ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ:
заповнюємо та подаємо
Як правило, кожне успішне підприємство має прагнути розширити свою діяльність. Можна розширювати масштаби діяльності в межах своєї країни, а можна й розпочати співпрацювати з іноземними компаніями. Якщо ви працюєте з підприємствами інших країн, то не слід забувати декларувати валютні цінності, наявні за межами України. У сьогоднішній статті поговоримо про відповідну звітність — Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.
Яна ІНДЮХОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Хто, навіщо та коли подає Декларацію
Валютні цінності та інше майно резидентів, що знаходяться за межами України, слід обов'язково декларувати (
ч. 1 ст. 9 Декрету про валютне регулювання). Про це йдеться і в п. 1 Указу № 319/94, згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності України незалежно від форм власності щокварталу мають декларувати наявність належних їм валютних цінностей, що знаходяться за межами України.Декларування здійснюється шляхом подання
Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, форму якої затверджено наказом № 207 (далі — Декларація).Що розуміти під терміном «валютні цінності», розшифровує
п. 1 ст. 1 Декрету про валютне регулювання (див. таблицю).
Що підпадає під поняття «валютні цінності»
| Валютні цінності | Розшифрування |
| 1 | 2 |
| Валюта України | Грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших фінансових установах на території України |
| Платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України | Акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи |
| Іноземна валюта | Іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України |
| Платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах | Акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи |
| Банківські метали | Золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів |
Строки подання
Декларації встановлено в п. 3 наказу № 207:— спільні підприємства з іноземними інвестиціями подають її до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, та у строки, установлені для подання річної (фінансової) звітності (не пізніше 9 лютого згідно
з п. 5 Порядку № 419);— інші суб'єкти підприємницької діяльності — у строки, установлені для подання квартальної (не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом) та річної бухгалтерської (фінансової) звітності (не пізніше 9 лютого).
Зверніть увагу, що
постановою КМУ від 20.04.11 р. № 433* змінено строки подання річної фінансової звітності, тому і строки подання Декларації за IV квартал змінилися. Раніше вона подавалася не пізніше 20 лютого, а в 2012 році подаватиметься не пізніше 9 лютого.* Див. ком. «Фінансова звітність — зміни в порядку подання» // «БТ», 2011, № 18-19, с. 4.
Порядок подання Декларації описано у спільному
листі НБУ і ДПАУ від 17.04.03 р. № 28-311/1929-2823, 3368/5/23-5316. Проілюструємо його на рис. 1.
1)
Декларація у двох примірниках подається до ДПІ за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності;2) ДПІ повертає один примірник Декларації зі штампом та підписом відповідальної особи;
3)
Декларацію зі штампом та підписом ДПІ резидент подає до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням;4) НБУ видає Довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами (форму наведено в додатку до
наказу № 207, далі — Довідка про декларування), що засвідчується підписом начальника (заступника начальника) та відбитком печатки відповідного територіального управління НБУ;5) Довідка про декларування подається до ДПІ, до якої перед цим було подано Декларацію;
6) ДПІ засвідчує Довідку про декларування підписом та печаткою і повертає її назад суб'єкту ЗЕД;
7) засвідчена та скріплена печаткою ДПІ та НБУ Довідка про декларування подається органам митної служби (ДМС) та є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення суб'єктами підприємницької діяльності розрахунків за зовнішньоекономічними договорами через уповноважені банки України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Рис. 1.
Етапи подання валютної Декларації
Порядок заповнення валютної Декларації
Відразу зауважимо, що затвердженого нормативним актом порядку заповнення
Декларації не існує. Вона складається з п'яти розділів. Що записувати до того чи іншого рядка розділів Декларації, можна зрозуміти з назви відповідного рядка, тому ми поділимося практичним досвідом її заповнення, звернувши увагу на неочевидні моменти.Спочатку звернемо увагу, що
Декларація нібито відображає стан суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності з двох боків — вона містить:— дані про зовнішньоекономічні операції, здійснені за звітний період — квартал;
— інформацію про знаходження валютних цінностей, доходів та майна за кордоном на конкретну звітну дату незалежно від того, коли здійснено операції з перерахування іноземної валюти, нарахування доходів, унесення майна.
У II та III розділах
Декларації є виноски, згідно з якими суми фінансових вкладень, вартість майна і товарів за кордоном для відображення у відповідних рядках Декларації в національній валюті визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти (вартості майна і товарів в іноземній валюті) за курсом НБУ, що діє на звітну дату.Як видно із самої форми
Декларації, у ній відображається інформація про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом.Дані для заповнення
Декларації потрібно брати з даних бухобліку. Баланс (форма № 1) складається на кінець останнього дня звітного періоду (п. 12 П(С)БО 1).Так який же курс НБУ застосовувати для перерахунку показників II та III розділів
Декларації в національну валюту? Ми вважаємо, що для цього можна застосовувати курс НБУ на кінець останнього дня звітного періоду.Розділ I (загальні відомості).
У цьому розділі міститься довідкова інформація про резидента, який здійснює зовнішньоекономічну діяльність, а також про його банківські рахунки в національній та іноземній валютах на території України і за кордоном.Майте на увазі: у рядках 5 і 6, крім перелічення реквізитів вітчизняного та іноземних банків, потрібно вказати
цифрові коди валют згідно з Класифікатором іноземних валют, в яких відкрито рахунки в банках. Наприклад, доларам США відповідає цифровий код «840», євро — «978», російським рублям— «643».Усі дані рядка 6 цього розділу заповнюються двома мовами: українською та англійською.
Розділ II (фінансові вкладення).
У цьому розділі вказується інформація про фінансові вкладення в іноземній валюті, здійснені шляхом розміщення на рахунках іноземних банків, унесення валюти до статутних фондів іноземних підприємств, придбання цінних паперів іноземних банків, підприємств.Право розміщувати валютні цінності на рахунках за межами України мають право лише ті нерезиденти (і юридичні, і фізичні особи), які мають індивідуальну ліцензію НБУ. Згідно з
п. 1.10 Положення № 485 строк дії ліцензії не може перевищувати одного календарного року.Зупинимося на нюансах заповнення деяких рядків:
1.
Рядок 1 (фінансові вкладення, що знаходяться на рахунках, відкритих в іноземних банках). Щоб заповнити цей рядок, беруть аналітичні дані в іноземній валюті до сальдо на кінець звітного періоду з бухгалтерському субрахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Ці суми документально підтверджуються виписками відповідних банків. Заповнюючи цей рядок, не можна брати дані з графи 4 рядка 240 «Грошові кошти та їх еквіваленти: в іноземній валюті» Балансу (форма № 1), тому що в ньому зазначається інформація про загальні залишки іноземної валюти — у касі, на рахунках у банках та з урахуванням еквівалентів грошових коштів, а до Декларації потрібно внести дані про залишки іноземної валюти (та її еквівалентах) тільки на рахунках іноземних банків. Виходить, що для заповнення рядка 1 розділу II Декларації потрібно користуватися даними регістрів бухобліку. І якщо ви маєте залишки грошових коштів на декількох рахунках у різних банках та в різних валютах, то в цьому рядку потрібно зробити стільки записів, скільки банківських рахунків у розрізі кожної валюти.2.
Рядок 2 (фінансові вкладення, перераховані на депозити і вклади в іноземних банках). Для заповнення цього рядка використовуються дані сальдо в іноземній валюті на кінець звітного періоду на таких субрахунках: 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам», 184 «Інші необоротні активи», 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті», 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».Такі суми документально підтверджуються виписками українського банку та платіжними документами, що свідчать про факт здійснення вкладної (депозитної) операції, а також виписками іноземного банку, що підтверджують залишок коштів на депозиті.
Звертаємо увагу, що нараховані на вклад (депозит) депозити також потрібно задекларувати в розділі IV
Декларації.3.
Рядки 7, 8 і 9 (фінансові вкладення, перераховані на придбання державних цінних паперів, цінних паперів іноземних банків та компаній).Цінні папери залежно від строку їх утримання можуть обліковуватися в бухобліку як довгострокові або як поточні фінансові інвестиції. Тому для заповнення цих рядків користуються даними таких субрахунків: 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції», 371 «Розрахунки за виданими авансами». Суми таких вкладень підтверджуються платіжними документами, що засвідчують факт перерахування грошових коштів на придбання цінних паперів іноземних держав, компаній та банків.
4.
Рядок 13 (сума коштів, перерахованих за кордон, і виставлених векселів за імпортними контрактами, за якими на звітну дату перевищено законодавчо встановлені строки). У цьому рядку відображаються валютні кошти, що знаходяться за межами України з порушенням строків розрахунків за імпортними операціями, установлених ст. 2 Закону № 185. Імпортні операції має бути завершено протягом 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставляння векселя або проведення уповноваженим банком платежу за акредитивом на користь нерезидента. Ці строки може бути продовжено в порядку, затвердженому постановою КМУ від 29.12.07 р. № 1409.Заповнюючи рядок 13, використовують дані в іноземній валюті таких субрахунків: 371 «Розрахунки за виданими авансами», 512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті», 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті».
Звернемо увагу на такий нюанс — вексель видається лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (
ст. 4 Закону № 2374). Інакше кажучи, спочатку в Україну надходить імпортна частина контракту і лише після цього видається вексель.Закінчуючи розгляд цього розділу
Декларації, звернемо увагу на таке: суми в національній валюті монетарних статей перераховуються із застосуванням курсу НБУ, що діє на звітну дату, якою є дата балансу.Розділ III (майно і товари за кордоном).
У цьому розділі наводиться інформація про майно і товари, вивезені за кордон на останню дату звітного періоду, у тому числі в поточному періоді.У першу чергу розповімо про те, як заповнювати графу 5 «Вартість у валюті» і графу 6 «Вартість у національній валюті». Справа в тому, що в бухобліку, наприклад, операції з експорту товарів із подальшою оплатою відображаються у гривні шляхом перерахунку із застосуванням курсу на дату здійснення операції. Якщо першою подією був експорт, то цією датою буде дата відвантаження товару. Зазвичай дата відвантаження і дата митного оформлення збігаються, тому при перерахунку вартості товару у гривню застосовують курс НБУ, що діяв на дату оформлення ВМД. Якщо на кінець періоду цей експортований товар не оплачено (дебіторська заборгованість — монетарна стаття), то суму такої заборгованості потрібно перерахувати на дату балансу за курсом на кінець останнього дня звітного періоду, і ця отримана величина потрапить до графи 6.
Що стосується вартості майна, унесеного до статутних фондів іноземних підприємств та банків, а також дочірніх підприємств, розташованих за кордоном, то з ними доведеться діяти так само, незважаючи на те, що в бухобліку це немонетарні статті.
Зазначимо деякі нюанси в розрізі рядків:
1.
Рядки 1 — 4. У них відображається інформація про інвестиції, зокрема внесені до статутного фонду іноземних підприємств, до статутних фондів дочірніх підприємств за кордоном, до філій (представництв) за кордоном, до статутних фондів іноземних банків. Ці рядки заповнюють лише ті резиденти, які оформили індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестицій згідно з розділом 3 Інструкції № 122. Для заповнення цих рядків використовують дані в іноземній валюті таких субрахунків: 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі», 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам», 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам», 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».Підтверджуючими документами в цьому випадку є ВМД, копії яких обов'язково додаються до
Декларації.2.
Рядок 5. У ньому відображається інформація про товари (роботи, послуги), що експортуються резидентом, за які не надійшла оплата протягом 180 календарних днів*. Для заповнення цього рядка потрібно проаналізувати дані в іноземній валюті таких субрахунків — 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».* Цей строк установлено ст. 1 Закону № 185. Його може бути продовжено Мінекономіки в разі здійснення резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення (ч. 1 ст. 6 Закону № 185).
3.
Рядок 6. Тут наводять відомості про товари (роботи, послуги), що експортуються за бартерними контрактами, за які не надійшла імпортна частина бартерного договору протягом 90 календарних днів. Цей строк, установлений п. 1 ст. 2 Закону № 351, відлічується починаючи з дати митного оформлення (дати оформлення ВМД на експорт) товарів, які фактично експортовано за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — з дати підписання акта чи іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг.4.
Рядок 7. У ньому записують дані про товари (роботи, послуги), які вивезено резидентом за межі України як давальницьку сировину та за які протягом 90 календарних днів не надійшла готова продукція або грошові кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку. Строк у 90 календарних днів, передбачений п. 1 ст. 5 Закону № 327, відлічується з моменту оформлення вивізної ВМД. При вивезенні з митної території України давальницької сировини нерезидент має надати митному органу письмове зобов'язання щодо повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини, або повернення в Україну грошових коштів від реалізації готової продукції за межами України.Потрібно мати на увазі: на думку податкових органів,
Указом № 319/94 не передбачено можливості уникнути декларування безнадійної дебіторської заборгованості або списаної простроченої дебіторської заборгованості після закінчення строку позовної давності або в разі задоволення позову судовим органом про стягнення заборгованості з нерезидента на користь резидента (див. п. 7 листа ДПАУ від 05.12.05 р. № 24181/7/22-1017).Розділ IV (доходи/дивіденди в іноземній валюті, отримані за межами України)
. У цьому розділі відображаються відомості про джерело отримання доходів (дивідендів), їх суму, сплачені податки та збори.Приміткою до цього розділу передбачено подання легалізованих та перекладених на українську мову (з нотаріальним посвідченням) копій таких документів:
— аудиторського висновку про фінансову діяльність іноземного (спільного) підприємства за кордоном;
— рішення засновників іноземного (спільного) підприємства за кордоном про розподіл прибутку (дивідендів);
— довідки податкової служби країни, де отримано доходи (дивіденди) в іноземній валюті, про суму сплачених податків та інших зборів, передбачених законодавством цієї країни.
Легалізація документів здійснюється згідно з
Інструкцією № 113. Але, крім цієї Інструкції, порядок легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією про консульські зносини» від 24.04.63 р., міжнародними договорами.Розділ V (інформаційні відомості).
Цей розділ має інформативний характер, і всі показники в ньому відображаються наростаючим підсумком з початку року. У ньому відображаються дані про експортні, імпортні, бартерні договори та операції переробки давальницької сировини окремо щодо кожного виду валют цифрами та прописом, з обов'язковим зазначенням цифрового коду валюти. Дані цього розділу заповнюються лише в іноземній валюті.Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, маючи дані тільки для заповнення цього розділу, не подав або несвоєчасно подав
Декларацію, то до нього штрафні санкції не застосовуються (див. лист ДПАУ від 08.10.03 р. № 15657/7/23-5317).Зупинимося на нюансах заповнення деяких рядків цього розділу.
1.
Рядок 1.1 (вартість експортованих товарів, робіт, послуг). Даними для заповнення цього рядка є: сума дебетового обороту по субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» в кореспонденції з рахунком 70 «Доходи від реалізації»; сума дебетового обороту по субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» в кореспонденції із субрахунком 712 «Доходи від реалізації інших оборотних активів»; сума дебетового обороту по субрахунку 6812 «Розрахунки за авансами, одержаними від іноземних покупців» у кореспонденції з рахунком 70 «Доходи від реалізації» і субрахунком 712 «Доходи від реалізації інших оборотних активів».Загальна вартість експортованих товарів, робіт, послуг щодо кожного виду іноземної валюти визначається як сума зазначених дебетових оборотів.
2.
Рядок 1.2 (виручка в іноземній валюті, отримана від експорту товарів, робіт, послуг). Для заповнення цього рядка використовують дані в іноземній валюті щодо кожного виду валют — кредитовий оборот по субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» в кореспонденції із субрахунками 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» (якщо підприємством застосовується цей субрахунок для відображення валютних коштів, зарахованих банком на розподільний рахунок); кредитовий оборот по субрахунку 6812 «Розрахунки за авансами, одержаними від іноземних покупців» у кореспонденції із субрахунками 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».Загальна сума виручки в іноземній валюті щодо кожного виду валюти дорівнює сумі зазначених кредитових оборотів.
3.
Рядок 1.3 (у тому числі з порушенням установлених законодавством строків). Дані цього рядка входять до рядка 1.2. Тому за наявності суми експортної виручки, що надійшла з порушенням установлених законодавством строків, вона відображається саме в рядку 1.3. Щоб довго не шукати такі суми, доцільно дебіторську заборгованість із перевищеними строками надходження валютної виручки якось позначати і виділяти до окремих груп.4.
Рядок 2.1 (сума коштів, перерахованих за кордон, і виданих, але не погашених векселів за імпортними контрактами). Для заповнення цього рядка використовують дані в іноземній валюті щодо кожного виду валюти — суму дебетового обороту по субрахунку 3712 «Розрахунки за виданими авансами в іноземній валюті» в кореспонденції із субрахунком 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»; суму дебетового обороту на субрахунках 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» і 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті» в кореспонденції із субрахунком 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»; суму дебетового обороту по субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» в кореспонденції із субрахунками 512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті» та 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті»; суму дебетового обороту на субрахунках 512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті» і 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті» в кореспонденції із кредитом субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».Як ви вже здогадалися, загальна сума коштів у розрізі кожного з видів іноземних валют визначається як сума перелічених дебетових оборотів.
5.
Рядок 2.2 (вартість імпортованих товарів, робіт, послуг). Заповнюючи цей рядок, користуються даними в іноземній валюті щодо кожного виду валюти кредитового обороту на субрахунках 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті» в кореспонденції з рахунками 15, 20, 22, 23, 28, 91, 92, 93, 94.6.
Рядок 2.3 (у тому числі з порушенням установлених законодавством строків). Це рядок є складовою частиною рядка 2.2. Тому для заповнення шуканого рядка необхідно з рядка 2.2 виділити вартість товарів, робіт, послуг, які імпортовано в Україну з порушенням законодавчо встановлених строків.7.
Рядок 4.1 (вартість давальницької сировини, вивезеної резидентом за межі України). Давальницька сировина належить замовнику і при її передачі в переробку, як і раніше, залишається власністю замовника, який обліковує її його на субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку». Інакше кажучи, у бухобліку вартість давальницької сировини відображається у гривні, а цей розділ заповнюється в іноземній валюті. Тому, заповнюючи цей рядок, даними бухобліку користуватися не можна, у цьому випадку слід використовувати дані ВМД.Як бачимо, нічого складного в заповненні
Декларації немає, достатньо осмислити назви заповнюваних рядків та внести суми, що відповідають цим рядкам.
Якщо за кордоном валютних цінностей немає
Суб'єкти підприємницької діяльності, які не здійснюють зовнішньоекономічної діяльності (у них немає необхідності подавати Довідку про декларування органам ДМС), не зобов'язані подавати
Декларацію. Про це свідчать і роз'яснення податківців, наведені в ЄБПЗ (розд. 06.04), де зроблено висновок, що не подають Декларацію суб'єкти підприємницької діяльності, якщо в них відсутні валютні цінності та майно, що належать їм та знаходяться за межами митної території України.Якщо резидент, не маючи валютних цінностей та майна за межами України, планує здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, то йому необхідно оформити
Довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна (далі — Довідка). Форму Довідки наведено в додатку 2 до спільного листа НБУ, ДПАУ та ДМС від 09.01.98 р. № 13-226/53-188, 206/10/22-0117, 11/3-247.Строки подання
Довідки законодавчо не встановлено. Тому радимо враховувати загальновстановлений строк реєстрації документів в органах ДПАУ згідно з нормами Інструкції № 315.Документи, звернення підприємств та організацій розглядаються у строк до 30 календарних днів, а ті, що не потребують перевірки та надання додаткових матеріалів, — у строк до 15 календарних днів. Тому суб'єкти підприємницької діяльності мають завчасно звертатися до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням при реєстрації довідки (див.
ЄБПЗ, розд. 06.04).Довідка
про відсутність валютних цінностей реєструється в ДПІ на першу вимогу підприємства (див. рис. 2 на с. 36).
1)
Довідку про відсутність валютних цінностей у двох примірниках резидент подає до органу ДПІ за своїм місцезнаходженням;2) ДПІ засвідчує один примірник
Довідки своїм підписом і печаткою та повертає її назад резиденту. Другий примірник залишається у ДПІ для обліку та контролю;3) засвідчена
Довідка подається органам митної служби (ДМС). Зазвичай на практиці ДМС достатньо надати копію, яку вони звірять з оригіналом.Рис. 2.
Порядок реєстрації Довідки про відсутність валютних цінностей
Штрафні санкції
Неподання Декларації.
За невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна згідно зі ст. 16 Декрету про валютне регулювання накладається штраф у сумі, що встановлюється НБУ. Розмір штрафу НБУ передбачив у Положенні про валютний контроль, згідно з п. 2.7 якого невиконання резидентами вимог стосовно порядку і строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафів у таких розмірах:— за порушення строків декларування — 10 нмдг (170 грн.) за кожен звітний період;
— за порушення порядку декларування (надання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються в
Декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України), — 20 нмдг (340 грн.).Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення (
п. 2.10 Положення про валютний контроль).Неподання або несвоєчасне подання резидентами України Декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не призводить до застосування фінансових санкцій
.Помилки в Декларації.
При заповненні Декларації, як і будь-якої іншої форми звітності, може бути допущено помилки. Однак механізму їх самостійного виправлення чинним законодавством не передбачено.Згідно з
п. 46.1 ПКУ податкова декларація, розрахунок — документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, установлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, або документ, що свідчить про суму доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Але! На підставі Декларації про валютні цінності не відбуваються нарахування і сплата податкового зобов'язання, тому, формально кажучи, вона не є податковою в розумінні ПКУ.Тому, з одного боку, штрафні санкції, передбачені у
ст. 120 ПКУ, за неподання Декларації не застосовуються, але, з іншого боку, механізм виправлення помилок, передбачений у ст. 50 ПКУ, до неї теж незастосовний.Зауважимо, що в
листі НБУ від 28.07.05 р. № 13-122/3484 викладено досить жорстку позицію Нацбанку: якщо резидент самостійно виявив помилку в уже поданій Декларації, то в цьому випадку має місце порушення порядку декларування валютних цінностей, яке тягне за собою штраф, передбачений п. 2.7 Положення про валютний контроль (340 грн.).На закінчення зауважимо, що законодавче поле з питань подання Декларації про валютні цінності досить давно не оновлювалося, а механізми її заповнення та подання залишилися колишніми. Тому для резидентів, які давно знайомі з Декларацією, труднощів при її заповненні та поданні виникнути не повинно. Новачкам у зовнішньоекономічній діяльності також буде легко, тому що розібратися в заповненні цього звіту доволі просто.
Документи і скорочення статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.Закон № 185
— Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.Закон № 351
— Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351-XIV.Закон № 327
— Закон України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 р. № 327/95-ВР.Закон № 2374
— Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.01 р. № 2374-III.Указ № 319/94
— Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.94 р. № 319/94.Декрет про валютне регулювання
— Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.П (С) БО 1
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. № 87.Порядок № 419
— Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.Положення про валютний контроль
— Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49.Положення № 485
— Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.04 р. № 485.Наказ № 207
— наказ Мінфіну «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами» від 25.12.95 р. № 207.Класифікатор іноземних валют
— Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34.Інструкція № 122
— Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затверджена постановою Правління НБУ від 16.03.99 р. № 122.Інструкція № 113
— Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном, затверджена наказом МЗС від 04.06.02 р. № 113.Інструкція № 315
— Типова інструкція з діловодства в органах державної податкової служби України, затверджена наказом ДПАУ від 01.07.98 р. № 315.ДПІ
— державна податкова інспекція.нмдг
— неоподатковуваний мінімум доходів громадян.ЄБПЗ
— Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПСУ: www.sta.gov.ua
