Податковий кодекс: новорічні корективи

У зв’язку з цим відповідно внесено корективи до деяких норм, де наведено «старі» ставки ЄП (до абзацу першого і п.п. «б» п.п. 4 п. 293.8 ПКУ, п.п. 5 п. 293.8 ПКУ).

Не виключено, що у зв’язку з набуттям чинності Законом № 5503 тільки з 4 січня 2013 року, а не з 01.01.13 р., як планувалося в самому Законі, єдиноподатникам доведеться оподатковувати дохід, отриманий за 3 дні січня, за «старими» ставками, а з 4 січня — уже за новими. Очікуватимемо роз’яснень із цього приводу від податківців.

3. Для групи 2 збільшено звітний період — з 2013 року він дорівнює календарному року. Згідно зі зміненим п. 294.1 ПКУ звітним періодом, за який єдиноподатники повинні подати податкову декларацію, є:

— для груп 1 і 2 — календарний рік;

— для груп 3, 4, 5 і 6 — календарний квартал.

А це означає, що ФОП групи 2 починаючи зі звітних періодів 2013 року повинен буде подавати декларацію один раз за результатами року. Строк подання — 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 ПКУ). А в разі подання декларації за IV квартал 2012 року ФОП групи 2 повинні подати декларацію у «старий» строк — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше 11 лютого 2013 року.

У зв’язку з цим відповідно внесено корективи в низки норм, в яких наведено посилання на квартальний звітний період для ФОП групи 2: до абзацу першого п. 296.2, п. 296.3, абзаців першого та другого п.п. 296.5.1 ПКУ.

Зверніть увагу! Мінфін своїм наказом від 07.11.12 р. № 1159 виклав у новій редакції форми податкових декларацій єдиноподатників (див. матеріал на с. 14 цього номера). Їх уперше потрібно подавати за результатами 2012 року не пізніше 11 лютого 2013 року (а для єдиноподатників групи 1 — не пізніше 1 березня 2013 року). Варте уваги, що зміни враховують серпневі зміни до ПКУ, завдяки яким з’явилися групи 5 і 6*. А от сьогоднішні зміни ще не враховано в оновлених звітах. А тому до подання декларації за I квартал 2013 року (не пізніше 10.05.13 р.) Мінфін коригуватиме форми декларацій. Чекатимемо на своєчасні зміни.

* Див. Тему тижня «Податковий кодекс: чергова порція «поліпшень» // «БТ», 2012, № 35, с. 33.

4. Способи подання Заяви на ЄП. Підпункт 298.1.1 ПКУ, що передбачає подання Заяви на ЄП у разі обрання або переходу на спрощену систему, доповнено абзацами другим — п’ятим, в яких передбачено такі способи подання Заяви на ЄП:

1) особисто платником податків чи уповноваженою на це особою;

2) надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з додержанням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, тепер у самому ПКУ «легалізовано» можливість надсилати Заяву на ЄП поштою, що було раніше передбачено п. 4 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого наказом МФУ від 20.12.11 р. № 1675. Також з’явилася можливість подавати Заяву на ЄП в електронній формі, не відвідуючи для цього податковий орган.

При відправленні поштою, на наш погляд, як і в разі подання декларації поштою, Заяву на ЄП потрібно надсилати не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання, керуючись Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженим постановою КМУ від 28.07.97 р. № 799.

Що стосується можливості надіслати поштою або електронкою Заяву на ЄП у разі відмови від спрощеної системі, то формально, керуючись п. 298.2 ПКУ, це зробити неможливо, адже способи подання Заяви в п.п. 298.1.1 ПКУ прописано для випадків обрання або переходу на спрощенку. А ось для випадків відмови від спрощенки такі способи подання Заяви в п. 298.2 ПКУ не визначено. Але нам здається, що навряд чи податківці заперечуватимуть проти використання таких способів і в разі відмови від спрощеної системи.

5. У Заяві на ЄП та в Свідоцтві платника єдиного податку вказується не лише ставка ЄП, а і група. Підкориговано п.п. 6 п. 298.3 і п.п. 7 п. 299.11 ПКУ, унаслідок чого і в Заяві на ЄП, і у Свідоцтві тепер зазначається не лише ставка ЄП, а й обрана група.

6. Виправлено неточності після раніше внесених змін. Як зазначалося в Темі тижня «Податковий кодекс: чергова порція «поліпшень» («БТ», 2012, № 35, с. 33), зміни, унесені до глави 1 розділу XIV ПКУ, було виписано не зовсім коректно, унаслідок чого виникли певні нестикування, які законодавець усунув Законом № 5503.

Так, в абзаці третьому п. 292.3 ПКУ та в абзаці першому п. 292.6 ПКУ разом із ФОП групи 3 згадується і ФОП групи 5. А це означає, що в дохід єдиноподатника групи 5, який сплачує ПДВ, уключається сума кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності. Що стосується періоду, коли в цих нормах ФОП групи 5 не згадувалися (12.08.12 р. — 03.01.13 р.), то вважаємо, що він має право не включати такі суми в дохід.

Також ФОП групи 5 згадується тепер в абзаці другому п. 296.2 ПКУ, що може мати значення для ФОП групи 1 у плані подання декларації при переході до «старшої» для себе групи, у тому числі до групи 5 (а не тільки до груп 2 і 3, як було до змін).

Операції з цінними паперами

Законом № 5519 (п. 11 розд. I) у новій редакції викладено пп. 153.8 і 153.9 ПКУ, у зв’язку з чим кардинально змінено правила обкладення податком на прибуток операцій з цінними паперами. Ці правила починають діяти вже із січня 2013 року. У найближчих номерах нашої газети ми докладно проаналізуємо ці зміни, а поки що відзначимо основні моменти.

1) як і раніше, платники вестимуть облік доходів і витрат за операціями з цінними паперами в окремому обліку, але тепер такий облік вестиметься не в розрізі видів цінних паперів, а щодо кожної операції окремо. При цьому загальний фінансовий результат (прибуток/збиток) за звітний період за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, розраховуватиметься окремо від прибутку/збитку за цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі;

2) прибуток, отриманий від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, не зменшується на збитки, отримані від операцій з цінними паперами, які не перебувають в обігу на фондовій біржі, і навпаки;

3) ціннопаперовий прибуток тепер оподатковується не за загальною ставкою податку на прибуток, а за зниженою, що становить 10 %. Причому за зниженою ставкою 10 % оподатковується прибуток від операцій з цінними паперами, що перебувають і не перебувають в обігу на фондовій біржі;

4) витрати в окремому обліку тепер визнаються лише на дату продажу (відчуження в інший спосіб) цінних паперів;

5) отримані за підсумками звітного року ціннопаперові збитки від операцій з цінними паперами, які перебувають в обігу на фондовій біржі, переносяться у зменшення прибутку від таких операцій наступних періодів до повного погашення без обмеження за строком, а за цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, переносяться з урахуванням тимчасового обмеження — не більше 1095 днів, наступних за звітним періодом виникнення такого збитку;

6) ціннопаперові збитки, що утворилися станом на 1 січня 2013 року, пропадають (не переносяться у зменшення прибутку від таких операцій на наступні податкові періоди). При цьому при відчуженні цінних паперів платники зможуть відобразити витрати, понесені до 1 січня 2013 року (за наявності підтверджуючих документів про такі витрати).

У п. 153.9 ПКУ наведено низку винятків, при яких ціннопаперові правила не застосовуються (в емітента за операціями розміщення, погашення, викупу, конвертації та повторного продажу власних цінних паперів; у векселедавця — з видачі та погашення боргових цінних паперів; за операціями РЕПО; за деривативами; унесенням коштів до статутного капіталу при додержанні певних умов тощо). Ці нюанси потребують докладнішого вивчення, що незабаром і буде зроблено нами.

Також слід зауважити, що Законом № 5519 підкориговано й норми щодо обкладення ПДФО операцій з інвестиційними активами. Зокрема, тепер критерії визнання цінних паперів як таких, що перебувають/не перебувають в обігу на фондовій біржі, для цілей оподаткування доходів фізичних осіб такі самі, які і для податку на прибуток.

Акциз на цінні папери

Сутність нового податку. Законом № 5519 унесено зміни до розд. VI ПКУ, що регулює справляння акцизного податку. Якщо стисло охарактеризувати ці нововведення, то законодавець запроваджує акциз на операції з цінними паперами і деривативами (далі в тексті — також ціннопаперовий акциз чи особливий податок, як його називає законодавець).

Так, акцизний податок — непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених ПКУ як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), а також особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами (п.п. 14.1.4 ПКУ).

Як уже зазначалося, Закон № 5519 набрав чинності 03.01.13 р., а отже, й особливий податок запроваджується з цієї дати.

Сплата особливого податку на операції з цінними паперами і деривативами не потребує окремого (додаткового) взяття на облік платником такого податку, про що прямо вказано в п.п. 212.3.3 ПКУ.

Об’єкт обкладення. Об’єктом обкладення особливим податком є:

— будь-які операції з цінними паперами, що передбачають перехід права власності на них;

— операції з деривативами*, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. При цьому під міжбанківським ринком деривативів ПКУ розуміє «…сукупність відносин у сфері торгівлі деривативами між банками, між банками та їхніми клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між банками і Національним банком України, а також Національним банком України і його клієнтами».

* Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством (п.п. 14.1.45 ПКУ). Цивільно-правові договори (контракти), що належать до дериватів, наведено в пп. 14.1.45.1 — 14.1.45.4 ПКУ.

Крім того, існує низка операцій, що не є об’єктом оподаткування, наведених у п. 213.2 ПКУ (див. «Які операції не є об’єктом обкладення особливим податком»).

База оподаткування. Базою обкладення ціннопаперовим акцизом буде договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена в первинних документах щодо будь-якої операції продажу, обміну чи іншого способу відчуження (п. 214.8 ПКУ).

Ставка акцизу. Закон № 5519 установив диференційовані ставки особливого податку (ст. 215¹ ПКУ), наведені в таблиці нижче.

Ставки ціннопаперового акцизу

Адміністрування акцизу. У цілому ст. 219 ПКУ розподіляє обов’язки щодо ведення податкового обліку, нарахування і сплати акцизу до бюджету між податковими агентами та самими платниками акцизу таким чином:

— при здійсненні операцій з цінними паперами усі обов’язки покладаються на податкових агентів, якими є торговці цінними паперами, уключаючи банк;

— при здійсненні операцій з деривативами тягар нарахування і сплати акцизу, а також ведення податкового обліку покладається на самих платників, причому в цьому випадку ними будуть обидві сторони такої операції.

Податкові агенти. Обов’язки податкового агента щодо особливого податку описано в ст. 219 ПКУ. Стосовно всіх операцій із цінними паперами, які здійснюються як на фондовій біржі, так і за її межами (інакше кажучи, практично на всі операції з цінними паперами), податковим агентом виступає торговець цінними паперами (уключаючи банк), котрий діє на підставі відповідного договору. Саме на нього п. 219.2 ПКУ покладено обов’язок вести податковий облік і подавати звітність, нараховувати, утримати і сплачувати до бюджету (від імені та за рахунок доходу продавця цінних паперів) суму акцизного податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями, визначеними в п. 213.7 ПКУ (тобто за операціями продажу, обміну чи відчуження іншим способом цінних паперів, за якими відбувається перехід права власності на цінні папери, та за операціями з деривативами, крім операцій, які здійснюються на міжбанківському ринку деривативів), є дата отримання доходу згідно з п. 219.2 ПКУ від операцій з продажу, обміну чи відчуження в інший спосіб цінних паперів та деривативів (п. 216.7 ПКУ).

Звітним періодом для податкового агента є квартал, оскільки це загальне правило для всіх випадків, установлене в п. 219.4 ПКУ. Відповідно звітність щодо ціннопаперового акцизу згідно із загальними правилами, про застосування яких у п. 219.4 ПКУ є пряма вказівка, подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу.

Податковий агент зобов’язаний сплатити до бюджету акциз на цінні папери протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подання податкової звітності (п. 219.2 ПКУ).

До недопрацювань у визначенні податкового агента слід віднести останній абзац п. 219.2 ПКУ, яким установлено таке: «…податковим агентом при здійсненні операцій розміщення, погашення, викупу, повторного продажу цінних паперів інститутів спільного інвестування відкритого типу є їх емітент». Річ у тім, що відповідно до п.п. 213.2.5 ПКУ всі зазначені в ньому операції не є об’єктом обкладення особливим податком. Можливо, у п. 219.2 ПКУ компанію з управління активами ІСІ названо податковим агентом щодо операцій з відчуження цінних паперів, що складають активи такого ІСІ. Однак самі формулювання п.п. 213.2.5 і п. 219.2 ПКУ це припущення не підтверджують.

Платники. Платниками особливого податку є фізичні та юридичні особи — резиденти або нерезиденти (у тому числі їх відокремлені підрозділи), які здійснюють операції з деривативами чи операції з продажу, обміну або іншого відчуження цінних паперів (див. п.п. 212.1.9 ПКУ).

Відверто кажучи, це дуже невдале визначення кола платників ціннопаперового акцизу. Адже в операції часто бере участь як мінімум два суб’єкти. Деякі роз’яснення до цього питання вносить ст. 219 ПКУ. Із неї, зокрема, можна зробити такі висновки:

— при здійсненні операцій з деривативами платниками акцизу за ставкою, установленою п.п. 215¹.1.5 ПКУ (5 нмдг за укладений дериватив (контракт) поза фондовою біржею), є обидві сторони такої операції (див. пп. 219.3, 219.5 ПКУ). Ураховуючи універсальність п. 219.4 ПКУ, норми якого не пов’язані виключно з податковими агентами, саме сторони операції з деривативами зобов’язані будуть щокварталу подавати до ДПІ податкову звітність протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу. А от строки сплати ціннопаперового акцизу за дериватами встановлено п. 219.3 ПКУ: «податок сплачується до бюджету кожною стороною деривативу (контракту) не пізніше дати виконання контракту». Якщо оцінювати наведену норму неупереджено, то, судячи з усього, ціннопаперовий акциз за деривативами підлягає сплаті лише в разі, якщо сторони в майбутньому здійснять виконання деривативу. Адже якщо держатель деривативу не звернеться за його виконанням, строки сплати акцизу не настануть ніколи;

— при здійсненні операцій з цінними паперами платником податку є особа, яка одержує дохід (див. абзац другий п. 219.2 ПКУ). У цьому випадку особливий податок від імені та за рахунок платника утримується податковим агентом, подробиці ми розглянули вище.

Разом із цим ПКУ встановлює також низку винятків зі складу платників ціннопаперового акцизу. Так, не є платниками ціннопаперового акцизу:

— центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, державні установи та організації, що не є суб’єктами підприємницької діяльності (абзац другий п.п. 212.1.9 ПКУ)

— фізичні та юридичні особи — резиденти або нерезиденти (у тому числі їх відокремлені підрозділи), які здійснюють операції з відчуження акцій ощадних (депозитних) сертифікатів, акцій приватних акціонерних товариств, корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, а також цінних паперів та корпоративних прав, емітованих нерезидентами (абзац третій п.п. 212.1.9 ПКУ).

Проблемні питання. Відзначимо певні недоліки нормативного регулювання, які деякою мірою можуть бути усунені підзаконними актами або роз’ясненнями ДПСУ.

По-перше, під об’єкт обкладення акцизом, чітко кажучи, підпадають операції дарування цінних паперів. Однак відкритими залишаються питання про визначення бази обкладення акцизом, про джерело коштів, за рахунок яких сплачуватиметься акциз до бюджету, якщо дарування здійснюватиметься через торговця цінними паперами або без такого.

По-друге, як подаватиметься звітність, якщо у звітному періоді платники не здійснювали операцій із цінними паперами та/або деривативами? Адже за загальним правилом, установленим у п. 49.2 ПКУ, звітність щодо всіх податків, платником яких є особа, подається за всі звітні періоди незалежно від здійснення господарської діяльності в такі періоди. Певним виходом із цієї ситуації може виявитися формулювання п.п. 212.1.9 ПКУ, яке можна трактувати таким чином, що платниками ціннопаперового акцизу є не просто фізичні або юридичні особи (резиденти або нерезиденти), а фізичні або юридичні особи за умови здійснення ними операцій з цінними паперами та деривативами. Така інтерпретація дозволяє зробити висновок, що за відсутності операцій із цінними паперами та деривативами особа не відповідає статусу платника ціннопаперового акцизу, унаслідок чого на неї не поширюється обов’язок подавати податкову звітність.

Ставки податків і зборів

Законом № 5503 були також переглянуті розміри ставок деяких податків, сплата яких регулюється ПКУ і які визначені в абсолютних значеннях.

До переліку податків і зборів, ставки яких змінилися, потрапили:

1) акцизний податок. Так, ставки акцизного податку зросли на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво маже на 8 %, на сигарети з фільтром та без фільтру специфічна ставка акцизного податку зросла в 1,5 раза, а адвалорна зменшилася приблизно в 2 та 1,5 раза, також було збільшено мінімальну ставку на ці товари та встановлено ставку акцизного податку на біодизель та його суміші (46 євро за 1 тис. кг) (п. 12 розд. I Закону № 5503).

Зауважимо, що нові збільшені ставки акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої почнуть діти з 01.04.13 р. Водночас слід ураховувати, що для спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208201200, 2208206200), продовжено термін дії пільгової ставки акцизного податку, розмір якої визначається в п. 1 підрозд. 5 розд. XX ПКУ, а саме:

— 29 грн. за 1 літр 100 % спирту — з 1 січня до 31 грудня 2013 року*;

— 32 грн. за 1 літр 100 % спирту — з 1 січня до 31 грудня 2014 року;

— 35 грн. за 1 літр 100 % спирту — з 1 січня до 31 грудня 2015 року;

— 38 грн. за 1 літр 100 % спирту — з 1 січня до 31 грудня 2016 року;

— 41 грн. за 1 літр 100 % спирту — з 1 січня до 31 грудня 2017 року;

— з 01.01.18 р. застосовується ставка акцизного податку, визначена п.п. 215.3.1 ПКУ (п.п. 2 п. 34 розд. I Закону № 5503).

* Якщо буквально розуміти цю норму, то кожного року дата 31 грудня випадає із вказаного періоду. Однак ми впевнені, що законодавець тут просто некоректно використав термінологію і хотів сказати, що йдеться про період з 1 січня по 31 грудня (включно).

Нагадаємо, що до прийняття Закону № 5503 передбачалось, що з 01.01.13 р. такі алкогольні напої будуть обкладатись акцизним податком за ставкою визначеною п.п. 215.3.1 ПКУ, яка становила 45,87 грн. за 1 літр 100 % спирту.

Крім цього, також установлено поетапне збільшення (з 01.01.14 р. та з 01.01.15 р.) ставок акцизного податку та мінімального акцизного податкового зобов’язання (мінімальних ставок) на сигарети з фільтром та без фільтру (п. 34 розд. I Закону № 5503);

2) збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Ставки податку збільшено майже на 8 % (п. 15 розд. I Закону № 5503);

3) екологічний податок. Базові ставки екологічного податку за всі види забруднення навколишнього природного середовища зросли приблизно на 7,9 % (пп. 16 — 21 розд. I Закону № 5503). Зауважимо, що нові ставки екологічного податку, що містяться у ст. 243, 244, 245 і 246 ПКУ, у 2013 році застосовуватимуться у розмірі 75 % (п. 1 підрозд. 5 розд. XX ПКУ);

4) плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Ставки плати збільшено майже на 10 % (п. 22 розд. I Закону № 5503);

5) податок за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Для таких земельних ділянок ставка плати за землю зросла майже на 8 % (п. 23 розд. I Закону № 5503);

6) збір за користування радіочастотним ресурсом України. Ставки збору підвищено приблизно на 8 % (п. 31 розд. I Закону № 5503);

7) збір за спеціальне використання води. Ставки збору збільшено майже на 10 % (п. 32 розд. I Закону № 5503);

8) збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Ставки цього збору також зросли майже на 10 % (п. 33 розд. I Закону № 5503).

Перегляд (індексація) ставок податків і зборів з урахуванням індексів споживчих цін передбачено п. 4 розд. XIX ПКУ. Однак розмір такої «індексації» не має жодного відношення до фактичних темпів інфляції.

Ще раз звертаємо увагу, що Закон № 5503 опубліковано 04.01.13 р., тому саме із цієї дати мають застосовуватись нові ставки. На сьогодні податківці ще не надали роз’яснення з цього питання. Але орієнтуючись на подібну ситуацію, що була в минулому році, а також на минулорічну позицію податківців з цього приводу (див. листи ДПСУ від 20.01.12 р. № 2056/ 7/ 15-2217з, від 07.02.12 р. № 3629/ 7/ 15-2117*, від 13.03.12 р. № 7224/ 7/ 15-2117**, від 22.02.12 р. № 5157/ 7/ 15-2117 та від 28.02.12 р. № 5847/ 15-2117), можемо припустити, що застосовувати нові ставки слід з дати опублікування Закону № 5503, тобто з 04.01.13 р.

* Див. ком. «Радіочастотний збір: правила визначення ставок на січень 2012 року» // «БТ», 2012, № 7, с. 11.

** Див. ком. «Ресурснi платежi: ДПСУ пояснила, як звітувати за I квартал 2012 року» // «БТ», 2012, № 15, с. 8.

У зв’язку з цим постає нове запитання: як в такому випадку заповнювати декларації з відповідних податків і зборів? Орієнтуючись на минулорічну практику, можна передбачити, що суб’єктам господарювання доведеться заповнювати звітність в один із таких способів:

— двома окремими рядками у одній декларації, з відповідною приміткою у цих рядках про період застосування ставок (наприклад земельний податок та збір за спецводокористування поверхневих та підземних вод);

— у двох звітних Податкових деклараціях, в кожній з яких слід буде вказати період, за який вона подається (наприклад, збір за спецводокористування для потреб гідроенергетики);

— у двох додатках до податкової декларації, що подається за відповідний період (наприклад, екологічний податок чи плата за надра);

— одним рядком в одній декларації. Причому податок буде розрахований як середньозважене значення старих і нових ставок (наприклад, лісовий збір).

Будемо чекати на своєчасні роз’яснення податківців з цього приводу.

Особливості сплати акцизного податку

Звільнення від оподаткування. З 04.01.13 р. звільняються від оподаткування акцизним податком підакцизні товари (продукція), що ввезені на митну територію України не тільки у випадку подальшого виготовлення з такої сировини іншої підакцизної готової продукції на митній території України, а й у випадку реалізації її на експорт. Щоб скористатися такими пільгами, суб’єкти господарювання, як і раніше, мають пред’явити митному органу ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів) (п. 11 розд. I Закону № 5503).

Крім того, у новій редакції п.п. 213.3.6 ПКУ передбачено звільнення від оподаткування також і тютюново-ферментаційних заводів у випадку ввезення на митну територію України тютюнової сировини та реалізації такої сировини виробникам тютюнових виробів.

Сплата податку за тютюнові вироби. Уточнено правила сплати акцизного податку виробниками тютюнових виробів. Ці платники мають перераховувати акцизний податок до бюджету двічі (п.п. 222.1.2 ПКУ):

— при придбанні акцизних марок. При цьому податок розраховується для сигарет з фільтром і без фільтру виходячи з мінімальних ставок акцизного податку, встановлених п.п. 215.3.3 ПКУ, для інших тютюнових виробів відповідно до базових ставок, встановлених п.п. 215.3.2 ПКУ;

— у день подання податкової декларації (доплата). Сплата податку (доплата) у цьому випадку відбувається не завжди, а лише у разі потреби, тобто тоді коли за результатами остаточного розрахунку виявиться, що розмір податку розрахований за базовими ставками (п.п. 215.3.2 ПКУ) та відображений у декларації, виявився більшим за сплачений розмір податку при придбанні акцизних марок. Така доплата найчастіше буде відбуватися при реалізації сигарет з фільтром і без фільтру, оскільки, сплачувати податок при придбанні акцизних марок за такі товари слід за мінімальними ставками акцизного податку, а розраховувати податок у декларації — за базовими (п. 13 розд. I Закону № 5503).

Виробництво й реалізація алкоголю

Реалізація спирту. Встановлено нові вимоги до правил відпуску спирту етилового та лікеро-горілчаних виробів (п. 14 розд. I Закону № 5503):

1) відпуск спирту етилового з акцизних складів тепер відбуватиметься виключно при наявності витратоміра-лічильника, який повинен бути зареєстрований в Єдиному державному реєстрі витратомірів — лічильників обсягу виробленого спирту етилового (п. 230.1 ПКУ та ч. 5 ст. 2 Закону № 481);

2) ввезення спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів на акцизний склад, а також відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів із такого складу відбуватиметься лише за наявності заповненої товарно-транспортної накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв (пп. 230.13, 230.15, 230.17 — 230.18 ПКУ*).

* Детальніше див. статтю «Товарно-транспортна накладна: правила використання» // «БТ», 2012, № 43, с. 15.

Порядок ведення таких реєстрів установлюється Кабміном (поки що не затверджений). До набрання чинності такими підзаконними актами суб’єкти господарювання, на наш погляд, будуть здійснювати відпуск спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів за старими правилами.

Виробництво алкогольних напоїв. Щоб отримати ліцензію на виробництво коньяку, суб’єкт господарювання, має використовувати не менше 30 % (до цього було не менше 25 %) спирту коньячного власного виробництва або спирту коньячного, викуреного в Україні з виноматеріалів, вироблених з вітчизняної сировини, та витриманого не менше трьох років, у перерахунку на абсолютний алкоголь.

Для суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію на виробництво коньяків до 01.01.10 р., така умова буде введена поступово до 01.01.17 р. (зміни внесені п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Закону № 5503 до ст. 18 Закону № 481).

Нагадаємо, що у випадку недотримання умов щодо використання у виробництві питомої ваги спирту коньячного власного виробництва ліцензія на виробництво коньяків підлягає анулюванню. При цьому таке анулювання тягне за собою автоматичне анулювання ліцензій на імпорт, експорт спирту коньячного таким суб’єктом господарювання, а отримати нову ліцензію суб’єкт господарювання або його правонаступники зможе лише після спливу 36 поточних місяців, наступних за місяцем такого анулювання (ст. 3 Закону № 481, п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Закону № 5503).

Використання акцизних марок. Підкориговано також правила зміни акцизних марок старого зразка на новий. Так, відтепер у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуватимуться у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів не як раніше, до їх повного використання, а протягом 12 місяців з дати запровадження марок нового зразка (ч. 4 ст. 11 Закону № 481).

При цьому марковані марками попереднього зразка алкогольні напої можуть перебувати в обігу протягом 12 місяців з дати запровадження марок нового зразка, а по закінченню цього терміну підлягають обміну на марки нового зразка, до того ж безоплатно.

Що стосується тютюнових виробів із застарілими марками, то вони також перебувають в обігу 12 місяців з дня запровадження марок нового зразка, а потім вважаються немаркованими, а отже, їх продаж на території України забороняється (п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Закону № 5503).

Зауважимо, що абз. 5 ч. 4 ст. 11 Закону № 481 передбачено, що зміни до ст. 11 Закону № 481 набирають чинності не раніше ніж через 18 місяців від дня опублікування закону, яким передбачено внесення таких змін. Схоже, що автори Закону № 5503 не врахували цю спеціальну норму. Тому маємо правову колізію щодо дати набрання чинності змінами у правилах використання «старих» марок акцизного податку. Сподіваємось, що найближчим часом компетентні органи внесуть ясність у це питання.

Відповідальність. Посилена відповідальність за виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, а також за реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Тепер за таке порушення передбачено штраф у розмірі 200 % вартості товару, але не менше 8500 грн. (нова редакція абз. 15 ст. 17 Закону № 481). До цього розмір штрафу складав 100 % вартості товару, але не менше 1700 грн. (п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Закону № 5503).

Інші зміни

Хмелезбір. Законом № 5519 унесено зміни і до правил стягнення збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі — хмелезбір). Зміни набули чинності з 03.01.12 р. Тепер:

— порядок сплати збору регулює п. 16 підроз. 10 розд. розд ХХ ПКУ, а не Закон про хмелезбір (втратив чинність), як це було раніше;

— збір буде справлятися до 01.01.18 р. (а не як раніше планувалося, до 31.12.14 р).

Загалом же правила стягнення хмелезбору, незважаючи на зміну нормативно-правового акта, яким регулюється його сплата, залишилися незмінними:

1) платники хмелезбору — суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво (п.п. 1.1 п. 16 підроз. 10 розд. ХХ ПКУ);

2) об’єктом оподаткування є виручка — товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі (п.п. 1.3 п. 16 підроз. 10 розд. розд ХХ ПКУ);

3) ставка збору —1,5 % від об’єкта оподаткування,

4) подавати Розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, форма якого на сьогодні затверджена наказом ДПАУ від 01.12.09 р. № 671, потрібно щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, до органу ДПС за місцем перебування на податковому обліку. А сплачувати податок слід протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання Розрахунку.

У зв’язку з цим актуальною лишається стаття « Хмелезбір: правила стягнення» // «БТ», 2012, № 7, с. 37.

Нововведення в перевірочній діяльності податкових органів. Закон № 5503 зачепив і перевірочну тематику. У цьому питанні хочемо звернути увагу на два аспекти.

По-перше, з п. 50.2 ПКУ вилучається слово «виїзних». У результаті платники податків тепер будуть позбавлені права подавати уточнюючі розрахунки при будь-яких документальних перевірках (як планових чи позапланових, так і виїзних чи невиїзних). Однак головне для цієї заборони — щоб перевірка була документальною, що як мінімум вимагає рішення (наказу) керівника податкового органу щодо проведення перевірки (див. пп. 77.4, 78.4, 79.1, 79.2 ПКУ)

По-друге, Закон № 5503 доповнює ПКУ новим видом перевірок — документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі — електронна перевірка).

Відразу зауважимо, що електронні перевірки є добровільними. Вони проводяться виключно за заявою платника податків, яку при цьому має бути подано не менше ніж за 10 календарних днів до очікуваної дати початку перевірки. При цьому за результатами їх проведення податковий орган не має права самостійно нараховувати (донараховувати) податкові зобов’язання і як наслідок застосовувати штрафні санкції, про що свідчить як власне визначення електронних перевірок (див. новий абзац шостий п.п. 75.1.2 ПКУ), так і зміни в пп. 50.1, 50.3, п.п. 54.3.2 ПКУ. Якщо в результаті проведення електронної перевірки податковий орган виявить заниження або завищення податкових зобов’язань, то така невідповідність податкових зобов’язань виправляється шляхом подання платником податків уточнюючого розрахунку, якщо, звичайно, платник не оспорює результати електронної перевірки.

І лише у випадку, якщо платник податків протягом 20 робочих днів після оформлення результатів електронної перевірки не подасть до органу податкової служби уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, виявлених під час електронної перевірки, у податкового органу з’являється право на проведення позапланової податкової перевірки, за результатами якої вже й буде проведено донарахування податків (зміни до п. 50.3 ПКУ).

Також слід зазначити, що скористатися сервісом електронних перевірок зможуть не всі суб’єкти. Так, згідно з визначенням електронних перевірок вони будуть доступні лише платникам податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ПКУ. Однак і це не все: підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ буде доповнено новим п. 16, умови якого передбачають поетапне запровадження електронних перевірок:

з 01.01.14 р. — для осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності;

з 01.01.15 р. — для суб’єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу;

з 01.01.16 р. — для всіх інших платників податків.

ПДФО та анулювання (прощення) боргу фізичній особі. У п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ уточнено, що боржник самостійно зобов’язаний задекларувати дохід і сплатити суму ПДФО за підсумками звітного року в разі як анулювання, так і прощення боргу кредитором. При цьому раніше з кредитора знімався обов’язок щодо виконання стосовно таких доходів функцій податкового агента, якщо він повідомить боржника про своє рішення рекомендованим листом із повідомленням про вручення (п. 12 розд. І Закону № 5519). Сьогодні кредитор за вибором може:

— або надіслати такий лист про анулювання (прощення) боргу,

— або укласти відповідний договір,

— або надати повідомлення боржнику особисто під підпис.

Як і раніше, кредитор відображає суму анульованого (прощеного) боргу в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу «126» (додаткове благо).

Дохід фізичних осіб від примусового продажу заставленого майна. Із-під оподаткування вивели доходи фізичної особи від реалізації заставленого майна при зверненні на таке майно стягнення фінансовою установою. Раніше згідно з п.п. 164.2.7 ПКУ до оподатковуваного доходу фізичної особи включалася додатна різниця між сумою коштів, отриманою платником податків від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податків при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податків своїх зобов’язань за договором кредиту (позички), та сумою фактично сплачених платником податків зобов’язань за таким договором кредиту (позички), і сумою, яку утримано фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (уключаючи залишок не погашеної платником податків суми фінансового кредиту). Сьогодні ці положення виключено.

Більше того, у переліку доходів, що не включаються до тих, які обкладаються ПДФО, тепер прямо прописано, що сюди потрапляють доходи, отримані в результаті реалізації заставленого майна, майна платника податків при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позички) (оновлена редакція п.п. 165.1.16 ПКУ, п.п. 1 п. 16 розд. І Закону № 5519).

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Закон № 5083 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.12 р. № 5083-VI.

Закон № 5503 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.12 р. № 5503-VI.

Закон № 5519 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» від 06.12.12 р. № 5519-VI.

Закон № 3273 — Закон України «Про іпотечні облігації» від 22.12.2005 р. № 3273-IV.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/ 95-ВР.

Закон про хмелезбір — Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.99 р. № 587-XIV.

Перелік № 400 — Перелік типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування, затверджений постановою Правління НБУ від 15.11.11 р. № 400.

Порядок № 1379 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом МФУ від 01.11.11 р. № 1379.

ЄП — єдиний податок.

Заява на ЄП — Заява про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджена наказом МФУ від 20.12.11 р. № 1675.

ІСІ — інститути спільного інвестування.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

ФОП — фізична особа — підприємець.