У листі, що коментується, податківці розглянули правомірність застосування штрафів до платника податків за затримку сплати узгоджених податкових зобов’язань (ПЗ) згідно зі ст. 126 ПКУ тільки на підставі даних його особового рахунка.
Нагадаємо, що контролери зобов’язані самостійно визначати суму грошових зобов’язань, якщо саме вони були відповідальними особами за нарахування таких сум ПЗ та застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо податку ( п.п. 54.3.3 ПКУ).
У той же час п. 58.1 ПКУ дозволяє контролерам надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення (ППР) ( п. 58.1 ПКУ), якщо:
• сума грошового зобов’язання розраховувалася контролерами відповідно до ст. 54 ПКУ;
• за результатами перевірки фіскалами встановлено факти порушень.
Раніше контролери трактували сказане як можливість оформляти ППР тільки на підставі ст. 54 ПКУ — за даними особових рахунків платників податків.
Проте ВАдСУ вважає такі дії неправомірними (постанова від 04.03.15 р. № К/9991/82083/12). Звичайно, суди не заперечують, що грошове зобов’язання зі сплати штрафу на підставі ст. 126 ПКУ виникає не інакше, як за рішенням контролюючого органу, яке і є підставою для його сплати.
У той же час питання щодо несвоєчасної сплати такого зобов’язання з’ясовується контролюючим органом виключно під час перевірки.
Тоді за результатами такої перевірки (у разі встановлення порушень) складається акт, який вручається або надсилається для підпису платнику податків ( п. 86.2 ПКУ). І тільки після того, як зазначений акт буде вручено платнику податків, керівник податкового органу може прийняти рішення про надіслання ППР ( п. 86.8 ПКУ).
Очевидно, контролери зобов’язані взяти до уваги позицію ВАдСУ і не складатимуть ППР без акта перевірки.
