Закон, що коментується, йшов до переможного кінця близько двох років. І, нарешті, дійшов. Він легалізував дистанційний документообіг в електронній формі, у тому числі при популярній нині інтернет-торгівлі.
У Законі прописані важливі поняття, зокрема, електронна торгівля, електронний договір, інтернет-магазин, комерційне електронне повідомлення. Також Закон визначає правовий статус покупця та продавця в онлайн-торгівлі, зобов’язує онлайн-продавця розкривати інформацію про своє місце розташування та найменування тощо.
Важливий момент! Електронні правочини прирівнюються до письмових. Інакше кажучи, такий правочин має однакову юридичну силу та правові наслідки з рештою правочинів, укладених в іншій формі.
Електронні правочини укладаються на підставі пропозицій (оферт), які можуть проводитися шляхом комерційних електронних повідомлень (дуже схоже на розсилання, яке ще іменують «спам»). Такі повідомлення розповсюджуються тільки за згодою на їх отримання або без такої згоди, але якщо існує можливість відмовитися від них.
Уваги потребує порядок укладення електронного договору (ст. 11 Закону). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка направила оферту, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Покупець може направити акцепт в один з таких способів: (1) направити підписане електронне повідомлення; (2) заповнити формуляр заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі з використанням підпису; (3) вчинити дії, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз’яснений в інформаційній системі, в якій розміщена така пропозиція, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
Закон надає три варіанти підписання документів у межах електронної комерції: (1) ЕЦП; (2) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла оферту); (3) аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншим аналогом власноручного підпису). При цьому аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису, тепер є обов’язковим реквізитом первинного документа ( ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік).
Покупець повинен отримати (відповідно продавець повинен видати/відправити) підтвердження вчинення електронного правочину — електронний документ, квитанцію, товарний або касовий чек, квиток, талон або інший документ — у момент вчинення правочину або у момент передачі товару.
Окремо в ст. 13 Закону прописано, що розрахунки у сфері електронної комерції проводяться згідно із законодавством, зокрема, з використанням електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою. При цьому ані слова про застосування РРО.
У ст. 14 Закону врахований принцип захисту персональних даних (ПД). Так, реєстрація фізособи в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції є згодою на використання та обробку її ПД.
Паралельно «електронно-комерційні» правки внесли і до інших законів: ЦКУ, Закону про бухоблік, Закону про електронний документообіг*, Закону про захист споживачів**, Закону про захист ПД***.
* Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.03 р. № 851-IV.
** Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.
*** Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.10 р. № 2297-VI.
Закон, що коментується, уже набув чинності з 30.09.15 р., проте для повноцінної роботи сфери електронної комерції необхідно ще доопрацювати підзаконну базу.
