ПЛАТІЖНІ ТЕРМІНАЛИ
підприємці-єдиноподатники не застосовують
Лист Міністерства доходів і зборів України від 29.04.13 р. № 2397/5/99-99-18-05-16
Лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.05.13 р. № 3502-06/16081-12
«Щодо використання електронних платіжних засобів»
У листах, що коментуються, Міндоходів та Мінекономрозвитку дійшли висновку: суб’єкти господарювання, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій (РРО), не зобов’язані забезпечувати можливість здійснення покупцями розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів (ЕПЗ).
Нагадаємо історію проблеми. Відповідно до п. 14.19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III (далі — Закон про платіжні системи) суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями ЕПЗ розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Вимоги до суб’єктів господарювання щодо прийняття ЕПЗ в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначаються Кабміном. На сьогодні Кабмін не прийняв нормативного документа на виконання зазначених норм. А тому, орієнтуючись лише на п. 14.19 Закону про платіжні системи, податківці (див. консультацію у розд. 109.06 ЄБПЗ) стверджували, що всі суб’єкти сфери торгівлі та послуг, у тому числі і платники єдиного податку, які звільнені від використання РРО, повинні мати платіжні термінали (ПТ), щоб надати можливість споживачам розраховуватися за придбані товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ.
Водночас на сьогодні і досі формально продовжує діяти постанова КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.10 р. № 878 (далі — постанова № 878). Ця постанова свого часу була розроблена на виконання старої редакції Закону про платіжні системи, в якій правила застосування ЕПЗ відрізнялися від чинних сьогодні. Принципова різниця полягала в тому, що використовувати обов’язково ПТ мали тільки ті суб’єкти господарювання, які використовують РРО. Тобто підприємці — платники єдиного податку, які звільнені від використання РРО, згідно з постановою № 878 звільняються і від обов’язкового використання ПТ.
Отже, на сьогодні існує юридична колізія: п. 14.19 Закону про платіжні системи вимагає застосовувати ПТ усіма суб’єктами господарювання з урахуванням вимог, які для них має установити Кабмін, а постанова № 878, яка розроблена під уже нечинну норму Закону про платіжні системи, звільняє від такого обов’язку тих суб’єктів, які не використовують РРО. Утім, на наш погляд, постанова № 878 і може бути тим самим документом, розроблення якого від Кабміну вимагає оновлений п. 14.19 Закону про платіжні системи.
Ураховуючи це, у суб’єктів господарювання (в тому числі підприємців-єдиноподатників) виникає запитання: чи слід використовувати ПТ, якщо вони звільнені від використання РРО? Відповідь на нього надали Міндоходів та Мінекономрозвитку у листах, що коментуються. У них ці два компетентні органи влади, проаналізувавши чинні на сьогодні нормативно-правові акти, прийшли до висновку: суб’єкти господарювання, які не застосовують реєстратори розрахункових операцій, не зобов’язані використовувати ЕПЗ для здійснення розрахунків за продані товари та надані послуги (див. «Якщо не застосовуємо РРО, то ПТ теж установлювати не обов’язково» на с. 10).
| Якщо не застосовуємо РРО, то ПТ теж установлювати не обов’язково Витяг із листа Міндоходів, що коментується, від 29.04.13 р. № 2397/5/99-99-18-05-16 «Відповідно до пункту 14.19 статті 14 Закону контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює Державна податкова служба України, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.10 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) із використанням спеціальних платіжних засобів» встановлено, що суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено звільнення від обов’язкового приймання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) закладів громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємств торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше 25 тис. осіб. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фізичні особи — підприємці при здійсненні продажу товарів (наданні послуг) не застосовують реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при умові сплати єдиного податку. Відповідно до пунктів 21 та 22 постанови КМУ від 15.06.06 р. № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства. Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Виходячи із викладеного, чинним законодавством не встановлено обов’язку щодо необхідності використання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) суб’єктами господарювання, які не застосовують реєстратори розрахункових операцій». |
Тобто із листів, що коментуються, випливає, що і Міндоходів, і Мінекономрозвитку погоджуються з тим, що обов’язково використовувати ПТ мають лише ті суб’єкти господарювання, які використовують РРО. Ті ж суб’єкти господарювання, що звільненні від їх використання (наприклад, підприємці-єдиноподатники), звільняються від використання і ПТ.
Висновки контролюючих органів, зроблені у листах, що коментуються, повністю відповідають позиції редакції, що викладена у статті «Підприємці-єдиноподатники без РРО: чи потрібен їм платіжний термінал?» // «БТ», 2013, № 22, с. 42.
Таким чином, до посадових осіб підприємств та підприємців, що не застосовують РРО, не може бути застосовано відповідальність за ст. 16315 Кодексу України про адміністративні правопорушення*. Також, на наш погляд, не може бути застосована і відповідальність до суб’єктів господарювання за п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.
Звернемо лише увагу на те, що у розд. 109.06 ЄБПЗ і досі міститься консультація податківців, де йдеться про те, що використовувати ПТ мають усі без винятку суб’єкти господарювання. Сподіваємося, що податківці на місцях при розгляді цього питання будуть орієнтуватися на норми листів, що коментуються, а не цього фіскального роз’яснення.
Сергій ДЕЦЮРА
* Про введення цієї відповідальності читайте у ком. «Готівковий обіг: нова відповідальність за відсутність платіжних терміналів у роздробі» // «БТ», 2013, № 4, с. 4.
