ПРОДАЖ ІНВАЛЮТНИХ НАДХОДЖЕНЬ:
надходження від міжнародних фінорганізацій
не потрапили «під приціл»
Лист Національного банку України від 05.11.13 р. № 29-113/21005
«Роз’яснення щодо застосування вимог постанови № 163»
Нагадаємо: постанови Правління НБУ від 14.05.13 р. № 163 і № 164 з урахуванням останніх поправок приписують юридичним особам та ФОП продавати 50 % усіх(!) інвалютних надходжень з-за кордону. Докладніше читайте у «БТ», 2013, № 42, с. 62; № 43, с. 6, 9.
Більше того, Нацбанку і цього здалося замало. «Заради благої мети» регулювальник навіть зазіхнув на способи розрахунків резидента з іноземними контрагентами. Мовляв, неможливий залік зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки, що, на наше переконання, не відповідає дійсності (докладніше про це можна прочитати у «БТ» , 2013, № 45, с. 5).
Але, здається, тенета були розкинуті занадто широко.
У листі, що коментується, НБУ зупинився на надходженнях на користь виконавців, бенефіціарів та реципієнтів (простіше кажучи, одержувачів коштів) за міжнародними договорами, які уклала Україна. І дійшов висновку, що для таких надходжень усе-таки потрібно зробити виняток.
Так, не потрібно продавати на міжбанківському валютному ринку 50 % таких надходжень в інвалюті, як:
— кредити (позики), отримані під державні гарантії, які дає Кабмін;
— кредити (позики) від міжнародних фінорганізацій, членом яких є Україна;
— кредити (позики) від міжнародних фінорганізацій, з якими України підписала рамкові угоди та зобов’язалася забезпечувати правовий режим, що надається іншим міжнародним фінорганізаціям;
— кошти міжнародної технічної допомоги, якщо відповідний міжнародний договір прописує інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України (читай: ніж у постанові № 163).
Катерина ЛОПАТКІНА
