Не секрет, що в ПКУ багато «підводних каменів». Один із них криється в п. 198.3 ПКУ, згідно з яким податковий кредит (ПК) звітного періоду платник визначає виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг). Цей ПК складається із сум податку, сплачених у звітному періоді, у тому числі у зв’язку з імпортом товарів. Таке формулювання можна помилково зрозуміти так, що до ПК уключається сума ПДВ, сплачена при ввезенні товарів та розрахована тільки виходячи з договірної (контрактної) вартості.
Але кожен імпортер знає, що база оподаткування ПДВ — договірна (контрактна) вартість, але не нижче від митної вартості. Більше того, до бази включаються ще мито й акцизний податок, які підлягають сплаті та входять до ціни товару (п. 190.1 ПКУ).
Податківці (за деякими винятками на місцях) визнавали такий підхід правильним і раніше (див. консультацію з категорії 101.06 ЗІР Міндоходів).
І от Міндоходів офіційно підтвердило свою позицію (на наш погляд, правильну) в листі, що коментується: при імпорті товарів до ПК звітного періоду включається сплачена сума ПДВ, визначена виходячи з митної вартості з урахуванням мита й акцизного податку.
А що ж із заплутаним формулюванням п. 198.3 ПКУ? Міндоходів не бачить потреби його коригувати, адже порядок формування ПК при ввезенні на митну територію України врегульований чинним законодавством, тобто п. 190.1 ПКУ.
Докладніше про бухгалтерський та податковий облік імпорту товарів ви можете дізнатися зі статті «Імпорт товарів: на «облікових поличках» // «БТ», 2014, № 8, с. 27.
