Головні податківці, захищаючи своїх підопічних, зробили такий висновок: окремі дефекти ППР контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку про протиправність такого рішення. Якщо ППР прийнято контролюючим органом у межах компетенції, а також з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов’язання платника податків, суму такого зобов’язання, таке рішення є правомірним, навіть якщо не дотримані окремі елементи його форми. Зокрема, таким неідеальним, але цілком правомірним ДФСУ вважає ППР без доданого до нього розрахунку податкового зобов’язання.
Нагадаємо: з 01.09.15 р. розрахунок податкового зобов’язання податківці повинні додавати до ППР за його наявності ( п. 58.1 ПКУ).
Про принцип переважання суті над формою говорив також ВАдСУ у своєму інформаційному листі від 28.03.14 р. № 375/11/14-14 («БТ», 2014, № 21, с. 9). Але важливо пам’ятати, і ВАдСУ звернув на це увагу, що податківці та суди повинні дотримуватися справедливості і застосовувати цей принцип також щодо документів суб’єктів господарювання: первинних документів, податкових накладних (ПН), звітності.
На замітку: суди неодноразово визнавали несерйозними деякі недоліки ПН, які не призводять до її недійсності, зокрема, див. постанови ВАдСУ від 25.03.13 р. К/9991/57256/12, від 27.02.13 р. № К/9991/50964/12. Головне, щоб недоліки не перешкоджали встановленню змісту госпоперації, її обсягу та учасників і при цьому ПН містила коректні відомості, зокрема, про придбані товари/роботи/послуги, їх вартість, дату операції та суму ПДВ.
