Позовна давність: основне
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦКУ). Однак чи означає це, що після закінчення зазначеного строку борг однозначно не буде отриманий? Ні, і на те є декілька причин:
1) суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесеного ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦКУ). І лише якщо минув строк, про застосування якого заявлено стороною у спорі, це буде підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ). Тобто, якщо через якісь обставини одна зі сторін не заявить в суді, що строк позовної давності минув, суд його не братиме до уваги. Утім, на практиці таке зустрічається рідко;
2) якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягатиме захисту (ч. 5 ст. 267 ЦКУ);
3) є низка випадків, на які позовна давність не поширюється, вони наведені у ст. 268 ЦКУ;
4) боржник може виконати зобов’язання і після закінчення строку позовної давності в добровільному порядку. Особа, яка виконала зобов’язання після закінчення строку позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона в момент виконання не знала про це (ч. 1 ст. 267 ЦКУ).
Існує думка, що строк давності становить 3 роки з моменту зарахування заборгованості на баланс. Однак насправді це не так, оскільки на момент початку його обчислення впливає багато умов, які ми навели в таблиці далі.
Строки давності щодо стягнення заборгованості
| Умова | Підстава |
| Закінчення строку (ст. 257 і 258 ЦКУ) | У загальному випадку строк позовної давності становить 3 роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність — скорочена або більшої тривалості порівняно із загальною позовною давністю |
| Збільшення (ч. 1 ст. 259 ЦКУ) | Позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладають у письмовій формі. Важлива деталь: умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов’язань, не є умовою про збільшення позовної давності (п. 3.3 постанови № 10) |
| Зменшення (ч. 2 ст. 259 ЦКУ) | Позовна давність не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 259 ЦКУ) |
| Початок (ст. 261 ЦКУ) | Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. При цьому використовуються два підходи: 1) якщо в договорі зазначена конкретна дата (строк), протягом якої контрагент зобов’язаний виконати свої зобов’язання (наприклад, «оплата товару здійснюється протягом 10 днів з моменту його отримання» або «до <…> дати»), позовну давність починають відлічувати з наступного дня після такої дати (ч. 1 ст. 530 ЦКУ, п. 4.2 постанови № 10); |
| Початок (ст. 261 ЦКУ) | 2) якщо ж у договорі конкретний строк не вказаний або договір у письмовій формі не укладався, то позовну давність починають відлічувати з дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦКУ кредитор може вимагати виконання зобов’язання в будь-який час, але для цього він повинен пред’явити його боржнику (наприклад, направити претензію). Боржник же зобов’язаний виконати цю вимогу в семиденний строк із дня пред’явлення вимоги, і в разі непогашення ним заборгованості починає відлічуватися позовна давність (з 8-го дня після пред’явлення вимоги). Таким чином, до моменту пред’явлення претензії боржнику в договорах з невизначеним строком виконання зобов’язань позовна давність взагалі не починає відлічуватися. Важливо: згідно з останньою позицією судів момент виникнення зобов’язання за усним договором купівлі-продажу визначають за нормами ч. 1 ст. 692 ЦКУ. Відповідно до них покупець зобов’язаний оплатити товар після його приймання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У результаті зобов’язання з оплати товару у покупця виникає відразу в момент отримання товару і, відповідно, з цієї дати починають відлічувати строк позовної давності (див. п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.12 р. № 01-06/928/2012, п. 3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.12 р. № 10-1390/0/4-12, п. 1 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.13 р. № 01-06/767/2013). Порада: укладайте письмові договори купівлі-продажу з чітко визначеним строком виконання зобов’язання з оплати товарів (робіт, послуг). Тоді позовна давність відлічуватиметься від строків, установлених у договорі |
| Зупинення (ст. 263 ЦКУ) | Перебіг строків позовної давності зупиняється: 1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила). Наприклад, стихійні лиха (повінь, землетрус тощо) або соціальні явища (страйки тощо); 2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторію) на підставах, установлених законом. На думку ВГСУ, прикладом застосування цієї підстави є Закон № 2864; 3) при зупиненні дії закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини, тощо. Деталь: перебіг строку позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Із дня припинення таких обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув із дня його зупинення |
| Переривання (ст. 264 ЦКУ) | Перебіг позовної давності переривається у разі: 1) вчинення особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. До таких дій, зокрема, відносять (п. 23 листа № 01-8/211, п.п. 4.4.1 постанови № 10): • повне або часткове визнання претензії; • зміну договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору; • письмове прохання відстрочити сплату боргу; • підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника спільно з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; • письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; • часткову сплату боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Особливість: якщо в договорі передбачається можливість проведення оплати частинами, її здійснення не свідчить про переривання строку позовної давності (п. 23 листа № 01-8/211 і п.п. 4.4.1 постанови № 10). Якщо ж у договорі умови про часткову оплату немає, такі дії дійсно свідчать про переривання строку давності, та за неоплаченою частиною заборгованості строк давності починають заново обчислювати з дати проведення оплати; 2) пред’явлення особою позову хоча б до одного з декількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, який минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховують |
Документи статті
Закон № 2864 — Закон України «Про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.01 р. № 2864-III.
Постанова № 10 — постанова Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.13 р. № 10.
Лист № 01-8/211 — Інформаційний лист ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.08 р. № 01-8/211.
