Квартальна фінансова звітність: основні моменти подання за I квартал 2013 року

КВАРТАЛЬНА
 ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ:

основні моменти подання
за I квартал 2013 року

Неухильно наближається термін подання фінансової звітності за I квартал. Цього разу вона вперше заповнюватиметься в особливому форматі, наближеному до міжнародних стандартів. І оскільки для бухгалтерів такий порядок ще незвичний, виникають запитання щодо її заповнення. На них ми відповімо в цій статті.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

Порядок подання фінансової звітності за I квартал

Перелік осіб, зобов’язаних подавати квартальну фінансова звітність, регламентується Порядком № 419 та ПКУ, відповідно до яких фінансову звітність за I квартал 2013 року подають:

1) до органів статистики — усі юридичні особи, за винятком:

— юридичних осіб, які відповідають критеріям із п. 154.6 ПКУ, тобто «нульовиків»;

— юридичних осіб, котрі є суб’єктами мікропідприємництва. Відповідно до п. 3 ст. 55 ГКУ до таких належать юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Зазначені особи подають лише річну фінансову звітність, передбачену для суб’єктів малого підприємництва (СМП): «нульовики» та «єдиноподатники» за формами № 1-мс і № 2-мс, решта СМП — за формами № 1-м, № 2-м (п. 2 Порядку № 419).

Усі особи, за винятком зазначених вище, подають до органів статистики фінансову звітність за I квартал не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. 5 Порядку № 419), тобто не пізніше 25 квітня 2013 року;

2) до органів ДПС — тільки особи, які подають Податкову декларацію з податку на прибуток за I квартал 2013 року, за винятком підприємств, що належать до суб’єктів малого підприємництва (СМП). Згідно з п. 3 ст. 55 ГКУ до СМП належать юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ*. Таким чином, якщо ваше підприємство не подає Податкову декларацію з податку на прибуток за підсумками кварталу, то й подавати до органів ДПС фінансову звітність за підсумками кварталу не потрібно.

* Докладніше про порядок визначення цих критеріїв див. статтю «Фінансова звітність за 2012 рік: актуальні питання» // «БТ», 2013, № 2, с. 22.

У результаті необхідність подання фінансової звітності за I квартал 2013 року до органу ДПС може виникнути у платників податків**, у яких (при додержанні одночасно двох умов): (1) доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за 2012 рік, перевищили 10 млн грн., і при цьому середня чисельність працівників перевищила 50 осіб чи сума доходу від будь-якої діяльності перевищила суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ (незалежно від кількості осіб) і при цьому (2) у 2012 році був прибуток, а у I кварталі 2013 року — збиток. Якщо такі особи приймають рішення про подання декларації з податку на прибуток за I квартал 2013 року (п. 57.1 ПКУ), то до органів ДПС подається і квартальна фінансова звітність не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п. 4 Порядку № 419), тобто не пізніше 10 травня 2013 року.

** За винятком неприбуткових установ (організацій); платників податків, зареєстрованих протягом 2013 року (новостворених) та виробників сільськогосподарської продукції. Докладніше див. консультацію «Загальні» аванси з податку на прибуток: вимоги ПКУ та позиція ДПСУ» // «БТ», 2013, № 10, с. 18.

Квартальна фінансова звітність подається:

— СМП у складі форм № 1-м, № 2-м, а «єдиноподатниками» — у складі форм № 1-мс, № 2-мс. Вони, як і раніше, керуються при складанні фінансової звітності положеннями П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» (виходячи з п. 2 розд. II НП(С)БО 1 норми цього документа на СМП не поширюються). При цьому згідно з п. 3 розд. І П(С)БО 25 у поточному 2013 році П(С)БО 25 застосовують: новостворені підприємства, а також підприємства, що за результатами діяльності за минулий 2012 рік та за І квартал 2013 року відповідали критеріям СМП;

— іншими особами (які не належать до СМП) у складі Балансу (Звіту про фінансовий стан) за формою № 1 та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за формою № 2, передбачених НП(С)БО 1.

Це випливає з норм ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік, відповідно до яких проміжна звітність складається щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року у складі Балансу та Звіту про фінансові результати.

Окреме питання стосується осіб, які подають фінансову звітність згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Нагадаємо, що за I квартал 2013 року фінансову звітність за МСФЗ складають такі особи:

— обов’язково — публічні акціо-нерні товариства, банки, страховики, підприємства, що здійснюють господарську діяльність за такими видами: надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010), за винятком діяльності з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010);

— у добровільному порядку — будь-які особи, для яких це передбачено обліковою політикою.

Порядок подання квартальної звітності, що класифікується як проміжна, регламентується МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність». Згідно з МСБО 34 квартальна фінансова звітність може складатися:

1) з повного комплекту фінансової звітності, до складу якого включаються (параграф 5 МСБО 34):

— Звіт про фінансовий стан на кінець періоду;

— Звіт про сукупні доходи за період;

— Звіт про зміни у власному капіталі за період;

— Звіт про рух грошових коштів за період;

— Примітки, що містять скорочене викладення істотних облікових політик та іншу пояснювальну інформацію;

— Звіт про фінансовий стан станом на початок найбільш раннього порівняльного періоду, коли суб’єкт господарювання застосовує облікову політику ретроспективно або здійснює ретроспективний перерахунок статей у своїй фінансовій звітності, або коли він перекласифіковує статті у своїй фінансовій звітності;

2) із комплекту скороченої фінансової звітності, до складу якого входять, як мінімум, такі компоненти (п. 8 МСБО 34):

— скорочений звіт про фінансовий стан;

— скорочений звіт про сукупні доходи, поданий як скорочений єдиний звіт або скорочений окремий звіт про прибутки та збитки і скорочений звіт про сукупні доходи;

— скорочений звіт про зміни у власному капіталі;

— скорочений звіт про рух грошових коштів;

— деякі пояснювальні примітки.

Тим часом вітчизняна практика пішла іншим шляхом. Так, ні органи статистики, ні органи ДПС, ні навіть НБУ не вимагали від банків подання квартальної фінансової звітності за МСФЗ у «повному» комплекті. Як і звичайні підприємства, ці особи раніше подавали квартальну фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Не передбачено особливого «скороченого» комплекту квартальної фінансової звітності і в НП(С)БО 1. Утім, це можна реалізувати шляхом відображення у фінансовій звітності інформації у скороченому форматі, тобто із зазначенням у ній лише тієї інформації, яку передбачено в МСБО 34.

Хоча, мабуть, практика залишиться колишньою — «МСФЗшники» подаватимуть усічений комплект квартальної фінансової звітності у складі форми № 1 та форми № 2. Але в цьому випадку необхідно враховувати норми п. 19 МСБО 34, відповідно до яких: «…Проміжний фінансовий звіт не слід характеризувати як такий, що відповідає МСФЗ, якщо він не відповідає всім вимогам МСФЗ». Отже, підприємство не має права вказувати в поясненнях, що складений у такий спосіб проміжний фінансовий звіт відповідає МСФЗ.

Підсумуємо викладене (див. таблицю).

Порядок подання фінансової звітності за I квартал 2013 року

Загальний порядок заповнення нового фінансового звіту

Визначення понять. У чинних раніше П(С)БО наводилися визначення понять, що використовуються для складання фінансової звітності. На жаль, у НП(С)БО 1 «відтворено» далеко не всі визначення, у зв’язку з чим виникають запитання щодо класифікації окремих статей фінансової звітності. Наприклад, у НП(С) БО 1 немає критеріїв розмежування поточної та довгострокової заборгованості. Ці прогалини Мінфін спробував заповнити в Методрекомендаціях № 433*.

* Зверніть увагу: згідно з п. 1.1 Методрекомендацій № 433 цей документ має рекомендаційний (а не обов’язковий) статус і може застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства застосовують МСФЗ).

Зокрема, стосовно класифікації заборгованості в п. 2.13 Методрекомендацій № 433 наводиться визначення, аналогічне тому, що раніше застосовувалося в п. 4 П(С)БО 2 «Баланс»: «У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу».

Одиниці виміру. Як і раніше, одиницею виміру заповнення фінансової звітності є тис. грн. без десяткового знака. На це вказано в шапці фінансової звітності.

Вписувані рядки. Перелік обов’язкових рядків фінансової звітності істотно скоротився. Це пов’язане з міжнародною практикою, в якій підприємства мають свободу вибору складу статей фінансової звітності, для нас же такий порядок незвичний.

Причому слід ураховувати, що змінився сам підхід до включення «вписуваних рядків» до складу фінансової звітності. Перелік вписуваних рядків наведено в додатку 3 до НП(С)БО 1. Усі вписувані рядки можна поділити на дві групи:

1) рядки, у яких наводиться додатково інформація стосовно статей фінансової звітності, індивідуальних (специфічних) для суб’єктів господарювання. Такі рядки наводяться лише тими суб’єктами, в яких є відповідна інформація. Зокрема, у формі № 1 та у формі № 2 багато вписуваних рядків стосуються діяльності страховиків, а також є рядки, що заповнюються недержавними пенсійними фондами.

Крім того, у деяких вписуваних рядках наводиться інформація, характерна для всіх суб’єктів господарювання, але в розрізі окремих операцій, які є не в усіх. Наприклад, це стосується таких рядків:

— ряд. 1120 (векселі одержані);

— ряд. 1140 (дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів);

— ряд. 1145 (дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків).

Ці рядки суб’єкти господарювання вписують до фінансової звітності у тих випадках, коли інформація, що в них наводиться, у них є;

2) рядки, в яких підприємство деталізує інформацію, наведену в інших рядках фінансової звітності. Відповідно до закладеного в МСБО 1 підходу підприємство відображає окремо у фінансової звітності лише ті статті, інформацію про які воно визнає суттєвою. Це підтверджується і в Методрекомендаціях № 433. Отже, у частині таких рядків підприємство самостійно виходячи зі своєї облікової політики приймає рішення про необхідність деталізації конкретної статті. Наприклад, стосовно інформації, що вказується у статті «Запаси» (ряд. 1100), підприємство має самостійно прийняти рішення про необхідність відображення у фінансовій звітності докладної інформації в розрізі статей:

— ряд. 1101 (виробничі запаси);

— ряд. 1102 (незавершене виробництво);

— ряд. 1103 (готова продукція);

— ряд. 1104 (товари).

Детальніше про це ми розповімо нижче, а поки що звернемо увагу на таке. Відрізнити першу групу вписуваних рядків (назвемо їх обов’язковими) від другої групи (назвемо їх «деталізуючими») можна за тією ознакою, чи включається конкретний вписуваний рядок до підсумку фінансового звіту. Якщо рядок уключається до підсумку, то за наявності в підприємства інформації для його заповнення таку статтю слід обов’язково наводити у фінансової звітності, інакше підсумкові суми «не зійдуться».

І навпаки, «деталізуючі» статті, навіть за наявності в них інформації, підприємство має право не наводити у фінансової звітності. Основна їх ознака полягає в тому, що вони не включаються до підсумкових показників фінансової звітності (тобто це рядки «у тому числі»).

Наприклад, якщо в підприємства є інформація щодо статті «Векселі одержані» (ряд. 1120), то йому необхідно вписати цей рядок до Балансу (інакше підсумок Балансу не зійдеться). А от якщо підприємство прийняло рішення не деталізувати у фінансовій звітності інформацію в розрізі статті «Запаси» (ряд. 1100), воно може рядки 1101 — 1104 у Балансі не наводити.

Тим часом ситуацію ускладнює те, що у фінансовій звітності далеко не скрізь стосовно «деталізуючих» рядків зазначається фраза «у тому числі». У зв’язку з цим інформацію про те, чи включається відповідна стаття до підсумку фінансової звітності, можна отримати лише з Методрекомендацій № 433 та Проекту Методрекомендацій щодо порівнянності*. З метою полегшення заповнення фінансової звітності ми окремо для кожного рядка у Шпаргалці бухгалтера (с. 19) наводимо інформацію про те, чи включається вона до підсумку.

* Див. Проект «Про затвердження Змін до Методичних рекомендацій з перевірки порівнянності показників фінансової звітності» на сайті МФУ (minfin.gov.ua) за посиланням «Законодавство та регуляторна діяльність» → «Обговорення проектів документів» → «Проекти нормативно-правових актів для обговорення».

Ще раз звертаємо увагу: статті, стосовно яких є позначка «Не включається до підсумку», належать до «деталізуючих» рядків, і підприємство має право у фінансовій звітності їх не вказувати.

Послідовність надання інформації. Якщо підприємство приймає рішення стосовно відображення у фінансової звітності «деталізуючих» рядків, то воно має враховувати, що саме такий формат має бути збережено стосовно фінансової звітності, яка подається за подальші періоди. У НП(С)БО 1 про це нічого не йдеться, а в МСБО 1 зазначено таке (див. «Послідовність подання інформації»).

І хоча викладене стосується річної фінансової звітності, з урахуванням того, що проміжна фінансова звітність є основою для її складання, вибрану класифікацію статей бажано зберігати і стосовно проміжної фінансової звітності.

Зміна назв рядків. Можливість додавання до фінансової звітності не встановлених вітчизняними розробниками рядків не передбачена. Так, згідно з п. 4 розд. ІІ НП(С)БО 1 підприємства мають право: «…додавати статті із збереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 до цього Національного положення (стандарту), у разі якщо стаття відповідає таким критеріям:

інформація є суттєвою;

оцінка статті може бути достовірно визначена».

Отже, вписувати до фінансової звітності можна лише ті рядки, які зазначено в додатку до НП(С)БО 1, що не відповідає міжнародній практиці, зокрема п. 86 МСБО 1.

«Порожні» рядки. За новими правилами п. 4 розд. ІІ НП(С)БО 1, підприємства можуть не наводити статті, щодо яких відсутня інформація до розкриття (крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді). Це підтверджується і в Методрекомендаціях № 433.

Це означає, що ті рядки, щодо яких у підприємства відсутня інформація (у тому числі й що не вписуються з додатка 3 до НП(С)БО 1), підприємство має право не наводити у фінансової звітності. І хоча така практика відповідає МСФЗ, у нас вона навряд чи «приживеться», оскільки фінансова звітність, як правило, заповнюється автоматизовано за наведеними в НП(С)БО 1 формами. Та й навряд чи держорганом сподобається фінансова звітність в «усіченому» форматі. Виходячи з цих позицій, можна, як і раніше, вказувати у фінансової звітності всі передбачені в ній рядки (у тому числі й ті, що не містять показників) з прокресленнями (за відсутності інформації), а вписувані рядки наводити в міру необхідності.

«Вираховувані» показники фінансової звітності, як і раніше, наводяться в дужках, що випливає з п. 5 розд. ІІ НП(С)БО 1, де зазначено таке: «Показники про податок на прибуток, витрати і збитки, вирахування з доходу, вибуття коштів, зменшення складових власного капіталу наводяться в дужках».

Порівнянність показників. На сьогодні не зрозуміло, чи дозволить Мінфін не заповнювати показники в новому фінансовому звіті за попередні періоди (2012 рік). Раніше така практика мала місце, але цього разу може бути інакше.

Так, у п. 20 МСБО 34 йдеться про обов’язковість зазначення у проміжній фінансовій звітності порівняльної інформації стосовно попереднього року. Крім того, у п. 5 розд. ІІІ НП(С)БО зазначено таке: «Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни».

Тому цілком можливо, що цього разу послаблень не буде, і підприємствам доведеться перекласифікувати відповідну інформацію за попередній період. Для цього у Шпаргалці бухгалтера (с. 19) ми навели відповідність рядків старих форм № 1 і № 2 (див. графи 4 і 5) та нових (див. графи 1 і 2).

Звітний період. Як і раніше, Баланс підприємства (форма № 1) складається на кінець останнього дня звітного періоду (за I квартал 2013 року — на 31 березня 2013 року). Усі інші форми (№ 2, № 3 і № 4) складаються за певний період (наприклад, за I квартал 2013 року). Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року (п. 1 розд. ІІ НП(С)БО).

Суттєві статті фінансової звітності — як вибрати

Вище вже зазначалося, що в частині «деталізуючих» рядків підприємство має право самостійно вибрати, які з них слід наводити у фінансової звітності, а які — ні. Водночас такий вибір має бути закріплено в наказі про облікову политику*, до який слід унести відповідні зміни.

* Про його розробку читайте у статті «Облікова політика-2013: актуальні питання» // «БТ», 2013, № 1, с. 23.

У НП(С)БО 1 зазначено, що «суттєва інформація — інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства». Основний принцип полягає в тому, що відповідно до МСБО 1 підприємство має наводити у фінансової звітності лише ті статті, які воно вважає суттєвими (див. «Які статті вважаються суттєвими за МСФЗ» на с. 41).

Таким чином, виходячи зі специфіки конкретного підприємства та власної думки управлінського персоналу, підприємство має самостійно прийняти рішення про те, яку інформацію у фінансової звітності слід вважати суттєвою та подавати «розгорнуто» (шляхом відображення у вписуваних «деталізуючих» рядках). Як бачимо, у МСФЗ жодних кількісних критеріїв стосовно визначення суттєвості інформації не наводиться.

У нас же чинним є лист МФУ від 29.07.03 р. № 04230-04108, в якому вказуються кількісні критерії суттєвості інформації. Слід зауважити, що наведені в цьому листі критерії є саме рекомендаційними, і підприємство має право самостійно вирішити, чи керуватися ними.

Утім, кількісні характеристики дійсно впливають на суттєвість інформації, що підтверджується й нормами параграфу 7 МСБО, згідно з якими «…пропуск або викривлення статей є суттєвими, якщо вони можуть (окремо чи у сукупності) впливати на економічні рішення, які приймають користувачі на основі фінансової звітності. Суттєвість залежить від розміру та характеру пропуску чи викривлення, що оцінюються за конкретних обставин. Розмір або характер статті, або їх поєднання, може бути визначальним чинником».

У будь-якому разі підприємству необхідно в наказі про облікову політику встановити критерії суттєвості інформації стосовно всіх «деталізуючих» рядків фінансової звітності.

При цьому можна скористатися рекомендаціями з п. 7 листа МФУ від 29.07.03 р. № 04230-04108 стосовно того, що при визначенні суттєвості окремих статей за поріг суттєвості може братися частка відповідної статті в базовому показнику. За базовий показник рекомендується прийняти:

— для статей Балансу — суму власного капіталу та підсумок відповідного класу активів чи зобов’язань;

— для статей Звіту про фінансові результати — суму прибутку (збитку) від операційної діяльності або суму доходу чи витрат за звітний період;

— для статей Звіту про рух грошових коштів — чистий рух грошових коштів (надходження або видаток) відповідно від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період.

Отже, підприємство має право самостійно вибрати і встановити в наказі про облікову політику кількісний поріг, при якому інформація є суттєвою та підлягає розкриттю у фінансовій звітності у складі «деталізуючих» рядків. Якщо підприємство має наміри наводити всі вписувані «деталізуючі» рядки, то поріг суттєвості можна встановити в мінімальному розмірі, у протилежній ситуації він має бути вищим. Водночас у подальшому підприємство має дотримуватись цих критеріїв та аналізувати, чи не перевищують показники за конкретною статтею встановлений поріг. Крім того, підприємство може встановити і якісні характеристики суттєвості інформації.

Наприклад, у наказі можна застерегти таке:

«Установити, що для цілей розкриття деталізуючої інформації в розрізі окремих статей фінансової звітності поріг суттєвості в кількісному виразі становить 1 % від базового показника, яким виступає стосовно:

— Балансу (Звіт про фінансовий стан) — сума власного капіталу, зазначеного в рядку 1495 Балансу;

— Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) — сума прибутку (збитку) від операційної діяльності;

— Звіту про рух грошових коштів — чистий рух грошових коштів (надходження або видаток) відповідно від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період.

Показники за статтями, що не перевищують зазначений поріг, не підлягають окремому розкриттю у фінансовій звітності.

На обґрунтовані сподівання, відсутність цієї інформації не впливатиме на прийняття економічних рішень користувачами фінансової звітності, які мають відповідні знання бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку, які прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю, що відповідає приписам п. 3 розділу І, п. 4 розділу ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пп. 7, 29 — 30 МСБО 1 «Подання фінансової звітності».

Такі зміни до наказу про облікову політику потрібно внести вже сьогодні, адже вперше оновлену фінансову звітність деякі підприємства повинні подавати вже за підсумками I кварталу 2013 року.

Особливості заповнення Звіту про сукупний дохід

Оскільки відображення інформації в розділі II форми № 2 (сукупний дохід) для нас є незвичним, заповнення цієї форми викликає найбільше запитань. Надання цієї інформації зумовлене нормами МСБО 1 і МСБО 34, тому розробникам НП(С)БО 1 довелося його додати до комплекту стандартної фінансової звітності. І оскільки для не «МСФЗшних» підприємств жодних винятків не передбачили, то її доведеться заповнювати і їм.

На щастя, на звичайному підприємстві трапляється небагато операцій, інформацію про які слід окремо вказувати в розділі II форми № 2. Відповідно до п. 3 розділу І НП(С)БО 1 в сукупний дохід включаються зміни у власному капіталі протягом звітного періоду в результаті господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій з власниками).

При цьому в розділі II форми № 2 деталізується інформація про інший сукупний дохід, під яким розуміються доходи і витрати, які не включено до фінансових результатів підприємства.

Інакше кажучи, у складі іншого сукупного доходу слід зазначати ті операції, що вплинули на зміни статей I розділу пасиву Балансу (за винятком операцій з власниками) та не були відображені на
рахунку 79 (з подальшим списанням на рахунок 44).

Переважно це доходи (витрати), що відображалися у складі додаткового капіталу підприємства на субрахунках:

— 422 «Інший вкладений капітал»;

— 423 «Дооцінка активів»;

— 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;

— 425 «Інший додатковий капітал».

Зверніть увагу: жодні кореспонденції в частині доходів (витрат), які було списано на рахунок 79, у рядках 2400 — 2460 цього розділу вказуватися не повинні, інакше відбудеться «задвоєння» інформації. Адже ці дані вже було відображено в розділі І форми № 2 (фінансові результати). Якщо зазначених операцій у підприємства немає, воно просто перенесе до рядка 2465 розділу II форми № 2 дані, відображені стосовно фінансових результатів, із розділу І форми № 2, а саме з рядка 2350 або з рядка 2355.

Докладний опис порядку заповнення форм № 1 та № 2, що входять до квартальної фінансової звітності, див. у Шпаргалці бухгалтера на с. 19 цього номера.

Сподіваємося, що проблем зі складанням нового фінансового звіту у вас тепер не буде. А якщо запитання виникнуть, пишіть нам, і ми відповімо на них на сторінках нашої газети.

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Порядок № 419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

КВЕД ДК 009:2010 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.10 р. № 457.

Методрекомендації № 433 — Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом МФУ від 28.03.13 р. № 433.