Витрати на працевлаштування іноземців включаються до складу витрат

Як у податковому обліку відображаються витрати, понесені при оформленні дозволу на працевлаштування іноземців?

Відповідно до абз. «ж» п.п. 138.10.6 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) при визначенні об’єкта оподаткування до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розд. I ПКУ, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 42 розд. VII Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2 ст. 42 розд. VII Закону № 5067 визначено, що дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл видається також на застосування праці:

— іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів, укладених між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках договору, не перевищує половини загальної чисельності осіб, які працюватимуть на умовах договору;

— іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (ст. II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії»;

— осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — іноземець) і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3 ст. 42 розд. VII Закону № 5067).

Враховуючи викладене, витрати платника податку, понесені у зв’язку з отриманням дозволу на використання праці іноземців, включаються до складу витрат як інші витрати. Такі витрати визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійс-нені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ).

За матеріалами Єдиної бази податкових знань,
 розміщеної на офіційному сайті Міндоходів
(http://minrd.gov.ua/ebpz/, розд. 110.07.17)