СЕЗОННІ Й ТИМЧАСОВІ
ПРАЦІВНИКИ —
особливості трудових відносин
Є галузі виробництва, в яких необхідність у залученні найманої праці нерівномірна протягом календарного року. Крім того, у роботодавців несезонних галузей може виникнути потреба в залученні працівників на нетривалу за часом роботу або для заміщення тимчасово відсутніх працівників.
У сьогоднішній статті розглянемо особливості трудових відносин із сезонними й тимчасовими працівниками, нюанси здійснення їм виплати відпускних, лікарняних тощо.
Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», v.zmienko@id.factor.ua
Сезонні й тимчасові працівники: поняття і відмінності
Чим регулюються відносини. Згідно зі ст. 7 КЗпП особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників та додаткові умови для припинення трудових договорів з ними (крім передбачених ст. 41 КЗпП) установлюються законодавством.
На сьогодні особливості трудових відносин із сезонними працівниками регламентуються як нормами КЗпП (у тому числі спеціальними ст. 23, п. 2 ст. 36, ст. 39 і ст. 391), так і спеціальними нормативно-правовими актами, а саме Указом № 310, Списком сезонних робіт і Положенням № 578.
Для тимчасових працівників замість Указу № 310 (для сезонних) передбачено «свій» Указ № 311* .
* Обидва укази прийняті ще за часів СРСР, але діють на території України в частині, що не суперечить законодавству України, згідно з постановою ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-XII.
Сезонні працівники. Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних та кліматичних умов виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців (п. 3 Положення № 578; п. 1 Указу № 310). Працівників, які працевлаштуються на відповідні посади для виконання сезонних робіт, традиційно називають сезонними працівниками.
Сезонна робота передбачає виконання працівником своїх обов'язків саме в певний сезон.
Перелік сезонних робіт наведено у Списку сезонних робіт (табл. 1).
Таблиця 1. Список сезонних галузей та сезонних робіт
| Список сезонних галузей | Список сезонних робіт |
| Лісова промисловість і лісове господарство | Добування живиці, барасу та ялинової сірки. |
| Торф'яна промисловість | Болотно-підготовчі роботи. |
| Сільське господарство | Робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві Роботи на вирощуванні та збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин. |
| Переробні галузі промисловості | Робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції. |
| Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку | Роботи, пов'язані із санаторно-курортним обслуговуванням хворих та відпочивальників у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку |
| Транспортно-дорожній комплекс | Авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах |
Якщо роботи не включено до Списку сезонних робіт, то сезонними вони не є. Якщо ж у роботодавця на таких роботах виникне потреба у праці працівників на певний час, то на роботу можна оформити тимчасових працівників, а якщо тривалість таких робіт перевищує 2 місяці, то укласти з працівниками звичайні строкові трудові договори, тривалість яких регулюється за угодою сторін та не обмежується нормативно-правовими актами (наприклад, робота в літніх кафе тощо).
Водночас на сезонних підприємствах можуть працювати і постійні працівники — як правило, це адмінперсонал.
Тимчасові працівники. Тимчасовими працівниками є працівники, яких прийнято на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до 4 місяців (п. 1 Указу № 311). Якщо працівника прийнято на строк, що перевищує 2 місяці (для заміщення тимчасово відсутніх — до 4 місяців), то такого працівника не можна вважати тимчасовим працівником. Трудові договори з ним можна оформити за строковим трудовим договором згідно з вимогами КЗпП. Норми Указу № 311 в такому разі не застосовують.
Крім того, тимчасові працівники можуть також працювати і на сезонних роботах (п. 12 Указу № 310), наприклад, для заміщення сезонних працівників, які хворіють.
Як бачимо, спільним для обох категорій працівників є те, що й із сезонними, і з тимчасовими працівниками укладають трудовий договір на певний строк або на час виконання певної роботи, тобто строковий трудовий договір.
Роботодавцю доцільно розробити внутрішній документ (положення, наказ, розділ колективного договору), що регламентує використання праці сезонних і тимчасових працівників. У ньому слід обов'язково перелічити види робіт, що є сезонними і тимчасовими, а також список сезонних професій та перелік посад, на які можуть прийматися тимчасові працівники.
Особливості прийняття на роботу і звільнення
Робота сезонних і тимчасових працівників є різновидом строкового трудового договору. У КЗпП нюанси таких трудових відносин регулюються ст. 23, п. 2 ст. 36, ст. 39 і ст. 391.
У табл. 2 наведено особливості трудових відносин із сезонними і тимчасовими працівниками.
Сезонних і тимчасових працівників, прийнятих на основне місце роботи, обліковують при розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (лист Фонду соцзахисту інвалідів від 26.02.08 р. № 1/6-43/06).
Посади, на які приймають сезонних і тимчасових працівників, необхідно вказувати у штатному розписі підприємства. При цьому у штатному розписі можна зазначити період, коли виникає потреба в роботі за цією посадою. Тоді вакантною така посада буде лише в зазначений період.
Таблиця 2. Особливості укладення та розірвання трудових відносин
із сезонними і тимчасовими працівниками
| Запитання | Пояснення |
| 1 | 2 |
| ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ | |
| Строк трудових відносин | — на сезонні роботи — не перевищує тривалості сезону, тобто не більше ніж на 6 календарних місяців (п. 4 Указу № 310); |
| Установлення строку випробування | Не встановлюється . Випадки, коли забороняється встановлювати строк випробування, перелічено в ч. 3 ст. 26 КЗпП. І хоча сезонних і тимчасових працівників у ній прямо не названо, відкритий перелік випадків («в інших випадках, якщо це передбачено законодавством») спричинює необхідність ураховувати норми п. 5 Указу № 310 і п. 4 Указу № 311, де міститься пряма заборона цього |
| Особливості прийняття на роботу | Прийняття на роботу сезонних і тимчасових працівників здійснюють у загальному порядку (див. Тему тижня «У нашому полку прибуло: прийняття на роботу» // «БТ», 2012, № 9, с. 37) з урахуванням таких нюансів: |
| ЗВІЛЬНЕННЯ | |
| Підстава для припинення трудових відносин | Пункт 2 ст. 36 КЗпП. |
| Особливості звільнення | 1 . Заява на звільнення від працівника не потрібна. |
| Дата звільнення | 1. Трудовий договір із тимчасовим та сезонним працівником, як і з іншими строковими працівниками, підлягає розірванню в день закінчення строку, зазначеного в наказі. |
| Особливості звільнення, коли в день звільнення працівник хворіє | Якщо в день звільнення працівник хворіє, то його також звільняють у день закінчення трудового договору, але допомогу виплачують за всі дні. Справа в тому, що звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору не є підставою для невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів ФТВП — вона виплачується незалежно від звільнення застрахованої особи за весь період втрати працездатності (лист ФТВП від 06.08.04 р. № 05-31-1137; лист Мінпраці від 27.08.07 р. № 514/020/99-07). Приклад оплати лікарняного див. у Пошті тижня «Оплата двох лікарняних підряд» // «БТ», 2012, № 9, с. 35. |
| Дострокове розірвання трудового договору з ініціативи працівника | Сезонні й тимчасові працівники мають право розірвати трудовий договір за власним бажанням, повідомивши про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні (на відміну від звичайних працівників, які зобов'язані повідомити роботодавця за 2 тижні; п. 6 Указу № 310, п. 5 Указу № 311). Підставою для такого розірвання є ст. 39 КЗпП, а причинами можуть бути: |
| Дострокове розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця | Можливе в загальних випадках, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП. Крім цього, указами № 310 і № 311 передбачено додаткові умови для розірвання договору: |
| Звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років за медичним висновком), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП) | Звільнення з ініціативи власника таких жінок, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допускається, але тільки з обов'язковим їх працевлаштуванням і виплатою середнього заробітку протягом періоду працевлаштування, але не більше 3 місяців від дня закінчення строкового трудового договору. Ці гарантії також поширюються на одиноких батьків на підставі ст. 1861 КЗпП (роз'яснення Мін'юсту від 25.01.11 р.). |
Трудові гарантії
Оплата праці. Оплату праці сезонних (тимчасових) працівників здійснюють відповідно до умов трудового договору. Таким працівникам здійснюють усі виплати, передбачені локальними актами підприємства для таких категорій працівників (колективним договором, положеннями, наказами).
Індексація. Зарплату, нараховану сезонним (тимчасовим — якщо дозволяє строк трудових відносин) працівникам, як і тим, хто працює за основним місцем, слід індексувати (ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII і п. 7 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.03 р. № 1078). Докладно питання індексації розглянуто у статті «Індексація зарплати» // «БТ», 2012, № 5, с. 16.
Компенсація . Компенсацію за затримку виплати зарплати на один та більше календарних місяців необхідно нараховувати всім працівникам незалежно від їх категорії, у тому числі сезонним і тимчасовим. Про нарахування компенсації читайте у статті «Компенсація за затримку зарплати: особливості обчислення та відображення в обліку» // «БТ», 2012, № 5, с. 35.
Відпустка. Згідно з п. 10 Указу № 310 та п. 10 Указу № 311 для сезонних і тимчасових працівників право на відпустку або на заміну її грошовою компенсацією не передбачено. Однак вважаємо, що на сьогодні в цій частині норми указів застосовувати не можна.
Так, стосовно щорічної основної відпустки ці укази суперечать ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки, згідно з якою надання відпустки для сезонних і (тимчасових) працівників передбачено: «Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України». Для розрахунку днів відпустки, які заробив працівник на сезонній (тимчасовій) роботі, можна використовувати формулу для розрахунку днів невикористаної відпустки, що підлягає компенсації при звільненні (докладніше див. Тему тижня «Відпускні при звільненні» // «БТ», 2010, № 46, с. 33).
Що стосується інших видів відпусток, то вважаємо, що сезонним і тимчасовим працівникам їх слід надавати в загальному порядку.
Ненадання відпусток сезонним і тимчасовим працівникам, на наш погляд, слід розцінювати як порушення трудового законодавства, оскільки ні КЗпП, ні Законом про відпустки обмеження на надання відпусток для цих категорій працівників не передбачено. Тому роботодавець має надати сезонним і тимчасовим працівникам додаткову щорічну відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та при роботі на персональному комп'ютері, якщо працівник зайнятий у таких умовах не менше половини робочого дня.
Що стосується додаткової відпустки «на дітей», то оскільки така відпустка не залежить від відпрацьованого протягом року часу, роботодавець має також її надати сезонному (тимчасовому) працівнику, за умови, що в такому календарному році працівник не працював у іншого роботодавця. Якщо ж у трудовій книжці працівника є запис про трудові відносини, які були розірвано в поточному календарному році, то працівник правом на цю відпустку мав скористатися в іншого роботодавця (використати відпустку чи отримати грошову компенсацію при звільненні). Про це йдеться в листі Мінсоцполітики від 20.10.11 р. № 307/13/133-11 (ком. у «БТ», 2011, № 49, с. 5).
Із приводу часу, коли сезонний (тимчасовий) працівник має право використовувати зароблені ним дні відпустки, то, на наш погляд, протягом строку дії трудового договору це має вирішуватися за домовленістю між працівником та роботодавцем. Це питання може бути застережено у трудовому договорі з працівником або в локальному документі, що регламентує використання праці сезонних (тимчасових) працівників (положення, колективний договір). Але оскільки питання надання відпусток сезонним (тимчасовим) працівникам у чинному трудовому законодавстві практично не врегульоване, вважаємо, що тут пріоритет має роботодавець — він має право надавати відпустку таким працівникам, коли йому буде зручно.
Що стосується правила «6-місячного відробітку», передбаченого ст. 79 КЗпП, то, на наш погляд, для сезонних (тимчасових) працівників воно не застосовується, оскільки у ст. 79 КЗпП ідеться про перший рік роботи. Строк же трудових відносин з цими працівниками нетривалий і завжди менше 6 місяців (для сезонних працівників обмежено 6 місяцями, а для тимчасових — 2 або 4).
Як і постійні працівники, сезонні (тимчасові) працівники зароблені, але не використані дні відпустки згідно зі ст. 3 Закону про відпустки можуть використати при звільненні. Слід зауважити, що при звільненні у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за бажанням працівника надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку дія трудового договору триває до закінчення відпустки. Важливо, що продовження строку договору на зароблені працівником дні відпустки не перетворює строковий трудовий договір на безстроковий.
Якщо працівник не використав відпустку до закінчення строку дії трудового договору і не вимагає згідно з ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки надати її при звільненні, йому відповідно до ст. 83 КЗпП при звільненні слід виплатити грошову компенсацію за всі не використані, але зароблені ним дні відпустки.
Оскільки сезонні й тимчасові працівники працюють менше 12 календарних місяців (сезонні працівники — максимум 6 місяців, а тимчасові — максимум 2 або 4), тобто неповний розрахунковий період, звертаємо вашу увагу на такі особливості в розрахунку середньої зарплати для оплати днів відпустки (табл. 3).
Таблиця 3. Особливості розрахунку суми середньої
зарплати для нарахування відпускних
сезонним і тимчасовим працівникам
| Тривалість розрахункового періоду | Розрахунок середньої зарплати |
| До розрахункового періоду потрапляє хоча б один повний місяць (1) (з 1-го до 1-го числа) | Згідно з абзацом другим п. 2 Порядку № 100 середню зарплату розраховуємо виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. |
| У розрахунковий період не потрапляє жоден повний відпрацьований місяць (з 1-го до 1-го числа) | Застосовуємо правило абзацу третього п. 4 Порядку № 100: середній заробіток розраховують виходячи з установленої працівнику у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (лист Мінпраці від 22.12.05 р. № 717/018/84-05). |
| (1) Якщо працівника прийнято на роботу з 1-го робочого дня місяця, який не є 1-м календарним днем, такий місяць ураховуємо при визначенні тривалості розрахункового періоду. Приклад: працівник, прийнятий на роботу 2 квітня 2012 року (перший робочий день місяця), звільняється 03.05.12 р. До розрахункового періоду для розрахунку суми компенсації включається квітень 2012 року, оскільки 1 квітня був вихідним днем. | |
Відпустку без збереження зарплати може бути надано сезонному (тимчасовому) працівнику за погодженням такої можливості з роботодавцем. Водночас при наданні неоплачуваної відпустки на підставі ст. 25 Закону про відпустки у працівника формально є право на таку відпустку без згоди роботодавця. Якщо ж на період цієї відпустки припадає день звільнення, на наш погляд, на відміну від оплачуваної відпустки, працівника слід звільнити в цей день. Тому при наданні неоплачуваної відпустки на підставі ст. 25 і 26 Закону про відпустки слід ураховувати день звільнення.
Соціальні допомоги
Оплата звичайних лікарняних. Сезонні й тимчасові працівники, як й інші працівники підприємства, мають право на оплату тимчасової непрацездатності. Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону № 2240 застрахованим особам, які працюють на сезонних або тимчасових роботах, допомога надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року. Так само оплачують листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років (ч. 3 ст. 35 Закону № 2240). Якщо працівник принесе листок непрацездатності, за яким належить оплатити дні хвороби, у тому числі понад 75 днів за рік, роботодавець за таким лікарняним здійснює виплати лише за дні в межах 75-денного строку.
У загальному випадку відповідно до п. 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Це правило працює і для сезонних і тимчасових працівників, які працюють у звичайних несезонних роботодавців.
Що стосується роботодавців, яких віднесено до сезонних галузей, то з урахуванням роз'яснень, наведених у листі Мінпраці від 09.09.10 р. № 244/18/99-10 («БТ», 2010, № 52, с. 5), тривалість розрахункового періоду залежить від статусу працівників:
— постійні працівники (наприклад, адміністративний персонал), які працюють цілорічно як у сезон, так і в міжсезоння, — для визначення розрахункового періоду застосовуються норми абзацу четвертого п. 4 Порядку № 1266 — це 12 календарних місяців підряд (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок;
— сезонні працівники, прийняті за строковим трудовим договором на певний строк (сезон), — загальний випадок визначення розрахункового періоду — останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
При розрахунку середнього заробітку для оплати днів хвороби, як і при розрахунку відпускних, слід ураховувати особливості розрахунку середнього заробітку при неповному розрахунковому періоді. Ураховуючи нетривалі трудові відносини сезонних і тимчасових працівників, середній заробіток розраховують так, як показано в табл. 4. Докладніше див. Тему тижня «Лікарняні: нарахування та облік» // «БТ», 2011, № 46, с. 31.
Що стосується обчислення страхового стажу, від якого залежить розмір допомоги, то з 01.01.01 р. згідно зі ст. 7 Закону № 2240 під страховим стажем розуміють період (суму періодів), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачувала або за неї сплачували страхові внески до Фонду соціального страхування. Тому міжсезонний період чи інший період, в якому працівник фактично не працює і не сплачує (або за нього не сплачуються) страхові внески, не включається до страхового стажу.
Допомога по вагітності та пологах. Якщо в період роботи на сезонних або тимчасових роботах у жінки настає період відпустки по вагітності та пологах, то вона має повне право на отримання такої відпустки роботодавцем та отримання допомоги на підставі виписаного медустановою листка непрацездатності без жодних обмежень. Обмежень для надання такої допомоги Законом № 2240 не передбачено. Особливості обчислення середньої зарплати для оплати днів відпустки по вагітності та пологах для сезонних і тимчасових працівників див. у табл. 4.
Крім того, зважаючи на особливий статус такої жінки на дату закінчення строкового трудового договору (вагітна), працює обмеження на її звільнення, передбачене ст. 184 КЗпП, — допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Що стосується збереження заробітку на період працевлаштування на строк до 3 місяців, то, на наш погляд, виплачувати його за період виплати допомоги по вагітності та пологах, не потрібно.
Що стосується дати звільнення такої жінки, то з урахуванням позиції Мінсоцполітики (листи від 01.02.10 р. № 39/06/186-10 і від 15.04.11 р. № 3961/0/14-11/10) та норми ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки* радимо розривати трудовий договір з такою жінкою не раніше дня закінчення відпустки по вагітності та пологах. Але при цьому необхідно вжити всіх заходів щодо її подальшого працевлаштування, як того вимагає ст. 184 КЗпП (див. табл. 2 на с. 17). Виняток — жінка втрачає статус, названий у ст. 184 КЗпП (наприклад, вона втрачає дитину).
* Наводимо норму: «У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки».
Таблиця 4. Особливості розрахунку суми середньої зарплати
для нарахування оплати днів хвороби
сезонним і тимчасовим працівникам
| Тривалість розрахункового періоду | Розрахунок середньої зарплати для | |
| звичайних лікарняних | допомоги по вагітності та пологах (з 15.12.09 р.) | |
| 1 | 2 | 3 |
| Працівник відпрацював менше 1 цілого місяця (1) (до розрахункового періоду не потрапляє жоден повний відпрацьований місяць | Середню зарплату розраховуємо за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (п. 6 Порядку № 1266) | Середню зарплату розраховуємо виходячи з фактично нарахованої зарплати, з якої сплачувалися страхові внески, але не вище розміру середньої зарплати за всіма видами економічної діяльності в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок (відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі — за даними Держкомстату), і не нижче розміру мінзарплати, установленого законом у місяці настання страхового випадку (п. 6 Порядку № 1266) |
| До розрахункового періоду потрапляє менше 6 повних календарних місяців (1) (з 1-го до 1-го числа) | Середню зарплату розраховуємо виходячи з доходу за фактичну кількість цілих календарних місяців (з 1-го по 1-е число), що передували тому місяцю, в якому настав страховий випадок | |
| Страховий випадок настав у перший день роботи | Середню зарплату розраховуємо діленням тарифної ставки (окладу) на середньомісячну кількість робочих днів (годин)(2), установлену на підприємстві (у структурному підрозділі або за індивідуальним графіком роботи) (абзац перший п. 10 Порядку № 1266) | Х |
| У розрахунковому періоді не було заробітку з однієї з трьох поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 і 6 років за медичним висновком) | Середньоденну зарплату за один календарний день розраховуємо діленням тарифної ставки (окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (абзац восьмий п. 14 Порядку № 1266) | |
| (1) На думку Мінпраці, якщо працівника прийняли на роботу не з 1-го числа місяця (у зв'язку з тим, що перший робочий день місяця не збігається з першим календарним днем), такий місяць до розрахункового періоду для лікарняних уключатися не може (листи від 16.12.08 р. № 21/18/99-08 і від 19.10.07 р. № 595/020/99-07). На наш погляд, цей висновок зроблено на підставі доволі формального прочитання Порядку № 1266, адже працівник відпрацював усі робочі дні місяця. Однак такою є думка Мінпраці, і заперечувати її досить важко. (2) Середньомісячну кількість робочих днів розраховуємо за останні 6 календарних місяців перед настанням страхового випадку (лист Мінпраці від 08.01.08 р. № 9783/0/14-07/020). | ||
Оподаткування виплат
ПДФО. Жодних особливостей в оподаткуванні виплат сезонним і тимчасовим працівникам чинним законодавством не передбачено. При застосуванні податкової соціальної пільги слід ураховувати, що її застосування починається в місяці подання працівником заяви на її застосування, а припиняється — у місяці звільнення незалежно від дати звільнення (у тому числі в останній день місяця).
ЄВС. Для сезонних працівників у ч. 2 ст. 7 Закону про ЄВС і п.п. 4.3.4 Інструкції № 21-5 є окрема норма: «Для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайнятих на сезонних роботах, що виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які одержують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які її нараховано».
Тому, якщо умовами оплати передбачено нарахування оплати праці сезонним працівникам не за календарний місяць, а за триваліший період, то нарахований заробіток слід поділити на кількість місяців, за які її нараховано.
Зверніть увагу! Ділимо саме на кількість місяців, а не днів, протягом яких працівник працював. У цій ситуації логічніше було б говорити не про ділення зарплати (доходу) на «кількість місяців, за які її нараховано», а розподілити зарплату пропорційно робочим дням. Однак норма із Закону про ЄВС у незмінному вигляді перекочувала до Інструкції № 21-5, тож так її і слід застосовувати. Про це свідчить і лист ПФУ від 12.01.12 р. № 788/03-20.
У щомісячній формі № 4 нарахований заробіток за кілька місяців відображаємо у графах 15 і 16 таблиці 6 звіту за місяць, в якому проведено таке нарахування зарплати (доходу). При цьому в Таблиці 6 слід заповнити стільки окремих рядків на працівника, на скільки місяців припадає нарахована зарплата (дохід), — місяць указуємо у графі 11, у графі 10 — «1» (п. 4.9 Порядку № 22-2).
Крім того, сезонний характер на роботах зі спецстажем відображаємо шляхом заповнення графи 17 Таблиці 7 (проставляється також позначка у графі 19 Таблиці 6).
Документи і скорочення статті
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. № 2240-III.
Закон про ЄВС — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.
Указ № 310 — Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників та службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.74 р. № 310-IX.
Указ № 311 — Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників та службовців» від 24.09.74 р. № 311-IX.
Список сезонних робіт — Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278.
Положення № 578 — Положення про порядок організації сезонних робіт, затверджене постановою КМУ від 27.04.98 р. № 578.
Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.10 р. № 21-5.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266.
Порядок № 22-2 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.10 р. № 22-2.
Порядок № 439 — Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою КМУ від 06.05.01 р. № 439.
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ФТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
