У суді зустрілися «закляті суперники».
Податківці звинувачують платника податків у тому, що він не надав необхідні первинні документи (накладні, товарно-транспортні накладні), хоча повинен був це зробити за правилами п. 85.2 ПКУ.
На цій підставі податківці зробили висновок про те, що платник податків не веде облік товарних залишків за місцем їх реалізації, тобто порушив вимоги п. 12 ст. 3 Закону про РРО. Нагадаємо: фіскали карають за таке порушення санкцією за ст. 20 Закону про РРО у розмірі подвійної вартості не облікованих за місцем реалізації товарів, але не менше 10 нмдг (консультація з категорії 109.20 ЗІР ДФСУ).
Причина, з якої платник податків не надав документи, проста: потрібних документів просто не було за місцем проведення перевірки. Пізніше необхідні документи подали до суду. Отже, вони існують, а значить, доводять ведення обліку товарних залишків.
Тішить, що суд на боці платника податків. Вищий адміністративний суд України (ВАдСУ) зазначає: у законодавстві немає вимоги про те, що оригінали первинних документів (вони ж підстава для бухобліку) повинні перебувати за місцем знаходження господарської одиниці суб’єкта господарювання. Погодьтеся, цілком нормальна ситуація, коли точки однієї мережі (наприклад, торговельні, заправні) передають первинку до загальної бухгалтерії, яка знаходиться окремо (не на їх базі).
Оскільки перевірку проводили не за місцем зберігання первинних документів, то відсутність оригіналів первинних документів на місці реалізації товару не може розцінюватися як неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
