ПОГОДЖЕННЯ РЕЖИМУ РОБОТИ
з місцевими органами влади: позиція Держкомпідприємництва і думка Мінекономіки
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29.09.10 р. № 12296, Міністерства економіки України від 01.10.10 р. № 3707-24/107
«Про погодження режиму роботи»
Нагадаємо: згідно з
п. 13 Порядку здійснення торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 15.06.06 р. № 833, режим роботи торговельного об'єкта і закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, — за погодженням з органами місцевого самоврядування. Аналогічні приписи закріплено в абзаці другому п. 1.7 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Мінекономіки від 24.07.02 р. № 219, п. 5 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки від 11.07.03 р. № 185, п. 6 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Мінекономіки від 24.07.02 р. № 218, абзаці другому п. 5 Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, затверджених наказом Мінекономіки від 08.07.97 р. № 344, п. 19 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Мінекономіки від 08.07.96 р. № 369.Звертаємо увагу: у всіх перелічених нормативно-правових актах зазначається, що суб'єкти господарювання встановлюють режим роботи відповідних закладів
самостійно, і лише у випадках, передбачених законодавством, погоджують його з органами місцевого самоврядування. Виняток становить низка підзаконних актів, які прямо вказують на необхідність установлення режиму роботи виключно за погодженням з органами місцевого самоврядування. Це Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою КМУ від 20.12.97 р. № 1442, та Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854. На цей момент якраз і звертає увагу Мінекономіки.Водночас практика показує, що незалежно від урегулювання питання про необхідність погодження режиму роботи на рівні підзаконних актів місцеві органи влади відмінностей у його вирішенні не роблять, вважаючи себе наділеними повноваженнями на погодження режиму роботи будь-якого об'єкта сфери обслуговування населення. Підставою для цього є
п.п. 4 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280), згідно з яким до відання виконавчих органів місцевих рад у межах делегованих повноважень належить, зокрема, установлення за погодженням із власниками зручного для населення режиму роботи розміщених на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.Держкомпідприємництва у своєму
листі, посилаючись на п.п. 9. п. «а» ст. 30 Закону № 280, звертає увагу на те, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить установлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. Стосовно всіх інших суб'єктів господарювання зручний для населення режим їх роботи органи місцевого самоврядування можуть установлювати лише за погодженням із самим суб'єктом господарювання. Інакше кажучи, повноваженнями щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій, що не належать до комунальної власності, без погодження з їх власниками місцеві ради не наділено. Такого висновку доходить Держкомпідприємництва.Висновок Мінекономіки більш зважений: режим роботи торговельного об'єкта і закладу ресторанного господарства суб'єкти господарювання встановлюють
самостійно, а в зазначених вище випадках, передбачених законодавством (тобто коли є пряма вказівка на необхідність установлення режиму роботи виключно за погодженням з органами місцевого самоврядування, як у разі торгівлі нафтопродуктами та алкогольними напоями), — за погодженням з органами місцевого самоврядування.Утім, змушені констатувати: суди за органами місцевого самоврядування право погоджувати режим роботи об'єктів обслуговування населення, на жаль, визнають (у тому числі на рівні ВАдСУ, про що свідчить одна з його останніх ухвал із цього питання — див.
ухвалу від 18.02.10 р. у справі № К-14975/09, а також постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.10 р. у справі № 2-а-114/07).Оскільки процедуру погодження законодавством дійсно не встановлено, на що також звертає увагу Держкомпідприємництва у своєму
листі, на місцях це питання вирішується по-різному. Переважно місцеві ради включають умову про погодження режиму роботи до форми, за якою має складатися заява на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Власне необхідність його отримання, як відомо, також уже тривалий час є предметом дискусій. Часто на практиці рішенням сесії місцевої ради затверджується як окремий документ порядок погодження режиму роботи торговельних об'єктів і закладів ресторанного господарства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.На наш погляд, автоматично на всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю або надають послуги у сфері громадського харчування,
поширювати обов'язок погоджувати режим роботи з органами місцевого самоврядування не можна. Водночас потрібно визнати, що коло суб'єктів, на яких цей обов’язок покладається, може бути визначено рішенням місцевої ради. До її ж компетенції входить і встановлення порядку погодження. Єдине — такий порядок не може передбачати право органів місцевого самоврядування встановлювати режим роботи для суб'єктів господарювання на свій розсуд, оскільки процедура погодження в будь-якому разі має передбачати можливість висловлення суб'єктом господарювання свого волевиявлення в частині бажаного режиму роботи.Прийнятним з точки зору чинного законодавства може бути варіант, коли рішенням місцевої ради встановлюються
години роботи об'єктів сфери обслуговування, що не потребують погодження (наприклад, з 8.00 і до 22.00). А вже для отримання можливості роботи в інші години потрібно буде пройти процедуру погодження з місцевими органами влади.І ще один момент. Якщо органами місцевого самоврядування передбачено необхідність погодження режиму роботи об'єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства, то, на нашу думку, вона
має відповідати вимогам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.05 р. № 2806-IV. Такого висновку ми доходимо виходячи з того, що надання органом місцевого самоврядування згоди на певний режим роботи має здійснюватися в певній формі, що так або інакше охоплюватиметься поняттям дозвільного документа. Тому в цьому питанні ми не поділяємо позицію Держкомпідприємництва, висловлену в листі, що коментується, у частині непоширення вимог Закону про дозвільну систему на процедуру погодження режиму роботи об'єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства*.* Аналогічну позицію Держкомпідприємництва відстоював і в листі від 09.04.10 р. № 4471.
Слід зауважити, що погодження режиму роботи передбачено у зв'язку з необхідністю забезпечення належних умов життєдіяльності населення, запобігання шкідливому впливу на здоров'я людей різних чинників, пов'язаних з роботою тих чи інших закладів сфери обслуговування. Таке погодження в будь-якому разі передбачає індивідуальний підхід та врахування побажань як суб'єкта господарювання, так і мешканців будинків, розташованих поряд з об'єктами торгівлі або закладами ресторанного господарства.
Якою може бути відповідальність за порушення погодженого режиму роботи?
Справа в тому, що Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII відповідальності за такі дії не передбачає (хоча саме на нього посилається у своєму листі Мінекономіки). Деякі місцеві ради реагують на факти порушення погодженого режиму роботи або на діяльність без погодження режиму роботи шляхом прийняття рішення про скасування дозволу на розміщення об'єкта торгівлі (будівель і споруд соціально-культурного, побутового чи іншого призначення), чим, на наш погляд, порушують вимоги чинного законодавства.Реальною виглядає лише загроза притягнення посадових осіб суб'єкта господарювання до відповідальності за
порушення правил торгівлі за ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу від 17 до 170 грн.
