Електронні гроші: цікаві правки в Положенні про ЕГ

НБУ суттєво підкоригував Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 04.11.10 р. № 481 (далі — Положення).

Із Положення повністю викоренили поняття «система електрон­них грошей». Його, а також поняття обігу електронних грошей замінили на використання електронних грошей (далі — ЕГ). Заради цього навіть переписали цілий розділ 6, а також підкоригували деякі додатки до Положення.

Важливо! У п. 2.4 Положення НБУ встановив додаткове і дуже цікаве обмеження, яке стосується як звичайних фізосіб, так і суб’єктів господарювання (юросіб та ФОП). Так, користувачі можуть застосовувати ЕГ для здійснення розрахунків за допомогою електронного пристрою, який поповнюється та перебуває в розпорядженні користувача, у сумі до 35000 грн. протягом календарного року. Зверніть увагу: обмеження стосується тільки поповнюваних електронних пристроїв (сума ЕГ на них не повинна перевищувати 8000 грн.).

Виняток: до зазначеного 35-тисячного ліміту не включаються ЕГ, погашені на вимогу користувача (тобто переведені в готівку або безготівкові гроші) протягом календарного року. Цей виняток нічим не дивує. Адже обмін ЕГ на «готівку» чи «безготівку» за своєю суттю не є розрахунком за товари й у будь-якому разі не повинен враховуватися при підрахунку суми для порівняння з лімітом.

Одразу виникає запитання: що вважати проведенням розрахунків за допомогою ЕГ: тільки перерахування ЕГ за товари, роботи, послуги, що купуються (далі — товари), чи й отримання — за товари, що продаються?

Відповідь потрібно шукати у визначенні «користувач». Користувачі — це ті фізособи та суб’єкти господарювання, які розраховуються ЕГ за придбані товари та/або переказують ЕГ іншим користувачам (переказувати кошти можуть тільки фізособи, госпсуб’єктам таке право не надане). Отже, 35-тисячне обмеження стосується тільки ЕГ, що виходять (ЕГ, що нам надходять, не стосується).

Увага, юрособи та ФОП! Сьогодні на практиці госпсуб’єкти не можуть (хоча законодавство це робити дозволяє) використовувати ЕГ для оплати товарів. Технічно така можливість є тільки у фізосіб. Тобто вони можуть працювати тільки «на прийом» ЕГ за товари, що продаються. Більше того, надалі такі отримані ЕГ можна тільки обмінювати на безготівкові ЕГ або повертати за товари, повернені згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII*. Зауважимо: у п. 3.4 Положення нарешті прописали, що торговці (ними такі госпсуб’єкти саме і є) можуть обмінювати отримані ЕГ тільки на безготівкові кошти. У п. 15.1 Закону № 2346** ця вимога є вже давно.

До речі, «купувати» ЕГ суб’єкти господарювання можуть теж тільки за безготівкові кошти.

Виходить, що сьогодні зазначене 35-тисячне обмеження для госпсуб’єктів працює тільки в тео­рії, а на практиці — ні. Кого воно зачепить на практиці, так це звичайних фізосіб.

Увагу привертає ще одна цікава правка. Із п. 3.3 Положення зник­ла згадка про господарську спрямованість товарів, які суб’єкти господарювання можуть купувати за ЕГ. У Законі № 2346 теж немає такої «господарської» вимоги. Отже, госпсуб’єкти, як і раніше, можуть (у теорії) за ЕГ купувати товари (переказувати ЕГ іншим суб’єктам, як фізособи, не можуть), але не обов’язково на виробничі (господарські) потреби. Хоча така лояльність не дозволить платникам податку на прибуток ураховувати «негосподарські» витрати при обчисленні об’єкта оподаткування.

Постанова набирає чинності з дня опублікування.