НОВИЙ ЗАКОН ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ (СТАТТЯ 14):
Мінсоцполітики затвердило форму звіту для інформування
про працевлаштування громадян, які мають квоту
Наказ Міністерства соціальної політики України від 16.05.13 р. № 271
«Про затвердження Порядку надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню»
Документ, що коментується, наведено в додатку «Документи»
Наказом, що коментується, на виконання норм ст. 14 Закону про зайнятість* Мінсоцполітики затвердило Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — Порядок), а в додатку до Порядку наведено новий звіт, який роботодавці зі штатною чисельністю понад 20 осіб зобов’язані будуть щороку подавати до центру зайнятості.
* Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 р. № 5067-VI. Докладніше про його застосування читайте в Темі тижні «Вивчаємо новий Закон про зайнятість» // «БТ», 2013, № 7, с. 35.
Порядок визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями територіальним органам служби зайнятості інформації про зайнятість і працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість для працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (названі в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість, крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, установленого ст. 26 Закону № 1058), підприємствам, установам та організаціям із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб установлюється квота в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Як бачимо, Закон про зайнятість не передбачає встановлювати квоту для фізичних осіб — підприємців. У Порядку також ідеться про встановлення квоти і подання звіту лише роботодавцями-підприємствами. Тому підприємці не зобов’язані виконувати норми ст. 14 Закону про зайнятість і Порядку.
Роботодавці самостійно розраховують квоту (ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість; п. 2.3 Порядку). По суті, саме для такого розрахунку передбачено наведений у додатку до Порядку звіт «Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню».
Крім того, не зобов’язані виконувати норми ст. 14 Закону про зайнятість і Порядку також підприємства, в яких чисельність штатних працівників становить 20 і менше осіб. Тут слід ураховувати таке: хоча квота розраховується виходячи з показника середньооблікової чисельності штатних працівників (згідно з п. 2.1 Порядку цей показник розраховується відповідно до норм Інструкції № 286**), як визначати цих 20 осіб для виконання зазначеної законодавчої норми, нам не зовсім зрозуміло.
** Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.05 р. № 286.
На наш погляд, тут існує як мінімум 3 варіанти визначення чисельності штатних працівників:
1) на останній день звітного року, виходячи з якого розраховуємо квоту, — на 31.12.13 р.;
2) на перше число наступного року, коли квоту потрібно виконати, — на 01.01.14 р.;
3) розраховуємо середньооблікову кількість штатних працівників за рік, виходячи з якого розраховуємо квоту (середньооблікова чисельність за 2013 рік).
Працівники Держцентру зайнятості в усних консультаціях говорять про середньооблікову кількість штатних працівників. На наш погляд, застосування цього показника є найлогічнішим (хоча б тому, що саме він є базою для розрахунку квоти). Сподіваємося, що ближче до строку подання звіту це питання з’ясується.
Далі в таблиці на с. 8 наведемо порядок заповнення реквізитів табличної частини звіту.
| Реквізит звіту | Порядок заповнення |
| Рядок 01 «Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік — усього» | Зазначаємо середньооблікову кількість штатних працівників за календарний рік, що передує звітному. Розраховують показник згідно з Інструкцією № 286. У цьому випадку відповідно до Інструкції № 286 слід розраховувати показник середньооблікової кількості штатних працівників (СКШП). Про те, як його розрахувати, можна дізнатися зі статті «Як заповнити річний звіт до ФНВ за 2012 рік: подаємо оновлену форму до 25 січня» // «БТ», 2013, № 1, с. 15 |
| Рядок 02 «у тому числі чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді» | У тому числі окремо розраховуємо СКШП працівників, які мають додаткові гарантії у працевлаштуванні та працюють на умовах повної зайнятості. На наш погляд, тут ми показуємо тих працівників, яких названо в п. 2.2 Порядку, тобто не вказуємо інвалідів, для яких ця квота не розраховується. Належність до особливих категорій громадян роботодавець визначає на підставі поданих йому працівником документів, які для кожної категорії працівників названо в п. 3.2 Порядку. Якщо працівник документально не підтвердив свій статус належності до певної категорії, то його ми не враховуємо |
| Рядок 03 «Квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників» | Визначаємо чисельність працівників, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, так: рядок 01 х 5 %. Округлення за таким правилом: округляються цифри поступово справа наліво: |
| Рядок 04 «Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти» | Згідно з п. 3.4 Порядку тут указується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році в рахунок квоти. Логічно, що роботодавець не планує порушувати норму ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість. А тому тут, мабуть, слід зазначити як мінімум різницю між рядками 03 і 02. Водночас, якщо в рядку 04 показник буде менший від різниці між рядками 03 і 02, це не спричинює автоматичного застосування штрафу за ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість(1) |
| (1) Згідно з ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 Закону, з такого роботодавця стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти в розмірі двох мінзарплат, установлених на момент виявлення порушення. Із цієї норми можна зробити висновок, що штраф стягуватиметься лише тоді, коли роботодавець необґрунтовано відмовиться працевлаштувати такого громадянина, а не за непрацевлаштування певної кількості громадян у межах розрахованої квоти. При цьому штраф може бути накладено при необґрунтованій відмові в тому випадку, коли роботодавець річну квоту не заповнив. Якщо ж за розрахованою квотою необхідну кількість таких категорій громадян працевлаштовано, то штраф, навіть у разі необґрунтованої відмови у працевлаштуванні громадянина на місце понад квоту, накладатися не повинен. Докладніше про нашу позицію див. у Темі тижня «Вивчаємо новий закон про зайнятість» // «БТ», 2013, № 7, с. 35. | |
Строк подання звіту — останній день не пізніше 1 лютого після звітного року (п. 2.5 Порядку). Перенесення строку в разі, коли останній день подання припадає на вихідний, святковий або неробочий, не передбачено.
У цьому році за 2012 рік звіт подавати вже не потрібно. Найближчий термін — 31.01.14 р. (1 лютого 2014 року припадає на суботу, а тому подати звіт потрібно буде напередодні не пізніше 31 січня). Ближче до цієї дати ми повернемося до детального аналізу заповнення цього звіту.
Також зауважимо, що на сьогодні відповідальності за неподання цього звіту Законом про зайнятість не передбачено.
Наказ, що коментується, набрав чинності 27.06.13 р.
Вікторія ЗМІЄНКО
Міністерство соціальної політики України
Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
Затверджено наказом від 16 травня 2013 року № 271
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2013 року за № 841/23373
I. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон).
1.2. Цей Порядок визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями територіальним органам Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі — територіальний орган) інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
1.3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
квота — норматив працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону (крім інвалідів), у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік;
роботодавці — підприємства, установи, організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб.
Інші терміни, що використовуються у цьому Порядку, застосовуються у значеннях, наведених у Законі.
II. Розрахунок квоти
2.1. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників.
2.2. Роботодавцями відповідно до частини третьої статті 14 Закону розраховується квота для забезпечення додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню громадян, які належать до таких категорій:
1) один із батьків або особа, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей (дитину) віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/ або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
3) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
4) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
5) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
6) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років.
2.3. Роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють у роботодавця і належать до таких, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім інвалідів).
2.4. Працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння територіальних органів.
Для укомплектування вакансій роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
2.5. Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року, подають територіальному органу інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (додаток).
III. Заповнення інформації про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
3.1. У рядку 01 зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному.
3.2. У рядку 02 зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.
Належність громадян до категорій, зазначених у пункті 2.2 розділу II цього Порядку, та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, а саме:
1) копією свідоцтва про народження дитини для:
одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років). Таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);
осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
2) копією пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:
одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/ або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
У разі відсутності пенсійного посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із таких документів:
копією посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 року № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2007 року за № 1349/ 14616;
копією форми № 080/о «Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за № 11/ 6299;
копією форми первинної облікової документації № 157-1/о «Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/ 21816.
Крім документів, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, належність громадян до категорій для особи, яка замінює одного із батьків, підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду; одинокої матері (батька) — довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/ 12972;
3) копією витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18 листопада 2008 року № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2008 року за № 1200/15891, — для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);
4) копією довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269, — для осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);
5) копією диплома або іншого документа про освіту — для молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (потягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
6) копією військового квитка — для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби).
3.3. У рядку 03 зазначається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.
3.4. У рядку 04 вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти.
3.5. Інформація підписується керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства, установи, організації. Зазначаються прізвище, ініціали та дата складання.
Директор Департаменту праці та зайнятості
М. ЛАЗЕБНА
