У листі, що коментується, ДФСУ відповіла на запитання щодо можливості включення до податкового кредиту (ПК) сум ПДВ, сплачених у вартості транспортного квитка, придбаного через компанію-посередника, з метою направлення працівника у відрядження.
Поза сумнівом, транспортний квиток є одним з тих документів, які надають право на включення сум ПДВ до складу ПК без наявності самої податкової накладної (ПН; п. 201.11 ПКУ).
Однак таким правом можуть скористатися не всі. Річ у тім, що придбаваючи транспортний квиток, ви тим самим укладаєте своєрідний договір на перевезення. Причому безпосередньо з самим перевізником, який зобов’язується надати вам відповідну послугу. Після цього об’єктом іншого договору ця послуга стати вже не може.
Тому податківці доходять висновку: транспортний квиток, який містить суму платежу, суму ПДВ та ІПН продавця*, надає право на отримання ПК за ним тільки тому платнику ПДВ, який безпосередньо отримує послуги перевезення.
* Виняток стосується тільки тих транспортних квитків, форма яких установлена міжнародними стандартами ( п. 201.11 ПКУ).
Інакше кажучи, придбавши транспортний квиток через компанію-посередника, розраховувати на ПК за ним може лише підприємство, яке скористалося цим документом для того, щоб відрядити працівника. Для особи, яка тільки прийняла замовлення на його оформлення, цей документ не може бути підставою ні для визначення податкових зобов’язань, ні для формування податкового кредиту.
Важливо! Суб’єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) і тільки приймає замовлення на продаж залізничних і авіаційних квитків, кошти за квитки та повертає кошти за невикористані квитки, визначає свої податкові зобов’язання з ПДВ, тільки виходячи з вартості наданих ним послуг з виконання замовлення на продаж проїзних документів.
Таким чином, складаючи ПН, такий суб’єкт господарювання вказує в ній лише вартість послуг, наданих ним у зв’язку з виконанням замовлення, і суму ПДВ, визначену виходячи з вартості таких послуг.
І ще один цікавий момент. У листі, що коментується, контролери доходять висновку: у підприємства, яке безпосередньо скористалося послугами з перевезення, право на включення сум податку до складу ПК виникає на дату затвердження Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт).
Досить цікава позиція, чи не так? Особливо маючи на увазі те, що нещодавно контролери дійшли висновку, що датою формування ПК має бути дата подання Звіту (лист ДФСУ від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15; категорія 101.15 ЗІР ДФСУ).
Як бачите, з трьох ключових дат, які задіяно в оформленні витрат на відрядження:
• дата оплати квитка (першої події для перевізника);
• дата складання Звіту відрядженим;
• дата затвердження Звіту керівником підприємства,
контролери вибрали найпізнішу для відображення ПК.
Безумовно, щоб уникнути небажаних неприємностей, суб’єкти господарювання намагаються, щоб дата складання та дата затвердження Звіту збігалися. Тому для них вибір дати не матиме значення. Однак бувають же і винятки з правил.
Тому, на наш погляд, логічніше буде все ж відбити ПК на дату затвердження Звіту. Адже тільки після того, як цей документ ухвалить керівник, його можна використати для відображення як у податковому, так і в бухгалтерському обліку.
І насамкінець нагадаємо: якщо послуги з перевезення призначені для неоподатковуваних операцій, вам потрібно буде компенсувати сформований раніше ПК шляхом нарахування ПЗ (виходячи з вартості таких послуг). Для цього не пізніше останнього дня звітного періоду складіть і зареєструйте відповідну ПН в ЄРПН.
