Лікнеп від ВСУ: розпорядження часткою в госптоваристві, продовження договору оренди та стягнення боргу
Лист ВСУ від 01.04.14 р. № б/н
Верховний Суд України (ВСУ) — найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. Відповідно його думка має особливу вагу. Тож перед нами — чергова його «тирада». Із неї ми відібрали найкорисніші моменти.
1. Господар — пан. Один із подружжя став учасником (засновником) господарського товариства (ГТ) та вніс до статутного капіталу (СК) спільні сімейні гроші або інше майно (транспорт, техніку).
Майте на увазі! Із цього моменту такі гроші (майно) перестають бути об’єктом права спільної власності подружжя і стають власністю госптовариства. Було ваше — стало наше.
Далі розпоряджатися своєю часткою у статутному капіталі член подружжя — учасник ГТ може без згоди другого з подружжя. У тому числі він може продати свою частку в СК іншій особі, і це не вважатиметься використанням спільного майна проти волі іншого з подружжя і не на користь сім’ї. Другий член подружжя може претендувати на компенсацію частини вкладених коштів, але тільки якщо таке вкладення відбувалося без його згоди — з порушенням норм ст. 65 Сімейного кодексу України (постанова ВСУ від 03.07.13 р. у справі № 6-61цс13).
2. Далі буде. Можливість у судовому порядку вимагати укладення договору законодавчо закріплена тільки у відношенні до господарських договорів. Наприклад, така вимога можлива у випадку з укладенням попереднього договору (ст. 182 ГКУ). Тому логічний хід у такому випадку — не змушувати когось у суді укласти з вами договір, а домагатися визнання договору/додаткової угоди до договору укладеним.
Так, суди правомірно задовольняють позови орендарів землі про визнання укладеною додаткової угоди до договору, коли орендодавець «зволікає» зі своїм підписом.
У Законі України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (далі — Закон № 161), нагадаємо, прописано таке правило.
Не пізніш як за місяць до закінчення строку договору орендар повідомляє орендодавця про намір продовжити договір оренди (лист-повідомлення з проектом додаткової угоди). Якщо від орендодавця протягом місяця після закінчення строку договору не надходить заперечень (немає відповідного листа-повідомлення) і орендар продовжує користуватися землею, то договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах (ст. 33 Закону № 161). У такому разі укладення додаткової угоди здійснюється з особами, переліченими у ст. 33 Закону № 161. Причому обов’язково та з обмеженням щодо строку «на роздуми» в один місяць.
Якщо орендареві закононеслухняний орендодавець «вручив гарбуза» або зволікає довше застереженого з укладанням додаткової угоди — йдемо до суду, щоб визнати додаткову угоду укладеною.
Нюанс: на сьогодні окреме рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про продовження договору оренди землі державної або комунальної власності не потрібне (див. лист Держагенства земельних ресурсів України від 14.09.12 р. № 14896/17/6-12).
3. Після бійки кулаками… махають. Одним зі способів захисту інтересів у суді є примусове виконання зобов’язань у натурі. Припустимо, ви перерахували контрагенту аванс, а він відмовляється поставляти товари. Або навпаки: ви поставили товар (надали послуги, виконали роботи), а замовник відмовляється їх оплачувати. Сюди ж вписується випадок з відмовою передати річ кредитору за договором купівлі-продажу, міни, дарування із зобов’язанням передати річ у майбутньому.
Важливо! Те, що закінчився строк виконання зобов’язань або дії договору, не означає повну свободу боржника. Контрагент мусить виконати свої зобов’язання. А ви можете вимагати їх виконання протягом усього часу, доки вони існують (звичайно, з урахуванням позовної давності).
