ЗБIР ЗА СПЕЦВОДОКОРИСТУВАННЯ:
особливості стягнення
Уже півроку існують нові правила стягнення збору за спеціальне використання води. Та все ж, хоч часу минуло і немало, невирішених запитань, які стосуються різних аспектів визначення розміру збору та порядку його сплати, залишилося у платників доволі багато.
У зв’язку з цим у статті поговоримо про окремі нюанси стягнення цього збору та нагадаємо основні особливості складання декларації за II квартал 2011 року.
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Сплата спецводозбору при оренді приміщення
Підприємство орендує виробниче приміщення у іншого суб’єкта господарювання. Хто в такому випадку має сплачувати збір за спеціальне використання води?
У ПКУ є доволі змістовна норма щодо цього випадку. Так, у п. 326.2 ПКУ говориться, що за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.
З цієї норми випливає, що головним фактором, який визначає, хто виступає платником збору за спеціальне використанні води (далі — збору за спецводокристування), є наявність у орендаря укладеного договору на поставку води з водопостачальником.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 9 Закону № 1775 централізоване водопостачання підлягає ліцензуванню. Тому у договорі на водопостачання має бути зазначено дані ліцензії, отриманої водопостачальником.
Тобто суб'єкти господарювання, які отримують воду від інших водокористувачів, будуть платниками збору за спецводокористування лише в тому випадку, якщо отримують таку воду за договором на постачання води*. Якщо ж вода отримується без укладення такого договору, то платником збору за спецводокористування виступає орендодавець, а не орендар. Це підтверджують і податківці в консультаціях, наведених у ЄБПЗ (розд. 270.01).
* Iнформація про таких водокористувачів-абонентів надається постачальником води щороку до 20 січня, а за новоукладеними договорами — протягом 10 днів після їх укладення (п. 326.12 ПКУ).
Крім того, у своїх консультаціях податківці звертають увагу на те, що для сплати збору за спецводокористування орендар має укласти з орендодавцем саме договір на поставку води, а не, наприклад, договір оренди, в якому лише міститься згадка про компенсацію вартості комунальних послуг, зокрема, плати за користування водою, яка входить до орендної плати.
Це пояснюється тим, що договір оренди не можна вважати договором на поставку води, оскільки відповідно до цього договору надаються послуги з оренди майна, а не поставки води.
А тому якщо у договорі оренди говориться про те, що у складі комунальних платежів (орендної плати) орендар сплачує орендодавцю плату за користування водою, то хвилюватися з цього приводу та вносити зміни до договору оренди орендарю не варто. Хоча обережні платники, щоб перестрахуватися, можуть внести зміни в цей договір, виключивши таку норму.
Отже, орендар сплачує збір на спецводокориствання лише у тому випадку, коли він уклав з орендодавцем саме договір на поставку води.
Дозвіл на спецводокористування
Чи потрібно орендареві, який уклав договір на поставку води, отримувати дозвіл на спецводокористування?
Це запитання для платників збору є доволі актуальним. Пов’язано це з тим, що у випадку коли дозвіл на спецводокористування із встановленими в ньому лімітами використання води у водокористувача (орендаря) відсутній, то збір за спецводокористування справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання, тобто
у п’ятикратному розмірі (пп. 327.1 та 327.3 ПКУ).Раніше (до 01.01.11 р.) п’ятикратний розмір збору, як ви пам’ятаєте, не застосовувався до водокористувачів, які не мали встановлених лімітів і дозволів на спецводокористування. Однак після набуття чинності
ПКУ у податковому законодавстві з'явилися підстави для застосовування таких підвищених розмірів збору. На це звертає увагу і ДПАУ у листі від 04.01.11 р. № 12/7/15-0817.Що стосується питання отримання дозволів на спецводокористування орендарями, то на думку Мінприроди, викладену у
листі від 15.03.11 р. № 5515/16/10-11-МП**, з якою погоджується і ДПАУ (листом від 12.04.11 р. № 10282/7/15-0817 податківці направили лист Мінприроди для використання в роботі місцевими органами ДПС), такі платники виступають вторинними водокористувачами, а тому окремого дозволу на спецводокористування отримувати не повинні .** Див. ком. «Дозволи на спецводокористування мають отримувати лише первинні водокористувачі» // «БТ», 2011, № 18, с. 8.
Аргументує свою позицію Мінприроди тим, що дозвіл на спеціальне водокористування має отримати
лише первинний водокористувач (перший постачальник води), оскільки саме він відповідно до ст. 42 ВКУ має власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (зокрема, орендарі) не мають таких споруд і відповідного обладнання для забору води, а тому отримувати окремий дозвіл на спецводокористування вони не повинні.Цей підхід Мінприроди є цілком логічним, адже якщо дозвіл уже видано постачальнику води, навіщо видавати його окремо ще й споживачам (які отримують воду від постачальника). Крім того, підтвердження такому підходу можна знайти і в самому
ПКУ. Так, у п. 326.12 ПКУ є такі вимоги:1) органи, які видають дозвіл на спецводокористування, зобов'язані
надавати податківцям інформацію про водокористувачів, яким вони видали дозвіл;2) у свою чергу, водокористувачі, які отримали дозвіл на використання води,
зобов'язані подавати податківцям інформацію про тих, кому вони передають воду (тобто про водокористувачів-абонентів).Отже, тут не згадується про надання інформації органами, які видають дозволи на спецводокористування, про такі дозволи, видані водокористувачам-абонентам, у нашому випадку орендарям.
На думку Мінприроди,
дозволом на спеціальне водокористування для водокористувача-абонента (орендаря) буде вважатися:— договір на постачання води;
— встановлений у дозволі первинного водокористувача ліміт.
Зверніть увагу, що водокористувач-абонент (орендар), не отримуючи дозвіл на спецводокористування, може не знати, який ліміт встановлено первинному водокористувачу.
Тому для того, щоб не сплачувати збір за спецводокористування як за понадлімітне використання (у п’ятикратному розмірі), для таких платників, на думку податківців (див. консультацію у
розд. 270.05 ЄБПЗ), річним лімітом використання води буде ліміт, встановлений у дозволі первинного водокористувача для такого вторинного водокористувача та який повинен бути зазначений у договорі на поставку води. У разі якщо у договорі на поставку води не згадується про розмір річного ліміту використання води, збір справляється за весь обсяг використаної води як за понадлімітне використання (у п’ятикратному розмірі).Тобто для того, щоб вторинний водокористувач (орендар) мав змогу сплачувати збір за спецводокористування у звичайному розмірі,
у договорі на поставку води із первинним водокористувачем (орендодавцем) обов’язково слід вказати ліміт на використання води.Зауважимо, що Мінприроди у вищезгаданому
листі має дещо іншу думку з цього приводу. Так, воно наголошує, що оскільки вторинний водокористувач не отримує дозволів на спецводокористування, то для визначення лімітів він має лише орієнтуватися на ліміт, встановлений первинному водокористувачу.Такий підхід Мінприроди, на наш погляд, є цілком справедливим, адже навіть якщо у договорі між первинним і вторинним водокористувачами обумовлено обсяг води, яка може бути використана вторинним водокористувачем, такий обсяг не є «лімітом» у розумінні
ПКУ, бо він встановлюється не уповноваженим державним органом, а сторонами договору.Та все ж радимо вторинним водокористувачам перестрахуватися і вказати обсяг води, яка може бути використана вторинним водокористувачем, у договорі на постачання води і орієнтуватися саме на цей обсяг, як на ліміт, при розрахунку збору за спецводокористування.
ФОП і збір за спецводокористування
Підприємець зареєстрований за місцем проживання (у своїй квартирі). Чи зобов'язаний він сплачувати збір за використання води?
З 01.01.11 р. платниками збору
за спецводокористування відповідно до п. 323.1 ПКУ вважаються водокористувачі, тобто суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.Враховуючи такі нововведення, з 01.01.11 р. збір за спецводокориствання мають сплачувати всі
без винятку підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування, уключаючи навіть тих, хто використовує воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (ст. 323 ПКУ, лист ДПАУ від 04.01.11 р. № 12/7/15-0817).Якщо підприємець працює на спрощеній системі оподаткування (
єдиноподатник або фікспатентник), то жодних сумнівів не виникає: його звільнено від сплати збору за спецводокористування згідно з п. 1 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ.Крім того, відповідно до
п.п. 324.4.1 ПКУ збір не сплачується за воду, яка використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок).Тому, на наш погляд, якщо підприємець зареєстрований за місцем проживання, і ним вода використовується лише для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (не використовується у підприємницькій діяльності), то сплачувати збір за спецводокористування він не повинен, бо він не здійснює спеціальне використання води (
ст. 47 і 48 ВКУ).Аргументуємо це тим, що:
— по-перше, особа, ставши підприємцем, усього лише отримала додатковий статус підприємця, що дозволяє їй провадити певні види діяльності. Але при цьому вона залишилася громадянином (населенням), якого звільнено від сплати цього збору;
— по-друге, у квартирі з підприємцем можуть проживати члени його сім'ї, які не займаються підприємницькою діяльністю, а тому немає сумнівів, що вони є громадянами (населенням);
— по-третє, у договорі з водоканалом фізична особа виступає як громадянин, а не як підприємець.
Отже, підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що
у випадку коли фізична особа зареєстрована за місцем проживання (у своїй квартирі), то сплачувати збір за спецводокористування відповідно до п.п. 324.4.1 ПКУ за воду, що використовується у підприємницькій діяльності у квартирі, вона не повинна.Звернемо увагу: якщо приватний підприємець здійснює свою діяльність у окремому нежилому приміщенні, то за використану воду у такому приміщенні він має сплачувати збір за спецводокористування, за винятком випадку коли таке приміщення орендовано підприємцем у суб’єкта господарювання, з яким не укладено договір на поставку води (
п. 326.2 ПКУ, детальніше див. попередні розділи).
Придбання води в цистернах
Чи є платником збору за спецводовикористання суб’єкт господарювання, який купує воду в цистернах та інших ємностях для господарсько-побутових цілей, а також для подальшого розливу такої води в пляшки для реалізації?
Проблема з оподаткуванням води, придбаної у первинного водокористувача в цистернах та інших ємностях, існує вже давно. Ще в листі від 19.08.09 р. № 17859/7/15-0817 податківці наполягали на тому, що за воду, придбану у цистернах та інших ємностях у первинного користувача, суб’єкти господарювання мають сплачувати водозбір.
Ми з таким підходом податківців не погоджувалися.
Після набрання чинності ПКУ та запровадження збору за спецводокориствання була надія, що в трактуванні цього питання все стане на свої місця. Але податківці і не збиралися здаватися. Але тепер їхня позиція стала дещо лояльнішою (див. консультацію у розд. 270.01 ЄБПЗ), оскільки вони почали наполягати, що відтепер збором за спецводокористування не обкладається вода, яка придбана у цистернах чи інших ємностях, якщо вона використовується у власній господарській діяльності, для задоволення власних питних, санітарно-гігієнічних потреб. Щодо використання води в інших цілях, зокрема для виробництва продукції чи подальшого розливу такої води в пляшки для реалізації, то думка їх залишилася незмінною: за використання води, придбаної в цистернах в таких цілях, збір за спецводокористування має сплачуватися.
На наш погляд, така позиція є хибною, оскільки вода, яка придбана у цистернах, не повинна взагалі оподатковуватися збором за спецводокористування, незалежно від того, де вона використовується: для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб чи для подальшого розливу такої води в пляшки для реалізації.
Відповідно до п. 324.1 ПКУ об’єктом оподаткування збором за спецодокористування є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Тобто, як бачимо, основним фактором для стягнення збору є використання води. Під цим поняттям у ст. 1 ВКУ розуміють процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
При купівлі-продажу води у цистернах
жодного вилучення води не відбувається. Хоча якщо дивитися глибоко, то можна пов’язати вилучення води із її продажем, але лише в частині первинного водокористувача (особи, яка вилучає воду із водного об’єкта). Особа, яка придбаває воду у первинного чи вторинного водокористувача у цистернах, не здійснює її вилучення.На хибність поглядів податківців вказує й зміст
розд. 15 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держкомстату від 30.12.97 р. № 822, відповідно до якого вода натуральна звичайна всіх видів, у тому числі очищена, фасована, належить до групи 15.9 «Напої». А отже, сплачувати збір за спецводокористування при придбанні такого товару немає підстав.Тобто, на наш погляд, придбання води у цистернах не має взагалі оподатковуватися збором за спецводокористування. I тому сміливі платники можуть спробувати відстояти своє право перед контролюючими органами, використовуючи вищенаведені аргументи.
Порядок складання декларації
Як правильно заповнити податкову декларацію щодо збору за спецводокористування за спеціальне використання поверхневих та підземних вод та спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв?
За спеціальне використання поверхневих та підземних вод та спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, суб’єкт господарювання має подати до податкових органів
Податкову декларацію збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води (далі — Декларація з водозбору), форма якої затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1009.Подають таку декларацію
щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, до органу ДПС за місцем податкової реєстрації платника збору. Декларація з водозбору складається наростаючим підсумком з початку року (за I квартал, півріччя, 3 квартали, рік).Одночасно з поданням
Декларації з водозбору відповідно до п. 328.7 ПКУ до податкового органу подаються також і копії дозволу на спеціальне водокористування, договору на поставку води та статистичної звітності про використання води (ф. № 2-ТП (водгосп)*).* Звіт за ф. № 2-ТП (водгосп) подається до органів статистики
не пізніше 5 числа, наступного за звітним кварталом. Подають цей звіт усі водокористувачі, що включені до переліку звітуючих підприємств відповідно до п.п. 1 Iнструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.97 р. № 230, крім водокористувачів, у яких обсяг використаної води не перевищує 50 куб. м на добу.Для складання
Декларації з водозбору водокористувачу потрібно знати таку інформацію:— установлені ліміти водокористування;
— з якого джерела отримується вода (надземного чи підземного), а також найменування надземного джерела чи область (район) розташування підземного джерела;
— ставки збору;
— яке значення має джерело води: загальнодержавне чи місцеве;
— фактичні обсяги використання води.
Iнформацію щодо всіх пунктів, крім останнього, можна знайти в дозволі на спеціальне водокористування або в договорі на поставку води. Зазначену інформацію мають у своєму розпорядженні й податкові органи.
Фактичне використання води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показаннями вимірювальних приладів. Використання води може бути в межах ліміту і понадлімітним. За воду, спожиту в межах ліміту, збір сплачується згідно з установленими нормативами, а за воду, спожиту понад нормативи, —
у п’ятикратному розмірі.За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх установлення існує, збір сплачується у
двократному розмірі.Порядок заповнення
Декларації з водозбору наведено в таблиці на с. 39.
Заповнення Декларації з водозбору
| Номер | Назва колонки | Що вказують у колонці |
| 2 | «Назви водних об'єктів та показники» | У цій колонці вказують назви водних об’єктів керуючись переліком водних об’єктів, який зазначений у ст. 325 ПКУ |
| 3 | «Фактичний обсяг використаної води з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання; фактичний обсяг води, пропущеної через конденсатори турбін для охолодження конденсату; фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об'єктів (у тому числі фільтрації, випаровування), куб. м» | Зазначається фактичний обсяг використаної води в куб. м, який установлюється за даними первинного обліку за показаннями вимірювальних приладів або за їх відсутності, визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо) |
| 4 | «Ставки збору, грн. коп. / 1 (100;10000) куб. м» | Для заповнення цієї колонки потрібно просто перенести розмір ставок із ст. 325 ПКУ. Указувати ставки потрібно у гривнях з копійками на 1, 100 та 10000 куб. м, тобто так, як вони вказані у ПКУ |
| 5 | «Коефіцієнти, що застосовуються до ставок збору» | Цю колонку заповнюють лише платниками, які мають право та обов'язок щодо застосування коефіцієнтів. Зокрема, це теплоелектростанції з прямоточною системою водопостачання, які вказують коефіцієнт 0,005 (п. 325.8 ПКУ), та житлово-комунальні підприємства — 0,3 (п. 325.9 ПКУ) |
| 6 | «Установлений річний ліміт використання води, куб. м» | Указується річний ліміт для підприємства, встановлений у дозволі на спецводокористування чи договорі на постачання води (для орендарів) |
| 7 | «Суми збору, обчисленого в межах ліміту, грн. коп., к. 3 або к. 6 (якщо к. 3 > к. 6) х к. 4 х к. 5» | Розраховується збір в межах ліміту, за формулою: |
| 8 | «Суми збору, обчисленого понад лімітні обсяги, грн. коп., заповнюється, | Ця колонка заповнюється лише у випадку перевищення лімітів, вказаних у колонці 6 (к. 3 > к. 6), за формулою: |
| 9 | «Усього нараховано збору, грн. коп. к. 7 | Заповнювати цю колонку варто так: |
| 10 | «до державного бюджету, грн. коп.» | У цій колонці зазначають 50 % від суми збору, нарахованого за використання води, отриманої із джерел загальнодержавного значення |
| 11 | «до місцевих бюджетів, грн. коп.» | У цій колонці зазначають 50 % від суми збору, нарахованого за використання води державного значення та всю нараховану суму (100 %) за використання води, отриманої із джерел місцевого значення |
| (1) Для правильного розрахунку розміру збору, що вказують у графах 7, 8 та 9 ставки збору і кількість використаної води при розрахунку збору мають ураховуватися у формулах, наведених у цих графах, у співставних величинах. Тобто якщо ставку збору встановлено за 100 куб. м, то враховуючи, що обсяг використаної води у графі 3 завжди наводиться у куб. м, при розрахунку розміру збору у графах 7, 8 та 9 необхідно результат множення ставок збору, обсягів використання води та коефіцієнтів поділити на 100, якщо встановлено ставку на 10000 куб. м, то потрібно добуток поділить на 10000. Крім того, якщо у підприємства відсутні вимірювальні прилади для визначення обсягу використаної води, а можливість їх встановлення існує, то для розрахунку розміру збору до формул наведених у графах 7 та 8 варто також застосовувати коефіцієнт 2 (помножити на 2). | ||
Документи і скорочення статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.ВКУ
— Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.Закон № 1775
— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.ЄБПЗ
— Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua.
