифікації активу як кваліфікаційного є суттєвим

Стандартом не регламентований, самостійно визначається підприємством

Примітка. У цьому питанні можна орієнтуватися на рекомендації Мінфіну (п. 1.6 Методрекомендацій № 1300; лист від 01.06.06 р. № 31-34000-10-5/11601), який пропонує суттєвим часом вважати час, що перевищує три місяці.

Перелік кваліфікаційних активів

Стандартом не регламентований, самостійно визначається підприємством

Примітка. Активи, які підприємство розглядає як кваліфікаційні та щодо яких застосовуватиметься капіталізація фінансових витрат, також бажано перелічити в наказі про облікову політику.
УВАГА — ЗМІНА! Наказом МФУ від 24.09.10 р. № 1085 у додатку 1 до П(С)БО 31 приклади таких кваліфікаційних активів, як незавершені капітальні інвестиції, доповнено розробкою (створенням) інших нематеріальних активів.

П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»

Критерії розмежування інвестиційної нерухомості
та операційної нерухомості

Стандартом не регламентовані, самостійно встановлюються підприємством

Класифікація інвестиційної нерухомості за групами

Стандартом не регламентована, самостійно визначається підприємством

Методи оцінки інвестиційної нерухомості на дату
балансу

— справедлива вартість;
— первісна вартість, зменшена на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Примітка. Підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до П(С)БО 28. Вибраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об’єктів інвестиційної нерухомості. Докладніше див. статтю «Інвестиційна нерухомість: найнеобхідніше» // «БТ», 2008, № 6, с. 22.

Строк корисного використання інвестиційної нерухомості, оціненої за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Стандартом не регламентований, самостійно встановлюється підприємством

Методи амортизації інвестиційної нерухомості, оціненої за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення

Стандартом не регламентовані, самостійно встановлюються підприємством

Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку

 — остання ринкова ціна операції з такими активами;
— поточна ринкова ціна;
— додаткові показники, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість

Примітка. Визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку здійснюється за:
1) останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих змін у технологічному, ринковому, економічному чи правовому середовищі, в якому діє підприємство);
2) поточними ринковими цінами на нерухомість, що може перебувати в різних станах, місцевості, орендних та інших контрактних умовах, відкоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей тощо інвестиційної нерухомості, для якої визначається справедлива вартість;
3) додатковими показниками, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість.

Товариство з обмеженою відповідальністю

«Орієнтир»

НАКАЗ

Про облікову політику підприємства на 2011 рік

На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, з метою складання достовірної фінансової звітності

НАКАЗУЮ:

1. Загальні положення

1.1. Застосовувати при відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій та подій норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО), затверджених Міністерством фінансів України.

1.2. За відсутності необхідних норм П(С)БО застосовувати аналогічні норми системи міжнародних стандартів фінансової звітності МСБО-МСФЗ (IAS-IFRS) на підставі того, що національні П(С)БО не можуть суперечити МСБУ-МСФО (IAS-IFRS).

1.3. При веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності застосовувати ті професійні думки та положення систем обліку, що дозволяють однозначно тлумачити інформацію, що міститься у фінансовій звітності.

1.4. Установити межу суттєвості:

— окремих об’єктів обліку, що належать до активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, —
5 % підсумку всіх активів, усіх зобов’язань та власного капіталу відповідно;

— окремих видів доходів і витрат — 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

— з метою проведення переоцінки або зменшення корисності об’єктів основних засобів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості в розмірі 10 % такого відхилення;

— визначення подібних активів — різниця між справедливою вартістю об’єктів обміну не повинна перевищувати 10 %;

— статей фінансової звітності — 500 гривень.

1.5. Установити тривалість операційного циклу для:

— продукції А — шість місяців;

— продукції В — три місяці;

— продукції їдальні — один місяць.

1.6. Відображати відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання в річній фінансовій звітності.

1.7. Затвердити перелік пов’язаних сторін, що додається (додаток 1* до цього наказу).

2. Принципи, оцінки та методи обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат

2.1. Основні засоби та нематеріальні активи

2.1.1. Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (далі — основні засоби) і нематеріальних активів такими, визначення строку корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі:

Голова комісії:

головний інженер.

Члени комісії:

головний енергетик;

головний механік;

начальник транспортного цеху.

2.1.2. Вважати в 2011 році матеріальні активи зі строком корисного використання (експлуатації) понад один рік та вартістю не більше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами.

2.1.3. Застосовувати при нарахуванні амортизації необоротних активів методи амортизації та ліквідаційну вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії та погоджені з фінансовим директором, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для:

— об’єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т) — прямолінійний метод;

— вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т — виробничий метод;

— малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів — у розмірі 100 % їх вартості в першому місяці використання таких об’єктів;

— усіх інших необоротних матеріальних активів — прямолінійний метод;

— нематеріальних активів — прямолінійний метод.

З урахуванням норм п. 28 П(С)БО 7 «Основні засоби», а також п. 62 МСБО 16 «Основні засоби» вибір таких методів амортизації пояснюється тим, що вони якнайкраще відображають очікувану форму застосування майбутніх економічних вигод, утілених в активі.

2.1.4. Провадити переоцінку тих об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу більше ніж на 10 %.

2.1.5. Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості переоціненого об’єкта основних засобів уключати до складу нерозподіленого прибутку при вибутті такого об’єкта.

2.1.6. Переоцінку об’єктів нематеріальних активів не здійснювати через відсутність активного ринку щодо них.

2.2. Запаси

2.2.1. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначити кожне їх найменування.

2.2.2. Облік транспортно-заготівельних витрат вести на окремому субрахунку.

2.2.3. Розподіляти транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком.

2.2.4. Застосовувати такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому вибутті:

— середньозваженої собівартості — при відпуску виробничих запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготівника;

— за цінами продажу — для товарів, що продаються у роздріб в громадському харчуванні.

2.3. Дебіторська заборгованість

2.3.1. Величину резерву сумнівних боргів обчислювати методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості. Критерієм сумнівної заборгованості є визнання дебітора банкрутом.

2.4. Зобов’язання

2.4.1. Створювати забезпечення на виконання гарантійних зобов’язань.

2.4.2. Резервування коштів на додаткове пенсійне забезпечення, реструктуризацію, виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами, на рекультивацію (відновлення) порушених земель тощо не здійснювати.

2.4.3. Створювати забезпечення на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки), визначаючи його величину як добуток фактично нарахованої працівникам заробітної плати і коефіцієнта, обчисленого відношенням річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці.

2.5. Доходи

2.5.1. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

2.6. Витрати

2.6.1. Застосовувати методи обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості:

— у основному виробництві — позамовний із застосуванням елементів нормативного;

— у цехах допоміжного виробництва — простий метод.

2.6.2. Установити перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що додається (додаток 2* до цього наказу).

2.6.3. Затвердити перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, що додається (додаток 3* до цього наказу).

2.6.4. Прийняти як базу розподілу змінних та постійних розподілених загальновиробничих витрат прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на фінансового директора та головного бухгалтера.

___________

* Додаток не наводиться.