Утилізуємо «безперебійники»: чи сплачувати екоподаток?
На підприємстві вийшли з ладу два джерела безперебійного живлення. Чи потрібно сплачувати екоподаток за списану техніку?
(м. Харків)
Ні. Платити вам доведеться тільки спеціалізованому підприємству за утилізацію джерела безперебійного живлення (далі —ДБЖ). Чому? Зараз пояснимо.
Екологічний податок (далі — екоподаток) сплачують ті підприємства/підприємці, які викидають шкідливі речовини в атмосферне повітря, водні об’єкти, а також розміщують побутові, промислові або радіоактивні відходи.
Списане ДБЖ — це відходи (див. Класифікацію відходів ДК 005-96). Віднести їх до виробничих або побутових не можна. Скоріше, вони формують окрему групу так званих електронних відходів.
Поламане ДБЖ — це небезпечні відходи! У таких пристроях використовуються акумулятори, які містять речовини, що мають більше однієї небезпечної властивості із зазначених у Переліку № 165*. Усі вони входять до розділу А Жовтого переліку небезпечних відходів. Тому ДБЖ обов’язково слід утилізувати.
* Перелік небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затверджений наказом Мінприроди від 16.10.2000 р. № 165.
Найчастіше підприємства звертаються за такими послугами до спеціалізованих організацій (для того щоб самостійно знищувати або навіть зберігати ДБЖ на території підприємства, необхідно отримати спеціальну ліцензію).
Саме такий організації й займаються розміщенням відходів у розумінні ПКУ. Інакше кажучи, забезпечують постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, на використання яких отриманий дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчій владі у сфері поводження з відходами (п.п.14.1.223 ПКУ). А отже, вони ж і сплачують екоподаток.
Звичайно, так було не завжди. Раніше контролюючі органи досить широко трактували термін «розміщення відходів». Тому навіть тимчасове зберігання будь-яких відходів на території підприємства до моменту передачі спеціалізованій установі, на їх думку, підпадало під це визначення.
Ситуація змінилася лише з 01.01.13 р., коли до ПКУ були внесені поправки, що конкретизують, що розміщення відходів — це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів.
Цікаво, що й тут податківці вирішили без бою не здаватися.
У своїх роз’ясненнях вони наполягають: окрім спецорганізацій, сплачувати екоподаток повинні й ті підприємства, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів і при цьому не уклали договір на видалення та утилізацію відходів, у якому б застерігалися конкретні строки передачі відходів на утилізацію та захоронення (категорія 120.01 ЗІР Міндоходів, лист ДПСУ від 27.12.12 р. № 12699/0/71-12/15-2117).
Ми вважаємо, що така позиція міндоходівців є незаконною та необґрунтованою.
По-перше, підприємствам, що створюють відходи, дозволено тимчасово зберігати небезпечні відходи протягом 6 мі- сяців поточного року без ліцензії (роз’ясненням Мінприроди від 02.04.03 р. № 2798/26-8). Але! За умови, що такі небезпечні відходи вони передадуть саме в цей строк за договором спеціалізованій установі для зберігання, обробки, утилізації, видалення.
Важливо! Для акумуляторів ємністю 7 А/год і вище цей строк становить 3 місяці з дня закінчення строку експлуатації чи оформлення документа про їх непридатність (ст. 17 Закону України «Про хімічні джерела струму» від 23.02.06 р. 3503-IV).
По-друге, навіть після закінчення цього строку зберігання відходів до моменту передачі їх спеціалізованій організації не вважатиметься розміщенням відходів. Єдине, за що вас можуть покарати, — за порушення строку тимчасового зберігання на підприємстві небезпечних відходів. У цьому випадку вам загрожує адмінштраф у розмірі від 85 до 170 грн. (ст. 827 КУпАП).
Висновок: при утилізації ДБЖ екоподаток зобов’язані сплачувати лише спеціалізовані організації, до функцій яких входить розміщення відходів та яким ви повинні передати ДБЖ на утилізацію.
Дар’я КРАВЧЕНКО
