«ГЕНЕРАЛЬНА ЧИСТКА» у ПОДАТКОВОМУ КОДЕКСІ
Як усім відомо, Податковий кодекс набрав чинності 1 січня цього року (а нові податково-прибуткові правила ще пізніше — з 1 квітня).
За цей нетривалий час до нього вже неодноразово вносилися зміни. Щоправда, всі вони переважно були або косметичними, або локальними, а тому для більшості залишалися малопомітними.
І от після більше ніж півроку роботи за новими податковими правилами наші законодавці повернулися в колишнє амплуа: посеред податкового року внесли масштабні зміни до податкових правил, частина яких, як повелося, набирає чинності заднім числом! Неприємно? Суперечить нормам самого Податкового кодексу? Зате, як це не іронічно звучить, — звично!
Загалом, пропонуємо, залишивши збоку емоції, зануритися в освоєння змін. А змінилося чимало: прибуткові правила, механізм застосування ПСП, правила обкладення ПДВ, ставки деяких податків та багато іншого.
Про всі ці зміни читайте в сьогоднішній Темі тижня. Звичайно ж, детально проаналізувати їх усі в межах одного номера газети не видається можливим, проте, ознайомившись із публікацією, ви будете в курсі найголовніших.
Крім того, в додатку «Документи» цього номера розміщено частково кодифіковані зміни, які безумовно, полегшать роботу із їх текстом.
А більш локальні корективи ми з вами освоїмо в наступних наших публікаціях.
Сьогоднішню Тему тижня присвячено Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI, яким унесено на сьогодні найбільш масштабні зміни до Податкового кодексу України.
Микола ШПАКОВИЧ, заступник головного редактора
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Яна ІНДЮХОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Наталія ЖУРАВЛЬОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук, сертифікований
бухгалтер-практик (CAP)
АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ
Податкові декларації
1. Визначено граничний строк подання декларації в електронній формі
— не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання податкової декларації (п. 49.5 ПКУ).2. Декларація вважається неподаною
тепер при одночасному дотриманні таких умов (п. 49.15 ПКУ):— її заповнено з порушенням норм
пп. 48.3 і 48.4 ПКУ;— податковий орган направив платнику податків письмову відмову у прийнятті його податкової декларації (нова умова).
3. Декларація в «довільній формі».
У п. 48.7 ПКУ уточнено, що декларація в довільній формі, складена відповідно до вимог п. 46.4 ПКУ, у тому числі з порушенням норм ст. 48 ПКУ, усе одно вважається податковою декларацією.4. Уточнення показників декларації.
Згідно з підкоригованими нормами пп. 50.1 і 50.2 ПКУ платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період, що перевіряється контролюючим органом, під час проведення документальних планових і позапланових виїзних перевірок. По суті, ці норми застосовувалися й раніше, хоча зараз їх сформульовано більш коректно.Новацією є те, що виняток із зазначеного правила зроблено для фізичних осіб—підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування. Виходить, що особи, оподаткування яких регулюється нормами
ст. 177 ПКУ, мають право самостійно уточнити дані поданої декларації і під час проведення документальної перевірки.
Грошове зобов'язання
1. У визначенні грошового зобов'язання уточнено
, що до грошових зобов'язань належать, крім податкових зобов'язань, ще й штрафи згідно із Законом про РРО, Законом про алкоголь, Указом № 436 та іншими законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.2. Поняття самостійно погодженого грошового зобов'язання
сформульовано більш чітко: згідно з новим визначенням воно виникає у випадку, коли платник самостійно обчислює суму грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає в податковій (митній) декларації чи уточнюючому розрахунку (п. 54.1 ПКУ).Виходячи з нового формулювання підкориговано й
визначення податкового боргу в п.п. 14.1.175 ПКУ.3.
Виправлено некоректність щодо можливих випадків самостійного визначення суми грошових зобов'язань контролюючими органами (п. 54.3 ПКУ). Віднині такі повноваження виникають за ситуації не тільки збільшення, а й зменшення від’ємного значення об’єкта обкладення податком на прибуток чи ПДВ.
Письмові запити
1.
Додатковими обставинами для направлення письмового запиту органами ДПС про подання інформації та її документальне підтвердження згідно з оновленим п. 73.3 ПКУ є такі:— виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків;
— щодо платника податків подано скаргу про ненадання ним податкової накладної покупцю чи про порушення правил заповнення податкової накладної;
— у разі проведення зустрічної звірки.
2.
Унесено корективи до процедури листування податкових органів із платниками податків, якими передбачено, що:— на документах із ДПІ печатка ставиться у випадках, передбачених законодавством (
п. 42.1 ПКУ). Отже, наприклад, документи, складені на «фірмових» бланках ДПІ, можуть бути не завірені печаткою;— із платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування органами ДПС може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. При цьому на вимогу платника податків орган ДПС має надати відповідний документ у паперовій формі протягом 3 робочих днів із дня надходження відповідної вимоги (
п. 42.4 ПКУ).
Податкові консультації
1. Строки надання
. В оновленому п. 52.1 ПКУ тепер чітко зазначено строки, протягом яких контролюючі органи мають надати податкову консультацію за зверненням платника податків*. Він становить 30 календарних днів, наступних за днем отримання такого звернення цим контролюючим органом. Після закінчення цього строку та неотримання відповіді на поставлене запитання, платник має право оскаржити таку бездіяльність на підставі п.п. 17.1.7 ПКУ.* Детальніше про порядок надання податкових консультацій див. статтю «Податкові консультації: отримання, використання та оскарження» // «БТ», 2011, № 26, с. 9.
2. Форма надання.
На сьогодні податкові консультації можуть бути надані в усній або письмовій формі. З 01.01.12 р. відповідно до оновлених норм пп. 52.3 і 53.1 ПКУ податкові консультації можна буде отримати ще і в електронній формі. Ці консультації будуть повністю рівнозначні письмовим консультаціям, зокрема, вони звільняють від відповідальності (п. 53.1 ПКУ) та можуть бути оскаржені у суді як правовий акт індивідуальної дії (п. 53.3 ПКУ).3. Узагальнюючі податкові консультації
. Повернено узагальнюючі податкові консультації, які, по суті, є узагальнюючими податковими роз'ясненнями, які використовувалися до 01.01.11 р. Як і раніше, узагальнюючі податкові консультації:1) видаються центральним органом контролюючого органу в письмовій формі;
— затверджуються наказом;
— підлягають оприлюдненню (
п. 52.6 ПКУ);2) разом із письмовими** індивідуальними податковими консультаціями звільняють від відповідальності платника податків, який діяв відповідно до них, зокрема, на підставі того, що в майбутньому їх було змінено чи скасовано (
п. 53.1 ПКУ).** А з 01.01.12 р. й електронними податковими консультаціями.
Перевірки
1.
Документи, що пред'являються перед проведенням документальної виїзної чи фактичної перевірки. Згідно зі зміненим переліком таких документів із п. 81.1 ПКУ до нього, крім направлення на проведення перевірки, додатково включено ще такі документи:— копію наказу про проведення перевірки;
— службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
2.
Фактичні перевірки. Щодо цих перевірок у п.п. 75.1.3 ПКУ внесено дві зміни:1) уточнено, що до фактичних перевірок серед іншого належать перевірки норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, наявності документа, що підтверджує держреєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відповідно до закону***;
2) до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва введено мораторій на проведення фактичних перевірок єдиноподатників фізичних осіб та юросіб—платників єдиного податку за ставкою 10 % (
абз. 2 п.п. 75.1.3 ПКУ).*** Детальніше про ці документи див. ком. «Скасовано свідоцтва про держреєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» // «БТ», 2011, № 20, с.4.
3.
Перевірки інших держорганів. Також до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування встановлено особливі правила здійснення держконтролю (новий п. 11 ст. 22 Закону № 877):— установлено мораторій на здійснення контролю у сфері господарської діяльності щодо ФОП, які не зареєстровані платниками ПДВ та юросіб на спрощеній системі оподаткування (10 %), і діяльність яких не віднесено до високого рівня ризику;
— органи Держнагляду можуть здійснювати щодо таких юросіб і ФОП позаплановий контроль за дотриманням санітарного законодавства, а органи захисту прав споживачів — позапланові перевірки за скаргами споживачів;
— ФОП та юрособи, діяльність яких віднесено до середнього ступеня ризику, можуть перевірятися органами ПФУ.
4. Повноваження посадових осіб органів ДПС розширено
. Зокрема, вони отримали повноваження:1) складати щодо платників податків — фізичних осіб і посадових осіб платників податків — юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законом (
п. 20.2 ПКУ). Нагадаємо, що раніше такі повноваження було надано тільки головам ДПА, начальникам ДПІ та їх заступникам, унаслідок чого на практиці виникали спірні ситуації;2) вимагати при проведенні будь-яких перевірок від платника податків:
— пояснення з питань, що виникають під час перевірок і повноважень органів ДПС, що стосуються реалізації (
п.п. 20.1.2 ПКУ). Однак платників податків, як і раніше, залишилося право відмовитися від надання свідчень на підставі ст. 63 Конституції;— виготовлення та безоплатного отримання завірених підписом платника чи його посадової особи та скріплених печаткою копій документів, які свідчать про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС (
п. 20.1.2 ПКУ). Зверніть увагу: ідеться про будь-які документи, а не тільки про первинні. Тобто у принципі, до «копійованих» можуть бути віднесені й регістри податкового обліку, договори тощо;3) тепер до компетенції податкових органів входить перевірка наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юросіб та ФОП (такі повноваження включено до
абз. 2 п. 1 ст. 8 і п. 4 ст. 10 Закону № 509).5. Усунено некоректність щодо документів, не врахованих посадовою особою контролюючого органу при проведенні перевірки чи визначених у акті перевірки як відсутні
. Якщо платник податків надасть їх до ДПІ в указані в п. 44.7 ПКУ строки, їх буде враховано при прийнятті рішення за результатами проведення перевірки (п. 44.6 ПКУ).
Штрафи за податкові порушення
1. Продовжено строк дії «амністії»
на штрафування платників податку на прибуток і платників податків, які перейшли на загальну систему оподаткування. Згідно зі зміненим положенням п. 6 підрозд. 10 розд. XX ПКУ не застосовуються фінансові санкції до зазначених платників за порушення податкового законодавства за результатами діяльності у II — IV календарних кварталах 2011 р. (раніше було — у II та III кварталах).2. Урегульовано проблему з розміром «перехідних» штрафів.
Згідно з п. 11 підрозд. 10 розд. XX ПКУ штрафні (фінансові) санкції за підсумками перевірок, що проводяться контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, що діє на день ухвалення рішень про їх застосування (з урахуванням норм п. 7 підрозд. 10 розд. XX ПКУ*. Аналогічні правила було передбачено й до 01.01.11 р. у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.97 р. № 77/97-ВР. При цьому податківці застосовували їх і в період дії ПКУ (див. ком. «Податкові штрафи: нове роз'яснення перехідних нюансів» // «БТ», 2011, № 21, с. 7).* Нагадаємо, що згідно з цими нормами штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період із 1 січня по 30 червня 2011 р. застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
3. Змінено правила накладення штрафів за п. 123.1 ПКУ.
По-перше, тепер не накладатимуться штрафи за неправомірно заявлені суми від’ємного значення об’єкта обкладенням податком на прибуток чи ПДВ. Тепер штрафується тільки заниження податкового зобов'язання, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.По-друге, при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшенні суми бюджетного відшкодування ПДВ штрафи накладатимуться лише в розмірі
50 % суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування ПДВ незалежно від кількості разів скоєного повторного порушення (раніше при виявленні подібних порушень утретє накладалися штрафи в розмірі 75 %).4. Виключено з ПКУ штрафи
за:1) неподання платником податків — фізичною особою декларації про доходи
(п.п. 120.1.1 ПКУ).Крім того передбачено, що за порушення, пов'язані з податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб, яка подавалася на виконання
п.п. «д» п. 176.2 ПКУ, не застосовуються ні штрафні, ні адміністративні санкції. А нараховані органами ДПС суми санкцій і не сплачені до бюджету, підлягають списанню (п. 3 розд. II Закону № 3609);2) порушення виробниками алкоголю та тютюнових виробів вимог щодо обов'язкової реєстрації платниками акцизного податку (
п. 117.2 ПКУ).
Оскарження рішень контролюючих органів
Унесено зміни до процедури оскарження
податкового повідомлення, повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання (п. 56.18 ПКУ), зокрема такі:— для судового оскарження тепер чітко встановлено строк — він визначається згідно зі
ст. 102 ПКУ. Нагадаємо, що через нечітке формулювання до нещодавнього часу питання із застосуванням строків давності щодо оскарження було дискусійним, вибір був між строками зі ст. 102 ПКУ та КАСУ. ВАдСУ віддавав пріоритет положенням ст. 102 ПКУ (див. ком. «Три роки на підготовку позову до податкового органу, або в чому секрет ліберальності ВАдСУ» // «БТ», 2011, № 12, с. 4). Тепер у дискусії поставлено крапку й однозначно для оскарження рішень контролюючих органів використовуватимуться строки зі ст. 102 ПКУ;— строки для судового оскарження тепер не залежать від того, проводилася перед цим процедура адміністративного оскарження чи ні.
Інші зміни в адмініструванні
1. Передбачено спеціальні положення для платників податку, які відповідно до
Закону про бухоблік застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності*. Вони ведуть облік доходів і витрат за МСФЗ з урахуванням положень ПКУ (п. 44.2 ПКУ).* Детальніше про це див. ком. «МСФО: хто і як зобов'язаний їх застосовувати з 2012 року» // «БТ», 2011, № 29, с. 4.
2. Скасовано інститут податкового поручительства (виключено
пп. 14.1.174, 93.1.5 ПКУ і змінено п. 38.2 ПКУ). Тобто віднині банки не можуть надавати гарантію погашення податкового боргу платника податків.3. Уточнено, що до податкових періодів належить, у тому числі й календарне півріччя (
п. 34.1 ПКУ).4. Установлено строки, протягом яких орган ДПС приймає рішення щодо звільнення з-під арешту майна (
п. 94.20 ПКУ), — протягом двох робочих днів, наступних за днем, коли органу ДПС стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК
Загальновиробничі витрати
Про найголовнішу відмінність між податковою та бухгалтерською собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) — порядок обліку загальновиробничих витрат, сказано чимало. Заради втілення цієї ідеї (вичленувати з податкової собівартості загальновиробничі витрати) зміни було внесено до бухгалтерських стандартів, які дають підприємствам право вести бухгалтерський облік собівартості за податковими правилами.
Нелегку головоломку довелося розв’язувати виробничим підприємствам, щоб виконати цю вимогу. І от, усвідомивши провальність цієї ідеї законодавці все повертають на круги своя:
загальновиробничі витрати входять до складу податкової собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг (оновлений п. 138.8 ПКУ).Ця норма набрала чинності з 1 серпня 2011 року. Вірогідно, починаючи вже з 1 серпня при продажу товарів у собівартості реалізації потрібно враховувати й загальновиробничі витрати. До цієї дати загальновиробничі витрати входили до складу інших витрат і їх можна було включати до витрат у тому звітному періоді, у якому їх понесено. Таким чином, виникає запитання, як у податковому обліку треба враховувати загальновиробничі витрати, понесені в липні, які припадають на залишок товарів на 01.08.11 р. На наш погляд, якщо підприємство вже починаючи з початку третього кварталу (тобто з 01.07.11 р.) враховуватиме загальновиробничі витрати у складі собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), особливих претензій з боку перевіряючих не буде. По-перше, такі витрати в будь-якому разі потрапляють до витрат, просто раніше. І якщо підприємство визнає липневі загальновиробничі витрати пізніше (тобто за фактом реалізації у складі собівартості реалізованої продукції), то навряд чи податкові органи будуть проти цього. По-друге,
штрафів за порушення норм розділу ІІІ ПКУ за результатами ІІ — ІV кварталу 2011 року немає.
Безоплатне отримання основних засобів
У минулому номері нашої газети у
статті «Основні засоби: надходження на підприємство» // «БТ», 2011, № 32, с. 34 ми розглядали питання відображення в податковому обліку безоплатно отриманих об'єктів основних засобів. Ми дійшли висновку, що в загальному випадку при отриманні таких об'єктів на безоплатній основі у підприємства виникає дохід у розмірі вартості отриманого майна з урахуванням звичайних цін. Є перелік випадків, коли підприємство не відображає доходи при безоплатному отриманні, їх визначено в п.п. 136.1.16 ПКУ, що залишився без змін (в основному йдеться про державну та комунальну власність за рішенням відповідних органів). Вважаємо, що виключення п.п. 136.1.21 з ПКУ, що давав певні підстави для того, щоб відображати доходи за безоплатно отриманими основними засобами не відразу в усій сумі при отриманні об'єкта, а поступово у міру нарахування на його вартість амортизації (причому за правилами бухгалтерського обліку), підтверджує правильність нашої позиції.У тих випадках, коли
ПКУ дозволяє нараховувати амортизацію на вартість безоплатно отриманих активів, у цій самій сумі підприємство одночасно визнає доходи (нові пункти 137.17 та 137.19, п.п. 137.2.1, ст. 145 ПКУ).
Відновлення втрачених документів
Порядку обліку у витратах витрат у разі втрати, псування чи знищення підтверджуючих документів присвячено
п.п. 139.1.9 ПКУ. У такому разі платник має право подати заяву до податкового органу чи одночасно з податковим розрахунком за звітний період. Таке право у платника було й раніше, але тоді в разі невідновлення документів до кінця звітного періоду, наступного за звітним, платник повинен був сплатити пеню з розрахунку 120 % річних із суми недосплаченого податку на прибуток. Зараз вимога про пеню безпосередньо в п.п. 139.1.9 ПКУ відсутня, однак це не значить, що тепер пені не буде в разі невідновлення у строк документів. Просто її нарахування тепер здійснюватиметься на підставі загальної норми про пеню — п.п. 129.1.2 ПКУ.Теперь платник зобов'язаний відновити документи протягом 90 календарних днів, наступних за днем надходження заяви. При відновленні документів у наступних звітних періодах підтверджені витрати включаються до витрат у періоді, в якому відновлено документи.
Розрахунки з працівниками
Щодо цих питань хочемо відзначити дві позитивні зміни.
По-перше
, з п. 142.1 ПКУ прибрали вимогу про те, що до витрат можна включати лише виплату, установлену за домовленістю сторін колективним договором. Зараз тут просто зазначається про виплати, установлені за домовленістю сторін. Дійсно, ми не раз звертали вашу увагу, що домовленість між працівником і роботодавцем може бути встановлена не тільки в колективному договорі, а й в індивідуальному (трудовому) договорі, у положенні (наказі, розпорядженні керівника по підприємству, погодженому з трудовим колективом тощо).По-друге
, у п.п. 140.1.7 ПКУ щодо добових витрат уточнили, що встановлений граничний розмір (він не змінився) застосовується щодо кожного календарного дня відрядження, а не доби, як було раніше.
Основні засоби
Щодо основних засобів підкориговано кілька моментів.
По-перше
, тепер у п. 146.1 ПКУ чітко прописали, що витрати на ремонт і поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно чи наданих в оперативну оренду, амортизується в податковому обліку як окремий об'єкт амортизації. У принципі, це й раніше випливало з колишньої редакції цієї норми, але зараз усі питання остаточно знято. Ці самі правила поширено й на отримані в концесію чи створені (побудовані) концесіонером об'єкти згідно із Законом № 2624.По-друге
, більш конкретно законодавці прописали й частку витрат на ремонт орендованих основних засобів:— витрати в межах 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року включаються до витрат того звітного періоду, у якому понесено такі витрати;
— витрати понад 10 % межу амортизуються орендарем як окремий об'єкт основних засобів
у порядку, установленому для групи основних засобів, до якої належить об'єкт оперативної оренди чи концесії, що ремонтується або покращується (оновлений абз. перший п. 146.19 ПКУ). Отже, якщо підприємство понесло витрати на ремонт орендованого офісу, то сума витрат понад 10 % ліміт створить первісну вартість об'єкта групи 3, на яку амортизація нараховуватиметься з урахуванням мінімального строку корисного використання 20 років. При закінченні строку дії договору та поверненні приміщення до спливу 20 років балансова вартість цього об'єкта підлягає списанню з балансу або в порядку, установленому для продажу основних засобів (якщо орендодавець виплачує компенсацію), або в порядку ліквідації об'єкта (якщо вартість ремонту не компенсується). Підкреслимо, що нараховувати амортизацію виходячи зі строку дії договору оренди неправильно: потрібно орієнтуватися на мінімальний строк корисного використання, установлений ПКУ.По-третє
, урегульовано питання з моментом припинення (призупинення) амортизації в разі виведення об'єкта з експлуатації. Так, згідно з оновленим п. 146.15 ПКУ нарахування амортизації окремого об’єкта припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об’єкта основних засобів чи передачі його до складу невиробничих матеріальних активів за рішенням платника податків або суду. У разі зворотного введення об’єкта в експлуатацію чи передачі його до складу виробничих для цілей амортизації береться вартість, що амортизується на момент виведення об’єкта з експлуатації та збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо. При цьому нарахування амортизації за таким об’єктом починається з місяця, наступного за місяцем зворотного введення об’єкта в експлуатацію чи передачі до складу виробничих об'єктів. Таким чином, вирішено питання, чи нараховується амортизація на об'єкт основних засобів у тому місяці, в якому його було виведено з експлуатації на кілька днів у зв'язку з ремонтом (поліпшенням): так, амортизація в такому місяці нараховується.
Цільове використання коштів «нульовиками»
До змін, унесених
Законом № 3609, п. 152.11 ПКУ передбачав, що у випадку, якщо суми коштів, які не перераховані до бюджету у зв'язку із застосуванням ставки податку 0 %, використані не за цільовим призначенням* або не використані платником податків протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або коштів, використаних не за цільовим призначенням, зараховується до бюджету в першому звітному кварталі наступного звітного року. Зараз «караним» названо тільки використання коштів за нецільовим призначенням (і вже не йдеться про невикористання за цільовим призначенням). І тільки якщо ця вимога не виконується, платник повинен таку використану не за призначенням суму перерахувати до бюджету.* Використанням за цільовим призначенням вважається направлення коштів на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату відсотків за ними та/або поповнення власних оборотних коштів. Детальніше про це читайте у статті «Податок на прибуток за ставкою 0 %: хто має право, які порядок і вимоги» // «БТ», 2011, № 14, с. 31.
Крім того,
п. 152.11 ПКУ було доповнено новим абзацом, згідно з яким його положення не поширюються на платників податку, визначених п.п. 154.8 та 154.9 ПКУ. Ідеться про звільнених від сплати податку на прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу і суб'єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення. Виходить, що таким підприємствам у частині провадження діяльності, звільненої від оподаткування, не потрібно визначати суму прибутку, вивільнену в результаті несплати податку, а також не потрібно платити до бюджету кошти в разі використання коштів не за призначенням, як того вимагає п. 152.11 ПКУ від інших пільговиків.
Пільга готельному бізнесу
Дещо обмежили круг пільговиків за
п.п. «а» п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ шляхом додавання ще однієї умови: дохід таких суб'єктів від реалізації послуг із розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання має становити не менше 75 % сукупного доходу такого суб'єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга.
Цінні папери
Насамперед зазначимо, що «ціннопаперові» зміни мають застосовуватися вже з 1 квітня 2011 року.
Змінився порядок податкового обліку операцій з первинного розміщення цінних паперів, їх зворотного викупу (погашення), а також із подальшого продажу емітентом. Емітент при здійсненні перелічених операцій не відображає ні доходи, ні витрати в окремому «ціннопаперовому» обліку.
Якщо платник виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів чи подальшому продажу власних акцій емітентом, або в разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податків емітенту таких цінних паперів, визначаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів (оновлені
пп. 153.8 та 153.9 ПКУ ).Ці зміни вимагають більш детального аналізу, чому ми обов'язково присвятимо окремий матеріал.
Поки що ж зазначимо, що в
ПКУ прописали особливості відображення операцій РЕПО — під якими розуміються операції купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) через певний строк і за заздалегідь застереженою ціною, що здійснюється на підставі єдиного договору РЕПО. У цілях ПКУ строк між датами виконання першої та другої частини операції РЕПО (строк РЕПО) не може перевищувати один рік (п.п. 14.1.167 ПКУ).
Імпорт товарів
Закон № 3609
уніс до ПКУ дуже важливу зміну в частині визначення витрат за імпортованими товарами. Ці зміни, так само як і «ціннопаперові», мають застосовуватися вже з 1 квітня 2011 року.Так, згідно з
п.п. 153.1.2 ПКУ, якщо була передоплата, то вартість товарів визначається за курсом НБУ на дату здійснення такої оплати. У частині вартості придбаних товарів, за якими не було передоплати, витрати визначаються за курсом НБУ на дату здійснення операції з такого придбання. Раніше потрібно було вартість таких товарів відображати за курсом на дату визнання таких витрат, що ставило в безвихідь, адже витрати буде визнано тільки в момент реалізації таких товарів. Зараз цю плутанину усунено.
Перехідні операції
Кардинальна зміна правил оподаткування не могла пройти безболісно при відображенні перехідних операцій. Треба віддати належне законодавцям — багато питань щодо обліку перехідних операцій прописано в
розд. ХХ ПКУ, та все ж спірні моменти виникали. Приємно зазначити, що наші висновки, викладені у статті «Податок на прибуток: облік перехідних операцій» // «БТ», 2011, № 12, с. 34, тепер підтверджені на законодавчому рівні. Стисло викладемо поправки, які вносяться Законом № 3609 до підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:1)
аванс отримано продавцем до 1 квітня 2011 року, а повернення цього авансу відбувається вже під час дії розд. ІІІ ПКУ: продавець у такому разі має право на коригування в бік зменшення своїх доходів. Покупець, відповідно, зменшує свої витрати (якщо раніше були відображені валові витрати) на суму поверненого йому авансу;2)
аванс отримано продавцем до 01.04.11 р., а відвантаження товару покупцю відбувається після цієї дати: продавець має право при відвантаженні товару включити до складу витрат собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг). Ми також завжди висловлювалися за правильність цього підходу: незважаючи на те, що доходи за правилами ПКУ в підприємства не виникають (через відображення валових доходів), право на витрати за ПКУ продавець мати повинен, оскільки витрати на придбання (виготовлення) товарів не зменшили оподатковуваний прибуток під час дії Закону про податок на прибуток;3) новий
п. 26 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ тепер красномовно свідчить: балансова вартість товарів (крім тих, які підлягають амортизації, і цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набуття чинності розд. ІІІ ПКУ, визнається витратами в порядку, передбаченому розд. ІІІ ПКУ. Це говорить про те, що вартість тих запасів і незавершеного виробництва, що не потрапила до валових витрат у 1 кварталі 2011 року в результаті перерахунку приросту (убутку) запасів, може бути врахована у витратах за ПКУ в момент реалізації таких запасів. Не слід забувати, що перерахунок проводився тільки в частині матеріальної складової. Відповідно, і до витрат за ПКУ ці запаси потрапляють лише в частині матеріальної складової. Ця норма має зняти питання щодо права на витрати за товарами, придбаними до 1 квітня 2011 року у підприємців — єдиноподатників;4) крім того, у частині перехідних операцій тепер прямо прописано право платника на перенесення до другого кварталу залишку неперекритої суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Законодавець також дозволив переносити витрати на сплату відсотків, які через обмежувальну дію
п.п. 5.5.2 Закону про податок на прибуток не потрапили до валових витрат. Тепер такі витрати враховуються з урахуванням вимог ст. 141 ПКУ;5) для підприємств ЖКГ більш детально прописали правила формування доходів і витрат за перехідними операціями через застосування ними до 2014 року касового методу нарахування доходів і витрат (
п. 13 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).Підпункт «г» п. 123 Закону № 3609
, що вносить зміни до підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ (тобто до порядку оподаткування перехідних операцій), застосовується при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набуття чинності розділом ІІІ ПКУ, тобто з 01.04.2011 р.;6) ну і ще одна приємна зміна: ведення бухгалтерського обліку тимчасових і постійних податкових різниць і, відповідно, їх відображення у фінансовій звітності відкладено на 2013 рік, а не 2012, як це передбачалося спочатку (зміни внесено до
п. 1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).
Інші зміни
Слід зазначити, що сьогодні ми розглянули тільки основні зміни щодо податку на прибуток. Водночас у
Законі № 3609 є чимало суттєвих змін, що стосуються вузького кола платників. Наприклад:1) як і раніше, підприємство може самостійно встановлювати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру (витрати від такого браку включаються до складу податкових витрати на підставі
п. 138.7 ПКУ). До змін, унесених Законом № 3609, установлені підприємством норми повинні були діяти до прийняття відповідних норм Кабміном. Тепер обов'язок щодо розробки цих норм покладено на центральні органи виконавчої влади у відповідній сфері;2) уточнено, що
ст. 155 «Особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції» поширили тепер тільки на виробників сільгосппродукції, визначеної ст. 209 ПКУ;3) ті платники, які нараховують податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з винагороди (маржинального прибутку, маржі), включають суму вхідного ПДВ при придбанні товарів (послуг) до витрат чи балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів (
п.п. 139.1.6 ПКУ);4) щодо амортизації нематеріальних активів з'явилося одне дуже важливе уточнення:
якщо згідно з документами, що встановлюють право, строк дії права користування нематеріальним активом не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації (останній абз. п.п. 145.1.1 ПКУ);5) резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь
тільки цього нерезидента (у тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені та на користь цього нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок з доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах державної податкової служби як платники податку.Положення цього пункту не поширюються на випадки надання резидентами агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг із продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидентів
у разі, якщо вони надають зазначені послуги в межах своєї основної (звичайної) діяльності (п. 160.9 ПКУ).Зверніть увагу: практично всі зміни, унесені до
розд. III ПКУ, набрали чинності з 1 серпня 2011 р. Виняток — зміни, унесені п.п. 54 п. 1 Закону № 3069 до ст. 153 ПКУ. Вони набрали чинності з 01.04.11 р.Податок на доходи фізичних осіб
База оподаткування
Підкориговано визначення бази обкладення (
п. 164.1 ПКУ).Зокрема, окремо визначено базу оподаткування
в разі використання права на податкову знижку — це чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 ПКУ на суми податкової знижки такого звітного року. Таке уточнення має зняти всі питання, що виникали раніше при декларуванні податкового кредиту з ПДФО: тепер при заявленні права на податкову знижку чистий оподатковуваний дохід має зменшуватися на суму наданих протягом року ПСП і утриманого ЄВС.Зверніть увагу: згідно зі змінами
правом на податкову знижку фізособа може скористатися до кінця податкового року, наступного за звітним (оновлений п.п. 166.4.3 ПКУ ). У цьому році таким правом можна було скористатися тільки до 1 травня 2011 року. Не виключено, що податківці, керуючись цією нормою, не заперечуватимуть, якщо хтось забув задекларувати право на податкову знижку до 1 травня та подасть декларацію і документи до кінця 2011 року.Приємною новиною стало
зменшення бази оподаткування при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за ЦП-договорами за виконання робіт (надання послуг) на суму утримуваного ЄВС (2,6 %) — новий абз. другий п. 164.6 ПКУ. На наш погляд, це правило має застосовуватися щодо доходів за ЦП-договорами, нарахованих починаючи з 06.08.11 р.У
п.п. 165.1.1 ПКУ тепер прямо прописано, що ПДФО не стягується із суми допомоги по вагітності та пологах. Про те, що ця сума не є об'єктом для нарахування ПДФО і після 1 січня 2011 року згідно з нормами ПКУ, ми писали в Пошті тижня «Оподаткування лікарняних (звичайних і декретних) з 1 січня 2011 року» // «БТ», 2011, № 7, с. 63. Пізніше нашу позицію підтвердили КВРУ з питань податкової та митної політики (лист від 23.02.11 р. № 04-27/108 // «БТ», 2011, № 9, с. 14) та ДПАУ (лист від 04.03.11 р. № 6326/7/17-0717).
Ставка податку
Згідно з новим
абз. третім п. 167.1 ПКУ змінено підхід до механізму застосування прогресивної шкали ставок ПДФО 15 % та 17 % для фізосіб, які подають декларацію за підсумками податкового (звітного) року:— звичайних громадян у разі подання декларації згідно з вимогами
п.п. «є» п. 176.1 ПКУ (коли протягом календарного року було отримано доходи від кількох податкових агентів у сумі, що перевищує за будь-який місяць десятиразовий розмір МЗП);— ФОП-загальносистемників (
ст. 177 ПКУ);— самозайнятих осіб (
ст. 178 ПКУ).Вони
ставку ПДФО 17 % застосовують до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір МЗП, установлений законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2011 році — 9410 грн.).Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу
розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абз. першому п. 167.1 ПКУ, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було отримано такі доходи в податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Сплата ПДФО
У
п.п. 168.1.5 ПКУ з'явилася норма, згідно з якою при невиплаті податковим агентом нарахованого доходу ПДФО, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, податковий агент має сплатити до бюджету у строки, установлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця нарахування (п. 57.1 з урахуванням п.п. 49.18.1 ПКУ). Із цією зміною кореспондує ще одна: із п.п. «ґ» п.п. 176.2 виключено пряму норму, згідно з якою зазначені в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ суми податку, що сплачуються до бюджету, були погодженими сумами податкового зобов'язання податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягувалися до бюджету разом зі сплатою штрафів і пені.Поставлено крапку в питанні
місця сплати ПДФО за правочинами, що засвідчуються нотаріально, а саме за договорами купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадок нерезидентам. Згідно з оновленим п.п. «б» п.п. 168.4.5 ПКУ платник податків (сторона правочину) сплачує ПДФО за місцем нотаріального посвідчення договорів (отримання свідоцтв). Нагадаємо: з початку року ДПАУ вже роз'яснювала, що сплачувати ПДФО за такими правочинами можна за місцем нотаріального посвідчення договорів (листи ДПАУ від 18.02.11 р. № 4705/7/17-0717 та від 22.03.11 р. № 2800/Л/17-0714). Водночас із норм редакції ПКУ, що діяла на той момент, випливало, що більш правильною є сплата ПДФО до бюджету за податковою адресою такої фізособи (див. редакційний коментар у «БТ», 2011, № 12, с. 8). Тепер позицію податківців прописано в ПКУ.
ПСП «на дітей»
Згідно з оновленим
абз. другим п.п. 169.4.1 ПКУ граничний дохід для отримання права на ПСП кратний кількості дітей (у 2011 році: граничний дохід = 1320 грн. х кількість дітей) тепер визначається не тільки для платника податку, який утримує двох і більше дітей до 18 років (п.п. 169.1.2), а й для:— одинокої матері (батька), вдови (вдівця) чи опікуна, піклувальника (
п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ);— особи, яка утримує дитину-інваліда (
п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).Застосовувати цю норму, на наш погляд, слід із місяця, в якому набрали чинності ці зміни, тобто вже за підсумками серпня 2011 року.
Продаж нерухомості
Згідно з
абз. першим п. 172.1 ПКУ дохід від продажу нерухомості один раз на рік не обкладається ПДФО за умови, якщо майно перебуває у власності платника більше 3 років. З 1 січня 2012 року згідно з оновленим абз. другим п. 172.1 ПКУ умова про право власності на нерухомість протягом 3 років не поширюватиметься на майно, отримане у спадок. Тому, отримавши у спадок нерухомість, фізособа після 2012 року зможе його продати на пільгових умовах, передбачених абз. першим п. 172.1 ПКУ (без сплати ПДФО), у будь-який момент.З оновленого
п. 172.5 ПКУ можна зробити висновок, що річну декларацію з даними про продаж нерухомості подаватимуть тільки особи, у власності яких перебував об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно (п.п. «б» п. 172.5 ПКУ). Щодо звичайних випадків здійснення купівлі-продажу, що засвідчуються нотаріально, то в цьому разі річну декларацію подавати не треба (п.п. «а» п. 172.5 ПКУ).
Продаж рухомого майна
У зв'язку з виключенням із
п. 173.2 ПКУ абз. третього тепер при визначенні бази для нарахування ПДФО при продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не працює норма, згідно з якою дохід визначають виходячи з договірної ціни, але не нижче за оцінну вартість такого об'єкта і не нижче 25 % вартості такого ж нового об'єкта рухомого майна. Водночас, як і раніше, дохід від продажу не може бути нижчим за оцінну вартість об’єкта, що продається (абз. другий п. 173.1 ПКУ).Для об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера встановлено знижену ставку для одного продажу у звітному податковому році — 1 %, а звичайна ставка для рухомого майна становить 5 %. Якщо стороною правочину рухомого майна є юрособа чи ФОП, які є податковими агентами, то визначати
черговість продажу цього рухомого майна для застосування ставки ПДФО податковий агент буде на підставі інформації , яку фізособа зазначить у договорі купівлі-продажу чи окремій заяві (абз. перший п. 173.3 ПКУ).
ФОП-загальносистемники
Суттєві зміни внесено до
ст. 177 ПКУ, що регламентує оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування.По-перше
, оновленим п. 177.4 ПКУ передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ. Попередня редакція п. 177.4 ПКУ передбачала зменшення на витрати, що включаються «до витрат виробництва (обороту) відповідно до розділу III цього Кодексу». А згідно зі змінами, унесеними до п. 138.1 ПКУ, операційні витрати тепер включають собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), адмінвитрати, витрати на збут, інші операційні витрати.Як бачимо, для ФОП-загальносистемника звужено витрати, які він може відносити на зменшення свого об’єкта оподаткування.
По-друге
, новим абз. другим п.п. 177.5.1 ПКУ передбачено можливість переглядати розміри авансових платежів з ПДФО при зменшенні фактично отриманого доходу більш ніж на 20 % порівняно з очікуваним. Наступний платіж зменшується пропорційно до зменшення доходу, для чого ФОП подає до податкової заяву в довільній формі, у якій наводить розрахунок зменшення та пояснення такого зниження.По-третє
, переписано п. 177.8 ПКУ, у якому передбачено підстави для неутримання ПДФО податковими агентами при виплаті доходів ФОП-загальносистемникам. Тепер підприємець має надати своєму контрагенту копію документа, що підтверджує відповідно до закону його державну реєстрацію суб'єктом підприємницької діяльності. Нагадаємо: попередні зміни до п. 177.8 ПКУ передбачали надання виписки чи витягу з Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що могло трактуватися як надання оригіналів таких документів.На сьогодні документом, що підтверджує державну реєстрацію, є виписка з держреєстру чи свідоцтво про держреєстрацію для ФОП, зареєстрованих до 07.05.11 р. І надання їх копій, на наш погляд, у контексті
п. 177.8 ПКУ як до змін, так і після, необхідне для того, щоб підтвердити підприємницький статус фізособи.На жаль, з
п. 177.8 ПКУ не виключено уточнення «про обрання ФОП видів діяльності». Вважаємо, що цю норму, як і в попередній редакції цього пункту, слід розуміти, як рішення фізособи виконувати цей вид діяльності в межах підприємництва (як суб'єкт підприємництва), а не як звичайна фізособа, що й підтверджують документи на правочин (детальніше див. конс. «Як визначити чистий дохід, якщо в реєстраційних даних не зазначено вид діяльності, яким фактично займається підприємець?» // «БТ», 2011, № 31, с. 37).
Інші зміни
Спадок
. Згідно з абз. другим п. 174.3 ПКУ при отриманні протягом податкового року спадку не треба подавати річну податкову декларацію не тільки фізособам-нерезидентам, які зобов'язані сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об'єктів спадку, а й спадкоємцям, які отримали у спадок об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою*.* Детальніше про правила оподаткування спадку читайте у статті «Податок на доходи фізичних осіб по-новому»// «БТ», 2011, № 3, с. 32.
Перехідні нарахування
. Згідно з новим п. 6 підрозділу 1 розділу XX ПКУ оподаткування доходів платника податку, нарахованих за результатами податкових періодів до 01.01.11 р., здійснюється за ставками і згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Ця норма стосується нарахованих дивідендів** у 2011 році за результатами 2010 року.** Про нові правила оподаткування дивідендів читайте у статті «Дивіденди: правила нарахування та виплата за Податковим кодексом» ( «БТ», 2011, № 21, с. 37), а про правила, що діяли до 2011 року, — у статті «Дивіденди: нараховуємо та виплачуємо без помилок» («БТ», 2010, № 7, с. 37).
Самозайняті особи.
Згідно з оновленим п. 178.1 ПКУ при взятті на облік у ДПС самозайняті особи отримують тепер не свідоцтво про реєстрацію, а довідку про взяття на облік. Водночас при практичному застосуванні цієї норми вже з 1 січня 2011 року самозайняті особи отримували в ДПС не свідоцтво про реєстрацію, а довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП (лист ДПАУ від 26.01.11 р. № 1984/7/17-0717 // «БТ», 2011, № 11, с. 5).Саме форма № 4-ОПП до та після змін дає право самозайнятій особі враховувати понесені витрати (
абз. другий п. 178.3 ПКУ), а податковим агентам не утримувати ПДФО при здійсненні виплат на їх користь (п. 178.5 ПКУ).
Перехідні санкції.
Крім того, розділом II «Заключні та перехідні положення» Закону № 3609 передбачено, що штрафи, пеня та інші стягнення за неправильне визначення в податковій декларації з ПДФО, що подавалася на виконання п.п «д» п. 176.2 ПКУ*, загальної суми доходів, які було нараховано (виплачено, надано) на користь платників податків, загальної суми ПДФО, утриманого із цих доходів, обсягів перерахованого податку до бюджету, а також за несвоєчасне подання такої податкової декларації не застосовуються. Органи виконавчої служби не мають права примусово застосовувати перелічені вище санкції. Нараховані раніше і несплачені до бюджету суми санкцій підлягають списанню.* Нагадаємо: п.п «д» п. 176.2 ПКУ виключено Законом України від 07.04.11 р. № 3221-VI (див. ком. у «БТ», 2011, № 17, с. 4).
ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Реєстрація платником ПДВ
Особам, у яких немає підстав для обов'язкової реєстрації платником ПДВ відповідно до
п. 181.1 ПКУ (обсяг операцій з постачання товарів/послуг, які обкладаються ПДВ, за останні 12 календарних місяців менше 300 тис. грн.), надано можливість добровільно реєструватись платником ПДВ, якщо статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) перевищує 300 тис. грн. Таке право мають і новостворені особи, які зареєстровані менше ніж 12 місяців.Дещо змінено порядок реєстрації платником ПДВ при переході зі спрощеної системи оподаткування або на спрощену систему, яка передбачає сплату ПДВ. Так, у новій редакції
п. 183.4 ПКУ передбачено:— у разі переходу на загальну систему оподаткування
з початку календарного року реєстраційна заява має бути подана не пізніше 10 січня ;— якщо такий перехід здійснюється
упродовж календарного року — одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування;— при переході на спрощену систему зі сплатою ПДВ — одночасно з поданням заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування (за умови, що особа відповідає вимогам
пп. 181.1 або 182.1 ПКУ). При цьому реєстрація здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування.Для осіб, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і зареєстровані платниками ПДВ, операції з постачання товарів/послуг, які були оплачені у вигляді авансів і обкладені єдиним податком, не обкладаються ПДВ (
п. 21 п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).Дозволено подавати реєстраційну заяву не лише особисто керівником юридичної особи чи фізичною особою, а й їх представником.
Виключено «драконівську» норму, яка передбачала, що особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації, вважається платником ПДВ з 1 числа наступного місяця після досягнення обсягу 300 тис. грн. незалежно від того, подано реєстраційну заяву чи ні. Ця норма призводила до того, що до моменту реєстрації платником ПДВ така особа фактично зобов'язана була сплачувати податок з обороту (без права на податковий кредит і права виписувати податкові накладні), а податківці досить часто з такою реєстрацією «не поспішали».
У новій редакції
п. 183.10 ПКУ передбачено відповідальність (на рівні зареєстрованого платника) лише особи, яка не подала реєстраційну заяву. Тож особа, яка своєчасно подала реєстраційну заяву, до моменту такої реєстрації не буде вважатись платником ПДВ і не буде зобов'язана нараховувати ПДВ, що, на наш погляд, цілком справедливо.
База оподаткування
У
п. 188.1 ПКУ тепер чітко зазначено, що база оподаткування визначається з урахуванням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку. Отже, податківці, які і раніше, наполягали на включенні такого збору до бази оподаткування (див. лист ДПАУ від 12.04.11 р. № 10374/7/16-1517 та ком. до нього у «БТ», 2011, № 18, с. 9), тепер можуть висувати такі вимоги на цілком законних підставах.Більш чітко сформульовано порядок визначення бази оподаткування.
Так, у
абз. 5 п. 188.1 ПКУ тепер ідеться про визначення бази оподаткування (не нижче звичайних цін) при постачанні (яке пов'язане з переходом права власності) виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати або з частковою оплатою, зокрема, пов'язаній особі та неплатникам ПДВ.У
п. 189.1 ПКУ йдеться про визначення бази оподаткування при постачанні товарів/послуг та основних засобів у межах балансу для використання: не у господарській діяльності, у необ'єктних чи звільнених операціях. У таких випадках база оподаткування визначається за основними засобами — виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг — не нижче цін придбання.У разі постачання
вживаних товарів , повернутих лізингоодержувачем — неплатником ПДВ, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів (новий абз. 2 п. 189.5 ПКУ).При
ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (раніше йшлося лише про звичайні ціни) (п. 189.9 ПКУ).
Необ'єктні та звільнені операції
Дещо розширено перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування. Так, до необ'єктних операцій віднесено:
— інші види професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню;
— передача/повернення майна у концесію.
Уточнено, що перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається НБУ за погодженням з ДПСУ. Сподіваємось, що у зв'язку із відсутністю такого переліку до його затвердження податківці не вимагатимуть обкладати ПДВ всі операції з розрахунково-касового обслуговування.
Крім того, передбачено, що Кабмін встановлює порядок надання послуг, які відповідно до
п.п. «г» п.п. 197.1.7 ПКУ звільнено від оподаткування (харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров'я). Нагадаємо, що такий порядок уже затверджено постановою КМУ від 02.02.11 р. № 116*.* Див. консультацію «Послуги з харчування дітей у школі: ПДВшні нюанси» // «БТ», 2011, № 15, с. 62.
Після тимчасової відсутності (з 01.07.11 до 01.08.11 р.) до
ПКУ знову повернувся п. 197.9, яким звільнено від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.
Податкові накладні
У
п. 198.6 ПКУ тепер чітко визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПКУ (раніше не було вказано, про які вимоги йдеться).Доповнено перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Тепер у податковій накладній, яка складена на постачання підакцизних товарів та імпортованих товарів, потрібно вказувати
код товару згідно з УКТ ЗЕД.Зауважимо, що у формі податкової накладної, яка затверджена
наказом № 969, не передбачено спеціального поля, у якому потрібно вказувати такий обов'язковий реквізит. На наш погляд, до внесення змін у форму податкової накладної код УКТ ЗЕД можна вказувати у гр. 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця», наприклад, «Пиво «Жигулівське» у пляшках 0,5 л (код УКТ ЗЕД 2203 00 01 00)».Реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних із сумою ПДВ понад 100 тис. грн. (з 01.01.12 р. — 10 тис. грн.) у Єдиному реєстрі податкових накладних дозволено
не пізніше 20 календарних днів, наступних за датою їх виписки.З 01.01.12 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних потрібно буде реєструвати не лише податкові накладні із сумою ПДВ понад 10 тис. грн., а й
податкові накладні, виписані при на постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, незалежно від суми ПДВ (п. 11 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).
Оподаткування туристичного бізнесу
У новій редакції викладено
ст. 207 ПКУ, у якій встановлено більш чіткі й зрозумілі правила оподаткування туристичного продукту (туристичних послуг).При постачанні
туроператором турпродукту для споживання на території України базою оподаткування є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого турпродукту (без ПДВ) та вартістю витрат на його створення (без ПДВ, навіть якщо відповідно до ст. 139 ПКУ такі суми включаються до витрат). Так само визначається база оподаткування при постачанні туроператором на території України турпродукту, призначеного для споживання за межами території України.Якщо
туроператор здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб'єктами туристичної діяльності, то базою оподаткування є винагорода, нарахована (виплачена) такому туроператору (вона може утримуватись із коштів, отриманих від туриста).Базою оподаткування у
турагента є комісійна винагорода.
Спецрежим сільгоспвиробників
Нарешті на законодавчому рівні надано право суб'єктам, які застосовують спецрежим згідно зі
ст. 209 ПКУ, зараховувати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду залишок від'ємного значення ПДВ.Нагадаємо, що чинна форма декларації з ПДВ (скороченої), затверджена
наказом № 41, не передбачає таке зарахування. Тому при визначенні суми ПДВ, яка підлягає перерахуванню на спецрахунок (ряд. 14 декларації з ПДВ (скороченої)) від'ємні значення попередніх періодів (суми, вказані у ряд. 15 декларацій з ПДВ (скорочених)) не враховуються. Сподіваємось, податківці оперативно внесуть зміни у застарілу форму декларації з ПДВ (скороченої), або хоча б роз'яснять, як ураховувати такі суми.У новій редакції
п. 209.7 ПКУ, хоч і не дуже чітко, але сформульовано визначення сільгосппослуг. Схоже, що до таких послуг віднесено усі послуги, які згадуються у п. 209.17 ПКУ і надаються безпосередньо суб'єктом спеціального режиму оподаткування — виробником.Крім того, у новій редакції
п.п. «в» п. 209.15.2 ПКУ до діяльності у сфері сільського господарства віднесено надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг). Раніше у цьому пункті йшлося про послуги, надані «сільськогосподарським підприємствам», а це давало можливість податківцям наполягати, що під отримувачем розуміється суб'єкт спецрежиму.Сподіваємось, що тепер податківці не наполягатимуть на оподаткуванні за загальними правилами сільгосппослуг, які надані не спецрежимним суб'єктам, як це було у
листі ДПАУ від 04.02.11 р. № 3052/7/16-1417 (див. ком. «Не всі сільгосппослуги підпадають під дію спецрежиму з ПДВ — позиція ДПАУ» // «БТ», 2011, № 10, с. 7).
Інші зміни
УУмовний продаж.
Підкориговано норму стосовно визначення моменту визнання умовного продажу товарних залишків при анулюванні ПДВ-реєстрації. Відповідно до п.184.7 ПКУ такий умовний продаж визнається не пізніше дати анулювання, що цілком логічно. Адже до цих змін платник мав визнавати умовний продаж не пізніше дати подання заяви про анулювання, хоча факт подання заяви ще не означає, що анулювання ПДВ-реєстрації відбудеться (податківці можуть відмовити).Місце постачання послуг.
Із п.п. «в» п. 186.3 ПКУ виключено досить розпливчастий термін «інші подібні послуги консультаційного характеру». Отже, місцем надання послуг, які не можуть бути віднесені до консультаційних, інжинірінгових, інженерних, юридичних (адвокатських), бухгалтерських, аудиторських чи актуарних, визначається відповідно до загальної норми п.186.4 ПКУ, тобто — місце реєстрації постачальника.Бюджетне відшкодування.
Дещо пом'якшено вимоги до осіб, які претендують на отримання автоматичного бюджетного відшкодування.Так, показник питомої ваги операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, здійснених протягом попередніх 12 місяців (4 кварталів) сукупно має становити
не менше 40 % загального обсягу поставок (раніше було 50 %).Показник розбіжностей між податковим кредитом платника та податковими зобов'язаннями його контрагентів не повинен перевищувати 10 % протягом
3 місяців (кварталу). Раніше період, за який визначаються такі розбіжності, не було встановлено.Розподіл податкового кредиту.
У п. 199.5 ПКУ уточнено, що перерахунок податкового кредиту у кінці року проводиться не всіх сум, включених до податкового кредиту, а лише сум ПДВ за операціями, указаними у п. 199.1 ПКУ (які були розподілені при формуванні податкового кредиту, тобто відображені у ряд. 15 декларації з ПДВ).Тимчасові пільги з ПДВ.
Змінено порядок застосування пільг щодо звільнення від оподаткування зернових та технічних культур (коди УКТ ЗЕД 1001 — 1008, 1205 і 1206, крім позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), передбачених у п. 15 підрозд. 2 розд. XX ПКУ*. Ця пільга не поширюється не лише на виробників, а й на підприємства, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств — виробників..* Див. ком. «Пільги з ПДВ по металобрухту, зерну, деревині: ДПАУ роз'яснила порядок застосування» // «БТ», 2011, № 6, с. 9.
Цікаво, чи свідомо законодавець тут використав термін «підприємств», чи це чергова неточність у формулюваннях?
Адже схоже, що фізичні особи — підприємці, які придбали такі зернові та технічні культури у сільгоспвиробників, як і раніше, мають право скористатись такою пільгою при продажу таких товарів, а от підприємства (юридичні особи) у такій ситуації зобов'язані нараховувати ПДВ./p>
В окремий
п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ винесено пільги щодо звільнення від обкладення ПДВ операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів та деревини.Операції з експорту зернових та технічних культур, а також металобрухту і деревини тепер звільняються від оподаткування ПДВ. Раніше було передбачено, що при експорті до таких операцій нульова ставка ПДВ не застосовується. Нагадаємо, що за загальним правилом, передбаченим у
п. 195.2 ПКУ, у разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка. Оскільки операції з постачання зернових та технічних культур передбачене у розд. XX (не у розд. V) ПКУ, то, на наш погляд, формально до операцій з експорту таких товарів застосовувати нульову ставку не можна.
АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК
11. Відповідно до нової редакції
п.п. 212.3.2 ПКУ змінено строк, протягом якого платники акцизного податку (крім виробників та імпортерів) зобов’язані реєструватися в органах ДПС. Тепер така реєстрація здійснюється не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність. Тобто, якщо розпочато оподатковувану діяльність у серпні 2011 року (немає значення якого числа), то зареєструватися платником акцизного податку він повинен не пізніше 20.09.11 р. Раніше реєстрація здійснювалась у місячний строк із дня початку господарської діяльності.2. Уточнено поняття «вивезені товари». Так, у
п.п. 213.2.1 ПКУ тепер передбачено, що вважаються вивезеними товари, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) — у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.3. З 01.01.12 р. буде встановлено особливі правила оподаткування нафтопродуктів, вироблених або ввезених в Україну, що використовуються як сировина для хімічної промисловості (нові
пп. 229.4 та 229.5 ПКУ).4. З 01.01.12 р. буде
збільшено розмір ставок акцизного податку на деякі нафтопродукти (коди згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 15 00) у 10,7 раза (з 17 до 182 євро за 1000 кг), а на товари з кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 19 11 00, 2710 19 25 00 та 2710 19 29 00 у 6,5 раза (з 28 до 182 євро за 1000 кг) (п.п. 215.3.4 ПКУ).Крім того, для скрапленого газу (етилен, пропілен, бутилен і бутадієн та інші скраплені гази) коди 2711 14 00 00 та 2711 19 00 00 згідно з
УКТ ЗЕД, установлено ставку акцизного податку у розмірі 40 євро за 1000 кг (раніше для таких товарів ставки не було взагалі).Дію тимчасових ставок акцизного податку
на деякі бензини та дистиляти, які були встановлені п. 3 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ і діяли до 31.07.11 р. продовжено на місяць, тобто до 31.08.11 р.При цьому, оскільки
Закон № 3609 набрав чинності 06.08.11 р. виникає запитання, які ставки акцизного податку потрібно застосовувати при розрахунку цього податку за такі товари за період з 01.08.11 р. по 05.08.11 р.: звичайні чи пільгові? Однозначну відповідь на це запитання дати складно, тому зачекаємо на роз’яснення контролюючих органів.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК
Платники.
Нагадаємо, що з 01.01.11 р. платниками екологічного податку (далі — екоподаток) за викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива виступають так звані податкові агенти (п. 241.2 ПКУ), тобто суб'єкти господарювання, які:—
здійснюють оптову торгівлю паливом;—
здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптовиків)*.* Див. статтю «Екоподаток: окремі нюанси оподаткування та складання звітності» // «БТ», 2011, № 30, с. 31.
З 01.10.11 р. будуть діяти нові правила оподаткування. У новій редакції
ст. 241 ПКУ передбачено, що податковими агентами є суб'єкти господарювання, які:—
здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника (новий п.п. 241.2.1 ПКУ), тобто виробники палива;—
здійснюють ввезення палива на митну територію України (новий п.п. 241.2.2 ПКУ) — імпортери палива.Об'єктом та базою оподаткування
, для податкових агентів будуть виступати обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім:— обсягів палива, вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією;
— мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії.
Ставки податку
, указані у п. 244.1 ПКУ, будуть використовувати лише ті податкові, агенти, які здійснюють торгівлю паливом власного виробництва, тобто виробники палива. Ставки ж екоподатку для імпортного палива, яке ввозитимуть суб’єкти господарювання на територію України, наведені у п. 244.2 ПКУ.Імпортери палива розраховуватимуть розмір екоподатку на дату подання митної декларації для митного оформлення (сплатити податок необхідно до або у момент подання ВМД —
п. 250.2 ПКУ). Виробники здійснюватимуть нарахування екоподатку щокварталу виходячи з обсягу реалізованого палива (пп. 249.1 та 249.4 ПКУ).Сплата екоподатку за паливо, реалізоване податковими агентами, буде за місцем перебування такого податкового агента на податковому обліку в органах ДПС (
п.п. 250.2.2 ПКУ).
ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК
ООдним із найголовніших нововведень щодо питання стягнення земельного податку є те, що у новій редакції
п.п. 282.1.10 ПКУ не міститься норми про звільнення від сплати земельного податку юридичних осіб, які передають земельні ділянки та земельні частки (паї) в оренду платнику ФСП. Звільнення передбачене лише для платників ФСП за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Тому з 06.08.11 р. юридичні особи, які здають в оренду сільгоспугіддя платнику ФСП, мають сплачувати земельний податок за такі ділянки.А от для
фізичних осіб запроваджено звільнення від сплати земельного податку при здаванні в оренду земельних ділянок платнику ФСП (новий п. 281.3 ПКУ).Серед нововведень також слід виділити те, що подавати відповідному органу ДПС податкову декларацію на поточний рік платники земельного податку відповідно до
п.п. 286.2 ПКУ мають не пізніше 20 лютого поточного року. Раніше вони подавали таку декларацію до 1 лютого поточного року.
ІНШІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
Єдиний податок.
Без уваги законодавця не залишилися і платники єдиного податку. Так, відтепер у п. 6 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ міститься норма, відповідно до якої «у разі повернення авансів (інших платежів), отриманих в період перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, з яких був сплачений єдиний податок, на суму такого повернення відбувається коригування суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у відповідності з коригуванням суми єдиного податку в порядку, передбаченому цим Кодексом».Однозначно можна стверджувати, що цю норму можуть використати ті суб’єкти господарювання, які і на момент отримання передоплати, і на момент її повернення сплачували єдиний податок*.
* Зазначимо, що і раніше ця проблема вирішувалася — докладніше див. консультацію «Відображення повернення єдиноподатником передоплати за товар у Книзі та у Розрахунку» // «БТ», 2010, № 33 с. 24.
А от питання, чи можуть скористатися цією нормою суб’єкти господарювання, які перебуваючи на єдиному податку отримали аванси і сплатили з них єдиний податок, а потім, перейшовши на загальну систему оподаткування, повернули такі аванси, лишається відкритим. Хоча очевидно, що ця проблема актуальна саме для таких підприємств.
Збір за місця для паркування ТЗ
, що нарахований у податковій декларації за звітний квартал, буде сплачуватися у строк, визначений для квартального звітного періоду, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (нова редакція п.п. 266.5.1 ПКУ). Раніше цей збір сплачувався авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця, а остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачувалася у строки, визначені для квартального податкового періоду.Туристичний збір.
Змінено перелік осіб, яких звільнено від сплати туристичного збору. Зокрема, не виступатимуть платниками цього збору:— особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів
, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію МОЗ (нова редакція п.п. «д» п.п. 268.2.2 ПКУ);—
діти віком до 18 років (новий п.п. «е» п.п. 268.2.2 ПКУ);—
дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади (новий п.п. «є» п.п. 268.2.2 ПКУ).Останній пункт виглядає досить дивно, адже відповідно до
п.п. 268.2.1 ПКУ платниками збору є лише фізичні особи, які отримують послуги з тимчасового проживання. Юридичні особи можуть бути лише податковими агентами, на яких покладено обов’язок щодо утримання туристичного збору (пп. 268.5.1 та 268.6.1 ПКУ). Схоже, що законодавець мав на увазі, що юридичні особи, перелічені у п.п. «є» п.п. 268.2.2 ПКУ, не повинні справляти туристичний збір з усіх фізичних осіб, яким надають свої послуги.Крім того, змінено строки сплати цього збору до бюджету. Його будуть сплачувати не у вигляді щомісячних авансових внесків та остаточної сплати у строки, визначені для квартального податкового періоду, а лише один раз за квартал
у строки, визначені для квартального податкового періоду (нова редакція п.п. 268.7.1 ПКУ)ФСП.
Відповідно до п. 306.1 ПКУ подавати декларацію з ФСП на поточний рік суб’єкти господарювання мають не пізніше 20 лютого поточного року, до цього таку декларацію мали подавати до 1 лютого поточного року.Розширено перелік суб’єктів, які можуть стати платником ФСП. Так, у новій редакції
п.п. 301.6.1 ПКУ немає заборони на реєстрацію платником ФСП суб’єктів господарювання, які мають понад 50 % доходу, отриманого від реалізації:—
зрізаних квітів (декоративних рослин), вирощених на угіддях, які належать сільгосптоваровиробнику на праві власності або надані йому в користування;—
хутрової сировини.Збір за першу реєстрацію ТЗ.
За колісні ТЗ, які не зазначені у пп. 234.1.1 — 234.1.8 ПКУ, також потрібно буде сплачувати збір за першу реєстрацію ТЗ. Ставка збору для таких ТЗ установлена у пп. 234.1.9 ПКУ і становить 5 грн. за 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна.Патенти.
У п.п. «в» п.п. 267.3.2 ПКУ встановлено не лише максимальний (до 0,1 МЗП), як було раніше, а також і мінімальний (від 0,02 МЗП) розмір ставки збору за провадження торговельної діяльності** та діяльності з надання платних послуг на території інших населених пунктів (крім м. Києва, м. Севастополя, обласних центрів, міст обласного значення та районних центрів).** Крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах.
Хмелезбір
./font> Згідно з п. 8 розд. I Закону № 3609 унесено зміни до ст. 3 Закону № 587, відповідно до якого ставку збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства збільшено з 1,0 до 1,5 %. Примітно, що в розд. II Закону № 3609 зазначено, що ця зміна набирає чинності з 01.08.11 р. Однак унаслідок того, що Закон № 3609 опубліковано лише 05.08.11 р., вважаємо, що підвищену ставку хмелезбору слід застосовувати тільки з цієї дати. Хоча не виключено, що податківці будуть наполягати на застосуванні нової ставки хмелесбору вже з 01.08.11 р. — з дати, зазначеної у Законі № 3609.
НЕПОДАТКОВІ ЗМІНИ
Закон про РРО
Відповідно до
п. 3 розділу I Закону № 3609 викладено в новій редакції ч. 2 ст. 12 та ч. 5 ст. 13 Закону про РРО. У цих нормах ідеться про контрольну стрічку, яку створює РРО в електронному вигляді. Тепер прописано, що такий РРО має забезпечувати контроль відсутності спотворення чи знищення даних про проведені розрахункові операції, копій розрахункових документів, які знаходяться на контрольній стрічці, можливість ідентифікації зазначеного реєстратора на цій стрічці згідно з технологією, розробленою НБУ та погодженою з ДПСУ. І вимоги щодо створення контрольної стрічки тепер установлюються ДПАУ згідно з розробленою НБУ та погодженою з ДПСУ технологією. До змін повноваження зі створення вимог було надано ДПСУ без будь-яких технологій, що розроблялися Нацбанком, що й було реалізовано в розділі V Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), у редакції наказу ДПАУ від 31.03.11 р. № 185 (текст див. у «БТ», 2011, № 26, с. 23). Однак ці норми проіснували недовго й наказом МФУ 29.06.11 р. № 782 їх скасовано (див. ком. у «БТ», 2011, № 28, с. 6).Крім того, коригуються норми
Закону про РРО, які набирають чинності з 2012 року. Так, п. 4 розділу I Закону № 3609 внесено зміни до Закону № 2756, який раніше вносив зміни до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийняттям ПКУ, і, зокрема, до Закону про РРО. Так, у п. 25 розділу I Закону № 2756 абз. 3 та 4 п.п. 4, які змінюють із 01.01.12 р. п. 7 ст. 3 Закону про РРО, замінено чотирма абзацами. Оновлення п. 7 ст. 3 Закону про РРО, як і його попередня редакція, пов'язане із поданням звітності з РРО при формуванні контрольної стрічки в електронному вигляді та необхідністю подання інформації до ДПС про обсяги розрахункових операцій по дротових та бездротових каналах зв'язку.Змінено також строк набуття чинності змінами, передбаченими
абзацами 13 — 15 п.п. 9 п. 25 розд. I Закону № 2756, які доповнюють ст. 17 Закону про РРО в частині відповідальності, пов'язаної з наданням звітності з РРО, у тому числі по дротових та бездротовх каналах зв'язку. Спочатку передбачалося, що новий п. 9 ст. 17 Закону про РРО діятиме з 01.01.12 р. Але законодавці вирішили відстрочити набуття чинності цими нормами до 01.07.12 р. Інакше кажучи, лише з липня 2012 року почнуть застосовуватися штрафи за неподання до органів ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок і копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО в електронному вигляді (якщо законодавчо встановлено такий обов'язок). За неподання зазначеної звітності загрожує штраф у розмірі 170 грн.Крім того, якщо суб'єкт господарювання порушить вимоги
абз. 2 п. 7 ст. 3 Закону про РРО (не надасть електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО чи в пам'яті модемів, які до них приєднані) перший раз протягом 2012 року — фінансові санкції не застосовуються. Це передбачено оновленим абз. 2 п. 9 ст. 17 Закону про РРО, що чинний з 01.07.12 р.
ЄВС та доплати пенсійних внесків для «спрощенців»
Закон про ЄВС.
Пунктом 7 розділу I Закону № 3609 доповнено ст. 4 Закону про ЄВС, що визначає круг платників ЄВС. Тепер ФОП — пенсіонери за віком і інваліди, які отримують пенсію чи соціальну допомогу, які вибрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати ЄВС за себе. Вони можуть сплачувати ЄВС на добровільних засадах.Щодо періоду, з якого скасовується обов'язкова доплата, то, на наш погляд, уже за серпень можна не доплачувати, але за липень (до 20.08.11 р.) доплату треба здійснити. При цьому не виключено, що за 5 днів серпня до набуття чинності
Законом № 3609 (1 — 5 серпня) доведеться здійснити обов'язкову доплату. Почекаємо з цього приводу роз'яснення ПФУ.Доплата пенсійних внесків «спрощенцями».
Пунктом 5 розділу I Закону № 3609 внесено зміни до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058. Так, тепер до ФОП, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуватимуться штрафні санкції та інші стягнення за несплату внесків до ПФУ. А нараховані ПФУ суми фінсанкцій будуть списані. Нагадаємо, що обов'язкову доплату до мінімального розміру внеску до ПФУ для «спрощенців» було введено з 01.07.10 р., і вона не передбачала звільнення для пенсіонерів та інвалідів (див. ком. «Доплата до Пенсійного фонду єдиноподатниками та підприємцями на фікспатенті — тепер обов'язок, установлений законом» // «БТ», 2010, № 30, с. 4; та Пошту тижня «Чи обов'язково доплачувати пенсійні внески підприємцю-пенсіонеру?» // «БТ», 2010, № 48, с. 35).
НАБУТТЯ ЧИННОСТІ
У загальній частині
Закон № 3609 набрав чинності 06.08.11 р. — із дня, наступного за днем його опублікування (опубліковано 05.08.11 р. у газеті «Голос України», 2011, № 144), крім окремих змін, унесених до ПКУ п. 1 розділу I цього Закону:
| Норми розділу I Закону № 3609 | Дата набуття чинності |
| Абз. 24 п.п. 1, п.п. 101 — 105 | 01.10.11 р. |
| Абз. 28, абз. 4 — 5 п.п. 11, п.п. 12, п.п. 26, абз. 5 і 6 п.п. 61, абз. 7 п.п. 63, абз. 11 — 13 п.п. 66, абз. 2 і 3 п.п. 67, п.п. 96, п.п. 98, абз. 3 і 4 п.п. 111, п.п. 112, п.п 115, абз. 2 п.п. 116, п.п. 117 | 01.01.12 р. |
| П. 8 | 01.08.11 р.(1) |
| Пп. 40 — 53, 55 — 59, абз. 8, 9 п.п. 84 п. 1 | 01.08.11 р. (2) |
| П.п. 54, п.п. «г» п.п. 123 п. 1 | 01.04.11 р. (2) |
| (1)Детальніше див. розділ «Інші податки та збори» цієї статті. (2)Детальніше див. розділ «Податок на прибуток» цієї статті. | |
Унесені
Законом № 3609 зміни до ПКУ спричинять необхідність приведення у відповідність низки підзаконних актів.Отже, крапку в цьому питанні ставити ще рано...
Перелік документів і скорочень
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.КАСУ
— Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.05 р. № 2747-IV.Закон № 3609
— Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI (див. додаток «Документи» цього номера).Закон № 509
— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.Закон № 587
— Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.99 р. № 587-XIV.Закон № 877
— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07 р. № 877-V.Закон № 1058
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-IV.Закон № 2624 —
Закон України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» від 21.10.10 р. № 2624-VI.Закон № 2756
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.10 р. № 2756-VI.Закон про бухоблік
— Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.Закон про алкоголь
— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.Закон про ЄВС
— Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/ 97-ВР (втратив чинність з 01.04.11 р., крім п. 1.20 цього Закону, який діє до 01.01.13 р.).Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Указ № 436 —
Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.Наказ № 41
— Наказ ДПАУ «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.11 р. № 41.Наказ № 969
— Наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21.12.10 р. № 969.ПДФО
— податок на доходи фізичних осіб.ЄВС
— єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.МЗП
— мінімальна заробітна плата.ПСП
— податкова соціальна пільга.ПФУ
— Пенсійний фонд України.РРО
— реєстратор розрахункових операцій.ТЗ
— транспортні засоби.ФОП
— фізична особа — підприємець.ФСП
— фіксований сільськогосподарський податок.ЦП-договір
— договір цивільно-правового характеру.
