Люмінесцентні лампи: придбаваємо, експлуатуємо, утилізуємо…

ЛЮМІНЕСЦЕНТНІ ЛАМПИ:

придбаваємо, експлуатуємо, утилізуємо…

На сьогодні для економії електроенергії (відповідно і коштів) більшість суб’єктів господарювання для освітлення приміщень використовують люмінесцентні лампи, які в декілька разів економічніші за «звичайні» лампи розжарювання.

Позитивні моменти використання таких ламп знає практично кожен, а от про негативні, здебільшого, ніхто не згадує. Справа у тому, що в конструкції таких ламп використовуються екологічно небезпечні елементи (пари ртуті). Наявність таких елементів у конструкції люмінесцентних ламп зобов’язує підприємства дотримуватися спеціальних правил при експлуатації, зберіганні та утилізації таких ламп, а у випадку зберігання відпрацьованих ламп у спеціально відведених місцях ще й сплачувати екологічний податок.

Тому у цій статті поговоримо про те, як саме суб’єкти господарювання мають використовувати у своїй діяльності люмінесцентні лампи.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик
Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua

Люмінесцентні лампи — небезпечні відходи

На сьогодні суб’єкти господарювання замість звичайних ламп розжарювання для освітлення виробничих та адміністративних приміщень почали широко використовувати люмінесцентні лампи або так звані лампи денного світла. Пов’язано це з тим, що такі лампи, по-перше, дають природніше освітлення, по-друге, працюють в декілька разів довше ніж звичайні лампи та по-третє, менше споживають електроенергії, що дозволяє зекономити кошти на платі за електроенергію.

Але серед всього позитивного, що може принести суб’єкту господарювання використання люмінесцентних ламп, є і одна негативна складова. У конструкції лампи для генерації світла використовується екологічно небезпечний елемент — ртуть, а якщо точніше — пари ртуті.

Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні, а тому наявність ртуті в люмінесцентних лампах апріорі робить такі лампи небезпечними не тільки для навколишнього середовища, а і для людей. У зв’язку з цим відпрацьовані люмінесцентні лампи вважаються небезпечними відходами.

Це підтверджує і Класифікатор відходів ДК 005-96, відповідно до якого люмінесцентні лампи віднесено до коду 7710.3.1.26 «Лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані», та п. 17 розд. А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2000 р. № 1120, згідно з якими такі відходи віднесено до небезпечних як відходи, що містять ртуть.

Нагадаємо, що небезпечні відходи — це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (ст. 1 Закону про відходи).

Небезпечні відходи можуть утворюватися в результаті діяльності виробничих підприємств, підприємств громадського харчування тощо. Утворення таких відходів може мати як постійний, так і тимчасовий характер. Прикладом постійних небезпечних відходів можуть бути відходи продуктів харчування, фотоматеріали тощо, створені у процесі виробництва продукції. Небезпечними відходами разового характеру є люмінесцентні лампи.

Тобто на перший погляд цілком безпечні лампи денного світла містять доволі отруйні елементи і відносяться до небезпечних відходів. У зв’язку з цим чинним законодавством передбачено спеціальні правила для зберігання, розміщення та утилізації таких відходів. Крім того, виникає запитання: чи потрібно нараховувати і сплачувати екологічний податок (далі — екоподаток) при тимчасовому зберіганні таких небезпечних відходів? Сама про це ми і поговоримо далі.

Придбання

Розпочнемо розгляд господарських операцій з використанням люмінесцентних ламп із самого початку — з придбання та установлення їх у виробничих і адміністративних приміщеннях.

Люмінесцентні лампи належать до запасів підприємства. На наш погляд, у бухгатерському обліку їх слід класифікувати як малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) та, відповідно, обліковувати на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»*.

*Докладно про облік МШП ми писали у статті «МШП: бухгалтерський та податковий облік» // «БТ», 2012, № 24, с. 14.

Надходження МШП на підприємство оформляється аналогічно надходженню будь-яких інших запасів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо). Для цієї мети підійде прибутковий ордер (типова форма № М-4).

Після оприбуткування необхідно оформити документацію, з якої випливатиме, за якою саме особою закріплено МШП, у тому числі після передачі їх в експлуатацію. Адже, незважаючи на те, що після цієї події МШП у вартісному виразі списуються з балансу, п. 23 П(С)БО 9 «Запаси» приписує вести їх аналітичний (кількісний) облік до моменту фактичного вибуття. Завдяки цьому, по-перше, підтверджується достовірність даних про оприбуткування та списання на витрати МШП. По-друге, ведеться оперативний облік з метою уникнення факту втрати, пошкодження тощо та віднесення за потреби відповідних витрат на винну особу.

Облік ламп в експлуатації можна вести за місцями зберігання, видами і класами таких ламп.

У податковому обліку вартість придбаних люмінесцентних ламп буде відображатися у складі витрат залежно від напрямку використання (загальновиробничих, адміністративних тощо) у періоді передачі таких ламп у експлуатацію.

При цьому суми ПДВ, сплачені у складі вартості ламп, суб’єкт господарювання має повне право включити до складу податкового кредиту, якщо вони призначені для використання в операціях, які обкладаються ПДВ, у межах господарської діяльності*.

*Див. Тему тижня «Податковий кредит» // «БТ», 2012, № 21, с. 38.

Звертаємо увагу також на те, що згідно зі ст. 32 Закону про відходи провадження будь-якої господарської діяльності, пов’язаної з утворенням відходів, без отримання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів забороняється.

Однак вимога щодо необхідності отримання лімітів на утворення та розміщення відходів стосується не всіх установ і організацій. Так, відповідно до п. 8 Порядку № 1218 від цього обов’язку звільнені:

— власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 грн. на рік;

— власники побутових відходів, які уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства;

— власники відходів, які отримали ліцензію на збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини.

Підприємства, які тимчасово зберігають відпрацьовані люмінесцентні лампи, на перший погляд не повинні отримувати ліміти, оскільки люмінесцентні лампи логічно було б віднести до побутових відходів. Та все ж не виключено, що перевіряючі органи можуть мати іншу позицію з цього приводу, тому радимо суб’єктам господарювання отримати такі ліміти, щоб уникнути конфліктних ситуацій.

Процедуру видачі таких лімітів регламентовано Порядком № 1218. Згідно з п. 2 цього Порядку ліміт на утворення відходів — це максимальний обсяг відходів, на який у їх власника є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знищення тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Ліміт на розміщення відходів є обсягом відходів (окремо за кожним класом небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях**.

** До компетенції Мінекоресурсів та його органів на місцях відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264-XII належить видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України.

Ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на території власника та переданих іншому власнику.

Щоб отримати ліміти на розміщення відходів, власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року мають подати до органів Мінекоресурсів на місцях заяву на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році і пакет документів, перелік яких наведений у п. 12 Порядку № 1218.

Після подання всіх необхідних документів органи Мінекоресурсів на місцях до 1 липня мають їх розглянути і видати дозвіл на розміщення відходів або надіслати власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів (п. 13 Порядку № 1218).

Сам по собі дозвіл на розміщення відходів не містить лімітів і набирає чинності тільки після їх затвердження. Тому, отримавши дозвіл на розміщення відходів, суб’єкт господарювання має підготувати скоригований проект лімітів на утворення та розміщення відходів (додаток 2 до Порядку № 1218) і до 1 вересня поточного року подати його на погодження органам Мінекоресурсів на місцях. Погодження лімітів або їх відхилення відбувається протягом двох тижнів (пп. 14-16 Порядку № 1218), а повідомляють власника відходів про прийняття схвального рішення до 1 жовтня поточного року.

Установлені ліміти діють протягом одного року (п. 18 Порядку № 1218), тому суб’єкти господарювання, які утворюють відходи, мають отримувати їх щорічно.

Передача в експлуатацію

Потреба заміни ламп денного світла виникає періодично в міру виходу їх з ладу. Оформити відпуск люмінесцентних ламп із складу до виробничих чи адміністративних приміщень можна за актом довільної форми (приклад див. нижче). Як правило, відпуск матеріалів має здійснюватися зі складу підприємства матеріально відповідальною особою. Одержувачем ламп є особа, відповідальна за приміщення, в якому провадиться заміна ламп.

Наведений акт є підставою для списання вартості люмінесцентних ламп з балансу та дає право суб’єкту господарювання включити вартість використаних ламп до складу витрат залежно від функціонального призначення приміщень, де використовується така лампа. А саме, до складу:

— загальновиробничих витрат — якщо лампи експлуатуються у приміщеннях, які використовуються у загальновиробничих цілях (п. «д» п.п. 138.8.5 ПКУ);

— адміністративних витрат — якщо лампи експлуатуються у приміщеннях, які використовуються у загальногосподарських цілях (п. «ж» п.п. 138.10.2 ПКУ);

— витрат на збут — якщо лампи експлуатуються у приміщеннях, які пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. «з» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Для фіксації факту виходу з ладу (списання у зв’язку зі зносом) люмінесцентних ламп підприємство може використовувати типові форми вибуття (списання у зв’язку з повним зносом) МШП, зокрема ф. № МШ-4, № МШ-5, № МШ-8. Водночас ці форми є зручними далеко не для всіх підприємств, у зв’язку з чим підприємство може самостійно розробити відповідний первинний документ, прийнявши за основу, наприклад, Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів ф. № МШ-8 (приклад акта ми наводили у статті «МШП: бухгалтерський та податковий облік» // «БТ», 2012, № 24 (рис. 3, с. 17).

Зберігання та утилізація

Після передачі в експлуатацію таких товарно-матеріальних цінностей, як люмінесцентні лампи, процес їх використання на підприємстві не закінчується. Пов’язано це з тим, що люмінесцентні лампи, які по закінченні певного часу виходять з ладу, на відміну від більшості звичайних товарно-матеріальних цінностей перетворюються не просто у відходи, а, як було сказано вище, є небезпечними відходами, тобто відходами, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини. Такі відходи відповідно до ст. 1 Закону про відходи потребують спеціальних методів і засобів поводження, а отже, після передачі в експлуатацію забувати про наявність люмінесцентних ламп суб’єктові господарювання не слід.

Крім того, оскільки небезпечні відходи, до яких відносять і люмінесцентні лампи, вимагають від суб’єктів господарювання спеціальних методів і засобів поводження з ними, то цілком природно, що і утилізацією таких відходів займаються виключно спеціалізовані підприємства та організації, які отримали відповідну ліцензію для здійснення такої діяльності (п. 3 частини третьої ст. 9 Закону про ліцензування).

Отже, будь-які дії з позбавлення або знищення люмінесцентних ламп можуть здійснювати лише підприємства, що мають ліцензію на поводження з відходами та пройшли відповідну атестацію. Звичайні підприємства, що не отримали такої ліцензії, не можуть самостійно не тільки позбуватися небезпечних відходів (у тому числі люмінесцентних ламп), а й навіть зберігати такі відходи на території підприємства.

Щоправда, Мінекології у листі від 02.04.03 р. № 2798/26-8, щоб полегшити роботу звичайних підприємств і не обтяжувати їх процедурою отримання ліцензії на утилізацію небезпечних відходів, дозволило не отримувати таку ліцензію суб’єктам господарювання, які зберігають небезпечні відходи, утворені протягом 6 місяців поточного року, протягом такого ж терміну (6 місяців), за умови, що вони передають такі відходи на договірних умовах іншим суб’єктам господарської діяльності (які мають відповідні ліцензії на право здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами) на зберігання, оброблення, утилізацію, видалення.

Отже, суб’єкти господарювання, у яких час від часу утворюються небезпечні відходи, такі як люмінесцентні лампи, не зобов’язані отримувати ліцензію на поводження з такими відходами, якщо вони уклали договір на передачу таких відходів спеціалізованому підприємству й періодично (хоча б раз в 6 місяців) передають їх такому підприємству.

При цьому варто пам’ятати, що звільнення підприємства від отримання ліцензії на поводження з небезпечними відходами не звільняє суб’єктів господарювання від необхідності організувати облік ламп денного світла, які передані в експлуатацію, та відпрацьованих.

Аналітичний облік переданих в експлуатацію та відпрацьованих ламп найкраще вести в натуральному виразі, наприклад у картці обліку МШП.

Звертаємо увагу, що після того, як лампи денного світла вийшли з ладу, відповідальна особа має передати такі лампи на склад, де вони зберігаються до повного позбавлення від них (передачі на утилізацію чи захоронення).

Передача відпрацьованих люмінесцентних ламп на склад може оформлюватися шляхом виписування накладних на внутрішнє переміщення матеріалів (форма № М-11). Такі накладні можна складати в натуральному виразі без таксування, тобто без зазначення вартості відпрацьованих ламп, оскільки відпрацьовані люмінесцентні лампи не мають вартості, а тому не відображаються ні в податковому, ні в бухгалтерському обліку.

Відпрацьовані лампи денного світла, що передані на склад, мають зберігатися таким чином, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища парами ртуті, що містяться в конструкції таких приладів. Тобто відпрацьовані люмінесцентні лампи мають бути знову поміщені в упаковку заводу виробника. При цьому складання таких ламп до упаковки проводиться щільно, щоб не допустити їх биття при переміщенні (СанПіН 4607-88 та ГОСТ 12.3.031-83).

Зберігання упакованих ламп проводиться в складському приміщенні з дотриманням технологічних вимог виробника та відсутності в ньому кислотних парів, які можуть пошкодити матеріали ламп.

Звертаємо увагу, що податківці (лист ДПАУ від 01.07.11 р. № 17870/7/15-0817) вимагають, щоб на підприємстві обов’язково вівся кількісний облік утворених відходів (у тому числі відпрацьованих люмінесцентних ламп). На їх думку, вести облік таких ламп суб’єкти господарювання мають використовуючи типову форму № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджену наказом Мінприроди від 07.07.08 р. № 342.

Складати ф. № 1-ВТ мають юридичні особи всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичні особи — підприємці, у діяльності яких утворюються відходи і використовуються пакувальні матеріали і тара.

Запроваджувати ф. № 1-ВТ як документ для обліку відходів, що буде використовуватися на підприємстві згідно з п. 1.4 Інструкції № 342, слід:

— за наказом керівника або технічного директора;

— за письмовим розпорядженням начальника цеху (відділення, дільниці, іншого підрозділу) або керівника відповідної служби підприємства.

Зауважимо: ф. № 1-ВТ не є статистичною звітністю чи первинним документом бухгалтерського обліку. Скоріше, це внутрішній документ підприємства, призначений для накопичення інформації про відходи, пакувальні матеріали і тару, необхідну для складання на їх підставі статистичної звітності щодо відходів*.

*Детальніше про ф. № 1-ВТ див. статтю «Первинний облік відходів та тари: хто і як складає форму № 1-ВТ» // «БТ», 2009, № 8, с. 33.

Якщо вважати, що відпрацьовані люмінесцентні лампи є побутовими відходами, а не відходами виробництва, то, на наш погляд, суб’єкт господарювання може вести облік таких відходів у довільній формі, оскільки застосовувати ф. № 1-ВТ при обліку побутових відходів не вимагає жодний нормативно-правовий акт. Але оскільки переконати контролюючі органи в тому що відпрацьовані люмінесцентні лампи, які експлуатувалися в виробничих приміщеннях, є побутовими відходами, а не відходами виробництва, буде дуже важко, тому радимо, вести облік люмінесцентних ламп використовуючи ф. № 1-ВТ.

Крім того, на підставі такого первинного документа податківці мають намір перевіряти сплату екологічного податку щодо утворених відходів на підприємстві (в тому числі і відпрацьованих люмінесцентних ламп).

Позбутися ж відпрацьованих люмінесцентних ламп просто — потрібно передати небезпечні відходи підприємству, що спеціалізується на знищенні промислових відходів, люмінесцентних ламп. Як ми вже згадували вище, таке підприємство повинне мати відповідну ліцензію і пройти відповідну обов’язкову державну атестацію.

Затверджених документів чи регістрів обліку, які б підтверджували факт передачі відпрацьованих люмінесцентних ламп таким організаціям для утилізації чи захоронення, не існує. Тому, щоб підтвердити факт передачі ламп, спеціалізованій організації радимо використовувати для цього або типові форми первинних документів, на основі яких відбувається рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, а саме акти приймання-передачі чи накладні, або самостійно розроблений специфічний документ, наприклад, журнал обліку відпрацьованих ламп, в якому відповідальна особа буде щомісяця вказувати інформацію про кількість прийнятих на зберігання, переданих на утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп, а також кількість ламп, що зберігаються на підприємстві протягом місця.

Звертаємо увагу, що за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності відповідно до ст. 82¹ КУпАП на посадових осіб підприємства накладається адміністративний штраф у розмірі від 3 до 5 нмдг (від 51 до 85 грн.). Накладати такий штраф мають громадські інспектори з охорони довкілля (ст. 255 КУпАП).

Сплата екоподатку

Проблема із сплатою екоподатку за тимчасове розміщення відходів на території підприємства до моменту передачі спеціалізованій організації вже більше року стоїть дуже гостро. Пов’язано це з тим, що практично весь 2011 рік податківці відстоювали фіскальну позицію наполягаючи, що суб’єкти господарювання, у яких утворились та зберігались відходи (в тому числі і побутові), до моменту передачі спеціалізованій установі (незалежно від терміну зберігання) мають сплачувати екоподаток за розміщення таких відходів (листи ДПАУ від 17.05.11 р. № 9126/6/15-0816**, від 26.08.11 р. № 23116/7/15-2117 та від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117***).

**Див. ком. «Екоподаток сплачується і за тимчасове зберігання відходів на власній території суб’єктів господарювання» // «БТ», 2011, № 28, с. 7.

***Див. ком. «Екоподаток за розміщення відходів: ДПАУ продовжує наполягати на своєму» // «БТ». 2011, № 42, с. 7.

Ми не погоджувались з позицією податківців, про що неодноразово згадували на сторінках нашої газети****.

****Див. консультацію «Екоподаток: окремі нюанси оподаткування та складання звітності» // «БТ», 2011, № 30, с. 31.

Наприкінці 2011 року здавалося, що проблему було вирішено. Податківці таки визнали, що контейнери або урни для відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів для зберігання відходів. А тому суб’єкти господарювання, які тимчасово зберігають відходи на власній території, не є платниками екоподатку за розміщення таких відходів. Ця позиція викладена в Консультації № 258*****.

Підхід податківців, викладений у Консультації № 258, здавалося, вирішив питання обкладання екоподатком усіх відходів (побутових та промислових), що тимчасово, до моменту передачі спеціалізованій установі, зберігаються на території підприємства.

Але не минуло й півроку, як виявилося, що висновки, зроблені податківцями у Консультації № 258, стосуються не всіх відходів, а лише побутових (лист ДПСУ від 15.05.12 р. № 13743/7/15-2117*). Інакше кажучи, податківці наполягають, що не сплачувати екоподаток суб’єкти господарювання мають право за тимчасове зберігання на власній території до моменту передачі спеціалізованій організації лише побутових відходів. Виходить, що у випадку коли у суб’єктів господарювання утворюються відходи виробництва, вони мають нараховувати і сплачувати екоподаток за тимчасове розміщення відходів.

*Див. ком. «Екоподаток за тимчасове розміщення відходів: ДПСУ «роз’яснила» свої роз’яснення»// «БТ», 2012, № 23, с. 6.

У зв’язку із зміною позиції податківців можна говорити, що суб’єктам господарювання доведеться сплачувати екоподаток і за тимчасове розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп. І хоча такі відходи логічно було б віднести до побутових відходів, та все ж не виключено, що податківці будуть проти такого підходу і наполягатимуть, що оскільки люмінесцентні лампи беруть безпосередню участь у процесі виробництва (освітлюють виробничі, адміністративні й інші приміщення), то вони вважаються виробничими відходами.

На наш погляд, висновки податківців щодо сплати екоподатку за тимчасове зберігання відходів виробництва є, що найменше, сумнівними. Вважаємо, що за тимчасове зберігання на території підприємства промислових відходів екоподаток сплачувати теж не потрібно, як і за тимчасове зберігання побутових відходів. Пояснюється це тим, що зберігання промислових, як і побутових, відходів, відбувається у контейнерах або урнах для відходів, які, як вказано у Консультації № 258, не є місцями остаточного видалення відходів і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів для зберігання відходів. А тому незрозуміло, чому податківці трактують одні і ті ж норми ПКУ по-різному для різних видів відходів.

Звертаємо увагу, що на сьогодні ВРУ прийняла, а Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.12 р. № 4834-VI. У ньому передбачено внести зміни до ПКУ, відповідно до яких під розміщенням відходів будуть розуміти постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях. Таке визначення терміна «розміщення відходів» має повністю зняти всі запитання про оподаткування відходів, що тимчасово зберігаються на території підприємства.

Але доки ці зміни не наберуть чинності (це відбудеться з 01.01.13 р.) суб’єктам господарювання, які не збираються сперечатися з податківцями, доведеться сплачувати екоподаток за тимчасове зберігання промислових відходів, а тим, які мають намір відстоювати свою позицію, напевно, доведеться звертатися до суду.

Що стосується безпосередньо сплати екоподатку за відпрацьовані люмінесцентні лампи, то детально з правилами заповнення Декларації з екоподатку та сплати нарахованих зобов’язань до бюджету ви можете ознайомитися в статті «Екологічний податок: подання звітності за І квартал 2011 року» // «БТ», 2011, № 15, с. 51.

У цій статті ми лише нагадаємо строки подання декларації і сплати зобов’язань до бюджету.

Подається декларація з екоподатку за звітний квартал (без використання наростаючого підсумку) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. Сплачується податок, розрахований у такій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання (ст. 250 ПКУ).

При цьому місце подання звітності з екоподатку та сплати нарахованого податку за розміщення відходів (люмінесцентних ламп) слід визначати за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об’єктів.

Крім того, у випадку коли місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку платника екоподатку, якому в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, то такий платник до органу ДПС, в якому він перебуває на обліку, має подати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій (п. 250.8 ПКУ).

На цьому все. Сподіваємося, що ця консультація надасть вам, шановні читачі, достатньо інформації, щоб ви без проблем могли використовувати лампи денного світла в своїй господарській діяльності.

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення» від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Класифікатор відходів ДК 005-96 — Державний класифікатор України «Класифікатор відходів ДК 005-96», затверджений наказом Держстандарту від 29.02.96 р. № 89.

Інструкція № 342 — Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджена наказом Мінприроди від 07.07.08 р. № 342.

Порядок № 1218 — Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою КМУ від 03.08.98 р. № 1218.

Консультація № 258 — Узагальнююча податкова консультація щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затверджена наказом ДПСУ від 16.12.11 р. № 258.

СанПіН 4607-88 — Санітарні правила при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповнювачем, затверджені Головним держаним санітарним лікарем СРСР від 04.04.88 р. № 4607-88.

ГОСТ 12.3.031-83 — ГОСТ 12.3.031-83 «Система стандартів безпеки праці. Роботи з ртуттю. Вимоги безпеки», затверджений постановою Державного комітету СССР із стандартів 10.10.83 р. № 4833.