Суми, що відшкодовуються за рішенням суду, уключаються в доходи у момент їх фактичного отримання

Наше підприємство звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за відвантажений у поточному році товар. Суд виніс рішення на нашу користь. За рішенням суду боржник зобов’язаний заплатити:

— суму боргу;

— суму пені за порушення строків оплати поставленого товару;

— інфляційні витрати;

— судовий збір;

— оплату послуг адвоката.

Як відобразити ці суми в бухгалтерському та податковому обліку? У який момент це потрібно зробити: очікувати погашення заборгованості від нашого покупця чи ні?

(м. Дніпропетровськ)

Під час прийняття рішення в тій чи іншій справі суд зобов’язує сторону, яка програла, відшкодувати другій стороні витрати, понесені в ході судового розгляду. Склад судових витрат визначено у ст. 79 — 89 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 44 — 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи, до яких, у свою чергу, належать:

— витрати на правову допомогу;

— витрати сторін та їх представників, пов’язані з прибуттям до суду;

— витрати, пов’язані із залученням свідків, фахівців, перекладачів та проведенням судових експертиз;

— витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та здійсненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

У поставленому запитанні суд визначив до відшкодування позивачу понесені ним витрати на сплату судового збору та оплату послуг адвоката. Крім того, відповідач за цим рішенням суду зобов’язаний виплатити у зв’язку з порушенням договірних зобов’язань пеню і так звані інфляційні витрати.

Згідно з п.п. 135.5.3 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) до складу доходів уключаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.

Що стосується відшкодування судових витрат, то відповідно до п.п. 136.1.5 ПКУ до складу доходів не включаються суми коштів або вартість майна, отримані платником податків за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, установленому законом, як компенсація прямих витрат чи збитків, понесених таким платником податків унаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, а також суми відшкодування немайнової шкоди за рішенням Європейського суду, якщо їх не було віднесено таким платником податків до складу витрат або відшкодовано за рахунок коштів страхових резервів.

Отже, у доходи сума відшкодування потрапляє лише в тому випадку, якщо відповідні витрати раніше було включено до складу податкових витрат. Зауважимо, що витрати на врегулювання спорів у судах уключаються до складу адміністративних витрат на підставі п.п. «е» п.п. 138.10.2 ПКУ. Відповідно за фактом сплати судового збору при поданні позову до суду, за фактом отримання послуг адвоката і при здійсненні інших витрат їх суми правомірно могли бути віднесені у зменшення оподатковуваного прибутку в тому звітному періоді, в якому ці витрати було здійснено. Тоді при отриманні відшкодування цих витрат позивач зобов’язаний уключити його суму до складу доходів.

Якщо платник податків з будь-яких причин не відображав судові витрати у складі витрат, то при отриманні відшкодування відсутні підстави для відображення його суми в доходах на підставі дії п.п. 136.1.5 ПКУ.

Тепер стосовно дати відображення доходів. Ми вважаємо, що всі належні до виплати за рішенням суду суми (крім відшкодування основної суми боргу) підприємство включить до складу доходів при їх фактичному отриманні.

Стосовно сум штрафів та/або неустойки чи пені, отриманих за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, в ПКУ є пряма норма — п. 137.13, згідно з яким до складу доходів платника податку ці суми включаються за датою їх фактичного надходження.*

* Докладно див. консультацію «Договірні санкції: правові особливості та облік» // «БТ», 2012, № 49, с. 20.

Що стосується відшкодування судових витрат, то в п.п. 136.1.5 ПКУ також ідеться про отримані суми, що свідчить на користь відображення доходів у момент їх фактичного отримання. Крім того, згідно з п.п. 135.5.8 ПКУ до складу інших доходів уключаються фактично отримані суми державного мита, попередньо сплачені позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду. Оскільки судовий збір справляється замість державного мита, вважаємо, що до відшкодування суми судового збору можна застосовувати норму п.п. 135.5.8 ПКУ, тобто в доходи ця сума потрапить не на дату набуття чинності рішенням суду, а на дату фактичного відшкодування відповідачем зазначених витрат.

Зауважимо: представники ДПСУ також вважають, що судові витрати, які відшкодовуються, уключаються в доходи в тому звітному періоді, в якому фактично отримано відшкодування, але аргументують цей висновок інакше (див. «Платник податків збільшує доходи в момент фактичного отримання відшкодування судових витрат»).

У наведеному роз’ясненні представники ДПСУ посилаються на п. 137.16 ПКУ, згідно з яким якщо спеціальних правил стосовно дати виникнення доходів в окремих нормах ПКУ немає, то застосовується дата, установлена положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Ми вважаємо, що положення п.п. 136.1.5, п. 137.13 і п.п. 135.5.8 ПКУ містять достатні підстави для визнання цих доходів у момент фактичного отримання цих сум.

Підхід представників ДПСУ також не позбавлений підстав, однак посилання на норми П(С)БО прямої відповіді на це запитання не дає**.

** Зауважимо, що в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2011, № 35, с. 39 (www.visnuk.com.ua), з аналогічного питання, спираючись на цей самий п. 137.16 ПКУ, зроблено абсолютно інший висновок: датою визнання податкового доходу є дата прийняття судом рішення про відшкодування шкоди в зазначеному в рішенні розмірі. Ми не поділяємо цей підхід.

У бухгалтерському обліку є підстави для відображення цих доходів як у момент їх нарахування (тобто на дату набрання рішенням суду законної сили), так і на дату фактичного отримання цих сум. На користь першого підходу свідчать положення Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, згідно з якою в бухгалтерському обліку по кредиту субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» відображаються суми штрафів, пені, неустойки та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнано боржником або щодо яких отримано рішення суду про їх стягнення.

З іншого боку, відповідно до п. 5 П(С)БО 15 «Доходи» дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено. Крім того, П(С)БО 15 є аналогом МСБО 18, за загальними правилами якого (п. 18) дохід визначається, тільки якщо є імовірність надходження суб’єкту господарювання економічних вигод, пов’язаних з операцією. Погодьтеся, що навіть прийняте судом рішення на користь підприємства не гарантує відшкодування відповідачем судових витрат. Це свідчить про те, що і в бухгалтерському обліку є підстави для визнання таких доходів не на дату набрання сили рішенням суду, а на дату фактичного надходження таких сум. До речі, ДПСУ, як випливає з наведеної вище консультації в ЄБПЗ (розділ 110.07.20), поділяє цю позицію: у податковому обліку, так само як і в бухгалтерському, судові витрати, що відшкодовуються, уключаються в дохід на дату їх фактичного надходження.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО