Якщо працівник хворіє на момент закінчення строкового трудового договору,
лікарняний оплачується йому і після звільнення
Працівника було прийнято на тимчасову роботу строком на два місяці. У цей період працівник захворів. На момент закінчення строку, на який укладено строковий трудовий договір, він перебував на лікарняному.
1. Чи маємо ми право його звільнити на дату закінчення строку, на який укладено строковий трудовий договір, або потрібно дочекатися закінчення хвороби?
2. Чи може працівник написати заяву на звільнення за власним бажанням до закінчення дії строкового трудового договору внаслідок хвороби?
(м. Керч)
Можливість укладення трудового договору на певний строк передбачено
ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Такий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Особливість укладення цього договору полягає в тому, що при настанні строку закінчення трудового договору працівника просто звільняють на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. При цьому не вимагається будь-яких додаткових дій (подання заяви, завчасне попередження, згода профспілкового органу тощо) ні з боку працівника, ні з боку роботодавця.Отже, незважаючи на те, що на момент закінчення строку дії договору працівник перебуває на лікарняному, роботодавець має право його звільнити (підстава —
п. 2 ст. 36 КЗпП — закінчення строку трудового договору). Більше того, якщо роботодавець не звільнить такого хворого працівника в день закінчення строку дії договору, то строковий трудовий договір трансформується у безстроковий. Так, згідно зі ст. 391 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору (пп. 2 і 3 ст. 23 КЗпП) трудові відносини фактично продовжуються і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія такого договору вважається продовженою на невизначений строк.Тепер щодо оплати листка непрацездатності. Відповідно до
абзацу другого ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240) право на матеріальне забезпечення виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і строк випробування, і день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. При цьому ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.01 р. № 2213-ІІІ (далі — Закон № 2213) передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством. Те, що роботодавець має оплатити весь лікарняний, що починається в період роботи застрахованої особи, а закінчується вже після її звільнення, підтверджують і Мінпраці, і Фонд соцстраху з тимчасової втрати працездатності (див. «Роботодавець зобов'язаний оплатити весь період хвороби працівника (із шостого дня — за рахунок Фонду), незважаючи на звільнення такого працівника» на с. 44).
| Роботодавець зобов'язаний оплатити весь період хвороби працівника (із шостого дня — за рахунок Фонду), незважаючи на звільнення такого працівника Витяг із листа Мінпраці від 27.08.07 р. № 514/020/99-07 «Звільнення працівника, який захворів у період роботи, у зв'язку із закінченням строку трудового договору не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4 Закону [№ 2240. — Прим. ред.] <…> право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення. При цьому листок непрацездатності оплачується не по день звільнення, а в порядку, встановленому статтею 2 Закону [№ 2213. — Прим. ред.], тобто за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи. Кількість листків непрацездатності, які підлягатимуть оплаті, має визначатися за принципом, що вони видані за страховими випадками, які настали у період роботи. Якщо у листку непрацездатності, виданому працівникові після дати його звільнення, написано «стати до роботи» (код-1), наступний листок непрацездатності оплаті не підлягає, оскільки це вже буде інший страховий випадок непрацездатності, який настав не в період роботи». Витяг із листа Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності від 06.08.04 р. № 05-31-1137 «У разі якщо під час тимчасової непрацездатності у працівника закінчується дія строкового трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП видається наказ про його звільнення, але допомога по тимчасовій непрацездатності надається йому до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності». |
Слід пам'ятати, що при нарахуванні виплат уже звільненим працівникам на такі виплати
не нараховуються і не утримуються внески на соціальне страхування. Із суми лікарняних справляються тільки пенсійні внески, і Пенсійний фонд згоден з необкладенням таких виплат внесками (листи від 09.10.08 р. № 17566/03-20, від 22.08.06 р. № 10750/03-20)*. Це означає, що виплати не потрібно відображати у щомісячному пенсійному додатку 4, їх не враховують і при обчисленні пенсії.* Мінпраці дотримується аналогічної думки (лист від 10.11.04 р. № 11397/0/14-04-020-6).
Що стосується податку з доходів фізичних осіб, то незалежно від того, чи перебуває фізична особа у трудових відносинах із підприємством, податок з доходів з такої виплати утримується, а у формі № 1ДФ його слід відображати з ознакою доходу «14», оскільки нарахування відбувається за період після звільнення**.
** Про порядок заповнення форми № 1ДФ див. у статті «Форма № 1ДФ — відповіді на поширені запитання» // «БТ», 2010, № 17, с. 17.
Що стосується валових витрат у сумі лікарняних за перші п'ять днів, оплачуваних підприємством, якщо такі дні припадають на період уже після звільнення працівника, то вважаємо, що підприємство має право на їх відображення на підставі п.п. 5.6.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР як обов'язкову виплату, передбачену чинним законодавством.
Тепер стосовно другого запитання про право працівника на дострокове розірвання договору з власної ініціативи. Відповідно до ст. 39 КЗпП строковий трудовий договір (пп. 2 і 3 ст. 23 КЗпП ) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби чи інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП. Як бачимо, у КЗпП є пряма норма, що дозволяє працівнику в разі хвороби, що перешкоджає виконанню роботи за договором, розірвати такий договір до закінчення його строку дії. Крім того, дозволено в цьому випадку і звільнення працівника за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), якщо і працівник, і роботодавець не заперечують проти цього. Слід зауважити, що незалежно від підстави звільнення (п. 2 ст. 36, п. 1 ст. 36, ст. 38 або ст. 39 КЗпП), якщо хвороба працівника настала в період до його звільнення, то роботодавець зобов'язаний оплатити весь період хвороби.
Наталія ЖУРАВЛЬОВА
