«Якщо друг відмовився раптом»… вчасно виконувати грошове зобов’язання: судовий лікнеп (ч. 1)

Тема

Суть роз’яснення

1

2

Загальні моменти

Яке зобов’язання вважається грошовим?

Грошовим є зобов’язання, виражене у гривнях або у грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Боржник за таким зобов’язанням має заплатити гроші на користь іншої сторони договору. А друга сторона, у свою чергу, має право вимагати від боржника сплати грошей

На підставі чого виникає грошове зобов’язання?

Зокрема, на підставі договору. Причому його може бути укладено не тільки у вигляді єдиного документа, а і шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами. Головне — щоб із цих документів було видно, що сторони погодили умови договору, в тому числі відповідальність за невиконання грошових зобов’язань.

Увага! Навіть якщо до договору з будь-яких причин не внесені пункти про відповідальність за порушення грошового зобов’язання, то відповідальність усе одно може бути застосована на підставах і в розмірі, передбачених законодавством (про це нижче)

Якщо строк виконання грошового зобов’язання не визначено в договорі або законі

Суд рекомендує виходити із приписів ч. 2 ст. 530 ЦКУ. Там зазначено, що в загальному випадку зобов’язання підлягає виконанню у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором.

Але це саме загальний випадок. Із договору чи актів цивільного законодавства може випливати обов’язок негайного виконання зобов’язання. Яскравий приклад цього — договір постачання/купівлі-продажу. Якщо інший строк оплати товару в договорі не встановлено, покупець зобов’язаний оплатити товар одразу після його приймання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (ч. 1 ст. 692 ЦКУ). Цей нюанс потрібно знати в тому числі для правильного відліку строку позовної давності; докладніше про це прочитаєте у «БТ», 2013, № 44, с. 32. Відповідно, відповідальність за невиконання грошового зобов’язання застосовується в такому разі починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару (якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору).

А якщо ж працює загальна норма (виконання у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором) і кредитор усе-таки надіслав боржникові вимогу про оплату, то тут з’являються нюанси.

1. Правильно визначаємо день пред’явлення вимоги кредитором (на виконання зобов’язання у боржника є 7 днів, наступних за днем пред’явлення вимоги кредитором).

Найпростіший випадок — коли боржник отримує вимогу безпосередньо від кредитора або поштою. Тоді днем пред’явлення вимоги кредитором є день її отримання боржником.

Якщо підприємство пошти повідомило кредитора (того, кому винні гроші) про неможливість вручення поштового відправлення боржникові, то днем пред’явлення вимоги вважається дата оформлення поштою такого повідомлення.

2. Форма, за якою має пред’являтися вимога. Форму пред’явлення вимоги законом не визначено. Тому кредитор може реалізувати своє право в будь-який зручний спосіб: надіслати платіжну вимогу-доручення, лист, телеграму, рахунок тощо.

3. Якщо боржник заперечує отримання вимоги. Кредитор у такому разі зобов’язаний пред’явити суду докази надсилання вимоги боржникові. Боржник, зі свого боку, має право подати докази неотримання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку поштового відділення про ненадходження на адресу боржника замовленого поштового відправлення).

У ситуації, коли боржник свідомо ухиляється від одержання листа з вимогою від кредитора (відмовляється від його прийняття, не приходить до поштового відділення після отримання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), вимога вважається пред’явленою.

Нюанс. Подання кредитором позову до суду та надіслання боржникові копії такого позову не є пред’явленням вимоги про оплату боргу

Грошове зобов’язання порушене: визначаємо наслідки

Якщо боржник несвоєчасно погасив або взагалі не погасив грошові зобов’язання перед кредитором, то такий боржник-порушник зобов’язаний не лише сплатити суму основного боргу, а й заплатити:

• неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або законом);

• інфляційні нарахування;

• 3 % річних від простроченої суми боргу.

Важливий нюанс від ВГСУ: інфляційні та 3 % річних, установлених ст. 625 ЦКУ, застосовуються до всіх видів порушених грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють зобов’язальні відносини.

Зауваження для кредиторів! Звертатися до боржника з вимогою про сплату пені, інфляційних та 3 % річних до подання позову до суду не обов’язково. Якщо ви попередньо не вимагали від боржника сплати названих санкцій, суд не може відмовити вам у їх стягненні

Банк несвоєчасно перерахував гроші боржника на рахунок кредитора. Хто відповідає?

Тут суд спирається на норми Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні. Так, ураховуючи п. 30.1 цього Закону, грошове зобов’язання вважається виконаним у момент зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Банк, зі свого боку, зобов’язаний виконати платіжне доручення клієнта в день його надходження (якщо воно надійшло протягом операційного часу банку).

А тепер найцікавіше! У ситуації, коли банки порушують строки переказу грошей із рахунка боржника на рахунок кредитора, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання. Єдина втіха для боржника — це право вимагати від свого банку сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не зазначений у банківському договорі. А якщо ж винним виявиться банк кредитора, який «запізнився» із зарахуванням коштів, то від цього банку боржник також має право вимагати відшкодування заподіяного збитку (п. 32.2 Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні).

Нюанс! Раніше банк міг не виконати/виконати лише частково ваше доручення на підставі вже скасованих норм постанови НБУ від 06.02.14 р. № 49 (див. с. 4). Цей документ, нагадаємо, приписував банкам: «доручення клієнта на перерахування коштів виконуйте тільки в межах залишку коштів на його рахунку на початок операційного дня» (подробиці знайдете у «БТ», 2014, № 7, с. 6). Банк у такому разі діяв законно. Тому стягти з нього пеню не вийде. А відповідальність перед контрагентом за затримку все одно настане.

Моральна шкода

Відшкодування моральної шкоди у зв’язку з порушенням грошових зобов’язань допускається тільки в тому випадку, якщо це прямо передбачено законом або договором

Відсутність грошей не звільняє від відповідальності

Суд звернув увагу на те, що за загальним правилом (ч. 1 ст. 625 ЦКУ) боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошового зобов’язання через відсутність у нього необхідних коштів. Тому аргументи боржника про відсутність грошових коштів або відсутність провини суд до уваги не бере

Розірвання договору — не перешкода для стягнення санкцій

Згідно з ч. 2 і 3 ст. 653 ЦКУ в разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про таке розірвання, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм ВГСУ робить важливий для нас із вами висновок: те, що сторони домовилися про розірвання договору, жодним чином не перешкоджає:

• проведенню розрахунків між сторонами за зобов’язаннями, які виникли до розірвання договору;

• застосуванню заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов’язань

Інфляційні та пеня: визначаємо період, за який вони нараховуються

Як зауважив ВГСУ, день фактичної сплати суми заборгованості до періоду часу, за який нараховуються інфляційні та пеня, не включається.

Також потрібно звернути увагу, як у договорі визначено строк виконання грошового зобов’язання. Якщо, наприклад, маємо формулювання «до 01.08.14 р.», то останнім днем виконання зобов’язання є 31.07.14 р. Якщо, наприклад, «по 01.08.14 р.» або «включно до 01.08.14 р.», останнім днем виконання такого зобов’язання буде 01.08.14 р.

Санкції за порушення грошового зобов’язання: нюанси розрахунку

Кредитори, увага! Суд роз’яснив, що пеню та інші нарахування у зв’язку з порушенням грошових зобов’язань слід визначати у твердій сумі на момент подання позову та включати їх до ціни позову, з якої сплачується судовий збір у встановленому розмірі. Розрахунок відповідної суми можна навести в самій позовній заяві або в додатку до неї (додаток має бути підписаний або особою, котра його склала, або особою, яка підписала позовну заяву).

Суд перевіряє правильність розрахунку й у випадку, якщо розрахунок здійснено неправильно, самостійно визначає суму пені та інших нарахувань. При цьому суд не виходить за межі:

• періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце порушення грошового зобов’язання;

• максимального розміру пені та інших нарахувань, визначеного позивачем.

Якщо з наданого позивачем (кредитором) розрахунку неможливо зрозуміти, як саме розраховано суму, заявлену до стягнення, суд може зобов’язати позивача подати повніший та детальніший розрахунок. При цьому в ситуації, коли відповідач (боржник) посилається на неправильність розрахунку, здійсненого кредитором, суд може затребувати від відповідача надати контррозрахунок

Якщо зобов’язання визначені в іноземній валюті

ВГСУ традиційно не заперечує проти встановлення зобов’язань у господарських відносинах в інвалюті. Але при цьому нагадує, що стягти інфляційні нарахування за основною заборгованістю в цьому випадку не вийде. Це пов’язано з тим, що індекс інфляції розраховується тільки щодо грошової одиниці України — гривні. Установлюючи ціну зобов’язання в іноземній валюті, сторони в такий спосіб уже захищають себе від ризику знецінення національної валюти.

Зовсім інша справа, якщо за умовами договору сума платежу, виражена в інвалюті, перераховується у гривні на день виникнення у боржника грошового зобов’язання і надалі на день фактичної сплати грошових коштів не змінюється (залишається гривневою). У такій ситуації з моменту перерахунку боргу з інвалюти у гривні боржник зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання