Теми статей
Обрати теми

Тема тижня. Цивільно-правові договори з фізособами

Редакція БТ
Стаття

ЦИВІЛЬНО­ПРАВОВІ ДОГОВОРИ З ФІЗОСОБАМИ

 

Цивільно­правовий договір як альтернатива трудовому договору застосовується доволі часто. Важливо знати, що ці договори мають різну юридичну природу. З точки зору оподаткування виплат за такими договорами також існують істотні відмінності.

Із сьогоднішньої Теми тижня ви дізнаєтеся, в чому різниця між трудовим та цивільно­правовим договором, чим роботи відрізняються від послуг, а також про відповідальність за неправильний вибір договору. Для зручності всі відмінності ми звели у наочній таблиці.

Окремий розділ Теми присвячено обліку та оподаткуванню виплат за цивільно­правовими договорами. Ми докладно на числових прикладах описали правила сплати із сум винагороди ЄВС та ПДФО, а також показали на прикладах порядок заповнення звітних форм № Д4 та № 1ДФ.

У сьогоднішній Темі тижня докладно розглянемо характерні риси ЦП-договорів, що укладаються зі звичайними громадянами (не підприємцями), у тому числі з іноземцями, які відрізняють їх від трудового договору, а також особливості оподаткування виплат за ними.

Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-­аналітик Видавничого будинку «Фактор», v.zmienko@id.factor.ua

 

УКЛАДАЄМО ЦП­ДОГОВОРИ

 

Трудовий договір та цивільно­правовий договір — визначаємо відмінності

Трудовий договір і ЦП­договори регулюються різними кодексами. Головна відмінність між трудовим договором та ЦП­договором полягає в тому, що взаємовідносини за трудовими договорами регулюються КЗпП, а за ЦП­договорами — ЦКУ (докладніше про інші відмінності див. у табл. 1 на с. 33).

Серед ЦП­договорів, які в деяких випадках є альтернативою трудовому договору, найчастіше застосовують договір підряду на виконання робіт і договір про надання послуг. У межах сьогоднішньої статті розглянемо саме ці ЦП­договори, що укладаються зі звичайними громадянами — не суб’єктами підприємницької діяльності.

Трудовий договір (ст. 21 КЗпП) — це угода між працівником та роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

За договором підряду (ст. 837 ЦКУ; глава 61) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передачею її результату замовнику.

За договором про надання послуг (ст. 901 ЦКУ; глава 63) одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Трудовий договір на час виконання певної роботи і ЦП­договір на виконання робіт. Важливо також розмежовувати необхідність укладення трудового договору на час виконання певної роботи і ЦП­договорів на виконання робіт. Так, трудові договори на час виконання певної роботи дуже часто укладають у сфері видавничої діяльності, будівництва. Наприклад, з автором укладається договір на період написання книги, а з виконробом — на період будівництва об’єкта. Трудовий договір на виконання певної роботи дуже схожий на строковий трудовий договір, оскільки також має кінцеву дату, але цю кінцеву дату точно не визначено, тому що головне — виконати заданий обсяг тих чи інших робіт. Зверніть увагу: ЦП­договір і договір на виконання певної роботи — це не те саме. Ще раз повторимося: ЦП­договір на виконання робіт — поза сферою трудового законодавства, що регулюється КЗпП, він укладається на підставі ЦКУ.

У цій ситуації важливо провести чітку межу між трудовим та ЦП­договором, щоб у разі укладення ЦП­договору перевіряючі не класифікували такі відносини як трудові. Цей момент ми докладно розглянули у статті «Регулярні роботи: трудовий договір або підряд?» // «БТ», 2012, № 41, с. 16. Сьогодні нагадаємо основні критерії, що дозволяють розмежувати трудові та цивільно­правові відносини.

По­перше, трудовий договір спрямовано на регулювання процесу праці (установлюється режим роботи з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, визначається робоче місце). Для договору підряду (про надання послуг) процес праці має другорядну роль або не регулюється взагалі — замовнику може бути все одно, коли конкретно виконуватимуться роботи (послуги), — це може бути будь­який час доби), основне для ЦП­договору — застерегти результат робіт (послуг), який має бути передано (послуги виконано) замовнику.

По­друге, документальним підтвердженням виконання обов’язків за трудовим договором є наряд, табель обліку робочого часу тощо, за договором підряду (надання послуг) — акт приймання­передачі виконаної роботи (акт приймання­передачі наданих послуг).

По­третє, за трудовим договором працівник приймається на посаду, передбачену штатним розписом підприємства, за договором підряду (надання послуг) — ні (виконавець не включається до штату підприємства, на нього не ведеться трудова книжка).

По­четверте, за трудовим договором на роботодавця покладається обов’язок забезпечити умови праці для працівника, за договором підряду (надання послуг) — умови виконання договору забезпечує сам виконавець або сторони договору забезпечують спільно в порядку, передбаченому самим договором.

По­п’яте, найманий працівник не може перекласти свої трудові обов’язки на третю особу, а за договором підряду можливий субпідряд (якщо інше прямо не застережено в самому договорі); у разі суб­підряду за роботи, виконані третьою особою, відповідальність перед замовником несе основний підрядник. Що стосується надання послуг, то згідно з ч. 1 ст. 902 ЦКУ виконавець має надати послугу особисто. Водночас виконавець також може покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору, але таку можливість має бути передбачено договором (ч. 2 ст. 902 ЦКУ).

По­шосте, винагородою за трудовим договором є заробітна плата, виплата якої має здійснюватися в розмірі не нижче мінімального (при виконанні норми праці) та в передбачені законодавством строки; розмір та порядок виплати винагороди за договором підряду (надання послуг) можуть бути будь­якими та визначаються за домовленістю сторін. За ЦП­договором оплачується не процес праці, а його результат, який фіксується в акті (лист Мінпраці від 11.03.02 р. № 06/2­4/42).

«Трудова угода» і «трудовий договір». Як справедливо зауважило Мінсоцполітики в листі від 20.04.12 р. № 64/06/187­12, згідно з чинним законодавством виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору (ст. 21 КЗпП), так і, зокрема, на підставі ЦП­договорів, які на практиці часто називають «трудові угоди».

Мінпраці в листі від 14.10.10 р. № 208/06/186­10* звертає увагу на те, що поняття «трудова угода» і «трудовий договір» не є тотожними. Трудову угоду Мінпраці відносить до ЦП­договорів, і при її укладенні має бути дотримано вимоги цивільного, а не трудового законодавства. При цьому «трудову угоду» можна оформляти як договором про надання послуг (лист Мінпраці від 14.10.10 р. № 208/06/186­10), так і договором підряду (лист Мінсоцполітики від 20.04.12 р. № 64/06/187­12).

* Див. коментар «Трудовий договір і трудова угода — «дві великі різниці» // «БТ», 2010, № 49, с. 7.

Тому за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, а за наявності ознак, властивих цивільно­правовим відносинам, слід укладати ЦП­договори. При цьому Мінпраці в листі від 11.03.02 р. № 06/2­4/42 вказує, що в разі виникнення спору про правомірність укладеного договору (трудового, цивільного) це питання має вирішуватися в судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено.

Також Мінпраці в листі від 14.10.10 р. № 208/06/186­10 звертає увагу на те, що цивільним законодавством не встановлено обмежень на кількість укладених ЦП­договорів. Але тут потрібно дія­ти розважливо, щоб у ситуації з ЦП­договорами, які часто укладаються, перевіряючі не побачили приховану підприємницьку діяльність такої фізичної особи (див. розділ «Відповідальність за неправильний вибір (ЦП­договір трудовий договір)» на с. 35).

Ну і звичайно, слід пам’ятати, що записи про виконання робіт за ЦП­договорами до трудової книжки не вносяться (лист Мінсоцполітики від 20.04.12 р. № 64/06/187­12).

Відмінності між трудовим договором та ЦП­договорами на виконання робіт (надання послуг) наведемо в табл. 1 на с. 33.

 

Роботи і послуги — у чому різниця

Щоб зрозуміти, який саме ЦП­договір укладено (договір підряду або договір про надання послуг), важливо визначити предмет договору: чи то це результат роботи, чи то послуга.

Свого часу Мін’юст і ПФУ з метою розмежування робіт і послуг для справляння пенсійних внесків пояснювали різницю між виконаними роботами за договором підряду і наданими послугами (листи Мін’юсту від 16.05.05 р. № 19­46­163 і від 01.12.06 р. № 21­5­490, листи ПФУ від 01.09.06 р. № 11127/03­02 // «БТ», 2006, № 41, с. 10, від 09.11.06 р. № 14663/03­30 // «БТ», 2006, № 51, с. 7):

1) характерними ознаками послуг є:

— відсутність результату майнового характеру;

— невіддільність від джерела або від одержувача;

— синхронність надання та отримання;

— неможливість зберігання;

— споживаність послуги при її наданні;

2) предметом підрядних відносин на виконання робіт можуть бути:

— створювана річ;

— обробка існуючої речі;

— переробка існуючої речі;

— ремонт існуючої речі.

Прикладом послуг Мін’юст називає надання професійних юридичних послуг. ПФУ в листі від 09.11.06 р. № 14663/03­30, крім юридичних послуг, назвав послугами, що регулюються договором про надання послуги, також маркетингові, консультаційні, бухгалтерські та аудиторські послуги незалежно від того, чи супроводжується надання таких послуг різними звітами (висновками тощо) у письмовій формі.

Результатом договору підряду на виконання роботи є те, що за допомогою проведеної підрядником роботи виготовляється нова річ або річ поліпшується за допомогою її обробки, переробки, ремонту або досягається інший застережений результат робіт, що передається замовнику. Результат роботи має бути видимим та віддільним від самої діяльності підрядника. Прикладом виконаних робіт можуть бути ремонтні роботи, пошиття одягу.

Як випливає з листа Мін’юсту від 01.12.06 р. № 21­5­490, при вирішенні питання про класифікацію робіт і послуг необхідно орієнтуватися на класифікацію договорів, запропоновану в ЦКУ.

Трапляється, що в назві документа написано «Договір про надання послуг», а фактично згідно з умовами договору виконуються роботи. Як бути в такій ситуації? Вважаємо, що в цьому випадку необхідно виходити із сутності договору, а не з його назви.

Наприклад, якщо згідно з умовами «Договору про надання послуг» «надаються послуги з фарбування стін», то в цьому випадку фактично виконуються роботи з фарбування стін. Адже фарбування стін — це не що інше, як «ремонт існуючої речі», яка є саме предметом підрядних відносин на виконання робіт.

Також слід зауважити, що принципова класифікація на роботи й послуги була важливою до 2011 року для справляння внесків до ПФУ (у той час внески до ПФУ нараховувалися на винагороди за договорами підряду за виконані роботи, а винагорода за договорами на надання послуг пенсійними внесками не обкладалася). Після запровадження ЄВС (з 01.01.11 р.) пільги щодо його ненарахування для ЦП­договорів про надання послуг немає (див. розділ «Особливості справляння ЄВС» на с. 37). Тому важливість правильної класифікації такого договору втратила свою гостроту.

 

Таблиця 1. Характеристика ЦП­договорів і трудового договору

Критерій

ЦП­договори

Трудовий договір

договір підряду

договір про надання послуг

1

2

3

4

1. Чим регулюються правовідносини

ЦКУ

КЗпП

2. Предмет договору

Результат праці, що передається замовнику (виготовлення речі, обробка, переробка, ремонт речі)

Послуга, що споживається у процесі здійснення вчинення дії або здійснення певної діяльності

Процес праці

3. Оформлення відносин

Договір підряду

Договір про надання послуг

Трудові відносини оформляють за допомогою:
— заяви;
— трудового договору в письмовій формі (у випадках, передбачених ст. 24 КЗпП);

— контракту (ч. 3 ст. 21 КЗпП);
— наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (типова форма № П­1);
— трудової книжки (для основного місця роботи)

4. Документування виконання обов’язків за договором

Акт приймання­передачі виконаних робіт

Акт приймання­передачі наданих послуг

Табель обліку використання робочого часу (типова форма № П­5);

наряд та інші документи щодо обліку виробітку

5. Взаємні права та обов’язки сторін

Указуються в договорі підряду

Зазначаються в договорі
про надання послуг

Відображаються у трудовому договорі (контракті), колективному договорі
та посадовій інструкції(1)

(1) Про складання посадових інструкцій читайте у статті «Посадові інструкції: що це таке та чи варто їх складати» // «БТ», 2012, № 31, с. 16.

6. Належність особи, яка виконує роботи за договором, до штату підприємства

Не входить до штату підприємства; трудова книжка не ведеться

Працівника приймають на посаду, передбачену штатним розписом. Він виконує певну трудову функцію за конкретною професією та кваліфікацією. На працівника ведеться трудова книжка (за основним місцем роботи)

7. Обмеження щодо укладення договору

Замовник вільний у виборі контрагентів

Відповідно до ст. 174 і 190 КЗпП забороняється використовувати працю жінок та осіб молодше 18 років на важких роботах, а також роботах
зі шкідливими або небезпечними умовами праці, підземних роботах

8. Забезпечення умов праці, необхідних для виконання роботи

Підрядник самостійно забезпечує умови праці та виконує роботу на свій ризик. За домовленістю сторін він може виконувати роботу з використанням власних матеріалів та матеріалів замовника

Виконавець самостійно забезпечує умови праці

Необхідні умови праці забезпечує роботодавець (ст. 21 КЗпП). Роботодавець несе відповідальність за безпечність умов праці (ст. 153 КЗпП)

9. Режим праці

Підрядник (виконавець) не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та самостійно організовує свою роботу

Працівник зобов’язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку

10. Залучення до виконання зобов’язань за договором третіх осіб

Підрядник має право, якщо інше не передбачено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їх роботи

Виконавець має надати послугу особисто. Водночас у випадках, установлених договором, виконавець має право доручити виконання договору іншій особі, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору

Працівник не може доручати виконання своїх посадових обов’язків іншій особі та несе особисту відповідальність за виконану ним роботу

11. Обмеження щодо умов виконання зобов’язань

Обмежень немає, сторони вільні у визначенні умов договору

Нормами КЗпП обмежено роботу в нічний час, роботи понад установлену тривалість робочого дня, роботу у вихідні, святкові та неробочі дні(1)

(1) Про роботу у вихідні, святкові та неробочі дні читайте у статті «Робота у вихідні та святкові дні — як залучити працівників та оплатити їх працю» // «БТ», 2010, № 39, с. 10, а також у Пошті тижня «Як оплатити роботу тих, хто працює у святкові та вихідні дні?» // «БТ», 2012, № 1 — 2, с. 37.

12. Строк правовідносин

Установлюється за домовленістю сторін

Може бути безстроковими або оформлятися на певний строк (на час виконання певної роботи, у тому числі на сезонні й тимчасові роботи(2))

(2) Про використання праці сезонних і тимчасових працівників читайте у статті «Сезонні й тимчасові працівники — особливості трудових відносин» // «БТ», 2012, № 19, с. 16.

13. Умови припинення правовідносин

Припиняються на загальних підставах, передбачених ЦКУ (за згодою сторін, після закінчення строку дії договору), як правило, застерігаються в договорі

Договір може бути розірвано з ініціативи працівника, профспілки або роботодавця, а також на деяких інших підставах, передбачених КЗпП

14. Суми, що виплачуються за договором

Плата за роботи в розмірі, закріпленому в договорі

Плата за послуги в розмірі, закріпленому в договорі

Заробітна плата та інші види трудових виплат (доплати, надбавки, премії тощо). Оплата праці працівників здійснюється в розмірі не нижче законодавчо встановле­ного мінімального розміру (ст. 95 КЗпП)

15. Строки виплат

Визначають у договорі. Підрядник (виконавець) може вимагати виплату авансу лише у випадку та в розмірі, передбачених договором

Заробітна плата виплачується не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (ст. 115 КЗпП)(3)

(3) Про строки виплати зарплати читайте в Темі тижня «Виплата зарплати по­новому» // «БТ», 2010, № 48, с. 38.

16. Відповідальність особи, яка виконує роботи, перед підприємством у разі заподіяння шкоди

Підрядник (виконавець) несе цивільно­правову відповідальність, що може полягати у відшкодуванні заподіяної шкоди, упущеної вигоди та сплаті штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору. Порядок відшкодування шкоди, розмір і строки закріплюються безпосередньо в договорі

Працівник підприємства несе матеріальну та дисциплінарну відповідальність за заподіяну шкоду. Матеріальна відповідальність може бути повною (у розмірі фактично заподіяної школи) та обмеженою (її розмір не повинен перевищувати середнього заробітку). За наявності наміру шкода оцінюється незалежним оцінювачем(4). Дисциплінарна відповідальність передбачає такі стягнення, як догана або звільнення

(4) Докладніше читайте у Шпаргалці бухгалтера «Усе про інвентаризацію в таблицях» // «БТ», 2012, № 44, с. 17.

17. Право на щорічні та соціальні відпустки

Підрядник (виконавець) не має права ні на яку відпустку

Працівники підприємства мають право на всі відпустки, умови, тривалість і порядок надання яких регулює Закон про відпустки

18. Участь у розрахунку показників чисельності працівників:

СКШП (для заповнення річного звіту, що подається до ФНВ(5), звіту до Фонду соцзахисту інвалідів(6), форми № Д4(7))

Не беруть участі в розрахунку (п.п. 2.6.2 Інструкції № 286)

Беруть участь у розрахунку, за винятком деяких категорій

СКПЕПЗ (чисельність працівників — єдиноподатників — юридичних осіб(8))

Беруть участь в розрахунку (п.п. 4.4.2 Інструкцій № 286)

СКП (для віднесення до суб’єктів малого підприємництва)

Беруть участь у розрахунку. Показник СКП є сумою показників СКШП, середньої кількості зовнішніх сумісників та середньої кількості осіб, які працюють за ЦП­договорами

(5) Про заповнення звіту див. статтю «Як заповнити річний звіт до ФНВ за 2012 рік: подаємо оновлену форму до 25 січня» // «БТ», 2013, № 1, с. 15.

(6) Про заповнення звіту див. статтю «Звіт до Фонду інвалідів: правила заповнення та подання» // «БТ», 2013, № 7, с. 19.

(7) Про заповнення форми № Д4 див. у Темі тижня «Як заповнити щомісячну форму № Д4 з ЄВС» // «БТ», 2013, № 5, с. 24.

(8) Докладніше див. статтю «Обчислюємо чисельність працівників для єдиноподатника — юридичної соби» // «БТ», 2012, № 48, с. 27.

 

Відповідальність за неправильний вибір (ЦП­договір ↔ трудовий договір)

Необхідно враховувати, що сутність договору не в назві, а у змісті. Тому потрібно чітко описувати умови договору, зокрема предмет договору, щоб у перевіряючих і сторін договору не виникло запитань щодо правильного статусу укладеного договору.

У перевіряючих претензії можуть бути як до виконавця (фізичної особи), так і до замовника (підприємства або підприємця).

Удаваний працівник за заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації ризикує бути притягненим до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП (штраф від 340 до 1700 грн. із конфіскацією грошових коштів, отриманих у результаті здійснення такої діяльності, чи без такої). Це пов’язане з тим, що регулярне виконання фізичною особою тих самих робіт (надання послуг) може бути прирівняне до здійснення підприємницької діяльності, оскільки відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійс­нюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку. Орієнтиром у плані систематичності діяльності може бути п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 25.04.03 р. № 3, де визначено, що «систематично» означає не менше 3 разів протягом одного календарного року.

Цей критерій не можна назвати універсальним. Але саме на нього, найімовірніше, орієнтуватимуться контролюючі органи. Більше того, останні можуть у принципі виходити з того, що факт здійснення діяльності фіксується актом приймання­передачі виконаних робіт/наданих послуг. А три акти — достатня підстава вважати діяльність систематичною, а отже, підприємницькою. Виняток можуть становити лише ті види діяльності, що належать до незалежної професійної діяльності (програмування, створення об’єктів інтелектуальної власності на замовлення, артистична діяльність, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів тощо).

За здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації законодавством установлено зазначену вище адміністративну відповідальність за ст. 164 КУпАП. До речі, аналогічний штраф може бути застосовано і в разі здійснення діяльності, що ліцензується, без відповідної ліцензії.

Замовник, зі свого боку, нічим особливо не ризикує: відсутність підприємницької реєстрації не робить договір недійсним, витрати не знімуть, штрафи не накладуть. Однак у цьому випадку значно більше шансів, що контролюючі органи захочуть кваліфікувати договір як трудовий. Перевіряють «трудовий статус» таких договорів працівники інспекції з питань праці. Так, за даними Мінсоцполітики (лист від 11.05.12 р. № 5127/0/14­12/06) протягом 2011 року державними інспекторами з питань праці було виявлено 2757 випадків, коли роботи, виконання яких було оформлено ЦП­договором, насправді мали характер трудових відносин. Така перекласифікація договору для роботодавця може загрожувати донарахуванням ЄВС, а також застосуванням штрафних санкцій за їх неповну або несвоєчасну сплату. Річ у тім, що ставки ЄВС за договором підряду (нарахування — 34,7 % (5,3 % і 33,2 %); утримання — 2,6 %) нижчі, ніж у частині нарахувань на зарплату (нарахування — 36,76 — 49,7 %; утримання — 3,6 %). Крім цього, не виключена й загроза застосування до керівника відповідальності згідно з частиною першою ст. 41 КУпАП, якою передбачено штраф за порушення законодавства про працю. Розмір штрафу становить від 510 до 1700 грн. Цей штраф застосовується судом на підставі протоколу про адмінправопорушення, складеного держінспектором з праці.

З дедалі більшою увагою до питань фактичних трудових відносин, «прикритих» ЦП­договорами, підходять податкові органи, з боку яких можливі претензії в частині строків перерахування ПДФО до бюджету, неправильного заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ.

Але, на наш погляд, при виникненні спірних ситуацій тільки суд може визнати невідповідність договору реальному характеру відносин. Тому всі описані вище наслідки — сценарій найгіршого розвитку подій.

Висновок: до укладення ЦП­договору радимо вдаватися, якщо фізична особа планує виконати не більше двох замовлень на роботи (послуги). В інших випадках для уникнення конфліктних ситуацій з перевіряючими радимо укладати строкові трудові договори.

 

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ

 

Документальне оформлення та бухоблік

Оскільки згідно з ЦП­договором оплачується результат праці, він визначається після закінчення виконання роботи (надання послуги) та оформляється актами:

1) за договором підряду — актом приймання­передачі виконаної роботи;

2) за договором про надання послуг — актом приймання­передачі наданих послуг.

У бухобліку вартість нарахованої винагороди включаємо до витрат залежно від призначення робіт і послуг, а саме до:

— собівартості продукції, робіт, послуг (Дт 23);

— вартості виправлення браку (Дт 24);

— складу загальновиробничих (Дт 91), адміністративних витрат (Дт 92), витрат на збут (Дт 93), інших операційних (Дт 94) або надзвичайних витрат (Дт 99).

Саме до цих витрати уключаємо й нарахований на суму винагороди «зверху» ЄВС за ставкою 34,7 % (5,3 %, 33,2 %).

Розрахунки з виконавцями за нарахованою винагородою можна вести на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», а в разі виплати винагороди авансом — на суб­рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» з подальшим заліком заборгованостей з рахунком 685 (при нарахуванні винагороди за актом).

 

Оподаткування винагород

Із сум винагороди, зазначених в актах приймання­передачі виконаних робіт (наданих послуг), нараховують належні до сплати ПДФО та ЄВС. Що стосується інших видів ЦП­договорів (договір оренди тощо), то в цьому випадку слід утримувати лише ПДФО, а ЄВС не справляють (докладніше див. розділ «Особливості справляння ЄВС» на с. 37).

Правила оподаткування винагород за ЦП­договорами наведено в табл. 1, а строки для сплати ЄВС та ПДФО — у табл. 2 (див. с. 37).

При цьому ПДФО сплачуємо на той самий бюджетний рахунок, на який роботодавець сплачує його із зарплати найнятих працівників. ЄВС сплачуємо на рахунок для сплати ЄВС за ставками 2,6 % і 34,7 % (5,3 %, 33,2 %). Пам’ятайте, що сплата на неналежний рахунок призводить до виникнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄВС (див. лист ПФУ від 06.09.11 р. № 18726/03­2 // «БТ», 2011, № 43, с. 4, а також замітку у «БТ», 2013, № 1, с. 49).

До податкових витрат вартість винагороди за ЦП­договорами включаємо, як і в бухобліку, залежно від призначення робіт і послуг та за умови зв’язку з господарською діяльністю з урахуванням загальних обмежень, передбачених для формування податкових витрат. Так, більшість таких витрат можуть «осісти» у складі витрат операційної діяльності: у собівартості продукції, робіт, послуг (п.п. 138.8.2 ПКУ), у складі загальновиробничих (п.п. 138.8.5 ПКУ), адміністративних витрат (п.п. 138.10.2 ПКУ), витрат на збут (п.п. 138.10.3 ПКУ), інших операційних (п.п. 138.10.4 ПКУ).

Далі докладніше розглянемо правила справляння ЄВС (див. розділ на с. 37) і ПДФО (див. розділ на с. 43).

 

Таблиця 1. Оподаткування за ЦП­договорами

Категорія роботодавців, які нараховують винагороду фізичним особам

ПДФО

ЄВС

нарахування

утримання

Винагороду за ЦП­договором на виконання робіт, про надання послуг (крім нарахованої підприємцю за видами діяльності, зазначеними в Держреєстрі) нараховує:

1. Підприємство УТОГ або УТОС (усім фізичним особам)(1)

15 (17) %(2)

5,3 %

2,6 %

2. Підприємство суднобудівної промисловості на період 01.01.13 р. — 31.12.22 р. (клас 30.11, група 30.1, розділ 30; клас 33.15, група 33.1, розділ 33 КВЕД ДК 009:2010)

33,2 %

3. Решта роботодавців, які нараховують винагороду за ЦП­договорами на виконання робіт, про надання послуг

34,7 %

Винагорода за іншими ЦП­договорами (договір оренди та інші договори, що не мають ознак виконання робіт або надання послуг), крім нарахування підприємцям

(1) За умови, що кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких інвалідів дорівнює не менше 25 % суми витрат на оплату праці.
(2) При утриманні ПДФО з винагороди за ЦП­договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму ЄВС.

 

Таблиця 2. Строки для сплати ЄВС та ПДФО з винагород за ЦП­договорами

Строк виплати

ПДФО

ЄВС

нарахування

утримання

Виплата винагороди авансом (до складання акта)

Аванс отримано з банку до каси або перераховано на картковий рахунок фізичної особи

Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів на виплату авансу

Одночасно з отриман­ням (перерахуванням) грошових коштів

Не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним місяцем, в якому буде нараховано дохід(1)

Аванс виплачено з виручки або в натуральній формі

Протягом банківського дня, наступного за днем нарахування (виплати, надання)

У день виплати

Виплата винагороди, нарахованої в бухобліку за даними акта, не пізніше 20 числа (для ЄВС) та 30 числа (для ПДФО)

Грошові кошти отримано з банку до каси або перераховано на картковий рахунок фізичної особи

Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів

Одночасно з отриман­ням (перерахуванням) грошових коштів

Не пізніше 20 числа місяця, наступ­ного за базовим звітним місяцем, в якому було нараховано дохід(1)

Виплата з виручки або в натуральній формі

Протягом банківського дня, наступного за днем нарахування (виплати, надання)

У день виплати

Не пізніше 20 числа місяця, наступ­ного за базовим звітним місяцем, в якому було нараховано дохід(1)

Виплата винагороди, нарахованої в бухобліку за даними акта, пізніше 20 числа (для ЄВС) і 30 числа (для ПДФО)

20 календарних днів, наступних за останнім днем місяця нарахування винагороди

Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів
або
при виплаті з виручки — протягом банківського дня, наступного за днем нарахування (виплати, надання)

Не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано, але не виплачено дохід(1)

Не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано, але не виплачено дохід(1)

30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця нарахування винагороди

Протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, в якому нараховано, але не виплачено дохід

(1)Гірничі підприємства сплачують ЄВС, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Якщо останній день строку сплати припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати вважається перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем (п. 4.10 Інструкції № 21­5).

 

Особливості справляння ЄВС

Правила нарахування ЄВС. Сформулюємо правила нарахування ЄВС при здійсненні виплат за ЦП­договорами.

ПРАВИЛО 1. ЄВС нараховуємо на суми, визначені базою для ЄВС, які не зменшуємо на суму утриманого ПДФО та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат або на інші цілі за дорученням одержувача, тобто на «грязну» суму нарахованої винагороди (п.п. 4.1.1 Інструкції № 21­5). Для ЦП­договорів базою нарахування є винагорода фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за ЦП­договорами (абзац перший п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄВС).

Винятки становить винагорода за ЦП­договорами, укладеними з підприємцем, якщо роботи, що виконуються (послуги, що надаються), відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Підтвердженням того, що такі види діяльності зазначено в цьому Держреєстрі, є витяг із Держре­єстру*. На наш погляд, стосовно підприємців узагалі було б логічніше, якби від ЄВС звільнялися всі доходи в межах підприємницької діяльності, як це передбачено ПКУ для ПДФО, а не лише ті з них, які внесено до Держреєстру. Але поки законодавець Закон про ЄВС із цього приводу не коригував, безпечніше все­таки отримувати від підприємців копію витягу з Держреєстру.

* Див. Пошту тижня «Витяг із ЄДР — єдина підстава для ненарахування ЄВС на виплати підприємцю за роботи (послуги)» // «БТ», 2012, № 22, с. 32.

При роботі зі звичайними фізичними особами за договорами про виконання робіт (надання послуг) ЄВС справляємо і жодного витягу від них не вимагаємо.

Якщо ЦП­договір не містить ознак договору, за яким виконуються роботи або надаються послуги, то із суми винагороди за таким договором ЄВС не справляємо. Прикладом такого договору може бути договір оренди. Не справляється ЄВС й із сум роялті (лист ПФУ від 10.08.11 р. № 16534/03­20 // «БТ», 2011, № 44, с. 6).

Для авторських договорів тут також має спрацьовувати правило, відповідно до якого за відсутності ознак договору, за яким виконуються роботи або надаються послуги, ЄВС справляти не потрібно. Однак із 2011 року ПФУ не завжди був послідовним у цьому питанні.

Так, ЦКУ передбачено 5 видів авторських договорів (ст. 1107):

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1108 ЦКУ);

2) ліцензійний договір (ст. 1109 ЦКУ);

3) договір про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦКУ);

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦКУ);

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Із перелічених вище видів авторських договорів винагороду лише за одним можна розцінювати як винагороду за виконання роботи — це договір про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦКУ), оскільки об’єкт інтелектуальної власності на момент укладення договору ще не створено і автор своєю творчою працею створюватиме його згідно з вимогами замовника. Інші ЦП­договори (ст. 1108, 1109 і 1113 ЦКУ) не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг. Тому з виплат за ними ЄВС не справляють. ПФУ в листі від 11.07.11 р. № 14179/03­30 («БТ», 2011, № 36, с. 11) зауважив, що ЄВС не нараховуємо лише стосовно двох видів договорів — ліцензійного договору (ст. 1109 ЦКУ) і договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦКУ), забувши згадати ще й ліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1108 ЦКУ).

Що стосується договору про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦКУ), то і з виплачуваної за ним винагороди з 2011 року є підстави не справляти ЄВС, оскільки згідно з п. 9 розділу I Переліку № 1170 ЄВС не нараховують на винагороду, що «…виплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури і мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплату їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на відповідному підприємстві». Подіб­ну думку висловлювали і працівники ПФУ у своїх консультаціях (див. Пошту тижня «Винагорода за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва не обкладаються ЄВС» // «БТ», 2012, № 12, с. 47 і «Винагорода за авторським договором та ЄВС» // «БТ», 2011, № 24, с. 31).

ПРАВИЛО 2. ЄВС нараховуємо щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, за якими здійснюється нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) винагороди за ЦП­договором (п.п. 4.3.1 Інструкції № 21­5). Стосовно винагороди за ЦП­договорами такими документами переважно є акт приймання­передачі виконаної роботи (наданих послуг).

ПРАВИЛО 3. ЄВС нараховуємо за ставками, наведеними в табл. 1 на с. 36.

Платниками ЄВС на суму винагороди за ЦП­договорами є роботодавці — вони сплачують ЄВС «у частині нарахування». Переважна більшість роботодавців нараховують ЄВС «зверху» за ставкою 34,7 %. Виняток — підприємства УТОГ і УТОС (5,3 %) та суднобудівні підприємства на період 01.01.13 р. — 31.12.22 р. (33,2 %). До податкових витрат нарахований ЄВС уключають на підставі п. 143.1 ПКУ.

Крім того, платниками ЄВС із сум винагород за ЦП­договорами також є й самі фізичні особи, які виконують роботи або надають послуги, — вони є платниками ЄВС «у частині утримання» за ставкою 2,6 %. Але нарахування і сплату цього ЄВС за застрахованих осіб (за фізичних осіб, які виконують роботи і надають послуги за ЦП­договорами) здійснюють роботодавці за рахунок сум, з яких ЄВС утримують (ч. 6 ст. 7 і ч. 9 ст. 9 Закону про ЄВС).

Таким чином, виходить, що саме страхувальник нараховує та сплачує ЄВС як «за себе» (ЄВС «у частині нарахування»), так і за застрахованих осіб (ЄВС «у частині утримання»).

ПРАВИЛО 4. ЄВС справляють не з усієї суми доходу, що нараховується, а тільки із суми доходу в межах максимальної величини бази, що дорівнює 17 ПМПО. Тож і для суми винагород за ЦП­договорами ЄВС нараховують виходячи з максимальної величини бази, а на суму, що перевищує її величину, ЄВС не нараховують. У 2013 році використовується така максимальна величина бази доходу для нарахування ЄВС:

січень — листопад — 19499 грн. (1147 грн. х 17 ПМПО);

грудень — 20706 грн. (1218 грн. х 17 ПМПО).

З урахуванням черговості включення виплат, передбаченої п.п. 4.3.2 Інструкції № 21­5, ЄВС із суми винагороди потрібно справляти після зарплати. І тільки після винагороди в межах величини максимальної бази доходу ЄВС справляють із суми лікарняних.

Приклади застосування максимальної величини бази в разі нарахування тільки винагороди за ЦП­договором показано у прикладі 2, а з урахуванням черговості включення виплат — у прикладі 1.

Приклад 1. Із працівником укладено договір підряду на виконання робіт (предмет договору не пов’язаний з виконанням трудових функцій працівника). За березень 2013 року йому нараховано зарплату в сумі 8000 грн. (ЄВС згідно з класом проф­ризику нараховується за ставкою 37 %), лікарняні в сумі 3500 грн. та винагороду за ЦП­договором у сумі 10000 грн.

З урахуванням черговості включення виплат, передбаченої п.п. 4.3.2 Інструкції № 21­5, ЄВС за березень 2013 року нараховуємо так.

Спочатку — із суми зарплати (8000 грн.): 2960 грн. (8000 х 37 %) і 288 грн. (8000 х 3,6 %).

Далі — із суми винагороди за договором підряду: 10000 грн. (сума нарахованої зарплати і винагороди не перевищили максимальну величину ((8000 + 10000) < 19499)) : 3470 грн. (10000 х 34,7 %) і 260 грн. (10000 х 2,6 %).

Потім — уже із суми лікарняних, але тільки в розмірі 1499 грн., оскільки сума нарахованої зарплати, винагороди і лікарняних перевищила максимальну величину на 2001 грн. (8000 + 10000 + 3500 ­ 19499). Саме ця сума перевищення й не оподатковується : 497,67 грн. (1499 х 33,2 %) і 29,98 грн. (1499 х 2 %).

Зверніть увагу: саме в такій черговості потрібно вносити записи і до таблиці 6 форми № Д4 (див. рис. 1 на с. 42).

ПРАВИЛО 5. Якщо строк виконання робіт (надання послуг) перевищує календарний місяць, винагороду, виплачену за результатами роботи, для нарахування ЄВС ділять на кількість місяців, за які її нараховано (ч. 2 ст. 7 Закону про ЄВС і п.п. 4.3.4 Інструкції № 21­5).

У цьому випадку логічніше було б не говорити про ділення зарплати (доходу) на «кількість місяців, за які її нараховано», а розділити винагороду між місяцями, на які припадає виконання робіт (надання послуг), пропорційно календарним дням. Однак озвучена вище норма із Закону про ЄВС у незмінному вигляді перекочувала до Інструкції № 21­5.

Таке ділення зумовлене як розподілом виплат за місяцями для формування страхового стажу, так і метою застосування до розділеного доходу максимальної величини бази для справляння ЄВС для кожного місяця окремо (див. правило 4 на с. 38).

Якщо дія договору припадає на кілька місяців, але акти складаються щомісяця, то ділити винагороду не потрібно.

Приклад 2. ЦП­договір зі сторонньою фізичною особою діє з 21.02.13 р. по 04.04.13 р. Строк виконання — 43 к. дн., у тому числі в лютому — 8 к. дн., у березні — 31 та у квітні — 4 к. дн. Сума винагороди — 60000 грн.

Варіант 1 — акт підписано 04.04.13 р. на всю суму винагороди.

Оскільки строк виконання робіт за ЦП­договором перевищує календарний місяць (припадає на 3 календарні місяці — лютий, березень і квітень), то, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону про ЄВС і п.п. 4.3.4 Інструкції № 21­5, виплату за ЦП­договором у сумі 60000 грн. необхідно розподілити між лютим, березнем та квітнем 2013 року. Ділимо на кількість місяців, за які винагороду нараховано, отримуємо, що на лютий, березень і квітень припадає однакова сума доходу — по 20000 грн. (60000 грн. : 3).

При цьому якщо інший дохід фізичній особі не нараховувався, то ЄВС буде нараховано в сумі 7273,12 грн. (оскільки 20000 > 19499, ЄВС обчислюємо виходячи з максимальної бази: 19499 х 34,7 % + 19499 х 2,6 %). Загальна сума ЄВС, нарахованого на суму винагороди за ЦП­договором, складе 21819,36 (7273,12 х 3).

Варіант 2 — акт підписувався щомісяця (передбачено умовами договору):

28.02.13 р. — на суму 11000 грн.;

31.03.13 р. — на суму 43200 грн.;

04.04.13 р. — на суму 5800 грн.

Оскільки акти підписувалися щомісяця, то нараховану в кожному місяці винагороду порівнюють із максимальною величиною для кожного місяця окремо. Тому ЄВС утримують так:

за лютий — з усієї суми винагороди (11000 грн.), оскільки сума винагороди не перевищила максимальну величину бази лютого (11000 < 19499) — 4103 грн. (11000 х 34,7 % + 11000 х 2,6 %);

за березень — із максимальної величини бази березня (19499 грн.), оскільки суми винагороди перевищила максимальну величину (43200 > 19499) — 7273,12 грн. (19499 х 34,7 % + 19499 х 2,6 %);

за квітень — з усієї суми винагороди (5800 грн.), оскільки сума винагороди не перевищила максимальну величину бази квітня (5800 < 19499) — 2163,4 грн. (5800 х 34,7 % + 5800 х 2,6 %).

Усього у варіанті 2 буде нараховано ЄВС у сумі 13539,52 грн. (4103 + 7273,12 + 2163,4), що на 8279,84 грн. (21819,36 ­ ­ 13539,52) менше, ніж у варіанті 1. Тому з метою мінімізації сплати ЄВС у разі нарахування значної суми винагороди радимо прописувати умови договору так, щоб нараховувати винагороду щомісяця залежно від обсягу виконаної роботи (наданих послуг). Тоді за повний місяць виконання робіт завдяки застосуванню максимальної величини ЄВС буде нараховано в меншій сумі, ніж у результаті прямого ділення на кількість місяців виконання робіт (надання послуг).

Приклад заповнення таблиць 5 і 6 форми № Д4 за даними прикладу 2 наведено на рис. 2 та 3, с. 42 і 43. При цьому таблицю 5 заповнюємо однаково для двох варіантів, а таблицю 6 — по­різному.

Крім того, при визначенні кількості місяців, за які нараховано винагороди, слід орієнтуватися саме на період виконання робіт (надання послуг). Трапляються ситуації, коли договір укладено в одному місяці, а роботи (послуги) фактично почали виконуватися (надаватися) в наступних місяцях (тобто договір укладається наперед). Якщо таку умову чітко прописано в договорі та зафіксовано в акті, то винагороду ділимо на кількість місяців, протягом яких фактично виконувалися роботи (надавалися послуги), адже винагорода нараховується саме за період виконання робіт (надання послуг), а не за період дії договору з дати його укладення.

Приклад 3. ЦП­договір на виконання малярних робіт зі сторонньою фізичною особою укладено 21.01.13 р. Фактично малярні роботи виконувалися в період з 11.03.13 р. по 16.04.13 р., коли стали сприятливими погодні умови для таких робіт. Це прописано в умовах договору та зафіксовано в акті приймання­передачі виконаних робіт. Сума винагороди за даними акта від 16.04.13 р. склала 22000 грн.

Оскільки строк виконання робіт за ЦП­договором перевищує календарний місяць — припадає на 2 календарні місяці (березень і квітень), то отриману винагороду ділимо на 2 місяці — по 11000 грн. за кожен місяць (22000 грн. : 2 міс.). При цьому місяці, коли роботи фактично не здійснювались (січень та лютий), не враховуємо. ЄВС з такої винагороди буде сплачено в сумі:

(11000 х 34,7 % + 11000 х 2,6 %) х 2 міс.(березень і квітень 2013 року) = 8206 (грн.).

Правила заповнення форми № Д4. У формі № Д4 винагороду за ЦП­договором відображаємо за місяць, в якому нараховано таку винагороду (відображено нарахування в бухобліку), тобто за даними актів.

Таблицю 5 форм № Д4 запов­нюємо так:

1) у місяці укладення ЦП­договору, за яким справлятиметься ЄВС, необхідно відобразити інформацію про таку фізичну особу, заповнивши рядок на фізичну особу, в якому вказуємо у:

— графі 7 «Категорія особи*» — «(особи, які виконують роботи за договором цивільно­правового характеру);

графі 10 «дата початку» — дату звітного місяця, коли розпочато відносини за ЦП­договором. Як зазначено в Описі формату заповнення форми № Д4, тут слід показати дату початку строку дії ЦП­договору;

2) у місяці закінчення строку дії ЦП­договору необхідно показати інформацію про закінчення періоду відносин за ЦП­договором, заповнивши у:

— графі 7 «Категорія особи*» — «(особи, які виконують роботи за договором цивільно­правового характеру);

графі 10 «дата закінчення» — дату звітного місяця, коли закінчено відносини за ЦП­договором. Як зазначено в Описі формату заповнення форми № Д4, тут слід показати дату закінчення строку дії ЦП­договору.

Показники таблиці 6 форм № Д4 заповнюємо так.

До графи 9 вписуємо код із додатка 2 до Порядку № 22­2 — «26». Заповнюємо її завжди.

Графу 10 заповнюємо тільки в разі відображення нарахування винагороди за кілька місяців, коли її розподіляють між місяцями з ураху­ванням норм ч. 2 ст. 7 Закону про ЄВС і п.п. 4.3.4 Інструкції № 21­5 (див. правило 4 на с. 38). У цьому випадку у графі 10 проставляємо код типу нарахування «, а на фізичну особу заповнюємо стільки рядків, на скільки місяців припадає нарахована винагорода. Приклад заповнен­ня таблиці 6 за даними прикладу 2 див. на рис. 2 (с. 42).

Якщо строк виконання робіт (надання послуг) припадає на один календарний місяць, у таблиці 6 на суму нарахованої винагороди заповнюємо один рядок. Графи 10, 13, 14 у цьому випадку не заповнюємо, а у графі 11 указуємо звітний місяць. Приклад заповнення див. на рис. 3 (с. 43).

У графі 11 зазначаємо місяць, за який нараховано винагороду (заповнюємо завжди).

Графи 13 і 14 не заповнюємо.

У графі 15 «Кількість днів перебування у трудових/ЦП відносинах протягом календарного звітного місяця», судячи з назви графи, проставляємо кількість днів перебування в цивільно­правових відносинах. Цю графу запроваджено після останнього оновлення форми звіту*, і з ураху­ванням роз’яснень працівників ПФУ** та Опису формату заповнен­ня форми № Д4 її запов­нюємо так:

1) указуємо кількість календарних днів, протягом яких фізична особа за ЦП­договором виконувала роботи (надавала послуги). Тому, на наш погляд, якщо договір було укладено, але роботи (послуги) в якийсь період не здійснювалися і це підтверджується актом чи умовами договору, логічно цей період у графі 15 не показувати (як, наприклад, у ситуації прикладу 3 на с. 40, коли роботи фактично не здійснювалися в січні та лютому);

2) якщо відносини за ЦП­договором розпочато не з початку місяця, зазначаємо фактичну кількість календарних днів (наприклад, якщо договір діяв з 4 по 15 березня, у графі 15 проставляємо 12 календарних днів);

3) якщо винагороду за ЦП­договором нараховано за декілька місяців і ми для справляння ЄВС розподіляємо її між місяцями (застосовуємо правило 5, див. с. 39), графу 15 заповнюємо і у звітах за місяці, коли фактично винагорода не нараховувалася, але цивільно­правові відносини були (фізична особа виконувала роботи, надавала послуги). На це вказують працівники ПФУ (див. статтю «Особливості заповнення звіту за формою № Д4: нюанси на практичних прикладах» // «БТ», 2013, № 9, с. 30). При цьому в таблиці 6 заповнюємо графи 6, 7, 8, 9 («26»), 11 (звітний місяць, в якому фізична особа перебуває в цивільно­правових відносинах), 12 і 15 (кількість календарних днів у звітному місяці, протягом яких фізична особа перебувала в цивільно­правових відносинах). Щоправда, не зрозуміло, як бути в ситуації, якщо фізична особа роботи (послуги) так і не виконає (не надасть) і в результаті винагороду не буде нараховано: чи потрібно коригувати раніше надану в таблиці 6 інформацію?

* Про заповнення оновленої форми № Д4 читайте в Темі тижні «Як заповнити щомісячну форму № Д4 з ЄВС» // «БТ», 2013, № 5, с. 24.

** Див. статтю «Особливості заповнення звіту за формою № Д4: нюанси на практичних прикладах» // «БТ», 2013, № 9, с. 30.

На наш погляд, графу 15 для винагород за ЦП­договорами логічно заповнювати лише на фізичних осіб, які не перебувають зі страхувальником у трудових відносинах (укладено тільки ЦП­договір). У такому разі відображаємо кількість календарних днів, на які припадає період відносин за ЦП­договором*. Якщо ж фізична особа, яка виконує роботи (надає послуги) за ЦП­договором, є і найманим працівником, то кількість днів у графі 15 доречно проставляти в рядку, в якому відображено нарахування зарплати. Якщо ж трудові відносини закінчено, але ЦП­договір ще діє, у рядку нарахування винагороди за ЦП­договором логічно вказувати кількість календарних днів після дати звільнення. Підстави для такого підходу ми знаходимо в Описі формату заповнення форми № Д4: «За наявності декількох рядків по одній застрахованій особі реквізит 15 зазначається лише в одному, а саме в тому, в якому зазначаються дані про суми заробітної плати (за їх наявності)». Однак із прямого прочитання назви цієї графи випливає, що цю графу слід заповнювати на найманого працівника як у рядку зарплати, так і в рядку винагороди за ЦП­договором (ми на рис. 1 за даними прикладу 1 так і показали — див. с. 42);

4) виплату авансу за ЦП­договором а ні в таблиці 6, ані в таблиці 1 не показуємо, оскільки немає нарахування винагороди. Але в цьому випадку при виплаті авансу слід обов’язково сплатити ЄВС «у частині нарахування» (34,7 %, 5,3 або 33,2 %). А в таблиці 6 запов­нюємо рядок на фізичну особу без сумових показників (як за даними варіанта 1 прикладу 2 на рис. 2, с. 42).

* Хоча, з іншого боку, не позбавлений логіки і підхід, при якому логічно було б зазначати дні за повний місяць, адже при нарахуванні винагороди за кілька місяців для розподілу винагороди за місяцями ми ділимо суму винагороди на кількість місяців, а не днів, на які припадає виконання робіт (надання послуг).

Графи 16 і 17 заповнюємо залежно від розміру винагороди, що припадає на конкретний місяць:

— у графі 16 відображаємо всю суму винагороди, що припадає на календарний місяць, зазначений у графі 11;

— у графі 17 відображаємо суму винагороди, що припадає на календарний місяць, з урахуванням максимальної величини доходу за цей місяць, з якого справляють ЄВС. Отже, тут відображаємо суму винагороди, з якої справляли внесок після застосування максимальної величини до зарплати, а вже потім — до винагороди, тобто з урахуванням правила 4 (див. с. 38). При відображенні доходу за попередні місяці розмір максимальної величини беруть той, що діяв в такому минулому місяці. Як заповнити в цьому випадку таблицю 6, показано за даними прикладу 1 на рис. 1 (с. 42).

У таблиці 1 суму нарахованої у звітному місяці винагороди відоб­ражаємо так:

— у рядках 1, 1.2усю нараховану суму;

— у рядках 2, 2.2 (2.2.1 — 2.2.3), 4, 4.2 у межах 17 ПМПО.

Нарахований зверху на таку базу ЄВС показуємо в рядках 3, 3.2 (3.2.1 — 3.2.3), а утриманий ЄВС — у рядках 5, 5.4.

Фізична особа, з якою укладено ЦП­договір, ураховується при запов­ненні перед таблицею 1 показника «Кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно­правового характеру» навіть за місяці, коли не нараховується винагорода, але є рядок із заповненими графою 15 і графою 9 — « 26».

На рис. 1, 2 і 3 (с. 42 і 43) покажемо, як заповнити форму № 4Д за даними прикладів 1 і 2.

 

img 1

Рис. 1. Витяг із таблиці 6 за даними прикладу 1 на с. 39
 (за місяць нараховано зарплату, лікарняні та винагороду за ЦП-договором)

 

img 2

Рис. 2. Заповнення таблиць 5 і 6 за даними прикладу 2 на с. 39 для варіанта 1
 (винагороду нараховано за кілька місяців;
акти підписано в останньому місяці)

 

img 3

Рис. 3. Заповнення таблиці 6 за даними прикладу 2 на с. 39 для варіанта 2
(винагороду нараховано за кілька місяців; акти підписані щомісяця)

 

Правила утримання ПДФО

Винагорода, що виплачується за ЦП­договорами, для цілей справляння ПДФО не є заробітною платою навіть у разі укладення такого договору зі своїм найманим працівником, оскільки не пов’язана з відносинами трудового найму. Водночас вона обкладається ПДФО з урахуванням таких правил.

ПРАВИЛО 1. Утримуємо ПДФО, як і ЄВС, на підставі акта. При цьому винагороду, нараховану за кілька місяців, розбивати між місяцями не потрібно (у цьому немає необхідності).

ПРАВИЛО 2. При утриманні ПДФО до доходу, що отримується у вигляді винагороди за ЦП­договорами (тобто не у вигляді заробітної плати), ПСП не застосовується.

ПРАВИЛО 3. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за ЦП­договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму ЄВС (п. 164.6 ПКУ). Отже, при утриманні ПДФО нарахований дохід зменшуємо на утриманий з такої виплати ЄВС за ставкою 2,6 %.

Приклад 4. Фізичній особі за виконані за ЦП­договором роботи нараховано винагороду в сумі 1000 грн., з якої утримано ЄВС у сумі 26 грн. (1000 грн. х 2,6 %). Із такої винагороди ПДФО утримуємо в сумі 146,1 грн. ((1000 ­ 26) х 15 %).

ПРАВИЛО 4. ПДФО утримують за ставками до бази оподаткування (п. 167.1 ПКУ):

15 % — до суми бази оподаткування, що не перевищує 10 МЗП на 1 січня поточного року (у 2013 році — 11470 грн.);

— 17 % — до суми бази оподаткування, що перевищує 10 МЗП на 1 січня поточного року (у 2013 році — більше 11470 грн.: починаючи із суми 11470,01 грн.).

При застосуванні ставки ПДФО потрібно враховувати такі моменти.

По­перше, оскільки для винагороди за ЦП­договором ставка ПДФО застосовується до бази оподаткування (п. 167.1 ПКУ), що зменшується на утриманий ЄВС (п. 164.6 ПКУ), порівнювати з межею у 10 МЗП потрібно винагороду за вирахуванням утриманого ЄВС. І лише після цього із суми винагороди в межах 10 МЗП (у 2013 році —11470 грн.) утримуємо ПДФО за ставкою 15 %, а із суми перевищення — 17 %.

Схематично це можна зобразити так:

 

img 4

 

Це правило беззастережно працює з 28.04.12 р.*. А до цієї дати такий підхід податківці не поділяли (див., наприклад, листи ДПАУ від 03.02.11 р. № 2918/7/17­0717 і від 03.02.11 р. № 2345/6/17­0715 (див. «БТ», 2011, № 7, с. 11). І лише після змін, унесених Законом № 4661 до ПКУ, для вибору ставки ПДФО можна сміливо порівнювати зі 11470 грн. на місяць (у 2013 році) базу оподаткування доходу у вигляді зарплати і виплат за ЦП­договорами.

* Докладніше див. у статті «Податок на доходи фізичних осіб: змінено порядок розрахунку податку і декларування доходів» // «БТ», 2012, № 20, с. 27.

Приклад 5. Фізичній особі за виконані за ЦП­договором роботи нараховано винагороду в сумі 15000 грн., з якої утримано ЄВС у сумі 390 грн. (15000 грн. х 2,6 %). Із суми такої винагороди ПДФО утримуємо так.

Визначаємо базу обкладення ПДФО:

15000 ­ 390 = 14610 (грн.).

Оскільки база обкладення ПДФО перевищує 10 МЗП на 1 січня (14610 > 11470 грн.), ПДФО утримуємо за ставкою:

— 15 % з винагороди в сумі 11470 грн.:

11470 х 15 % = 1720,50 (грн.);

— 17 % з винагороди в сумі 3140 грн. (14610 ­ 11470):

3140 х 17 % = 533,80 (грн.).

Усього на руки фізичній особі буде виплачено винагороду в сумі:

15000 ­ 390ЄВС 2,6 % ­ 1720,50ПДФО 15 % ­ 533,80ПДФО 17 % = 12355,70 (грн.).

По­друге, якщо фізичній особі за місяць нараховано кілька виплат винагород за ЦП­договорами та/або інші оподатковувані виплати за ставками 15 і 17 % (наприклад, зарплата чи орендна плата), то, на наш погляд, ураховувати всі нараховані доходи потрібно в міру їх нарахування (виплати) у хронологічному порядку. Свого часу податківці в листі ДПАУ від 03.02.11 р. № 2918/7/17­0717БТ», 2011, № 7, с. 11) говорили про таку черговість обліку виплат: спочатку зарплата, а потім — інші виплати в порядку нарахування. На наш погляд, висновки цього листа застосовні лише в тому випадку, якщо зарплату і незар­платні виплати нараховано в один день.

Приклад 6. Працівнику в лютому 2013 року нараховано зарплату в сумі 12000 грн. (права на ПСП немає), винагороду за договором підряду (акт підписано 28.02.13 р.) в сумі 4000 грн., а також надану нецільову благодійну допомогу (НБД) у сумі 2000 грн.

Визначаємо суму ЄВС:

— із зарплати: 12000 х 3,6 % = 432 (грн.);

— з винагороди**: 4000 х 2,6 % = 104 (грн.).

** Загальна сума доходу 16000 грн. (12000 + 4000) не перевищила 17 ПМПО — 19499 грн. (1147 х 17), тому ЄВС утримується з усієї суми нарахованого доходу.

Визначаємо базу обкладення ПДФО (використовуючи підхід податківців) з доходів у вигляді:

— зарплати (12000 ­ 432) = 11568 (грн.);

— винагороди (4000 ­ 104) = 3896 (грн.);

— НБД (2000 ­ 1610п.п. 170.7.3 ПКУ) = 390 (грн.).

Сума ПДФО:

1) за ставкою 15 % (із зар­плати):

11470 х 15 % = 1720,50 (грн.);

2) за ставкою 17 %:

— із зарплати: (11568 ­ 11470) х 17 % = 16,66 (грн.);

— з винагороди: 3896 х 17 %662,32 (грн.);

— з НБД: 390 х 17 % = 66,30 (грн.).

Разом сума утриманого з працівника ПДФО за підсумками лютого 2013 року становитиме 2465,78 грн. (1720,50 + 16,66 + 662,32 + 66,30).

ПРАВИЛО 5. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ винагороду за ЦП­договорами показуємо з ознакою доходу «102». При заповненні ф. № 1ДФ потрібно виходити з такого***:

1) кількість громадян, які працюють за ЦП­договорами, слід зазначити в полі «Працювало за цивільно­правовими договорами». Якщо звіт подається кількома пор­ціями, то це поле заповнюється лише для першої порції (п.п. 3.1.7 Порядку № 1020);

2) графи 3а і 3, а також графи 4а і 4 заповнюємо у міру нарахування та виплати винагороди, а правило про відображення своєчасно виплаченої зарплати за останній місяць кварталу, передбачене п. 3.3 Порядку № 1020, до такого доходу не застосовуємо, оскільки винагорода за ЦП­договором не включається до поняття зарплати для цілей справляння ПДФО згідно з ПКУ:

— у графі 3а відображдаємо нараховану за звітний квартал винагороду за даними актів виконаних робіт або наданих послуг (обороти по Дт рахунків витрат — Кт 631, 685), а у графі 4а — утриманий із такої суми ПДФО за ставками 15 і 17 % (обороти Дт 631, 685 — Кт 641/ПДФО);

— у графі 3 відображаємо фактично виплачену за звітний квартал суму винагороди в сумі нарахування («грязна сума»), а у графі 4 — сплачений при такій виплаті ПДФО (обороти Дт 641/ПДФО — Кт 31). Ці графи заповнюємо і в разі виплати авансом винагороди, коли графи 3а і 4а не заповнюються;

— графи 6, 7 і 8 не заповнюємо.

*** Про правила заповнення ф. № 1ДФ ми писали у статті «Нова форма № 1ДФ: заповнюємо та подаємо за I квартал 2011 року» // «БТ», 2011, № 14, с. 40; «Форма № 1ДФ­2011: відповіді на популярні запитання» // «БТ», 2011, № 30, с. 17; Шпаргалка бухгалтера «Нова форма № 1ДФ: основні ознаки доходів» // «БТ», 2011, № 14, с. 23, Пошті тижня «Запитання щодо заповнення ф. № 1ДФ» // «БТ», 2012, № 32, с. 43.

Заповнимо форму № 1ДФ (рис. 4) за даними прикладу 6 (с. 44). Для наочності прикладу припустимо, що за I квартал інші виплати працівнику не нараховувалися, усі суми виплачено у строк для виплати зарплати — 5 квітня 2013 року. Зверніть увагу: дані про виплату винагороди і НБД у графі 3 (4 — утриманий з них ПДФО) не показуємо, оскільки фактично такі суми виплачено вже у II кварталі 2013 року. Тому у формі № 1ДФ за II квартал 2013 року потрібно буде заповнити на таких працівників інформацію, зазначивши дані у графах 3 і 4, а у графах 3а і 4а проставляємо прокреслення.

 

img 5

Рис. 4. Фрагмент ф. № 1ДФ за I квартал 2013 року
(за даними прикладу 6: нарахування зарплати, винагороди за ЦП­договором і НБД)

 

Виплати фізичним особам — нерезидентам

ПДФО. Згідно з п.п. 162.1.2 ПКУ платником ПДФО є і фізична особа — іноземець, яка одержує доходи з джерелом походження з України.

ПКУ ділить іноземців на резидентів та нерезидентів. Порядок обкладення ПДФО доходів, отриманих нерезидентами, прописано в п. 170.10 ПКУ.

Нерезидентами є всі фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» п.п. 14.1.122 ПКУ). Визначення резидента — фізичної особи наведено в п.п. «в» п.п. 14.1.213 ПКУ.

Зверніть увагу: при нарахуванні винагороди за ЦП­договорами на виконання робіт (про надання послуг) резидентський статус іноземця здебільшого не важливий. Річ у тім, що згідно з п.п. 170.10.1 ПКУ доходи з джерелом їх походження в Україні, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, обкладаються ПДФО за правилами і ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розд. IV ПКУ для нерезидентів). Разом з цим якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, установлено інші правила, ніж передбачені ПКУ, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 103 ПКУ). А ним може бути передбачено звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України або шляхом зменшення ставки податку, або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку та сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. З цієї причини п.п. 170.10.3 ПКУ вимагає, щоб під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент був зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, яку буде застосовано до таких доходів.

Таким чином, слід застосовувати загальні правила оподаткування, як і для резидентів, котрі ми описали в розділі «Правила утримання ПДФО» (с. 43). Винятком є доходи нерезидентів від гастрольних заходів, особливі правила для яких прописано в п.п. 170.10.5 ПКУ.

При утриманні ПДФО базу оподаткування за ЦП­договорами для нерезидентів визначаємо за правилами п. 164.6 ПКУ, зменшуючи на суму утриманого ЄВС (2,6 %).

Стосовно нерезидента замовник (підприємство, підприємець) є податковим агентом. У формі № 1ДФ нарахування і виплату винагороди фізичній особі — іноземцю показуємо з ознакою доходу «102».

Для заповнення форми № 1ДФ на нерезидента не обійтися без реєстраційного номера облікової картки платника податків (колишнього ідентифікаційного номера). Її резидент отримує за правилами, передбаченими ст. 70 ПКУ і Положення № 1147.

Пам’ятайте: виплата винагороди іноземцю без податкового номера загрожує штрафом у розмірі 170 грн. на підставі п. 119.3 ПКУ за оформлення документів, що містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення ре­єстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених п. 119.2 ПКУ.

А оскільки інформацію про виплату нерезиденту має бути відоб­ражено у формі № 1ДФ, в окремих випадках на замовника — податкового агента можуть накласти штраф на підставі п. 119.2 ПКУ у розмірі 510 грн., а за повторні порушення — 1020 грн. (за неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку).

ЄВС. Будь­яких особливостей при справлянні ЄВС із сум винагород, що нараховуються (виплачуються) страхувальниками фізичним особам — нерезидентам за виконання ними роботи (надання послуги), Законом про ЄВС не передбачено.

Тому замовники­страхувальники зобов’язані в загальному порядку нараховувати та утримувати ЄВС із сум винагород, що нараховуються (виплачуються) іноземцям за ЦП­договорами на виконання робіт, надання послуг (див. розділ «Особливості справляння ЄВС» на с. 37). На це вказує і ПФУ в листі від 28.01.11 р. № 1583/03­30.

Якщо ж іноземні громадяни працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, то в цьому випадку ЄВС не справляється. Підстава: такі громадяни не віднесені Законом про ЄВС до платників ЄВС, тому вони не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (лист ПФУ від 18.02.11 р. № 3117/03­20 // «БТ», 2011, № 13, с. 5).

При заповненні форми № Д4 слід ураховувати певні особливості, пов’язані з використанням праці іноземців.

По­перше, у формі № Д4 передбачено зазначення номера облікової картки застрахованої особи. Згідно з п. 1.1 Порядку № 22­2, як і для форми № 1 ДФ, ним є реєстраційний номер облікової картки платника податків. Водночас для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають реєстраційного номера, п. 1.1 Порядку № 22­2 дозволяє вказувати серію та номер документа, що засвідчує особу (FNNNNNNNNN, де «F» — латинська літера (константа), далі «NNNNNNNNN» — довільний набір латинських, російських та українських літер, а також цифр). Однак, на наш погляд, навряд чи замовник укладе ЦП­договір з іноземцем без реєстраційного номера, адже, як зазначалося, його наявність є обов’язковою для справляння ПДФО. Інакше можливе застосування штрафів.

По­друге, відмітку про належність до громадянства України слід проставляти у графах 6 таблиць 5, 6 і 7. Для фізичних осіб, які не є громадянами України, у графі 6 проставляємо відмітку «0».

Податкові витрати. При роботі з нерезидентами за ЦП­договорами слід ураховувати обмеження щодо формування податкових витрат, які ПКУ передбачив у разі, коли виконавцем є нерезидент. Наприклад, згідно з п.п. 139.1.13 ПКУ витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, відносяться на податкові витрати в обсязі, що не перевищує 4 % доходу (виручки) резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

Підпунктом 139.1.14 ПКУ передбачено обмеження на витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу: до податкових витрат їх можна включати в обсязі, що не перевищує 5 % митної вартості обладнання, яке імпортується за відповідним контрактом.

При включенні до податкових витрат роялті, що виплачується на користь нерезидента, податкові витрати можна формувати в межах 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному (п.п. 140.1.2 ПКУ).

ПДВ. При роботі з нерезидентами слід пам’ятати про необхідність сплати ПДВ за операціями отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України (п.п. «б» п. 185.1 ПКУ, п. 208.1 ПКУ, п. 190.2 ПКУ).

При оподаткуванні послуг від нерезидента важливо визначити місце постачання послуг: якщо воно знаходиться на митній території України, то послуги підпадають під об’єкт оподаткування та оподатковуються за ставкою 20 %. Якщо ж місце постачання послуг — за ме­жами України, то послуги не підпадають під об’єкт оподаткування і ПДВ сплачувати не потрібно. Про порядок визначення місця постачання ЗЕД­послуг та обкладення їх ПДВ ми розповідали в Темі тижні «ЗЕД­послуги» // «БТ», 2012, № 20, с. 38.

Валюта розрахунків. При здійсненні розрахунків за ЦП­договорами між резидентами та нерезидентами частиною першою ст. 7 Декрету № 15­93 передбачено можливість використання як засобу платежу іноземної валюти і грошової одиниці України — гривні. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому НБУ.

Зверніть увагу: якщо дохід фізичній особі — нерезиденту нараховано в іноземній валюті, то згідно з п. 164.4 ПКУ для визначення бази оподаткування для цілей утримання ПДФО він перераховується у гривні за курсом НБУ на момент на­рахування (отримання).

Також варто зазначити, що не потрібно отримувати індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій для операцій з проведення платежів в іноземній валюті, які резидент здійснює за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати, у тому числі послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав (п.п. «а» п. 4 ст. 5 Декрету № 15­93).

 

Документи і скорочення Теми

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435­IV.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436­IV.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073­X.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755­VI.

Закон про ЄВС — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464­VI.

Закон № 4661 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» від 24.04.12 р. № 4661­VI.

Закон про відпусткиЗакон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96­ВР.

Декрет № 15­93 — Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15­93.

Положення № 1147 — Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, затверджене наказом Мінфіну від 06.11.12 р. № 1147.

Порядок № 22­2 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.10 р. № 22­2.

Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170.

Порядок № 1020 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1020.

Інструкція № 286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.05 р. № 286.

Інструкція № 21­5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.10 р. № 21­5.

Порядок № 22­2 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.10 р. № 22­2.

КВЕД ДК 009:2010 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.10 р. № 457.

Опис формату заповнення форми № Д4 — Опис формату звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.10 р. № 22­2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.10 р. за № 1014/18309, ураховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду від 23.06.11 р. № 18­1 і зміни постанови правління Пенсійного фонду від 10.12.12 р. № 24­1, розміщений на сайті ПФУ 07.02.13 р.

ЦП­договір — договір цивільно­правового характеру.

ПФУ — Пенсійний фонд України.

ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

ПДФО — податок з доходів фізичних осіб.

ПСП — податкова соціальна пільга.

МЗП — мінімальна заробітна плата.

ПМПО — прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб.

СКШП — середня кількість штатних працівників.

СКРЕПЗ — середня кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості.

СКП — середня кількість працівників.

ФНВ — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі