Уже доволі давно ст. 6 Закону України від 02.09.14 р. № 1669-VII (далі — Закон № 1669) звільнено суб’єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що знаходяться в населених пунктах, включених до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (додаток 1 до розпорядження Кабміну від 02.12.15 р. № 1275-р).
Водночас податківці були проти надання такого звільнення. Справа в тому, що вони переконані: доки не внесено відповідних змін до ПКУ щодо порядку застосування цієї податкової пільги (звільнення, встановлене у ст. 6 Закону № 1669, є пільгою), плату за земділянки в зоні АТО потрібно сплачувати (див. листи ДФСУ від 02.12.14 р. № 7887/6/99-99-15-03-02-15 і від 18.06.15 р. № 5837/М/99-99-17-02-02-14).
Звісно, таку проблему породили наші законотворці. Адже вони мали підкоригувати ПКУ в цій частині. Тому, щоб відстояти своє право, постійні землекористувачі та орендарі земділянок державної та комунальної власності, що знаходяться в зоні АТО*, довелося в суді.
* Увага! Власники земділянок під зазначене звільнення не потрапляють, оскільки вони користуються власною землею. Тому зобов’язані продовжувати платити земподаток в будь-якому разі!
Раді повідомити, що суди стали на бік суб’єктів господарювання. В ухвалі, що коментується, суд постановив, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПКУ. Про це прямо вказано у п. 5 ст. 11 Закону № 1669. Тому суб’єкти господарювання мають повне право користуватися звільненням, наданим ст. 6 цього Закону.
