Що таке паливна картка
У нормативних документах визначення паливних карток немає. Зрозуміло тільки, що паливна картка і банківська платіжна картка — це дві абсолютно різні речі, а емісія паливних карток не підпадає під норми Положення № 223, про що прямо йдеться в його п. 1.3.
Тим часом використання паливних карток схвалене офіційними органами (див. лист Мінтрансу від 25.02.08 р. № 563-04/09/14-08).
Усі питання, пов’язані з емісією та обігом паливних карток, визначаються в договорі, укладеному між емітентом паливної картки та клієнтом.
У цілому ж можна зауважити, що паливна мікропроцесорна картка (смарт-картка) є технічним засобом обліку відпуску нафтопродуктів. Паливні картки бувають літровими (вираженими в літрах) і грошовими (на картці значиться певна сума коштів, на яку може бути отримано товар).
Майте на увазі: паливна картка не є платіжним засобом, а є саме засобом обліку, що дозволяє її держателю отримати певну кількість товару.
Зазвичай відповідно до укладеного договору клієнт уносить передоплату на рахунок постачальника (емітента картки), потім йому видають паливну картку, що дає змогу отримати «оплачену» кількість товару.
Отже, паливна картка, по суті, є інструментом підтвердження залишку коштів, що значаться на рахунку певного клієнта у постачальника, та проведення списання грошових коштів з його рахунка на вартість отриманих клієнтом товарів. При цьому право власності на товари переходить у момент їх фактичного вручення клієнту.
Наприкінці місяця постачальник надає клієнту підсумкову видаткову накладну за попередній місяць згідно з фактичним отриманням товарів.
Особливість: під товарами в таких договорах, як правило, розуміється моторне паливо. Однак у деяких випадках згідно з умовами договору клієнт за рахунок сплачених з паливної картки коштів може отримати також супутні товари та послуги на АЗС.
Тому в нашій ситуації слід, перш за все, ознайомитися з умовами договору та з’ясувати, чи мав право клієнт придбати за допомогою паливної картки супутній товар (хот-дог).
Якщо такого права у клієнта за договором не було, то можна твердо говорити про помилкове (позадоговірне) списання коштів з паливної картки в оплату хот-дога.
Відповідно у цьому випадку ви маєте право вимагати повернення на паливну картку надміру списаних коштів у сумі хот-дога і «переробки» підсумкової видаткової накладної та податкової накладної. Зрозуміло, що хот-дог повернути ви вже не зможете (його з’їли), тому цю суму ваш водій може внести до каси постачальника палива (тепер уже від свого імені).
У ситуації, коли за допомогою паливної картки клієнт має право оплатити й супутні послуги (товари), підприємству «відхреститися» від хот-дога вже, мабуть, не вдасться. Тоді залишається вирішувати цю проблему іншими шляхами. Розглянемо деякі з них.
Варіант 1: комісія на купівлю
У цьому варіанті все виглядає так, нібито водій (комітент) уклав договір комісії на купівлю хот-дога зі своїм підприємством, яке виступило комісіонером.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ч. 1 ст. 1011 ЦКУ).
Відмітною особливістю договору комісії є те, що комісіонер діє від свого імені. Причому комітент у договорі, укладеному між комісіонером та продавцем, не вказується (ч. 2 ст. 1016 ЦКУ). Тож підприємство в межах договору комісії мало повне право від свого імені придбати хот-дог для водія (комітента) на АЗС, не повідомляючи при цьому продавця, що хот-дог придбавається для комітента.
Договір комісії належить до посередницьких договорів, і право власності на майно, придбане для комітента (у нашому випадку — хот-дог), до комісіонера не переходить.
У принципі, комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 ЦКУ), однак варіант із проведенням «посткомпенсації» також цілком можливий.
Комітент має виплатити комісіонеру плату в розмірі та порядку, установлених у договорі комісії (ч. 1 ст. 1013 ЦКУ). Якщо розмір комісійної винагороди не визначено, вона виплачується виходячи зі звичайних цін на такі послуги (ч. 3 ст. 1013 ЦКУ).
Нюанс: для уникнення зайвих проблем у договорі комісії можна вказати будь-яку символічну плату за надання послуги з придбання хот-дога, скажімо, 12 коп.
Після здійснення правочину за дорученням комітента комісіонер має надати комітентові звіт і передати йому все отримане за договором комісії (ч. 1 ст. 1022 ЦКУ).
Отже, у цьому варіанті потрібно:
1) скласти в письмовій формі договір комісії на купівлю хот-дога між підприємством та водієм;
2) надати звіт комісіонера про купівлю та передачу водієві хот-дога (бажано в день його фактичного отримання);
3) одержати від водія оплату за хот-дог і за надані комісіонером послуги.
Оподаткування тут буде таким.
Податок на прибуток. Грошові кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру в межах договорів комісії, не включаються в доходи комісіонера (пп. 136.1.19 і 153.4.1 ПКУ) і до його витрат (пп. 139.1.2 і 153.4.2 ПКУ).
Оскільки право власності на майно комітента в межах договорів комісії не переходить до комісіонера, то він не показує у своєму обліку й операції руху грошових коштів / майна в межах договорів, укладених із третіми особами (у нашому випадку — з продавцем хот-дога). Із цим погоджуються й податківці (див. консультацію в категорії 102.20 ЗІР ДФСУ).
Комісійна винагорода включається в доходи комісіонера за датою складання звіту комісіонера, який, по суті, виконує функції акта приймання-передачі послуг (п.п. 135.4.1, 137.1 ПКУ).
ПДВ. Відповідно до п. 189.4 ПКУ дата збільшення податкових зобов’язань і податкового кредиту платників податку, які здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії, визначається за правилами, установленими ст. 187 і 198 ПКУ.
Таким чином, згідно з п. 187.1 ПКУ податкові зобов’язання нараховуються комісіонером у частині товарів, що поставляються комітентові, за датою першої з подій, яка настала раніше, а саме між:
• зарахуванням коштів від комітента (водія) на банківський рахунок комісіонера чи отриманням їх до каси;
• датою відвантаження товарів (передачею хот-дога водію).
У розглянутій ситуації першою подією, вочевидь, буде передача хот-дога водію. На цю дату комісіонер повинен виписати податкову накладну комітенту (водію).
Базою оподаткування в цьому випадку є договірна вартість товарів, тобто вартість хот-дога (пп. 188.1 і 189.4 ПКУ).
Комісіонер має повне право включити до податкового кредиту ПДВ, обчислений з вартості хот-дога. Зокрема, за нормами п. 198.2 ПКУ комісіонер має право на податковий кредит з ПДВ за датою першої події, що сталася раніше, а саме:
• датою списання грошових коштів з банківського рахунка комісіонера в оплату товарів;
• датою отримання комісіонером товарів, підтверджених податковою накладною.
Важлива деталь: податкова накладна виписується на ім’я комісіонера навіть у тих випадках, коли майно відразу відправляється комітенту, що мало місце у вашому випадку.
У частині комісійної винагороди в комісіонера податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються в загальному порядку за першою з подій між отриманням оплати за послуги і складанням звіту комісіонера (п. 187.1 ПКУ).
Підсумуємо: у «комісійному» варіанті у вас як у комісіонера податкові доходи і податкові зобов’язання з ПДВ зрештою виникнуть виходячи із суми комісійної винагороди (12 коп.). Якщо і з цим «копирсатися» не хочеться, то можна в договорі комісії передбачити, що комісійна винагорода за надану послугу не виплачується.
Ми вважаємо цей варіант оптимальним.
Варіант 2: додаткове благо
У цьому випадку підприємство придбаває хот-дог для працівника з власної ініціативи. Оскільки важко буде довести, що хот-дог використовується в господарській діяльності підприємства, то права на податкові витрати щодо нього не буде. Є варіант відстоювання «витратності» таких сум у вигляді витрат на оплату праці, але за нього, вочевидь, доведеться «битися» з перевіряючими.
У «негосподарському» підході, відповідно, у підприємства не буде й права на податковий кредит з ПДВ. Тому якщо зазначену суму вже було включено до податкового кредиту за передоплатою, то доведеться нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ з вартості хот-дога на підставі п.п. 189.1, абз. «г» п. 198.5 ПКУ.
Якщо ж податковий кредит раніше не показувався, то в частині хот-дога його просто не відображають.
Вартість хот-дога є додатковим благом працівника і включається до його оподатковуваного доходу на підставі абз. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ. З урахуванням «харчового» характеру з позиції доходу тут може бути застосований і абз. «б» п.п. 164.2.17 ПКУ (вартість їжі для працівника).
У будь-якому разі працівник отримав дохід у негрошовій формі, тому ПДФО розраховують із вартості хот-дога з урахуванням «натурального» коефіцієнта (1,176471). Причому ПДФО потрібно було перерахувати до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем надання хот-дога (п.п. 168.1.4 ПКУ).
Також податківці напевно вимагатимуть сплати з обкладеної ПДФО суми військового збору, оскільки йдеться про додаткове благо для працівника.
Існує ще й ризик того, що оплата наданого хот-дога потрапить до фонду додаткової заробітної плати як виплати соціального характеру в грошовій та натуральній формі. В Інструкції № 5 такий вид доходу підпадає під норми п.п. 2.3.4 як:
• оплата харчування працівників;
• інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата товарів, продуктових замовлень у випадках, не передбачених чинним законодавством).
А це означає, що з вартості хот-дога можуть приписати обчислити ЄСВ (ст. 7 Закону про ЄСВ).
Варіант 3: продаж хот-дога працівнику
Цей варіант, на перший погляд, здається найприйнятнішим. У ньому «вдають», що підприємство купило хот-дог для працівника і потім його продало такій особі. З позиції оподаткування особливих труднощів не виникає, особливо якщо працівник просто оплатить вартість хот-дога. Тоді податкові доходи дорівнюватимуть податковим витратам, а податкові зобов’язання збігатимуться з податковим кредитом, і підприємство в результаті вийде «на нуль».
Однак можуть виникнути проблеми іншого характеру. Адже цілком можливо, що підприємство не здійснює такий вид діяльності, як продаж харчових продуктів. А при такому продажу необхідно дотримуватись, зокрема, Правил № 185, що в таких випадках здійснити практично неможливо.
За порушення цих Правил можуть покарати, зокрема, згідно зі ст. 155 КпАП з накладенням адміністративного штрафу на винну особу в розмірі від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 170 грн.).
Крім того, у підприємства може не бути РРО, а при отриманні «готівки» за хот-дог від водія її потрібно буде провести через РРО. Утім, цю проблему можна вирішити, якщо гроші водій унесе через касу банку на поточний рахунок підприємства.
Варіант 4: водій компенсує шкоду
У цьому варіанті вина за несанкціоноване списання покладається на водія. Тут операція з хот-догом відобразиться в обліку з податку на прибуток і ПДВ так само, як у варіанті 2. Тільки суму отриманої від працівника компенсації буде включено в доходи на підставі п.п. 135.5.15 ПКУ.
Можна спробувати відстояти перед перевіряючими позицію про невключення суми отриманої компенсації в доходи на підставі п.п. 136.1.5 ПКУ. Нагадаємо, що відповідно до зазначеної норми не включають до податкового доходу суми коштів або вартість майна, отримані платником податків за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, установленому законом, як компенсацію прямих витрат чи збитків, понесених таким платником податків унаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом. Але претензії характерні, скоріше, для цивільного, а не трудового законодавства, тому з урахуванням «малозначності» суми є сенс у цьому випадку дохід усе-таки показати.
ПДФО, ЄСВ та ВЗ, зрозуміло, обчислюватися в цьому варіанті не будуть.
Підсумки
«Плюси» й «мінуси» розглянутих варіантів ми навели нижче в таблиці.
Варіанти подання несанкціонованого списання коштів із паливної картки
| Варіант | «Плюси» | «Мінуси» |
| Варіант 1: комісія на купівлю | Вартість хот-дога на законних підставах можна не включати до податкових доходів (витрат), а податкові зобов’язання з ПДВ «компенсуються» податковим кредитом | Виходячи з вартості комісійної винагороди потрібно нарахувати податкові доходи і податкові зобов’язання з ПДВ |
| Варіант 2: додаткове благо | Відповідає суті проведеної операції | Дискримінаційне оподаткування, немає права на податкові витрати і на податковий кредит з ПДВ, вартість хот-дога обкладається ПДФО та ВЗ, є ризик обчислення з цих сум ЄСВ |
| Варіант 3: продаж хот-дога працівникові | Операція продажу за собівартістю призводить до «нульових» податкових наслідків, податкові доходи дорівнюють податковим витратам, а податкові зобов’язання — податковому кредиту з ПДВ | При отриманні коштів від працівника готівкою необхідно застосовувати РРО, потрібна дозвільна документація на торгівлю харчовими продуктами |
| Варіант 4: водій компенсує шкоду | Відповідає суті проведеної операції, порівняно з варіантом 2 немає ПДФО, ЄСВ та ВЗ | Дискримінаційне оподаткування, немає права на податкові витрати і на податковий кредит з ПДВ, суму отриманої компенсації доведеться включити до податкових доходів |
Вважаємо, тепер ви зможете самостійно свідомо вибрати той варіант, що здається найприйнятнішим. Для нас же «найближчим» є варіант із комісією.
Документи і скорочення статті
Положення № 223 — Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 30.04.10 р. № 223.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.04 р. № 5.
Правила № 185 — Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки від 11.07.03 р. № 185.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
РРО — реєстратор розрахункових операцій.
