Учасник товариства — нерезидент: нюанси формування статутного капіталу

УЧАСНИК ТОВАРИСТВА — НЕРЕЗИДЕНТ:

нюанси формування статутного капіталу

У пропонованій статті розберемося з порядком унесення вкладів учасниками-нерезидентами: що дає товариству статус підприємства з іноземними інвестиціями; як оцінити вклад нерезидента; як здійснюється іноземна інвестиція; у яких випадках вартість вкладу нерезидента має підтверджуватися незалежною експертною оцінкою; які наслідки ці операції спричинюють у податковому обліку; як правильно провести їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Загальні положення

Відносини, пов’язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються ГКУ, ЦКУ, Законом № 93/96, Законом про госптовариства та іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором установлено інші правила, ніж ті, які передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору (ч. 1 ст. 400 ГКУ).

Іноземними інвесторами можуть бути юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України та не обмежені у дієздатності, інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності.

Зверніть увагу, що фізична особа — іноземець, яка отримала дозвіл на імміграцію та має відповідним чином оформлену посвідку на постійне проживання в Україні, не вважатиметься іноземним інвестором.

Тепер розглянемо, які підприємства вважаються підприємствами з іноземними інвестиціями (ПІІ) і що дає їм цей статус.

ПІІ — підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 % (п. 3 ст. 1 Закону № 93/96; ч. 2 ст. 63 ГКУ)*. Підприємство набуває статусу ПІІ з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Пільги в оподаткуванні

Сьогодні особливих пільг для ПІІ в чинному законодавстві немає: вони підлягають оподаткуванню в загальновстановленому порядку, що діє на території України**. Водночас на етапі ввезення в Україну іноземної інвестиції (крім товарів для реалізації та власного вжитку) до статутного капіталу ПІІ передбачено пільгу у вигляді звільнення від сплати мита (ст. 18 Закону № 93/96; ч. 2 ст. 287 МКУ).

** Згідно зі ст. 7 Закону № 93/96 для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Причому раніше (до набуття чинності МКУ) згідно зі ст. 18 Закону № 93/96 пропуск такого майна через кордон України здійснювався на підставі простого векселя, виписаного на суму мита, який погашався за умови зарахування майна на баланс емітента — ПІІ протягом 30 календарних днів з дня оформлення ВМД. При цьому якщо протягом трьох років ПІІ продавало або відчужувало в інший спосіб таке майно, то воно зобов’язане було сплатити суму мита.

Так було до 01.06.12 р. (дати набуття чинності МКУ). Сьогодні у ст. 18 Закону № 93/96 зазначено, що обкладення митом такого майна здійснюється відповідно до МКУ , який містить схожі норми (див. «Вимоги МКУ до ввезення іноземної інвестиції» на с. 25).

Таким чином, при ввезенні майна (крім товарів для реалізації та власного вжитку) до статутного капіталу ПІІ мито не справляється. Якщо таке майно буде продано або відчужено в інший спосіб до закінчення 3-річного строку, ввізне мито сплачується на загальних підставах. Відмінність полягає в тому, що тепер не видається простий вексель на суму мита. При ввезенні мито просто не сплачується (у гр. 36 «Преференція» ВМД щодо мита вказується код пільги «152» згідно з Класифікатором пільг***).

Зверніть увагу, що 3-річний строк відлічується з моменту зарахування майна на баланс підприємства, у зв’язку з чим митні органи після оформлення ввезення на територію України, як і раніше, вимагають від підприємства підтвердження зарахування ввезеного майна на баланс і надання Інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції за формою додатка 1 до Положення № 928 (далі — Інформаційне повідомлення), на чому докладніше ми зупинимося нижче. Причому таке підтвердження, як і раніше (мабуть, за звичкою, оскільки зараз ця вимога нізвідки не випливає), митні органи вимагають надати протягом 30 календарних днів після оформлення ВМД.

Реєстрація іноземної інвестиції

Раніше ст. 13 Закону № 93/96 приписувала обов’язкову реєстрацію іноземних інвестицій. Законом № 2155 , який почав діяти з 15.05.10 р., було скасовано низку обмежень у сфері інвестиційної діяльності, у тому числі й вимогу про обов’язкову реєстрацію іноземної інвестиції.

Тепер реєстрація іноземної інвестиції здійснюється на добровільних засадах у порядку, установленому Положенням № 928. Для цієї реєстрації суб’єкт подає такий пакет документів (п. 4 Положення № 928):

— Інформаційне повідомлення у трьох примірниках, заповнене за формою та в порядку згідно з додатками 1 і 2 до Положення № 928, з відміткою податкового органу за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

— документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

— документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст. 2 Закону № 93/96 );

— документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію (на сьогодні — 340 грн.).

Органами держреєстрації є Рада Міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Реєстрація здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню реєстраційного номера, який на всіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу реєстрації.

Що стосується строків реєстрації, то тепер відповідно до ст. 13 Закону № 93/96 вона здійснюється протягом 3 робочих днів після фактичного внесення іноземної інвестиції. При цьому орган держреєстрації розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції протягом 3 робочих днів з дати надходження необхідних документів від ПІІ (п. 4 Положення № 928). Згідно зі змінами, що наберуть чинності з 17.12.12 р. (згідно із Законом № 4835), реєстрація іноземної інвестиції здійснюватиметься у 7-денний строк від дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій. Саме в такі строки провадитиметься й анулювання реєстрації.

Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на отримання пільг та гарантій , передбачених Законом № 93/96 (зокрема, без реєстрації не діятиме пільга зі сплати ввізного мита) . Державні гарантії захисту іноземних інвестицій наведено в розділі II Закону № 93/96, а також у ст. 397 ГКУ.

Оцінка вкладу нерезидента

Згідно зі ст. 393 ГКУ оцінка іноземних інвестицій, уключаючи внески до статутного капіталу ПІІ, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на підставі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні здійснюється за курсом НБУ. Аналогічна норма міститься у ст. 5 Закону № 93/96. Зверніть увагу, що ніде не вказано, за курсом НБУ на яку дату потрібно виконувати перерахунок. В описі графи 5 «Обсяг інвестиції в іноземній конвертованій валюті та валюті України» Інформаційного повідомлення зазначено, що тут наводиться обсяг іноземної інвестиції, перерахованої за курсом НБУ на дату фактичного внесення інвестиції.

Виникає запитання, за яким же курсом НБУ визначати розмір внеску іноземного учасника до статутного фонду — за курсом на момент складання та реєстрації установчих документів чи за курсом на дату фактичного внесення іноземної інвестиції? Зауважимо таке.

Згідно зі ст. 4 і 50 Закону про госптовариства установчі документи ТОВ повинні, зокрема, містити відомості про розмір часток кожного учасника, розмір, склад і порядок унесення ними вкладів, розмір та порядок створення статутного капіталу. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 86 ГКУ вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Із цього робимо такі висновки. Розмір статутного капіталу та розмір вкладу кожного учасника визначаються у гривнях. Причому таке визначення здійснюється на момент створення товариства (підписання та реєстрації статуту). Відповідно частка іноземного інвестора визначається у гривнях з установленням еквівалента в іноземній валюті за курсом НБУ на цю дату. На підставі зареєстрованого статуту товариство відображає заборгованість усіх учасників в обліку (Дт 46 — Кт 40), яка у гривенному еквіваленті залишається незмінною. Перерахунку підлягає тільки заборгованість іноземного інвестора, та й то не в усіх випадках, про що йтиметься нижче.

Товариство має право зафіксувати у статуті, що оцінка вкладу учасника визначається за курсом НБУ на дату фактичного внесення вкладу, але в такому разі, на наш погляд, після отримання внеску та перерахунку його вартості у гривні за курсом НБУ на цю дату потрібно внести відповідні зміни до статуту про розмір статутного капіталу і зареєструвати їх.

Вкладом іноземного інвестора можуть бути згідно зі ст. 2 Закону № 93/96 у тому числі й акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (право власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені в конвертованій валюті. При внесенні до статутного фонду цінних паперів, емітентом яких є нерезидент, потрібно враховувати вимоги Положення № 42, згідно з п. 1.3 якого іноземні цінні папери допускаються до обігу* на території України після їх реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. При цьому такі цінні папери має бути розміщено в депозитарній установі країни їх походження (п. 1.4 Положення № 42).

* Під обігом цінних паперів розуміється здійснення правочинів, пов’язаних із переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів (ст. 1 Закону про ЦП). Оскільки при внесенні до статутного фонду відбувається перехід права власності на цінні папери і таке внесення здійснюється на підставі договірних відносин між засновниками, зафіксованих у статуті, така операція підпадає під визначення обігу цінних паперів на території України.

Говорячи про оцінку вкладів іноземних інвесторів, зауважимо, що ніде немає вимоги про проведення експертної оцінки внесеного нерезидентом майна. Єдине — згідно зі ст. 2 Закону № 93/96, якщо іноземна інвестиція здійснюється у вигляді будь-яких прав інтелектуальної власності, їх вартість у конвертованій валюті підтверджується відповідно до законів (процедур) країни інвестора або міжнародних торговельних звичаїв, а також експертною оцінкою в Україні, уключаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, ноу-хау тощо. При внесенні прав на здійснення господарської діяльності, уключаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, їх вартість у конвертованій валюті має бути підтверджено згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.

Порядок унесення вкладів

Вище ми вже розглянули деякі нюанси щодо внесення вкладів іноземними інвесторами. Сьогодні ні для українських, ні для іноземних інвесторів немає вимоги про обов’язкове внесення 50 % вкладів до реєстрації товариства**. Тепер статутний капітал ТОВ підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року від дня державної реєстрації товариства. Відповідно ввезення майна з-за кордону як внеску до статутного фонду вже після реєстрації товариства усуває чимало проблем щодо оформлення та оподаткування. Зокрема, емітентам корпоративних прав — платникам ПДВ бажано здійснювати таке ввезення вже після отримання свідоцтва платника ПДВ, щоб не втратити право на податковий кредит щодо сплаченого при імпорті ПДВ.

** До 07.06.11 р. у ст. 52 Закону про госптовариства була норма, що до моменту реєстрації ТОВ кожен з учасників зобов’язаний унести до статутного капіталу не менше 50 % зазначеного в установчих документах внеску. Законом № 3263 цю вимогу скасовано.

Що стосується внесення грошових коштів, то тут слід керуватися Положенням № 280, згідно з п. 1.3 якого іноземні інвестиції в Україну у грошовій формі дозволяється здійснювати у гривнях та іноземній валюті виключно групи 1 Класифікатора інвалют.

Завдяки змінам, унесеним до Положення № 280 постановою НБУ від 22.12.10 р. № 572, розширено способи внесення іноземним інвестором вкладів у грошовій формі. Так, відповідно до п. 2.1 Положення № 280 для здійснення іноземних інвестицій в Україну іноземний інвестор має право:

— відкрити інвестиційний рахунок і перераховувати на нього іноземну валюту з-за кордону;

— перераховувати безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну валюту з-за кордону;

— зараховувати ввезену в Україну власником інвестиційного рахунка (уповноваженою ним особою) і задекларовану митному органу під час в’їзду в Україну іноземну валюту групи 1 Класифікатора інвалют на власний інвестиційний рахунок. Уповноважена особа має надати копію легалізованої або засвідченої шляхом проставляння апостилю довіреності, що підтверджує його повноваження на здійснення цих дій (у разі видачі іноземним інвестором такої довіреності на території України подається копія цієї довіреності, посвідчена нотаріально). Під час зарахування на інвестиційний рахунок коштів у митній декларації проставляється відмітка уповноваженого банку, а копії митної декларації та довіреності залишаються в уповноваженому банку, що може здійснити таке зарахування протягом року з дати оформлення митної декларації;

— здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунка і зараховувати на інвестиційний рахунок кошти у гривнях, отримані від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення іноземної інвестиції;

— перераховувати з власного інвестиційного рахунка кошти у гривнях та в іноземній валюті на поточний рахунок резидента або інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора;

— перераховувати кошти в іноземній валюті групи 1 Класифікатора інвалют і гривні з власного поточного рахунка фізичної особи — нерезидента в уповноваженому банку на її інвестиційний рахунок.

Обмеження

Звернемо увагу на два обмеження, які потрібно враховувати господарським товариствам, приймаючи до лав своїх учасників нерезидентів.

Єдиний податок. Якщо засновником підприємства є нерезидент — юридична особа, частка якої у статутному капіталі становить 25 % і більше, то таке товариство не може бути платником єдиного податку. Так, згідно з п.п. 291.5.5 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, належних юридичним особам, котрі не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 %. Оскільки нерезидент не може бути платником єдиного податку (п.п. 291.5.7 ПКУ), то за наявності учасника-нерезидента розмір його частини потрібно враховувати для цього обмеження ПКУ.

Зауважимо: це обмеження стосується лише іноземних учасників — юридичних осіб. Якщо засновником є нерезидент — фізична особа, то це обмеження не діє.

Земельне законодавство. У законодавстві про землю є низка обмежень для підприємств, створених за участі іноземних інвесторів. Так, згідно з ч. 5 ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. ПІІ не є іноземною юридичною особою, тому це обмеження на нього не поширюється.

Що стосується земель несільськогосподарського призначення, то відповідно до ч. 3 ст. 82 ЗКУ спільні підприємства*, засновані за участі іноземних юридичних та фізичних осіб, можуть отримувати права власності на такі земельні ділянки у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та у порядку, встановленому ЗКУ для іноземних юридичних осіб. У свою чергу, ч. 2 ст. 82 і ст. 129 ЗКУ встановлено, що іноземні підприємства не можуть придбати окремо земельну ділянку просто за договором купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування, шляхом унесення до статутного капіталу. Придбати право власності на земельну ділянку можна лише під час придбання (спорудженні) об’єкта нерухомості, розташованого на такій земельній ділянці. Більше того, право на придбання земельної ділянки іноземним підприємством підлягає погодженню з Кабміном чи ВРУ (залежно від належності землі) у порядку, установленому ст. 129 ЗКУ.

* Під спільними підприємствами розуміються підприємства, що базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та спільному розподілі результатів та ризиків (ст. 1 Закону про ЗЕД).

Податковий та бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку, як відомо, монетарні заборгованості перераховуються на дату балансу і на момент погашення з відображенням курсових різниць, що виникли, у складі доходів або у складі витрат. Немонетарні заборгованості перерахунку не підлягають. У зв’язку з цим важливо з’ясувати, якою є заборгованість іноземного інвестора за внеском до статутного фонду — монетарною чи немонетарною. Згідно з п. 4 П(С)БО 21 монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються у певні суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості*. Усі інші статті є немонетарними.

* Таке визначення еквівалентів грошових коштів наведено в деяких нормативних документах (зокрема, у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» в редакції наказу Мінфіну від 28.12.09 р. № 1541).

Із цього доходимо висновку, що**:

— до монетарних статей належить заборгованість нерезидента за внеском грошовими коштами та їх еквівалентами;

— до немонетарних статей — заборгованість учасника за внеском до статутного капіталу іншого майна. Така заборгованість не перераховується ні на дату балансу, ні на дату погашення. В обліку внесене нерезидентом майно відображається за курсом НБУ на дату реєстрації статуту.

** Щодо проблеми класифікації та відображення в обліку заборгованості нерезидента за внеском до статутного капіталу товариства див. коментар «Внески до статутного капіталу в інвалюті: Мінфін роз’яснив порядок обчислення курсових різниць» до листа МФУ від 20.08.12 р. № 31-08410-07-25/20605 на с. 9 цього номера.

Не виключено, що на етапі складання та реєстрації статуту між учасниками не досягнуто домовленості, в якій формі здійснюватимуться внески. У такій ситуації неможливо визначити, якою є ця заборгованість, тому стосовно іноземного інвестора краще відразу розставити всі крапки над «i», адже від цього прямо залежить оподаткування емітента. Як варіант можна запропонувати в період невизначеності діяти виходячи з найбезпечнішого варіанта, тобто перераховувати заборгованість іноземного учасника і в разі виникнення додатної курсової різниці відображати її в доходах. При отриманні від’ємної курсової різниці ми б не радили до прояснення ситуації відображати витрати, оскільки згодом учасник може зробити негрошовий вклад (унести основні засоби, нематеріальні активи, цінні папери тощо). У результаті заборгованість буде визначено як немонетарну, а отже, права на перерахунок та відображення в обліку курсових різниць в емітента не було.

Податкові наслідки отримання товариством вкладу від нерезидента такі самі, як і від резидента України***. Однак, як і за іншими розрахунками, вираженими в іноземній валюті, за такими операціями можуть виникати курсові різниці, на порядку податкового та бухгалтерського обліку яких ми й зупинимося докладніше.

*** Див. статтю «Формування статутного капіталу ТОВ» // «БТ», 2011, № 44, с. 39.

Відповідно до з п.п. 153.1.3 ПКУ визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (додатне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податків, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника. Отже, на сьогодні порядок обліку курсових різниць у податковому обліку збігається з бухгалтерським.

І ще один момент, на який ми хочемо звернути увагу, пов’язаний з ПДВ. При імпорті майна, що ввозиться як внесок до статутного фонду, виникають зобов’язання зі сплати імпортного ПДВ. Якщо емітента корпоративних прав на момент увезення майна зареєстровано платником ПДВ, то він має право включити сплачений ПДВ до податкового кредиту на підставі імпортної ВМД. При декларуванні суми такого ПДВ слід пам’ятати вимоги п. 200.5 ПКУ, згідно з яким не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

— були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за результатами якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту в результаті придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Зауважимо, що з позиції оподаткування отримання основних засобів до статутного фонду прирівнюється до його придбання;

— мали обсяги операцій, що обкладаються ПДВ, за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту в результаті придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Приклад. Внесок учасника нерезидента до статутного фонду становить 96600 грн., що еквівалентно 12000 дол. США (курс на момент реєстрації статуту — 8,05 грн./$). Учасник уносить вклад:

— грошовими коштами в розмірі 2000 дол. США (курс НБУ на момент перерахування внеску — 8,1 грн./$);

— виробничим обладнанням вартістю 10000 дол. США (курс НБУ на дату ввезення майна в Україну — 8,0 грн./$).

Порядок відображення операції з унесення іноземним учасником вкладу
до статутного капіталу товариства

Ось такі основні нюанси потрібно враховувати підприємствам, приймаючи до лав своїх учасників нерезидентів та отримуючи від них вклади. Сподіваємося, що в нашій країні незабаром настане довгоочікувана стабільність, і іноземні інвестиції потоком хлинуть у нашу економіку.

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.

МКУ — Митний кодекс України від 13.03.12 р. № 4495-VI (набрав чинності з 01.06.12 р.).

Закон про госптовариства — Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.

Закон № 93/96 — Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. № 93/96-ВР.

Закон № 2155 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування» від 27.04.10 р. № 2155-VI.

Закон про ЗЕД — Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.

Закон про ЦП — Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06 р. № 3480-IV.

Закон № 4835 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про державну реєстрацію іноземних інвестицій» від 24.06.12 р. № 4835— VI (набере чинності з 17.12.12 р.).

Закон № 3263 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21.04.11 р. № 3263-VI.

Положення № 928 — Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою КМУ від 07.08.96 р. № 928.

Положення № 42 — Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.11.97 р. № 42.

Положення № 280 — Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 280.

Класифікатор пільг — Класифікатор пільг в оподаткуванні товарів ввізним митом, затверджений наказом ДПСУ від 15.02.11 р. № 107.

Класифікатор інвалют — Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34.

ПІІ — підприємство з іноземними інвестиціями.

ВМД — вантажна митна декларація.