Продаємо заставне майно через електронні торги

Якщо банк звертає стягнення на предмет застави у примусовому порядку, до процедури вилучення заставного майна буде притягнено значно більше учасників, ніж при використанні добровільного механізму. Так, окрім банку, боржника і покупця майна в ній будуть безпосередньо задіяні суд (або нотаріус), органи державної виконавчої служби, а також спеціалізована організація, що здійснює реалізацію. А чим більше ланок — тим більше запитань. Тому, перш ніж говорити про оподаткування та відображення в обліку операції примусового стягнення заставного майна, давайте розберемося з процедурою, за якою воно відбувається, а заразом і з роллю, яку виконує кожен із зазначених учасників.

Процедура «примусового» стягнення

Якщо законом або договором застави не передбачено іншого, то банк звертає стягнення на предмет застави на підставі рішення суду (третейського суду) або виконавчого напису нотаріуса (абзац шостий ст. 20 Закону про заставу*). Для того щоб отримати судове рішення, банк звертається до суду з відповідним позовом. Якщо ж банк звертає стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, до суду звертатися не потрібно — нотаріус зробить його на договорі застави/іпотеки після пред’явлення банком документів, що підтверджують безперечність його вимог. Такими документами є договір застави/іпотеки, кредитний договір, за яким забезпечувалося зобов’язання, а також документ, що підтверджує прострочення виконання зобов’язання боржником.

* Закон України «Про заставу» від 02.10.92 р. № 2654-ХII.

Виконання як судового, так і нотаріального рішення про стягнення здійснюватимуть органи державної виконавчої служби. Для цього за заявою банку та на підставі відповідного виконавчого документа (виконавчого листа, виданого судом, або виконавчого напису нотаріуса) держвиконавець протягом трьох робочих днів відкриває виконавче провадження. Про що виноситься відповідна постанова.

Важливо! Навіть після відкриття виконавчого провадження у боржника є можливість виконати судові/нотаріальні рішення добровільно.

Щоправда, відведено йому на це всього 7 днів з моменту винесення постанови. Про це держвиконавець зазначає в постанові про відкриття виконавчого провадження, копії якої не пізніше наступного робочого дня надсилає і боржнику, і банку (ч. 2 і 5 ст. 25 Закону про виконавче провадження**).

** Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

До речі, за заявою банку держвиконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно боржника. Про це також виноситься відповідна постанова.

Але як же тоді боржник зможе добровільно його продати? За погодженням з держвиконавцем. Таку можливість передбачено ч. 2 ст. 27 Закону про виконавче провадження. Кошти в такому разі покупець вносить на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового стягнення.

Якщо ж протягом 7 днів боржник не надасть держвиконавцю документальне підтвердження того, що рішення виконане добровільно, буде розпочато примусове його виконання. У такому разі з боржника додатково стягуються виконавчий збір (у розмірі 10 % від суми, яка підлягає стягненню) і понесені виконавчою службою витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій. А майно, на яке звернене стягнення, підлягає примусовій реалізації шляхом проведення електронних торгів згідно з Порядком № 2710/5***.

*** Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Мін’юсту від 22.12.15 р. № 2710/5.

Організатором таких торгів є уповноважена спеціалізована організація — ДП «СЕТАМ» (далі — Організатор торгів). Вартість її послуг — 5 % продажної ціни лота (п. 2 розд. III Порядку № 2710/5).

Майте на увазі: на рахунок державної виконавчої служби переможець торгів перераховує різницю між ціною продажу і сумою винагороди Організатора торгів. А зазначена винагорода перераховується Організатору і вважається оплатою за його послуги (п. 1 розд. Х Порядку № 2710/5). Але все ж таки вартість послуг Організатора торгів входить до ціни продажу заставного майна.

За рахунок коштів, отриманих виконавчою службою від реалізації заставного майна, погашаються всі понесені виконавчою службою витрати, задовольняються вимоги банку, стягуються виконавчий збір і штрафи, накладені держвиконавцем. Залишок коштів перераховується боржнику (ст. 43 Закону про виконавче провадження).

У разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставного майна, недостатньо для задоволення вимог за виконавчим документом, цей документ повертається заставодержателю (ч. 2 ст. 54 Закону про виконавче провадження).

Ось так у загальних рисах виглядає процедура примусового стягнення заставного майна у заставодавця. Перейдемо до оподаткування цієї операції. А почнемо з найцікавішого — ПДВ.

Примусовий продаж і ПДВ

Перш за все зауважимо: для того, щоб правильно визначити дату і суму податкових зобов’язань (ПЗ), що виникають при примусовому продажу заставного майна, підприємство-боржник має врахувати вимоги «посередницького» п. 189.4 ПКУ. Адже в його останньому абзаці сказано прямо: «посередницький» порядок визначення дати виникнення ПЗ і податкового кредиту (ПК) застосовується також до операцій з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.

Згідно з цим пунктом дата виникнення ПЗ і ПК у платників, які здійснюють постачання/отримання товарів у межах посередницьких договорів і без переходу права власності на них, визначається за правилами ст. 187 і 198 ПКУ. Тобто продавець визнає ПЗ з ПДВ і виписує податкову накладну (ПН) на посередника за загальними правилами — на дату, що сталася раніше: або на дату отримання оплати, або на дату передачі товару посереднику.

Невелика складність нашої ситуації полягає в тому, щоб правильно визначити, хто ж у цьому випадку є посередником.

З одного боку, посередником можна вважати державну виконавчу службу. Адже саме вона уповноважена виконати судове/нотаріальне рішення та реалізувати заставне майно. З іншого боку, безпосереднім виконавцем є Організатор торгів. Так на кого ж повинен виписати ПН заставодавець?

Позиція редакції. Ми вважаємо, що заставодавець складає ПН на Організатора торгів. Тому що саме йому заставодавець передає товар на реалізацію, здійснюючи при цьому постачання товару згідно з п.п. «е» п.п. 14.1.191 ПКУ (хоча жодного письмового договору підприємство-боржник з Організатором торгів не укладає).

Коли виникнуть ПЗ у заставодавця?

На дату внесення до системи електронних торгів інформаційного повідомлення про відповідні торги майно вважатиметься переданим на реалізацію. Це встановлено в п. 1 розд. II Порядку № 2710/5 (ср. ). Але врахуйте: фізичної передачі майна при цьому може й не відбутися. Навіть якщо майно буде передано, то тільки на зберігання. Про це чітко зазначено в п. 5 розд. II Порядку № 2710/5. А така передача об’єктом оподаткування не є ( п.п. 196.1.2 ПКУ).

Тому, на наш погляд, першою подією за операцією примусової реалізації заставного майна для боржника буде отримання акта про проведені електронні торги. Саме цей документ підтверджує отримання оплати за реалізоване майно. Він же підтверджує і перехід права власності (пп. 4 — 9 розд. Х Порядку № 2710/5).

Як визначити базу оподаткування?

Дуже просто. Нею буде зазначена в акті про електронні торги ціна продажу. При цьому пам’ятайте: база оподаткування має бути не нижче мінбази, встановленої абзацом другим п. 188.1 ПКУ. Отже, якщо продажна вартість виявилася нижчою, ПЗ на різницю доведеться донарахувати.

Урахуйте також: зменшувати базу оподаткування на суму винагороди Організатора торгів (5 % ціни продажу), на наш погляд, законодавчих підстав немає. Адже вона є частиною продажної вартості. Водночас ця винагорода є платою за послуги Організатора. Тому він на відповідну суму визнає ПЗ і виписує ПН. Причому покупцем цієї послуги є заставодавець, тому ПН має бути видана йому.

Виписується така ПН на дату зарахування суми гарантійного внеску, сплаченого переможцем електронних торгів, у рахунок оплати послуг, наданих Організатором торгів. А в разі, якщо майно реалізоване за ціною, що перевищує стартову, на дату отримання різниці між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди, на цю різницю виписується друга ПН. Саме цими ПН і перекриються «зайві» ПЗ заставодавця.

Але попереджаємо: порядок оподаткування операції з примусового продажу заставного майна, який ми наразі запропонували, відрізняється від того, який пропонують податківці.

Позиція податківців. Нещодавно податківці підтвердили, що ПЗ у боржника виникнуть на дату отримання документа, що підтверджує факт продажу майна через спеціалізоване підприємство. Але виписати ПН, на їх думку, платник повинен на переможця аукціону. А сума такої ПН буде дорівнювати різниці між ціною продажу і сумою винагороди ДП «СЕТАМ» (див. лист ГУ ДФС у Рівненській обл. від 22.07.16 р. № 1783/10/17-00-12-01-07). Якими законодавчими нормами обґрунтовано такий підхід? Відповісти складно. Адже у вказаному листі податківці не заперечують того, що ПЗ у даному випадку повинні визначатися за правилами «посередницького» п. 189.4 ПКУ. Але тут же оминають його вимоги стороною — викидають посередника з ПДВ-ланцюжка. На яких підставах при визначенні бази оподаткування боржник має право зменшити ціну продажу на суму винагороди? З листа теж неясно. А ПКУ такої можливості точно не передбачає.

Не викликає довіри ця позиція ще й тому, що інші роз’яснення податківців її заперечують. Так, наприклад, ЗІР ДФСУ у категорії 101.06 також містить роз’яснення, в якому контролери пояснюють, як оподатковувати операцію з продажу майна виконавчою службою через спеціалізоване підприємство (правда, мова в ньому йдеться не конкретно про електронні торги, але порядок оподаткування від цього змінитися не повинен). Тут вони говорять, що продавець повинен виписати ПН на виконавчу службу, а та, у свою чергу, — на покупця (при цьому конкретної дати виникнення і суми ПЗ вони не називають — просто посилаються на загальні правила). Тобто в цьому роз’ясненні вони пропонують застосовувати посередницькі правила, але посередником визнають не спеціалізоване підприємство, а виконавчу службу. А ось спецпідприємство, на думку податківців, просто визнає ПЗ і складає ПН на вартість отриманої винагороди. Але на чиє ім’я складається така ПН, податківці, на жаль, не уточнюють.

Є в цій самій категорії і ще одне цікаве роз’яснення. Щоправда, у ньому фіскали говорять про примусовий продаж майна, що перебуває в податковій заставі. Тут вони повідомляють: боржник виписує спеціалізованому підприємству ПН на вартість реалізованого майна за вирахуванням суми, фактично залишеної спеціалізованим підприємством на покриття власних витрат з урахуванням ПДВ.

Як бачимо, у цьому випадку посередником визнано вже спеціалізоване підприємство.

Підбиваємо підсумки. Загалом, якими будуть вимоги податківців на практиці, залишається тільки здогадуватися.

Але важливо не тільки це. Ураховуючи перше роз’яснення, велика імовірність того, що спеціалізовані підприємства, які здійснюють примусову реалізацію заставного майна, ПН на повну вартість реалізації складати не будуть. А обмежаться тільки ПЗ на свою 5-відсоткову винагороду. Причому цілком можливо, що видавати таку ПН вони будуть переможцю торгів — покупцю майна. Адже саме від нього будуть отримані кошти.

Заставодавець у такому разі не зможе скористатися правом на ПК у цій сумі. А покупець не отримає ПН на 95 % продажної вартості. Що ж робити?

Звичайно, дуже хочеться сказати, що в такому разі заставодавцю можна не враховувати посередницькі правила з п. 189.4 ПКУ і в нього є всі підстави визнати ПЗ на 95 % продажної вартості майна (з урахуванням вимог абзацу другого п. 188.1 ПКУ) та виписати ПН безпосередньо на покупця. Але, на жаль, знайти таким діям законодавче обґрунтування нам не вдалося. Тому робити так на практиці можна тільки в тому випадку, якщо у вас є відповідне індивідуальне податкове роз’яснення. Інакше можливі штрафи за заниження ПЗ.

Примусовий продаж в обліку

У «податковоприбутковому» обліку з примусовим продажем заставного майна все набагато простіше — жодного особливого порядку оподаткування таких операцій розд. III ПКУ не встановлює. Тому основа тут — бухгалтерський облік. А що в ньому? Давайте розглянемо на прикладі.

Приклад. За договором іпотеки підприємство передало в заставу будівлю. ЇЇ первісна вартість — 5000000 грн., а заставна — 1800000 грн. Будівлі, передані в заставу, підприємство обліковує на субрахунку 1032, а «незакладені» — на субрахунку 1031.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду. Оціночна вартість будівлі склала 2000000 грн. За цією самою ціною об’єкт реалізовано.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації, погашено такі зобов’язання боржника:

• 1000000 грн. поточної заборгованості за довгостроковим кредитом банку;

• 200000 грн. — відсотки за кредитом;

• 1800 грн. — судові витрати банку;

• 120000 грн. — виконавчий збір;

• 10000 грн. — витрати виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій;

• 100000 грн. — винагорода Організатора торгів.

Нерозподілений залишок коштів, отриманих від реалізації, перерахований на поточний рахунок заставодавця.

Примусова реалізація заставного майна в заставодавця