НЮАНСИ ПРАЦІ
СУМІСНИКІВ І НЕ ЛИШЕ
у листі Мінсоцполітики
Лист Міністерства соціальної політики України від 22.06.12 р. № 93/06/187-12
«Щодо оформлення трудових відносин та оплати праці»
У листі, що коментується, розглядаються деякі нюанси трудових відносин, у тому числі їх оформлення.
Сумісництво. Нагадаємо, що працювати за сумісництвом можна лише тоді, якщо людина має основне місце роботи (див. лист Мінпраці від 13.10.04 р. № 36-298). Роботу за сумісництвом працівник виконує у вільний від основної роботи час.
У листі, що коментується, Мінсоцполітики вказує, що з працівником-сумісником укладається окремий трудовий договір, а це означає, що і облік робочого часу, і нарахування зарплати мають здійснюватися за кожним з трудових договорів окремо. Раніше Мінпраці в листі від 28.09.11 р. № 697/18/155-11 вказувало, що навіть при внутрішньому сумісництві (у того самого роботодавця) основний трудовий договір і трудовий договір про сумісництво не можуть бути юридично взаємопов’язаними.
Згідно з п. 9 Положення № 43* і п. 2.14 Інструкції № 58 запис до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника роботодавцем за місцем основної роботи і виділяється окремим рядком.
* Використані документи: Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР; Положення № 43 — Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затверджене спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. № 43; Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58; Рекомендації № 7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7; ДКХПП — Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Мінпраці від 29.12.04 р. № 336.
Якщо за основним місцем роботи до трудової книжки працівника не внесено запис про роботу за сумісництвом, то до неї не вноситься запис і про звільнення працівника з цієї роботи.
Якщо працівник працює за сумісництвом, але звільняється з основної роботи, то робота за сумісництвом може стати основним місцем роботи (якщо того бажає працівник). При цьому Мінсоцполітики рекомендує здійснювати зміну статусу роботи («сумісництво основна робота») шляхом звільнення з місця роботи за сумісництвом та укладення нового трудового договору на роботу за основним місцем (видаються відповідні накази на звільнення та прийняття). Водночас, на наш погляд, змінити сумісництво на основне місце роботи можна й без процедури звільнення — за допомогою переведення без розірвання трудових відносин. У цьому випадку на підставі заяви працівника видається наказ про переведення працівника із сумісництва на основне місце роботи в довільній формі. Застосовуючи ці варіанти, слід пам’ятати: якщо застосувати варіант зі звільненням, запропонований Мінсоцполітики, то при звільненні працівнику необхідно виплатити всі належні йому виплати, у тому числі компенсацію за невикористану відпустку, і з дати прийняття на роботу вести новий відлік стажу для відпустки. Про це ми писали в Темі тижня «Робота сумісника» // «БТ», 2009, № 38, с. 38.
Додаткова відпустка за ненормований робочий день. Згідно зі ст. 8 Закону про відпустки працівникам з ненормованим робочим днем може бути встановлено щорічну додаткову відпустку тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, у тому числі за ненормований робочий день, установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Потрібно мати на увазі, що згідно з п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (див. листи Мінпраці від 03.09.09 р. № 246/13/116-09, від 04.06.07 р. № 174/13/116-07). А це означає, що такі працівники не претендують на додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Нюанси надання щорічної основної відпустки. У листі, що коментується, Мінсоцполітики, посилаючись на п. 11 додатка до Положення № 43, зазначає, що не є сумісництвом у одного роботодавця робота, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно отримує неповний оклад (ставку) і при цьому оплата праці за основною та іншою роботою не перевищує повного посадового окладу (ставки) за основним місцем роботи. При цьому згідно з п. 14 Загальних положень ДКХПП Розділу 1 «Професії керівників, спеціалістів і технічних службовців», якщо працівник виконує роботи, що належать до різних посад, трудовий договір укладається за угодою сторін за посадою, визначеною як основна. Основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами. Тому працівнику, який одночасно обіймає дві посади, і при цьому така робота не є роботою за сумісництвом, щорічна основна відпустка має надаватися за посадою, яку визначено роботодавцем як основну. Водночас Положення № 43 є обов’язковим лише для держпідприємств. Для звичайних роботодавців воно не є обов’язковим, а робота сумісників регламентується ст. 21 КЗпП, в якій немає аналогічної норми. Тому звичайний роботодавець має право самостійно вирішувати, як оформляти такі трудові відносини: як сумісництво двох посад або як основну роботу за однією основною посадою.
Що стосується надання відпустки при роботі за сумісництвом, то згідно з п. 14 частини першої ст. 25 Закону про відпустки сумісникам за їх бажанням обов’язково надається відпустка без збереження зарплати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи. Отже, якщо за основним місцем роботи щорічна відпустка надається більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то працівник на роботі за сумісництвом має право на відпустку без збереження зарплати на різницю днів тривалості відпусток (про це Мінпраці згадувало раніше в листі від 05.06.08 р. № 5305/0/14-08/06).
